Справа № 680/727/14-ц

№ 2/680/226/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2014 р. смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Яцини О.І.,

при секретарі судового засідання - Стандрійчук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов'язків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації (далі - Новоушицька РДА) до Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» (далі - ДП), ОСОБА_2, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області (далі -Інспекція ДАБК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Новоушицького районного управління юстиції (далі - РС Новоушицького РУЮ), про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним та скасування його реєстрації, визнання недійсними та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності, знесення нерухомого майна,-

встановив:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Новоушицької РДА до відповідачів ОСОБА_2, ДП та інспекції ДАБК у Хмельницькій області, треті особи зі вказаним позовом.

Позов мотивує тим, що Новоушицькою РДА було надано дозвіл ДП на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для облаштування пляжу на території Вільховецької сільської ради. Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька ОДА) №347/2012-р від 20 листопада 2012 року затверджено даний проект землеустрою та вирішено передати ДП в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1781 га земель водного фонду. На підставі цього розпорядження Новоушицькою РДА та ДП укладено договір оренди земельної ділянки №184/2012 від 24 грудня 2012 року. Порушуючи вимоги ст.203 ЦК України та ст.8 Закону України «Про оренду землі», орендарем земельної ділянки - ДП укладено договір суборенди земельної ділянки № 06-205 від 16 серпня 2013 року площею 0,0309 га з ОСОБА_2, який без дозволу власника земельної ділянки та Інспекції ДАБК, порушуючи вимоги законодавства, які регулюють порядок будівництва об'єктів нерухомого майна у прибережних захисних смугах, незаконно побудував елінг з кімнатами відпочинку на отриманій в суборенду земельній ділянці. Оскільки ОСОБА_2 незаконно використовується земельна ділянка водного фонду рекреаційного призначення, він самочинно здійснив будівництво, прокурор просив визнати недійсним договір суборенди та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсною та скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта (елінг з кімнатами відпочинку) до експлуатації, визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на нього, зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований елінг з кімнатами відпочинку.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник Новоушицької РДА Максимчук Г.П. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, при цьому пояснила, що, укладаючи договір оренди, Новоушицька РДА керувалася розпорядженням Хмельницької ОДА № 374/2012-р від 20 листопада 2012 року, яким земельна ділянка передавалася для рекреаційного призначення (облаштування пляжу), що і було покладено в основу пункту 12 договору оренди земельної ділянки.

Уклавши договір суборенди з відповідачем ОСОБА_2 із зазначенням пункту 12 в редакції «облаштування пляжу і встановлення інших споруд», останній та ДП вийшли за межі договору оренди, а тому договір суборенди слід визнати недійсним із подальшими наслідками його недійсності.

Представник відповідача ДП - Глухов А. у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що перед укладанням договору суборенди земельної ділянки з ОСОБА_2 підприємством було отримано дозвіл Хмельницької ОДА №99/68-264450/2013 від 13 серпня 2013 року, відповідно до якого Хмельницька ОДА не заперечувала проти передачі частини земельної ділянки площею 0,280 га в суборенду третім особам, згідно із договором оренди земельної ділянки №184/2012 від 24 грудня 2012 року, зареєстрованого в Державному реєстрі майнових прав за №770507.

ДП при укладені договору суборенди керувалося розпорядженням Хмельницької ОДА № 374/2012-р від 20 листопада 2012 року, яким земельна ділянка передавалася для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд) та зазначеним вище договором оренди з аналогічно виписаним змістом пункту 12, відтак представник ДП Глухов А. вважає, що підприємством в жодному випадку не порушені вимоги законодавства.

До передачі земельної ділянки у суборенду ОСОБА_2 було розроблено технічну документацію із землеустрою земельної ділянки, яка була погоджена начальником відділу Держкомзему в Новоушицькому районі і саме на основі цієї технічної документації було укладено договір суборенди з ОСОБА_2

Після укладення договору суборенди з ОСОБА_2 договір було зареєстровано у РС Новоушицького РУЮ. Таким чином, ДП дотримано всіх необхідних умов після укладення договору, а саме його державної реєстрації, а тому просить суд відмовити в задоволені позову.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що у відповідності до ст.17 та ст.122 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності в тому числі й передача їх в користування за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків визначених діючим законодавством, здійснюється обласними державними адміністрації. На виконання діючого законодавства розпорядженням голови Хмельницької ОДА від 20 листопада 2012 року №347/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ДП за межами населеного пункту с.Рудківці Новоушицького району Хмельницької області для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд). Таким чином, власник (уповноважений орган власника) надав право орендарю здійснити облаштування пляжу і встановлення інших споруд. Пунктом 2 цього ж розпорядження надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1781 га водного фонду для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд).

Діюче законодавство і, зокрема п.10 ст.123 Земельного кодексу України, визначив, що тільки рішенням органу державної влади про надання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердження умов надання, а передача в оренду здійснюється на підставі рішення органу влади, яким є розпорядження обласної державної адміністрації.

Таким чином, орендар - ДП, отримав земельну ділянку як для облаштування пляжу, так і для встановлення інших споруд. Укладаючи договір суборенди із ОСОБА_2, ДП, на підставі згоди Хмельницької ОДА (лист від 13 серпня 2013 року №99/68-26-4450/2013), визначило умови використання земельної ділянки у точній відповідності до розпорядження голови Хмельницької ОДА від 20 листопада 2012 р. №347/2012-р., жодним чином не надавши суборендарю додаткового права на встановлення споруд. Відсутність в договорі оренди земельної ділянки запису (встановлення інших споруд) є порушенням вказівок, визначених у розпорядженні Хмельницької ОДА, тобто волі орендодавця земельної ділянки.

Щодо незаконного будівництва на вказаній земельній ділянці елінгу з кімнатами відпочинку пояснили, що відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2013 року серії ХМ 202133010980, зареєстрованої Інспекцією ДАБК, побудовано виключно елінг з кімнатами відпочинку, який має функціональне призначення нежитлового приміщення для ремонту, зберігання водного транспорту та відпочинку, обслуговування персоналу і є гідротехнічною спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, облаштування причалів та стоянки суден.

До гідротехнічних споруд відносяться спеціальні споруди, такі як елінги, які будуються на березі річки і обладнанні для будівництва суден, ремонту суден, огляду корпусу суден, зберігання суден, весел та іншого інвентарю.

Згідно із декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, ОСОБА_2 побудувала якраз такий об'єкт, який, відповідно до технічного паспорту, відповідає тому визначенню спеціальної гідротехнічної споруди, яка може бути розміщена на березі річки у відповідності до ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України. Для цих цілей ОСОБА_2 використовує прогулянковий катер, який зберігає та здійснює всі дії виключно у вказаному елінгу.

Крім цього, згідно із даними відділу Держземагенства у Новоушицькому районі дані до Державного земельного кадастру щодо встановлення меж прибережних захисних смуг річки Дністер на території Вільховецької сільської ради не внесено та документація із землеустрою (прибережних захисних смуг) відсутня, відтак не можна стверджувати, що будівництво елінгу здійснено у їх межах.

Щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованого елінгу, то слід врахувати положення Закону України від 20 листопада 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», Закону України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» та затвердженого на виконання вимог вказаних законів «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», Наказ Міненергобуду від 19 березня 2013 року №95.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 виконав вимоги даного порядку та надав інспекції весь пакет документів необхідних для її реєстрації, позовні вимоги є повністю безпідставними, не ґрунтуються на діючому законодавстві, а тому не підлягають до задоволення.

Представник Інспекції ДАБК у Хмельницькій області Мельничук О.Я. у судовому засіданні позов у частині скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації заперечила та просила в цій його частині в задоволені відмовити, оскільки відповідно до п.1.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних ( садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування визначив, що об'єкти будівництва збудовані до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт можуть бути здані в експлуатацію після сплати штрафу відповідно до ст.97 КУпАП для фізичних осіб та на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Інспекція ДАБК відповідно до вимог п.п.3.3, 3.4 Порядку перевірила узгодженість даних, зазначених замовником у декларації із даними, зазначеними у документах, які до неї додаються, зареєструвала її, підстав для відмови не було.

Представник третьої особи Державна інспекція сільського господарства у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі та надав письмові пояснення, згідно з якими відповідач ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 0,0309 га на підставі договору суборенди земельної ділянки №06-205 від 16 серпня 2013 року, укладеного з ДП. Даний договір суборенди укладено на основі договору оренди земельної ділянки площею 1,1781 га №184/2012 від 24 грудня 2012 року між ДП та Новоушицькою РДА. Однак ОСОБА_2 в порушення вимог статей 60, 61 Земельного та статей 88, 89 Водного кодексів України у межах прибережної захисної смуги побудувала нерухоме майно (елінг з кімнатами відпочинку).

У зв'язку із цим, складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та винесено припис про усунення правопорушення в 30-тиденний термін.

Відповідно до договору оренди земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду та має вид використання - для рекреаційного призначення (облаштування пляжу).

Згідно з п.3, 25 договору оренди земельна ділянка водного фонду, передана орендареві, вільна від забудов, а зводити жилі, виробничі культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та проводити будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем орендар вправі лише за письмовою згодою сторін.

Крім того, п.26 даного договору орендар зобов'язаний дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

При цьому орендарем всупереч вимогам умов договору оренди землі, ст.8 Закону України «Про оренду землі», укладено договір суборенди №06-205 від 16 серпня 2013 року, яким надано право суборендарю, окрім облаштування пляжу, додатково право встановлення інших споруд, що не передбачено договором оренди земельної ділянки.

Представник РС Новоушицького РУЮ в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2014 року до справи в якості третіх осіб залучені Хмельницька ОДА та ОСОБА_9.

Представник Хмельницької ОДА - Людвік В.В. у судовому засіданні надала наявну копію розпорядження ОДА №374/2012 р та пояснила, що Хмельницька ОДА правомірно затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (облаштування пляжу та встановлення інших споруд) та прийняла дане розпорядження, зобов'язавши Новоушицьку РДА укласти з ДП договір оренди. Стосовно договору суборенди їй нічого невідомо. Дозволу на будівництво Хмельницька ОДА не надавала, оскільки розпорядженням надавалося право на встановлення інших споруд.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думки прокурора та пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Розпорядженням голови Новоушицької РДА від 17 травня 2007 року №355/07-р ДП надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування пляжу за рахунок земель державної власності на території Вільховецької сільської ради площею 2 га.

Розробник землевпорядної документації - ПП «Наша - справа» виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ДП за межами населеного пункту Рудківці на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області для рекреаційного призначення (облаштування пляжу), який відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22 вересня 2011 року №119-11 не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам, та повертається на доопрацювання. Серед зауважень та пропозицій до землевпорядної документації, зокрема в п.9 зазначено, що на плані меж обмежень та сервітутів конкретизувати обмеження, зокрема обмеження господарської діяльності у прибережній захисній смузі (ст.61 Земельного та 89 Водного кодексів України), передбачити право загального водокористування у порядку ст.ст.10, 47 Водного кодексу України.

Розпорядженням голови Хмельницької ОДА від 20 листопада 2012 року №347/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ДП за межами населеного пункту с.Рудківці Вільховецької сільської ради Новоушицького району для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд). Вказаним розпорядженням вирішено передати в оренду земельну ділянку загальною площею 1,1781 га земель водного фонду терміном на 49 років. Зобов'язано Новоушицьку РДА укласти договір оренди вказаної земельної ділянки на умовах, визначених цим розпорядженням.

Разом з тим, у землевпорядній документації міститься вище вказане розпорядження Хмельницької ОДА із виписаними п.п.1,2 про використання земельної ділянки для рекреаційного призначення (облаштування пляжу), яким і керувалася Новоушицька РДА укладаючи договір оренди.

24 грудня 2012 року між Новоушицькою РДА та ДП укладено договір оренди земельної ділянки №184/2012, за яким останньому було передано в оренду земельну ділянку площею 1,1781 га для рекреаційного призначення (облаштування пляжу) - п.12 договору.

Цей договір укладався у трьох примірниках, з яких прокурором надано суду два з них, що знаходилися в Новоушицькій РДА та відділі Держземагенства у Новоушицькому районі, з виписаною вище вказаною редакцією п.12 договору. ДП надано договір оренди із зазначення п.12 в редакції для рекреаційного призначення (облаштування пляжу та встановлення інших споруд). В іншому відмінностей між наданими екземплярами договору оренди немає.

При укладені договору оренди сторони погодились, що земельна ділянка водного фонду, передана орендареві, вільна від забудов, а зводити жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, закладати багаторічні насадження та проводити будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем орендар вправі лише за письмовою згодою орендодавця.

Маючи різні за змістом розпорядження Хмельницької ОДА №347/2012-р та договір оренди №184/2012 суд, при їх оцінці як доказів, виходив із наступного.

Листом Хмельницької ОДА № 99/68-26-4450/2013 від 13 серпня 2013 року, адресованому ДП, остання не заперечувала передачу частини земельної ділянки площею 0,280 га в суборенду третім особам згідно із договором оренди земельної ділянки №184/2012 від 24 грудня 2012 року.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, остання (земельна ділянка) для рекреаційного призначення (облаштування пляжу). Технічне завдання погоджено ПП «Наша - справа» та затверджено ДП «Красилівський агрегатний завод».

Тобто, виготовляючи проектну документацію і погоджуючи її, ДП знало, що земельна ділянка саме для рекреаційного призначення (облаштування пляжу), а не для використання в інших (встановлення інших споруд), цілях.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст.8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Однак в порушення вказаної норми Закону та умов договору оренди земельної ділянки щодо обмеження умов договору суборенди земельної ділянки умовами договору оренди земельної ділянки, 16 серпня 2013 року між ДП та ОСОБА_2 укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,0309 га за №06-205, де сторони вийшли за межі договору оренди, не вказавши прав суборендаря щодо будівництва на земельній ділянці за письмовою згодою орендодавця відповідно до п.25 договору оренди.

Посилання представника відповідача ДП та представників відповідача ОСОБА_2 на чітке виконання умов розпорядження Хмельницької ОДА №347/21012-р щодо використання земельної ділянки для рекреаційного призначення (облаштування пляжу та встановлення інших споруд) та перенесення їх у договір оренди та в подальшому в договір суборенди, що, на їх думку, давало право на здійснення будівництва елінгу з кімнатами відпочинку, суперечить визначеному п.25 договору оренди права орендаря зводити жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, проводити будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем лише за письмовою згодою орендодавця.

Письмова згода орендодавця на будівництво орендарем чи суборендарем не запитувалася, а тому і не надавалася.

Оскільки п.25 договору оренди стосувався саме права орендаря на будівництво, що мало бути відображене і у договорі суборенди, то застосування довільного тлумачення надання такого права на підставі п.16 останнього, тобто встановлення інших споруд, на думку суду, не давало право здійснювати будівництво.

На думку суду, не включення у договір суборенди змісту п.25 договору оренди щодо прав орендаря земельної ділянки слід розглядати як порушення вимог ст.8 Закону України «Про оренду землі», що виходить за його межі та суперечить йому.

Також відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХМ 202133010980 від 29 жовтня 2013 року елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ) с.Рудківці Новоушицького району Хмельницької області готовий до експлуатації, а його будівництво розпочато 10 травня 2009 року та закінчено 30 листопада 2010 року.

Наявність самочинного будівництва елінгу з кімнатами відпочинку ОСОБА_2 у цей період підтвердили її представники.

Отже, відповідачем ОСОБА_2 впродовж чотирьох років самовільно використовувалася земельна ділянка, на якій збудовано елінг з кімнатами відпочинку без будь-якої правової підстави, за відсутності жодного дозвільного документу, в тому числі й на земельну ділянку, оскільки договір суборенди між ним та ДП укладено 16 серпня 2013 року.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак означений вище договір суборенди таким вимогам не відповідає, позаяк він укладався не з метою використання земельної ділянки для рекреаційного призначення, а з метою узаконення (легалізації) самочинного будівництва, про що свідчить п.4 договору суборенди, де, як і в п.3 договору оренди, зазначено, що земельна ділянка вільна від забудов, що з огляду на декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, пояснення представників відповідача ОСОБА_2 та пояснення представників Інспекції ДАБК не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Отже, волевиявлення відповідачів ДП та ОСОБА_2 при укладені договору суборенди було направлене на настання інших правових наслідків ніж ті, що ним передбачені.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, договір суборенди земельної ділянки слід визнати недійсним в цілому.

Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта підтверджується, що право суборенди земельної ділянки площею 0,0309 га за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район, Вільховецька сільська рада, садово-городнє товариство «Калюс» зареєстровано за ОСОБА_2

З огляду на те, що договір суборенди земельної ділянки визнається недійсним, необхідно також скасувати його державну реєстрацію.

Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року №95 (далі - Порядок), встановлено процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

За положеннями п.п.3.1., 3.2. Порядку, прийняття в експлуатацію об'єктів, зазначених у пункті 1.1 розділу I цього Порядку, здійснюється безоплатно територіальними органами Держархбудінспекції України протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно); засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта.

Відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт у разі прийняття територіальним органом Держархбудінспекції України рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта нерухомості до експлуатації є підставою для накладання адміністративного стягнення на порушника у сфері містобудівної діяльності відповідно до ст.97 КУпАП (п. 3.8. Порядку).

Сторонами визнається факт притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП, відтак таке в судовому засіданні не доказувалося.

З огляду на те, що судом визнається недійсним договір суборенди земельної ділянки та скасовується його державна реєстрація, відтак слід і скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ) подану відповідачем ОСОБА_2, оскільки умовою її реєстрації є подання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт.

Вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства відповідає п.21 Постанови пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» згідно із яким, якщо орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то незалежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Водночас декларація не є дозвільним документом, не є обов'язковим до виконання ненормативним актом, не визначає права чи обов'язки громадян, у тому числі й відповідача ОСОБА_2, а тому визнання цього документа недійсним не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту порушеного права.

За змістом ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст.88, 89 Водного кодексу України.

Із досліджених у судовому засіданні доказів (пояснення сторін, фото таблиці, карти-схеми розміщення земельної ділянки, документація із землеустрою) вбачається, що ОСОБА_2 збудовано елінг з кімнатами відпочинку саме на земельній ділянці, віднесеній до прибережної захисної смуги.

Представники відповідача ОСОБА_2 посилалися на відсутність встановлення меж прибережних захисних смуг, у зв'язку з чим не слід вважати здійснення будівництва з порушенням вимог вказаних норм Земельного та Водного кодексів України.

Листом відділу Держемагенства у Новоушицьому районі №12-07-09/3065 від 30 жовтня 2014 року, підтверджується не внесення даних до Державного земельного кадастру щодо встановлення меж прибережних захисних смуг річки Дністер на території Вільховецької сільської ради та відсутність відповідної документації із землеустрою.

Разом з тим, Верховний Суд України у справі № 3-41 гс 14 від 02 вересня 2014 року зробив правовий висновок, що за наявності підстав для віднесення земельної ділянки до такої, що розташована у межах прибережної захисної смуги (ст.ст.58,60 Земельного кодексу України), ця обставина може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 Водного кодексу України.

В даному випадку ширина прибережної захисної смуги становить 100 метрів і будівництво здійснено в її межах безпосередньо біля урізу води.

Щодо посилання представників відповідача ОСОБА_2 на будівництво останнім елінгу з кімнатами відпочинку, який відноситься до гідротехнічної споруди суд встановив наступне.

Поняття гідротехнічна споруда розкрите в нормативно-правових актах.

Міністерство транспорту України наказом №251 від 29 березня 2004 року «Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд» в п.1.4 Правил визначило, що гідротехнічна споруда - споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією води.

Міністерство надзвичайних ситуацій України наказом №661 від 03 квітня 2012 року «Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах» у п.1.3 Правил визначило, що гідротехнічна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливих дій вод.

Державний комітет України у справах містобудування і архітектури наказом №252 від 19 грудня 1995 року «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» у п.1.9.18 Методики визначив, що гідротехнічні споруди - споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

В жодному із перерахованих нормативних правових актів посилання на те, що елінг відноситься до гідротехнічних споруд, немає.

Разом з тим, енциклопедичні джерела визначають елінг як споруду на березі моря, річки або озера, обладнану для будівництва суден (кораблів тощо) і є основною частиною суднобудівної верфі; елінг судноремонтний - споруда для витягування суден на берег з метою ремонту або огляду корпусу; елінг як приміщення на гребній станції, обладнане для зберігання і дрібного ремонту спортивних суден, весел і іншого інвентарю; елінг як споруда для спорудження, зберігання і ремонту дирижаблів.

Відповідно до даних технічного паспорта на нерухоме майно «елінг з кімнатами відпочинку для персоналу» по вул.Соснова 15/1 площа самого елінгу складає 52,8 кв.м, а площа кімнат відпочинку 136,7 кв.м.

Вказане дає підстави вважати, що під спорудою, названою елінгом з кімнатами відпочинку, слід мати на увазі житловий будинок з усіма комунікаціями, що у будь-якому випадку не відноситься до гідротехнічних споруд.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, підлягає обов'язковій державній реєстрації, що випливає зі ст.4 Закону.

Відповідно до положень зазначеного Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

Частиною 4 ст.9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з ч.1ст.26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п.10 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тобто без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний елінг з кімнатами відпочинку не можна вважати, що відбувся реальний захист права власності позивача.

Враховуючи, що договір суборенди земельної ділянки визнається недійсним та скасовується його державна реєстрація, а також те, що реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації відбулася з порушенням чинного законодавства, необхідно скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 221022568233 від 21 листопада 2013 року - елінг з кімнатами відпочинку за адресою АДРЕСА_1, садово-городнє товариство «Калюс», Вільховецька сільська рада, Новоушицький район, Хмельницька область.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із роз'ясненнями викладеними в п.5 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що відповідач ОСОБА_2 побудував елінг з кімнатами відпочинку без належного дозволу, зі зміною цільового призначення земельної ділянки, яка під це будівництво не відводилася, а тому суд визнає цей об'єкт самочинно збудованим.

В пункті 4 вказаної Постанови судам роз'яснено, що будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

В даному випадку земельна ділянка надавалася для рекреаційного призначення та її цільове призначення не змінювалося.

Згідно з ч.7 ст.376 ЦК України у разі порушення прав інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила це будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила це будівництво відмовляється від її проведення таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок цієї особи.

Матеріалами справи встановлено, що будівництво елінгу з кімнатами відпочинку здійснено в прибережній захисній смузі, останній не відноситься до гідротехнічних споруд, відтак суд вважає, що будь-яка перебудова є неможливою, тому необхідно зобов'язати відповідача ОСОБА_2 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.203, 215, 376 ЦК України, ст.ст.50, 60, 61, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, ст.8 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.2, 9 Закону України «Про реєстрацію речових прав», Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», п.10 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, ст.ст. 3, 10, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №06-205 суборенди земельної ділянки площею 0,0309 га, кадастровий номер: 6823386500:07:001:0584, що розташована на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, укладений 16 серпня 2013 року між ДП «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

Скасувати реєстрацію 29 жовтня 2013 року декларації за № ХМ 202133010980 подану ОСОБА_2 про готовність об'єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ).

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 221022568233 від 21 листопада 2013 року - елінг з кімнатами відпочинку за адресою АДРЕСА_1, садово-городнє товариство «Калюс», Вільховецька сільська рада, Новоушицький район, Хмельницька область.

Зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Красилівський агрегатний завод», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області та ОСОБА_2 в рівних частках на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок по 81 (вісімдесят одній) гривні 20 копійок із кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, мають право подати апеляційну скаргу на рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

О. І. Яцина