ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 р. Справа № 923/852/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

прокурора Зубіка В.В.

від позивача: не з'явився

від відповідача - 1: Кривцун В.А.

від відповідача - 2: Захарова Д.С.

від відповідача - 3: Романова Ю.О.

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, м. Київ

до відповідача-1: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Херсон

до відповідача-2: Компанії "Дніпро Карго Лімітед", м.Дніпропетровськ

до відповідача-3: Підприємства "DNIPRO CAPGO LIMITED", London SEI NL, United Kingdom

про визнання правочину недійсним у частині та повернення майна.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 16.12.2014р., якою розгляд справи відкладався.

Провадження у справі порушено 16.06.2014р. за позовом про визнання недійсними в частині передачі ДП "Херсонський морський торговельний порт" у користування компанії "Дніпро Карго Лімітед" та підприємства "DNIPRO CAPGO LIMITED" державного нерухомого майна п.4.3.2 та 5.1.1 договору № 133К від 12.05.1998р. про спільну господарсько-підприємницьку діяльність з участю іноземного інвестора, укладеного між ДП "Херсонський морський торговельний порт", компанією "Дніпро Карго Лімітед" та підприємством "DNIPRO CAPGO LIMITED". Також прокурор просить повернути нерухоме майно ДП "Херсонський морський торговельний порт", передане за пунктами 4.3.2 та 5.1.1 договору, загальною вартістю 4510901грн. в якості наслідку недійсності правочину.

В обґрунтування вимог прокурор зазначив наступне.

Оспорюваний в частині договір про спільну діяльність відноситься до змішаних договорів. Ним регулюються відносини щодо вкладу учасників, користування майном, внесеним як вклад учасників, розподілу прибутку. За умовами в частині передачі у строкове користування державного майна згідно з додатками № 2, 9 цей договір про спільну діяльність фактично відповідає всім ознакам договору оренди майна. Незалежно від того, як названо договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати законодавство, що регулює такі правовідносини.

Виходячи зі змісту договору про спільну діяльність він покликаний приховати інші відносини, а саме, передачу нерухомого державного майна у користування юридичним особам для використання у підприємницькій діяльності.

Оспорюваний у частині договір фактично є договором оренди державного нерухомого майна, за яким ДП "Херсонський морський торговельний порт" (а після заміни сторони - ДП "Адміністрація морських портів України") зобов'язується передати компанії "Дніпро Карго Лімітед" та підприємству "DNIPRO CAPGO LIMITED" нерухоме майно на встановлений строк у користування за грошові кошти.

Аналіз змісту оспорюваного в частині договору дає підстави для висновку про його удаваність та необхідність застосування до спірних відносин положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди державного нерухомого майна.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції на час укладення договору орендодавцем нерухомого майна підприємств державної власності є Фонд державного майна України, його регіональні відділення чи представництва.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області договори оренди на нерухоме державне майно, зазначене в додатках № 2 та № 9 договору про спільну діяльність від 12.09.1998р. № 133К не укладались, дозволи на його оренду не надавались.

Крім того, оспорюваний в частині договір суперечить п.7 ст.141 ГК України з врахуванням його дії щодо спірних відносин відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України.

За п.7 ст.141 ГК України не може бути вкладом у спільну діяльність майно, яке належить до основних фондів підприємств державної власності, що не підлягають приватизації.

ДП "Херсонський морський торговельний порт", правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України", віднесено до підприємств державної власності, що не підлягають приватизації.

Оспорюваний в частині договір продовжує діяти з набранням чинності Господарським кодексом України, на нього за п.4 Прикінцевих положень ГК України поширюється п.7 ст.141 ГК України.

Договір про спільну діяльність в оспорюваній частині суперечить названим статям законів - ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.7 ст.141 ГК України, що є підставами для визнання недійсним правочину за ч.1 ст.215 ЦК України.

Прокурор стверджує, що про порушення, зазначені підставами вимог, йому стало відомо лише в ході перевірки, проведеної у травні 2014р. на підставі постанови Генеральної прокуратури України від 24.04.2014р. № 07/2/2-36. Раніше інші перевірки з цих питань в ДП "Херсонський морський торговельний порт" органами прокуратури області не проводились, порушення не виявлялись.

Позивач не проявив свого відношення до позовних вимог прокурора, також не надав відповіді на поставлене в ухвалі суду від 16.12.2014р. питання про причини такої як склалася тривалості строку на заявлення позову (питання сформувалось у контексті заяв відповідачів про застосування строку позовної давності у справі).

Клопотанням за вх. № 13740/14 від 22.12.2014р. позивач просить розглядати справу без участі його представника.

Ніхто з відповідачів не визнав позовних вимог, кожен з відповідачів навів заперечення проти позовних вимог, які в сукупності полягають у наступному.

Договір про спільну діяльність укладено відповідно до вимог законодавства та не має на меті приховати інші відносини.

Всупереч ст.32-34 ГПК України прокурором не надано доказів, які б свідчили про викладені в позовній заяві твердження.

У позовній заяві не зазначено, з яких міркувань слід вважати, що внесок у спільну діяльність відповідає всім ознакам оренди нерухомого майна. Прокурор необґрунтовано та безпідставно ототожнює передачу майна у користування за орендою з внеском до спільної діяльності, а також безпідставно ототожнює частину прибутку, яку отримало ДП "Херсонський морський торговельний порт" та ДП "Адміністрація морських портів України" з платою за користування майном при оренді.

Спільна діяльність та оренда державного майна є самостійними видами правочинів, які регулюються окремими нормативними актами, які чітко визначають окремі індивідуальні умови кожного з них та не можуть ототожнюватися між собою.

Сторони за договором № 133К, надаючи вибір правочину як договору про спільну господарсько-комерційну, інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, мали на меті здійснення правовідносин, що регулюються законодавством про спільну діяльність, а застосування прокурором обґрунтувань вимог з твердженням про оренду майна не відповідає дійсності, суперечить дійсним намірам сторін, вимогам чинного законодавства.

Учасники погодили всі суттєві умови спільної діяльності з будівництва та експлуатації на території порту складу для зберігання вантажів, здійснення перевалки вантажів через технологічну лінію порту з проведенням спільних господарських операцій, узгодили ведення спільних справ, обов'язки сторін щодо розвитку інфраструктури, порядок розподілу прибутку, правовий режим внесків сторін у спільну діяльність, їх склад та розмір.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР, яка регулювала відносини сумісної діяльності станом на час укладення договору, для досягнення спільної господарської мети у сумісній діяльності, учасники такої діяльності роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Такий внесок майном не перетворює спільну діяльність в оренду цього майна.

За ст.1133 ЦК України, який регулює спірні відносини з 01.01.2004р. згідно з п.4 його перехідних положень, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в т.ч. грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Чинний Цивільний кодекс України не має жодних обмежень щодо надання у спільну діяльність майна, в т.ч. обмежень щодо надання (внесення) у спільну діяльність нерухомого майна підприємств державної власності.

На момент укладення договору обмежень, подібних наведеним у ч.7 ст.141 ГК України не існувало. Частину 7 додано до ст.141 ГК України Законом від 12.05.2011р.

Договір про спільну діяльність укладено 12.05.1998р., а перелік об'єктів за Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" сформовано 07.07.1999р. За ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України цей Закон не має зворотної дії у часі.

Поряд з цим, стороною договору на час позову є не ДП "Херсонський морський торговельний порт", а ДП "Адміністрація морських портів України", чиє майно не віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації за названим Законом.

Спірне майно як предмет договору про спільну діяльність не передавалось ні портом, ні адміністрацією іншим учасникам договору, не підлягало та не буде передаватись у власність шляхом приватизації, використовується виключно для спільної діяльності в інтересах держави для цільового та довгострокового отримання прибутку.

Положення ч.7 ст.141 ГК України не можуть бути застосовані до договору з огляду на державні гарантії інвестиційної діяльності.

Відповідно ч.1 ст.18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Згідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Статтею 3 угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій, що підписана та набула чинності 10.02.1993р., передбачено, що (1) жодна з договірних сторін на своїй території не піддаватиме інвестиції або доходи інвесторів іншої договірної сторони режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає інвестиціям або доходам своїх власних інвесторів, або інвестиціям чи доходам інвесторів будь-якої третьої держави, (2) жодна з договірних сторін на своїй території не піддаватиме інвесторів іншої договірної сторони відносно їхнього управління, обслуговування, володіння або розпорядження своїми інвестиціями режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає своїм власним інвесторам або інвесторам будь-якої третьої держави. (3) Для уникнення сумнівів, стверджується, що режим, обумовлений у пунктах (1) і (2), застосовуватиметься до положень статей 1-11 цієї угоди.

Договір спільної діяльності є договором з іноземними інвестиціями.

Договір зареєстровано належним чином у порядку, що визначений чинним законодавством (картка державної реєстрації договору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора № 1 5-98 від 01.06.1998р.). Також належним чином зареєстровано зміни та доповнення до договору.

Стороною договору є іноземний інвестор - відповідач, зареєстрований у Великобританії установою з реєстрації компаній Англії та Уельсу.

Інвестиції відповідача у грошовому вигляді та у вигляді майна, що здійснені у формі "часткової участі у договорі спільної діяльності № 133К від 12.05.1998р.", зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства головним управлінням економіки Дніпропетровської облдержадміністрації. Копії документів щодо внесення та реєстрації надані компанією та наявні у матеріалах справи.

Положення ч.7 ст.141 ГК України погіршують становище сторін договору, тому не можуть бути застосовані до договору з огляду на державні гарантії інвестиційної діяльності за ст.18 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідач-2 та відповідач-3 не використовують майно, що є внеском до спільної діяльності, у власній господарській діяльності. Майно використовується у спільній діяльності всіх учасників договору.

Спірне та інше майно, що є внеском сторін, використовується відповідно до предмету договору спільної діяльності у здійсненні перевалки вантажів через технологічну лінію Адміністрації морських портів України. Це майно є складовою частиною технологічної лінії та внеском до спільної діяльності саме з метою забезпечення виконання сторонами обов'язків за договором і досягнення визначеного сторонами фінансового результату.

Отримувана адміністрацією частина прибутку зі спільної діяльності не є сталою, залежить від результатів спільної діяльності учасників договору, що не притаманно для договорів оренди майна, проте є характерною рисою саме для договорів спільної діяльності.

Адміністрація морських портів України бере участь у спільній діяльності не тільки майновим внеском, але й безпосередньо участю в такій діяльності, виконує низку обов'язків за договором, зокрема, здійснює розкредитування документів на вагони з вантажем, що прибули, забезпечує погодження та підтвердження прийому вантажів, залучає клієнтуру, здійснює контрольно-наглядові функції в галузі праці, забезпечує дотримання єдиних дозволів на викиди та розміщення відходів, контролює ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності спільної діяльності.

Те, що прибуток Адміністрації не є сталим, а залежить від результатів спільної діяльності, і Адміністрація виконує певні обов'язки, свідчить про те, що такий прибуток не є платою за користування майном.

Кожен з відповідачів у справі заявив про застосування строку позовної давності щодо позову, стверджує, що позов прокурором заявлено з пропуском строку позовної давності.

Відповідачі стверджують, що прокурору було відомо про оспорюваний договір раніше, ніж він стверджує. Прокурор був учасником провадження у справі № 13/13-О-08 за позовом Компанії "Дніпро Карго Лімітед" до виконавчого комітету Херсонської міської ради, Міністерства транспорту та зв'язку України, ДП "Херсонський морський торговельний порт" про скасування рішення та визнання права власності. За позовом у тій справі позивач підстави вимог обґрунтував посиланням на договір спільної діяльності № 133к від 12.05.1998р. Рішення у справі № 13/13-О-08 постановлено судом 25.03.2010р.

Ще раніше, 31.10.2005р. відповідач направляв першому заступнику прокурора Херсонської області лист у відповідь на лист № 08/1-4411-05 від 24.10.2005р. щодо договору спільної діяльності № 133К від 12.05.1998р., до якого було додано копію цього договору, додатків до нього, реєстраційну картку.

В тексті листа була викладена інформація щодо договору спільної діяльності, зокрема було зазначено, що "договори оренди не укладались".

Представник відповідача-3 також звернув увагу на несправедливість формулювання вимог щодо реституції: законом стосовно вимог про визнання недійсним договору за ознакою невідповідності закону передбачено двосторонню реституцію, а прокурор за позовом пропонує тільки її частину - повернення майна зі спільної діяльності, а повернення часток прибутків від спільної діяльності не заявлено, при тому, що ДП "Херсонський морський торговельний порт" та ДП "Адміністрація морських портів України" з 1999р. по 01.07.2014р. отримали від спільної діяльності загалом 30719100грн.

Окрім вивчення справи судом вивчалось і питання про перебіг позовної давності у справі. Поряд з вивченням документів у справі, які учасники надавали суду при обґрунтуванні своїх уявлень про перебіг строку позовної давності, суд за ухвалою від 16.12.2014р. витребовував у прокурора й позивача письмові пояснення з описом, обґрунтуванням причин такої як склалася тривалості строку на заявлення позову (у контексті заяв про застосування позовної давності), докази на обґрунтування таких причин.

Таких пояснень, даних про час поінформованості власне позивача про спірні у справі відносини суду не надано.

С у д в с т а н о в и в:

12.05.1998р. Херсонським морським торговельним портом, підприємством "DNIPRO CAPGO LIMITED", Великобританія та компанією "Дніпро Карго Лімітед", м.Дніпропетровськ укладено "договір про спільну господарсько-підприємницьку, інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора згідно ст.430 ЦК УРСР, ст.2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" (виділено судом назву договору за його викладенням), копія якого з додатками та додатковими до нього угодами на а.с.10-42.

За предметом договору (розділ № 2) зазначено, що його сторони організовують спільну діяльність з будівництва та експлуатації на території порту складу для зберігання вантажів і здійснення перевалки вантажів через технологічну лінію порту з використанням складу з метою розвитку інфраструктури порту, впровадження сучасних технологій перевалки і зберігання вантажів, забезпечення якості роботи порту та обслуговування клієнтури на рівні сучасних западноєвропейських портів, залучення додаткового вантажопотоку та отримання прибутку.

За додатковою угодою від 15.07.2013р. до договору про спільну діяльність (копія на а.с.41), учасником якої крім трьох названих осіб вказано і Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", Херсонський морський торговельний порт передав, а ДП "Адміністрація морських портів України" прийняло на себе права та обов'язки Херсонського морського торговельного порту як сторони в договорі № 133К від 12.05.1998р., у зв'язку з чим сторона по договору ДП "Херсонський морський торговельний порт" замінена на ДП "Адміністрація морських портів України".

Ця додаткова угода мотивована посиланням на реорганізацію ДП "Херсонський морський торговельний порт" шляхом виділення стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків по відношенню до них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013р. та акта приймання-передачі від 13.06.2013р. і створення внаслідок виділу ДП "Адміністрація морських портів України" на виконання Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р "Про узгодження пропозиції про реорганізацію державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи з реорганізації державних підприємств морського транспорту і створення державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Також в цій угоді зазначено, що до ДП "Адміністрація морських портів України" перейшли права на майно, яке є вкладом ДП "Херсонський морський торговельний порт" у спільну діяльність по договору № 133К від 12.05.1998р., і ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником ДП "Херсонський морський торговельний порт" як сторони цього договору.

Оспорювані за позовом п.4.3.2 та 5.1.1 договору викладені так:

- п.4.3.2: порт надає територію для будівництва складу та здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт без зміни форми власності і без відчуження як території порту, так і земельної ділянки з виробничою площею;

- п.5.1.1: порт надає для ведення спільної діяльності відособлене спеціалізоване майно відповідно до додатку № 1.

Додатком № 2 від 12.05.1998р. до договору про спільну діяльність № 133К сторони узгодили такий перелік відокремленого спеціалізованого майна, що надається для спільної діяльності:

- технологічна лінія для перевірки насипних вантажів балансовою вартістю 1566511грн. (768463 дол. США);

- склад № 8, балансовою вартістю 201837грн. (99013 дол. США);

- склад № 9, балансовою вартістю 350482грн. (171931 дол. США);

- портальний кран № 6 типу "Альбатрос", балансовою вартістю 592625грн. (290716дол. США);

- грейфери зернові, інв. № 14, № 15, балансовою вартістю 25272грн. (12397 дол. США);

- ковшові навантажувачі типу "Бобкет", інв. № 12, 14, 17, балансовою вартістю 130152грн. (63847 дол. США);

- приміщення для ремонту механізмів, інв. № 1000577, балансовою вартістю 10783грн. (5290 дол. США).

20.12.2000р. за додатком № 9 до договору № 133К сторони узгодили перелік із 22 одиниць витрат і відокремленого спеціалізованого майна та затвердили вартісну оцінку вкладу порту у спільну діяльності, до цього переліку з числа нерухомого майна увійшли ті ж склади № 8, 9, приміщення для ремонту механізмів, а також під'їзна залізнична колія № 19 в 254 м.п., інв. № 1010109, вартістю 106737 (20447,70 дол.США), причал № 6 (86,6%) в 132,5м.п., інв. № 1010470, вартістю 3144583грн. (602410,54 дол.США).

Прокурор, як зазначено в описовій частині цього рішення суду, просить визнати недійсними пункти 4.3.2 та 5.1.1 договору № 133К у частині передачі Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" у користування компанії "Дніпро Карго Лімітед" та підприємства "DNIPRO CAPGO LIMITED" державного нерухомого майна, як такі, що суперечать ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.7 ст.141 ГК України. При цьому при обґрунтуванні тези про невідповідність частини договору статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" прокурор виходить з твердження про те, що оспорюваний в частині договір є прихованою орендою державного майна, а при обґрунтуванні тези про невідповідність тієї ж частини договору частині (не пункту) 7 ст.141 ГК України виходить з твердження про те, що оспорюваний в частині договір унормовує вклад у спільну діяльність. Також прокурор просить повернути нерухоме майно, передане за пунктами нерухоме майно, передане за пунктами 4.3.2 та 5.1.1 договору № 133К від 12.05.1998р. Іншої підстави для повернення майна ніж наслідок недійсності частини договору за позовом не вказано.

Позовні вимоги за цими предметом та підставами задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

За ст.215, 203 ЦК України в частині, що відноситься до регулювання обставин - підстав вимог у справі, недійсним є лише той правочин, який в момент його вчинення суперечить актам законодаства.

1. Не може бути задоволеною вимога, підстави якої є суперечливими, такими, що протирічать одна одній. Позови задовольняються за мотивами обґрунтованості й доведеності та, відповідно, не задовольняються, якщо підстави вимог (наприклад, дві підстави, як у справі) суперечать одна одній. Позовні вимоги з такими суперечливими підставами об'єктивно кваліфікуються як такі, що обґрунтовуються непереконливими підставами, а тому задоволеними бути не можуть.

Суперечливими є зазначені твердження у позовній заяві про те, що одна й та сама оспорювана частина договору є і прихованою орендою державного майна (а декларована сторонами спільна діяльність - удавана), і справжньою, не удаваною, спільною діяльністю, вклад в яку не відповідає ч.7 ст.144 ГК України (ця частина статті Кодексу викладена так: "не може бути вкладом у спільну діяльність майно, яке належить до основних фондів підприємств державної власності").

І поодинці жодна із зазначених двох підстав не приводить до задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору в частині та повернення майна за недійсністю договору у зв'язку з наступним.

2. Щодо підстави, яка полягає у твердженні про недійсність частини договору, як такої, що не відповідає ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Дійсно, відповідно до цієї статті Закону в редакції станом на час оспорюваного договору (12.05.1998р.) орендодавцями нерухомого майна, що є державною власністю, виступають Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а підприємства - з дозволу цих органів (в редакції цієї статті Закону на час позову - в редакції від 20.05.1999р. - підприємства є орендодавцями такого майна загальною площею не більше 200м^{2 на одне підприємство без дозволу названих органів).}

^{Проте на використання державного нерухомого майна державним підприємством у спільній діяльності з іншими суб'єктами господарювання ні станом на час укладення оспорюваного договору 12.05.1998р., ні станом на час позову, ні ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ні іншими актами законодавства дозволу Фонду державного майна України не передбачено.}

^{Твердження у позовній заяві про те, що за назвою спільної діяльності учасники договору приховали оренду державного майна ґрунтується на іншому твердженні - про те, що договір у частині передачі Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" у строкове платне користування іншим сторонам договору державного майна фактично відповідає всім ознакам договору оренди майна.}

^{Насправді ж, оспорюваний договір містить норми не про передачу майна іншим суб'єктам господарювання, а про передачу (надання) такого майна у спільну діяльність, у спільне використання Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", підприємства "DNIPRO CAPGO LIMITED", компанії "Дніпро Карго Лімітед".}

^{Тезу про удаваність спільної діяльності в частині здійснення вкладу в неї відокремленим майном прокурор за викладенням позовної заяви обґрунтовує змістом договору ("Виходячи зі змісту укладеного договору, він покликаний приховати інші правовідносини, які склались між сторонами, а саме, передачу нерухомого державного майна у користування юридичним особам для використання її у підприємницькій діяльності" - абз. 2 аркуша № 4 позовної заяви, а.с.5).}

^{Але ні процитовані оспорювані частини договору, норми про предмет договору, ні інші норми договору не свідчить про обумовлення, виникнення, існування відносин оренди під вивіскою спільної діяльності, як стверджує заявник.}

^{У відповіді на питання про справжню кваліфікацію відносин за змістом договору слід звернутися до порівняння в контексті підстав вимог визначень законодавцем спільної діяльності та оренди державного майна, умов одного та іншого.}

^{Визначення оренди державного майна на час укладення договору (12.05.1998р.) та на час позову (позовна заява має реквізити: № 07/2-3982-14 від 05.06.2014р., за поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшла до суду - а.с.81, заявлена 11.06.2014р., надійшла до суду 13.06.2014р. за вх. № 875) не змінилось, наведено у ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна": "орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності".}

^{Визначення спільної (сумісної) діяльності на час укладення договору наведено в главі 38 ЦК УРСР (ст.430-434), в якій зазначено, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства, або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд шкіл, пологових будинків і т. ін. Ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою. Якщо учасники договору про сумісну діяльність за згодою між собою доручили керівництво їх сумісною діяльністю одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ учасників договору. Для досягнення мети сумісної діяльності учасники договору про таку діяльність роблять внески грошима чи іншим майном, або трудовою участю.}

^{Таким чином, при оренді орендодавець передає орендареві майно у строкове платне користування, а у спільній діяльності внесок учасника майном здійснюється в таку діяльність, а не іншому суб'єкту, з дорученням певному учаснику ведення спільних справ для досягнення мети спільної діяльності.}

^{За розділом № 3 договору сторони домовились, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ і облік результатів спільної діяльності доручається компанії "Дніпро Карго Лімітед".}

^{З огляду на нормативно обумовлені відмінності спільної діяльності та оренди, зазначений зміст договору про спільну господарську - підприємницьку, інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, при оцінці твердження за позовом про те, що сторони за вкладом майном ДП "Херсонський морський торговельний порт" мали на увазі передачу в оренду цього майна, а не елемент спільної діяльності, слід дійти висновку про безпідставне ототожнення заявником передачі вкладу майном у спільну діяльність з передачею майна іншому суб'єкту в оренду. Якщо б таке твердження прокурора було вірним, то будь-який вклад майном у спільну діяльність при розподілі доходів за результатами такої діяльності в т.ч. й на користь особи, що надала майно у спільну діяльність, завжди б вважався орендою, що унеможливлювало б взагалі як спільну діяльність із вкладом майном, так і застосування взагалі законодавства про спільну діяльність із вкладом майна в таку діяльність. Ніякої більшої вагомості законодавства про оренду в порівнянні із законодавством про спільну діяльність із вкладом в таку діяльність майном не існує.}

^{Удаваність угоди в частині вкладу ДП "Херсонський морський торговельний порт" майном у спільну діяльність за позовом не встановлена.}

^{Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.}

^{За позовом не доведено твердження про те, що учасники спільної діяльності під вкладом у спільну діяльність майна ДП "Херсонський морський торговельний порт" мали на увазі оренду цього майна.}

^{Відтак, спірні відносини не регулюються законодавством про оренду, зокрема, статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому нема підстав вважати про недійсність оспорюваної частини договору як такої, що суперечить цій статті Закону.}

^{Суд прийняв до уваги, що відповідно до п.4 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.}

^{Відносини, врегульовані оспорюваним договором, продовжують існувати після 01.01.2004р., тому до них застосовуються положення ЦК України.}

^{Відповідно до гл.77 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників або без об'єднання вкладів учасників. Учасники спільної діяльності беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в т.ч. грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.}

^{І з точки зору змісту глави ст.77 ЦК України, поряд з вже наведеними порівняннями змісту законодавства, так само нема підстав вважати обґрунтованими твердження про приховання оренди під назвою спільної діяльності у оспорюваних пунктах договору.}

^{3. Щодо підстав вимог, які полягають у невідповідності оспорюваних частин договору ч.7 ст.141 ГК України.}

^{Господарський кодекс України набрав чинності з 01.01.2004р.}

^{Відповідно до п.4 "Прикінцевих положень" ГК України до господарських відноси, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, ці положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.}

^{Частину 7 до статті 141 ГК України додано Законом України від 12.05.2011р. № 3322-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спільної діяльності", який набрав законної сили з 17.06.2011р., - з дня, наступного за днем опублікування.}

^{Частина 7 статті 141 ГК України викладена так: "не може бути вкладом у спільну діяльність майно, яке належить до основних фондів підприємств державної власності, які не підлягають приватизації".}

^{Дійсно, до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації за Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 847-ХІV від 07.07.1999р. (набрав чинності з 20.10.1999р.) віднесено і ДП "Херсонський морський торговельний порт".}

^{Проте названий Закон України № 3322-VІ від 12.05.2011р., як зазначено, набрав законної сили з 17.06.2011р. та не має зворотньої сили: не поширюється на відносини, що виникли до 17.06.2011р.}

^{Згідно з п.2.1, 2.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення); визнання правочину недійсним є наслідком вчинення його з порушенням закону.}

^{На момент вчинення оспорюваного правочину 12.05.1998р. Закону № 3322 від 12.05.2011р. не існувало, цей Закон не має зворотньої сили, відтак оспорюваний правочин 12.05.1998р. не вчинено з порушенням Закону № 3322 від 12.05.2011р., яким статтю 141 ГК України додано частиною сьомою.}

^{Таким чином і за підставою твердження про невідповідність п.4.3.2 та 5.1.1 договору частині 7 статті 141 ГК України позов задоволенню не підлягає.}

^{У питанні про те, чи підлягає застосуванню до спірних відносин ч.7 ст.141 ГК України суд також врахував наступні дані, норми та міркування.}

^{Як вже зазначено в цьому рішенні Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" створено зв'язку із реорганізацією Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013р. та акту приймання-передачі від 13.06.2013р. та утворення внаслідок виділу ДП "Адміністрація морських портів України" на виконання Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".}

^{Стороною оспорюваного договору з 15.07.2013р. за названою додатковою угодою від цієї дати до договору № 133К від 12.05.1998р. є не ДП "Херсонський морський торговельний порт", а ДП "Адміністрація морських портів України", а майно, що використовується у спільній діяльності, за розподільним балансом і актом прийняття-передачі відійшло 13.06.2013р. від ДП "Херсонський морський торговельний порт" до ДП "Адміністрація морських портів України".}

^{У цій справі не точиться спір про законність виділу майна при створенні ДП "Адміністрація морських портів України".}

^{З 13.06.2013р. майно, що використовується у спільній діяльності за оспорюваним в частині договором, не належить ДП "Херсонський морський торговельний порт", належить ДП "Адміністрація морських портів України".}

^{ДП "Адміністрація морських портів України" не віднесено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації за названим Законом № 847-XIV.}

^{Позов заявлено 11.06.2014р. (за поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду).}

^{З 13.06.2013р. по час заявлення позову 11.06.2014р. спірне майно не відноситься до переліку об'єкта права державної власності, що не підлягають приватизації.}

^{Слід дійти висновку, що на час позову на спірні відносини не поширюється заборона за ч.7 ст.141 ГК України вкладу у спільну діяльність майна, яке належить до основних фондів підприємств державної власності, що не підлягають приватизації, й за ознакою відсутності цього майна серед основних фондів підприємства державної власності, що не підлягає приватизації.}

^{Суд також прийняв до уваги, що ні у період з 17.06.2011р. (день набрання чинності ч.7 ст.141 ГК України) до 13.06.2013р., ні поза межами цього періоду - з 12.05.1998р., часу вчинення правочину, до формування, заявлення позову (11.06.2014р.) та вирішення справи, будь-які зміни законодавства, які б погіршували становище суб'єкта інвестиційної діяльності (а цей оспорюваний в частині договір спільної є і договором інвестиційної діяльності) не впливають на чинність оспорюваного договору у зв'язку з наступним.}

^{За ч.1 ст.18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.}

^{Згідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.}

^{Статтею 3 угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій, що підписана та набула чинності 10.02.1993р., передбачено, що (1) жодна з договірних сторін на своїй території не піддаватиме інвестиції або доходи інвесторів іншої договірної сторони режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає інвестиціям або доходам своїх власних інвесторів, або інвестиціям чи доходам інвесторів будь-якої третьої держави, (2) жодна з договірних сторін на своїй території не піддаватиме інвесторів іншої договірної сторони відносно їхнього управління, обслуговування, володіння або розпорядження своїми інвестиціями режиму, що є менш сприятливим, аніж той, що вона надає своїм власним інвесторам або інвесторам будь-якої третьої держави.}

^{Оспорюваний договір спільної діяльності є і договором з іноземними інвестиціями.}

^{Щодо договору та змін до нього вчинено державну реєстрацію, копію картки державної реєстрації договору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора № І 5-98 від 01.06.1998р. та копії карток державної реєстрації змін, доповнень до договору залучені до справи (а.с.125-128).}

^{Стороною договору є іноземний інвестор - відповідач-3, зареєстрований у Великобританії установою з реєстрації компаній Англії та Уельсу.}

^{У розділі 4 договору зазначено, що вклад підприємства "DNIPRO CAPGO LIMITED" та компанії "Дніпро Карго Лімітед" у спільну діяльність вчиняється за рахунок інвестиційного капіталу.}

^{До справи залучені копії карток державної реєстрації таких іноземних інвестицій у відносинах, врегульованих оспорюваним правочином:}

^{- на суму 272855,25 дол.США вартості трьох ввезених стаціонарних стрічкових конвейєрів (KNLU4174866, TSLU4202009, 4511102-7) 27.07.1998р., реєстр. № 1312-3-6-522;}

^{- на суму 99982,50 дол.США надходження 19.05.1998р. на валютний рахунок, реєстр. № 1312-1-6-504 від 11.06.1998р.;}

^{- на суму 216259,38 дол.США вартості ввезених бункерних ваг та мостових ваг, реєстр. № 1312-3-6-563 від 22.12.1998р.;}

^{- на суму вартості 2326,41 дол.США ввезених комплектуючих та монтажного обладнання для налагодження конвейєрів, реєстр. № 1312-3-6-583 від 27.04.1999р.;}

^{- на суми надходжень на валютний рахунок загалом 317905,70 дол.США з 11.08.1998р. по 27.04.1999р., реєстр. № 1312-3-6-588 від 28.05.1999р.;}

^{- на суму 48502,41 дол.США вартості ввезеної конвейєрної суднонавантажувальної машини, конвейєрних ваг з комплектуючими, реєстр. № 1312-3-6-589 від 28.05.1999р.;}

^{- на суму 95580,11 дол.США вартості ввезених навантажувача Volvo 90С, реєстр. № 1312-3-6-594 від 06.07.1999р.;}

^{- на суму 2906,48 дол.США вартості ввезених комплектуючих до стрічкових конвейєрів, реєстр. № 1312-3-6-603 від 01.09.1999р.;}

^{- на суму 129388,50 дол.США надходжень на валютний рахунок у період з 21.05.1999р. по 02.08.2001р., реєстр. № 1312-1-6-904 від 30.01.2002р.;}

^{- на суму 169924 дол.США надходжень на валютний рахунок у період з 16.12.2002р. по 28.11.2006р., реєстр. № 1312-1-1-0040 від 04.04.2007р.;}

^{- на суму 195094,54 дол.США вартості ввезеного фронтального ковшового навантажувача Volvo L110E, реєстр. № 1312-3-1-0010 від 30.01.2007р. (копії карток на а.с.129-153).}

Вимога про повернення майна заявлена в порядку застосування наслідку заявленої недійсності правочину. Оскільки у вимозі про визнання недійсним правочину відмовляється, нема підстав і для задоволення вимоги про повернення майна.

Як зазначено в описовій частині цього рішення, судом вивчалось питання про перебіг строку позовної давності за позовом у зв'язку із заявами відповідачів про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Проте, як виявилось, у позові слід відмовити за безпідставністю вимог по суті.

Позовна давність застосовується лише стосовно обґрунтованих по суті вимог. При відмові ж у позові за його безпідставністю позовна давність судом не застосовується. Таким чином, вивчене питання про перебіг строку позовної давності за позовом у справі в контексті заяв відповідачів про застосування позовної давності судової оцінки не потребує у зв'язку з відмовою у позові по суті вимог.

Щодо судових витрат у справі суд зауважує наступне.

За загальним правилом у ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Відповідно, при відмові у позові судові витрати мають покладатися на позивача. Прокурор при заявленні позову в інтересах держави до господарського суду звільнений від сплати судового збору. Такий судовий збір не може бути стягнутим при відмові прокурору у позові ні з кого з учасників процесу.

Таким чином, судових витрат у справі нема, судовий збір у справі не стягується.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено

29.12.2014р.

Суддя В.В. Чернявський