ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2015 р.

Справа № 926/1618/14

За позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» від імені якого діє Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Чернівці

до Колективного підприємства «Валя Кузьмінське» с.Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 501837,88 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників

Від позивача: Затолочний С.І. - представник (дов. від 22.07.2014р.)

Від відповідача: Марченко Р.М. - представник

Від прокурора: Козлова Ю.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Чернівецької області 29.10.2014 року (згідно штемпелю на конверті) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» від імені якого діє Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Чернівці до Колективного підприємства «Валя Кузьмінське» с.Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 531262,13 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору відновлювальної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008 року із змінами та доповненнями внесеними згідно Додаткового договору № 7 від 28.10.2008р. та додаткового договору про реструктуризацію № 10 від 25.03.2011 року, відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 500000 грн. на поповнення обігових коштів під 18% річних з остаточним терміном повернення не пізніше 31.10.2011 року. За умовами Договору № 10 сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн. Сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки з графіком: з 01.08.2011р. - 375000 грн., з 01.09.2011р. - 250000 грн., з 01.10.2011р. - 125000 грн., з 01.11.2011р. - 0 грн.

В порушення умов договору відповідач не виконав взятих не себе зобов'язань, станом на 19.09.2014 року заборгованість за кредитом є простроченою та становить 531262,13 грн., в тому числі сума кредиту 483020 грн., сума прострочених відсотків 379,56 грн. та сума пені 47862,57 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.11.2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.11.2014 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 03.12.2014 року.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року задоволено заяву позивача від 28.11.2014 року про зменшення позовних вимог, згідно якої заборгованість відповідача становить 521173,76 грн., в томі числі сума кредиту 473311,19 грн. та сума пені 47862,57 грн. Цією ж ухвалою задоволено клопотання відповідача та розгляд справи відкладено на 18.12.2014 року.

В судових засіданнях 18.12.2014 року оголошено перерву до 22.12.2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.12.2014 року відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне.

Позов подано прокурором в інтересах держави в особі Банку, проте прокурором не визначено в чому саме порушені інтереси держави та які саме інтереси, не вмотивовано необхідність захисту цих інтересів, а також прокурором не надано доказів проведення перевірки наданих Банком матеріалів, згідно з вимогою Банку від 05.10.2011 року останній мав право звернення до суду вже 05.10.2011 року.

Крім того, позов подано з порушенням строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові, а відтак відповідач звернувся із заявою про застосування строків позовної давності.

Прокурор та позивач в усній формі проти застосування позовної давності заперечили, посилаючись на те, що строк позовної давності був перерваний моментом сплати відсотків за користування кредитом, також прокурор та позивач в усній формі заперечили проти зупинення провадження у справі заперечили, посилаючись на те що розгляд справи № 926/1853/14 про визнання недійсним договору про реструктуризацію № 10 від 25.03.2011 року не є підставою для зупинення провадження у справі № 926/1618/14 про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні 22.12.2014 року оголошено перерву до 25.12.2014 року.

Ухвалою суду від 25.12.2014 року задоволено заяву позивача від 17.12.2014 року про зменшення позовних вимог, згідно якої заборгованість відповідача становить 501837,88 грн., з яких 472627,19 грн. сума кредиту та 29210,69 грн. сума пені. Цією ж ухвалою відмовлено в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі та відмовлено прокурору в задоволенні заяви про забезпечення позову. Розгляд справи було відкладено на 05.01.2015 року та витребувано від позивача додаткові докази.

29.12.2014 року від позивача надішли додаткові докази по справі, а саме: копії платіжних доручень, які на думку позивача, свідчать про те, що відповідач протягом періоду з листопада 2011 року по травень 2014 року здійснював добровільне погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, що підтверджено копіями платіжних доручень, отже перебіг строку позовної давності на думку позивача був перерваний.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.01.2015 року представник відповідача звернувся із клопотанням про проведення експертизи та зупиненням провадження у справі.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що банком безпідставно було нараховано 15000 грн. відсотків. З метою встановлення дійсних обставин відповідності нарахувань по кредиту КП «Валя Кузьмінське» просить призначити судово-бухгалтерську експертизу на розгляд якої поставити питання: Чи відповідають розрахунки заборгованості КП «Валя Кузьмінське» перед АТ «Ощадбанк» в частині нарахування відсотків по кредиту № 1 від 12.02.2008р. умовам кредитного договору № 1 від 12.02.2008р. та чинному законодавству України станом на 17.12.2014р.?

Прокурор та позивач проти призначення у справі експертизи в усній формі заперечують, посилаючись на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення не відсотків, які відповідач погасив в повному обсязі, а лише стягнення заборгованості по кредиту та пені за несвоєчасне погашення кредиту, крім того в матеріалах справи є рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28.03.2013року, яким було стягнуто з поручителів відповідача заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008 року в сумі 555612,57 грн., тим самим, був встановлений факт наявності заборгованості КП «Валя Кузьмінське» перед ПАТ «Ощадбанк».

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд наголошує, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання відповідача про призначення судом судово-бухгалтерської експертизи йому слід відмовити.

Також в судовому засіданні 05.01.2015 року представник відповідача звернувся із клопотанням про продовження строку розгляду спору терміном на 15 днів, посилаючись при цьому на те, що Банк за підтримки прокурора намагається викривити ситуацію з заборгованістю по кредиту відповідача.

Позивач та прокурор проти поданого клопотання заперечили.

Відповідно до ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищезазначене, враховуюче, що позовна заява надійшла до канцелярії суду 03.11.2014 року строк розгляду справи закінчується 03.01.2015 року (суботу), отже останнім днем розгляду справи слід вважати 05.01.2015 року, з метою уникнення затягування строку вирішення спору, та звертаючи увагу на те, що судом неодноразово було відкладено розгляд справи саме за різними клопотаннями відповідача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні 05.01.2014 року позивача та прокурор в усній формі підтримали свої вимоги, які викладені у заяві про зменшення позовних вимог від 17.12.2014 року, в свою чергу відповідач, підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позов та підтримав свою заяву про застосування строків позовної давності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення всіх повноважених представників сторін та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (Далі - Банк) та Колективне підприємство «Валя Кузьмінське» (далі - Позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 500000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 11 лютого 2011 року. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору обумовлено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів ( в т.ч. на придбання матеріалів (надалі цільове призначення) з погашенням кожного траншу протягом 365 днів з дня його видачі. У разі якщо ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за Договором.

У відповідності до п.1.6. договору відновлюваної кредитної лінії за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.6.1.1 Кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Зі змісту п.1.6.1.2 Кредитного договору вбачається, що відсотки нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного в п.1.2 цього договору. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку відсотків не включається.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує відсотки не пізніше 28 лютого 2008 року (п. 1.6.1.3 Кредитного договору).

28 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору відновлюваної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р., якою встановлено відсоткову ставку у розмірі 18 % річних на період з 28.10.2008р. та до моменту закінчення терміну на який надано кредит.

На виконання умов договору відновлювальної кредитної лінії позивач траншами надав відповідачу грошові кошти в сумі 500000 грн., що підтверджується вимогами про надання коштів, додатковими угодами до кредитного договору № 1 від 19.02.2008р., № 2 від 21.02.2008р., № 3 від 05.03.2008р., № 4 від 24.03.2008р., № 5 від 27.03.2008р., № 6 від 15.04.2008р., № 8 від 17.02.2009р., № 9 від 18.02.2010р., розпорядженнями про перерахування та меморіальними ордерами.

Відповідно до п.4.3.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим Договором обов'язки. Згідно п. 4.3.3. позичальник зобов'язаний точно в строки, обумовлені цим Договором строки сплачувати плату (відсотки) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору відновлюваної кредитної лінії на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі відновлювальної кредитної лінії, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Згідно п. 4.2.1 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому договору відновлюваної кредитної лінії.

В забезпечення виконання зобов'язань КП «Валя Кузьмінське» за Кредитним договором було укладено іпотечний договір № 2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького РНО ОСОБА_4 12.02.2008, зареєстровано в реєстрі за №966, (далі - іпотечний договір).

25.03.2011 року сторони кредитного договору уклали додатковий договір про реструктуризацію № 10 до договору відновлюваної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р. (далі - Договір № 10).

За умовами Договору № 10 сторони внесли зміни в пункт 1.2 Кредитного договору, а саме: кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 31 жовтня 2011року. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн. Сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування в строки з графіком: з 01.08.2011р. - 375000 грн., з 01.09.2011р. - 250000 грн., з 01.10.2011р. - 125000 грн., з 01.11.2011р. - 0 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе обов'язків за кредитним договором йому 19.08.2011р., 14.09.2011р., 16.07.2012р. та 29.10.2012р. було направлено листи з вимогами здійснити погашення простроченої заборгованості, проте вказані листи залишились без уваги.

05.10.2011 року відповідачу було направлено Вимогу №787 щодо відкликання кредиту, за якою пропонувалося на протязі 30-ти днів погасити заборгованість перед банком. Відповідач вимогу банку про дострокове погашення кредиту не виконав.

У зв'язку з невиконанням боржником КП «Валя Кузьмінське» зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом Глибоцького РНО ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис від 24.12.2011р., зареєстрований в реєстрі за №3118, на підставі якого постановою ВДВС Глибоцького районного управління юстиції від 12.01.2012р. було відкрито виконавче провадження.

27.11.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою встановлено, що при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем описано майно боржника. 08.10.2014р. зобов'язано стягувача авансувати витрати на проведення виконавчих дій. Станом на 27.11.2014р., грошові кошти на депозитний рахунок відділу не надійшли.

З заяви позивача про зменшення позовних вимог від 17.12.2014 року вбачається, що предметом спору у даній справі є заборгованість по кредиту в сумі 472627,19 грн. та нарахована пеня в сумі 29210,69 грн., яка нарахована за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р.

Пунктом 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 (кредит) цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

В силу положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по договору відновлювальної кредитної лінії № 1 від 12.02.2008р., надавши відповідачу 18.02.2010 року (9-й транш) суму кредиту в розмірі 500000 грн., проте відповідач в порушення умов кредитного договору та Договору № 10 від 25.03.2011 року, станом на день звернення з позовом (29.10.2014 року - згідно штемпелю на конверті) кредитні кошти повернув частково, що станом на 17.12.2014 року (дата останнього заяви про зменшення позовних вимог) призвело до виникнення заборгованості в сумі 472627,19 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем існує заборгованість по кредиту в сумі 472627,19 грн.

Із врахуванням вище викладеного, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими.

Згідно п. 6.1. Кредитного договору відновлюваної кредитної лінії за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі, а саме: п.6.1.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За невиконання умов Кредитного договору та Договору № 10 про реструктуризацію від 25.03.2011р. позивач, згідно заяви від 17.12.2014р. про зменшення позовних вимог, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.08.2011р. по 31.01.2012р. в сумі 29210,69 грн.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Із врахуванням вище викладеного, суд вважає що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 29210,69 грн. за період 02.08.2011р. по 31.01.2012р., а відтак позовні вимоги в частині стягнення суми пені є обґрунтованими.

Водночас, відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами прокурора.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п.1 ч. 2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки у Договорі № 10 від 25.03.2011 року про реструктуризацію передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту є день коли боржник повинен був сплатити черговий платіж. Однак не сплатив і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений графіком.

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини третьої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до вимог ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з платіжними дорученнями за період з листопада 2011 року по травень 2014 року відповідач - КП «Валя Кузьмінське» здійснював оплати по відсоткам та погашав тіло кредиту, а саме: платіжне доручення № 168 від 03.11.2011р. відповідач погасив відсотки в сумі 2500 грн., № 169 від 04.11.2011р. погашення відсотків на суму 2000 грн., № 170 від 084.11.2011р. погашення відсотків на суму 500 грн., № 172 від 15.11.2011р. погашення відсотків на суму 1000 грн., № 177 від 18.11.2011р. погашення відсотків на суму 450 грн., № 178 від 21.11.2011р. погашення відсотків на суму 1300 грн., № 184 від 01.12.2011р. погашення відсотків на суму 1000 грн., № 186 від 02.12.2011р. погашення відсотків на суму 1220 грн., № 191 від 05.12.2011р. погашення відсотків на суму 850 грн., № 192 від 08.12.2011р. погашення відсотків на суму 2000 грн., № 194 від 09.12.2011р. погашення відсотків на суму 2430 грн., № 99 від 14.1.2013р. погашення кредиту на суму 500 грн., № 4 від 31.01.2014р. погашення кредиту на суму 2000 грн., № 8 від 27.02.2014р. погашення кредиту на суму 2000 грн., № 16 від 28.03.2014р. погашення кредиту на суму 3000 грн., № 24 від 20.04.2014р. погашення кредиту на суму 5000 грн., № 314 від 25.05.2014р. погашення кредиту на суму 1860 грн., № 32 від 28.05.2014р. погашення кредиту на суму 3120 грн., а відтак такі дії КП «Валя Кузьмінське» свідчать про визнання свого боргу.

Згідно із ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, враховуючи вище викладене, прокурором та позивачем строк позовної давності пропущено лише в частині заявленої пені, в частині стягнення боргу по кредиту строк позовної давності після переривання (здійснення добровільних платежів) почався заново.

Що ж стосується посилань відповідача стосовно того, що прокурор не мав права звертатись з позовом в інтересах Ощадбанку, слід зазначити наступне.

Згідно з п.1 статуту відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», позивач є державним банком, утвореним відповідно до розпорядження Президента країни від 20.05.1999р. № 106, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний ощадний банку України з організаційно-правовою формою - відкрите акціонерне товариство, який зареєстрований Національним банком України 26.05.1999р. № 4 і назву якого змінено на відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що зареєстровано Нацбанком України 28.12.1999р.

У зв'язку з внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Державний ощадний банк України» було перейменовано на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про що внесено зміни до Статуту.

Судом досліджено, що згідно вказаного розпорядження 100 відсотків акцій ПАТ «Ощадбанк» належать державі.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

У рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року зазначено, що поняття «Інтереси держави» є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку інтереси держави співпадають з інтересами ПАТ «Ощадбанк», оскільки, вчасне неповернення коштів, які були надані в якості кредиту, створює загрозу належному виконанню банком своїх зобов'язань перед вкладниками, які гарантуються державою, так і в подальшому здійсненню загальнодержавних економічних та соціальних програм, спрямованих на розвиток економіки держави.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти в повному обсязі не повернув, а відтак суд прийшов до висновку, що вимоги позивача, засновані на договірних відносинах між сторонами, є обґрунтованими, а тому з відповідача слід стягнути суму непогашеного кредиту в розмірі 472627,19 грн., в частині стягнення пені позивачу та прокурору слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Валя Кузьмінське» с.Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, вул. Джерельна, 1 (код 05398415) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» м.Київ, вул.Госпітальна, 12-г, в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 244, ( рахунок № 37399334002900 в ТВБВ № 10025/096 філії Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 356334, код 09356307) заборгованість по кредиту в сумі 472627,19 грн.

3. Стягнути з Колективного підприємства «Валя Кузьмінське» с.Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, вул. Джерельна, 1 (код 05398415) дохід державного бюджету судовий збір в сумі 9452,54 грн.

4. В частині стягнення пені в сумі 29210,69 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено 06.01.2015 року

Суддя

С.М. Гушилик