ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2014 року 09:45 № 826/16812/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби Зовнішньої Розвідки України

Військова частина К1410

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Служби Зовнішньої Розвідки України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Військова частина К1410 про:

- визнання протиправними дії Служби Зовнішньої Розвідки України, вул. Нагірна, 24/1 м. Київ, 04107 в частині відмови ОСОБА_1 (підполковник запасу Служби зовнішньої розвідки України (особистий номер Т-772456), в здійсненні виплати одноразової допомоги при звільненні з військової служби за п/п. «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас, виплата якої передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом 5.4.1. Наказу Голови СЗР України від 28.02.2008 р. №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2008 р. за № 246/14937) «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України» який перебував на військовій службі з 30 листопада 1999 року по 08 травня 2014 року;

- зобов'язати Службу Зовнішньої Розвідки України, вул. Нагірна, 24/1 м. Київ, 04107 вчинити дії передбачені пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом 5.4.1. Наказу Голови СЗР України від 28.02.2008 р. №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2008 р. за № 246/14937) «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України» в частині перерахування одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 (підполковник запасу Служби зовнішньої розвідки України (особистий номер Т-772456) шляхом зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 МФО 380333, код ЄДРПОУ 26296587 у філії АТ «Укрексімбанк», м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби.

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з тих підстав, що позивачу правомірно відмовлено у виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, заперечень проти позову не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Підполковник запасу Служби зовнішньої розвідки України ОСОБА_1 (особистий номер Т-772456), перебував на військовій службі та проходив службу в органах державної безпеки України з 30 листопада 1999 року по 08 травня 2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки Військової частини К 1410 за № вих. 333 від 14 липня 2014 року, звільнений в військової служби за п/п. «в» п.66 ( у зв'язку зі скороченням штатів) в запас. Виключений зі списків особового складу з 08 травня 2014 року відповідно до Наказу командира в/ч К1410 №354-ос від 08.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням умов розрахунку при звільненні, в частині виплати одноразової грошової допомоги, виплата якої регламентується: п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 5.4.1. Наказу Голови СЗР України від 28.02.2008 р. №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2008 р. за № 246/14937) «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України»; (діючі правові норми на момент звільнення) 23 липня 2014 року позивач з заявою звернувся до Служби зовнішньої розвідки та просив провести сплату усього належного грошового забезпечення (зарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби) в повному обсязі. Виплату просив здійснити на картковий рахунок № НОМЕР_1 МФО 380333, код ЄДРПОУ 26296587 у філії АТ «Укрексімбанк», м. Київ.

Проте, відповідно до листа Служби зовнішньої розвідки, вих. №5/2/4710/11 від 28 серпня 2014 року прим.№1 у задоволенні зазначеної вимоги відмовлено, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» (№ 1241-VІІ, від 6 травня 2014 року), які стосуються внесення змін до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач вважає, що відмова відповідача з посиланням в листі від 28.08.2014 року на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» за № 1241- VІІ від 06 травня 2014 року, що вступив в силу у порядку частини третьої статті 94 Конституції України з дня його опублікування, (Голос України від 28.05.2014 - № 101, Урядовий кур'єр від 28.05.2014 - № 94) є протиправною не законною дією, та такою що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58, ч. 5 ст. 94 Конституції України, п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та чинному законодавству України, оскільки дія норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» за № 1241- VІІ від 06 травня 2014 року не розповсюджується на позивача, так, як останній звільнений зі служби 08.05.2014р., а даний Закон набрав чинності 29.05.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Службу зовнішньої розвідки України" СЗРУ є самостійним державним органом і військовим формуванням. Згідно із статтею 6 Закону України "Про розвідувальні органи України" СЗРУ є розвідувальним органом України та відповідно до статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", статей 2, 22 Бюджетного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" - СЗРУ є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетних програм.

Так, статтею 15 Закону України "Про розвідувальні органи України" (далі-Закон) встановлено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення розвідувальних органів України здійснюються за рахунок коштів, передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України для кожного розвідувального органу, та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 14 даного Закону встановлено, що відомості про особовий склад, що здійснює розвідувальну діяльність, засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати розвідувальної діяльності, а також про осіб, які співробітничають або раніше співробітничали на конфіденційній основі з розвідувальними органами, становлять державну таємницю і підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України "Про державну таємницю".

Нормою статті 1 Закону України "Про оборону України" надано визначення поняттю військових формувань, а саме, військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних бойових) дій.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Крім того, громадяни України, які добровільно вступають на військову службу, складають Військову присягу на вірність Українському народу.

Статтею 16 Закону України "Про розвідувальні органи України" передбачено, що на військовослужбовців розвідувальних органів, у тому числі тих, які не належать до кадрового складу розвідувальних органів, поширюється дія законодавства України про проходження військової служби з урахуванням особливостей, що обумовлені специфікою завдань, які виконуються зазначеними військовослужбовцями.

Нормою статті 21 Закону України "Про розвідувальні органи України" визначено, що заходи соціального захисту, грошове забезпечення (оплата праці) є уніфікованими для співробітників усіх розвідувальних органів України.

Відповідно до постанови КМ України від 07.11.2007 №1294 "Про порядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (надбавки, доплати, винагороди, всі мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Разом з тим, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям СЗРУ здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, і Службою зовнішньої розвідки України.

Так, відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом СЗРУ від 28.02.2008 № 45, зареєстрованої у Мінюсті України 25.03.2008 за № 246/14937, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за віком, за станом здоров'я, після закінчення строку контракту, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до законодавства.

Поряд з цим, правовою основою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби є норма статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та норма статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положеннями яких визначено, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у зв'язку з скороченням штатів або проведеним організаційних заходів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв'язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території.

Військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" зазначені Закони України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були доповнені нормою, відповідно до якої, одноразова грошова допомога при звільненні не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що на сьогодні, у зв'язку з внесеними змінами до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата вказаної грошової допомоги здійснюється лише особам, звільненим з військової служби в СЗРУ, які зокрема перед звільненням з військової служби в установленому порядку продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Механізм переміщення по службі, виведення в розпорядження військовослужбовців визначено Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 17.07.2006 № 619/2006 (далі - Положення) та Інструкцією про застосування окремих норм Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом СЗРУ від 28.03.2012 № 75, зареєстрованої в Мінюсті України 20.04.2012 за №592/20905 (далі-Інструкція).

Порядок звільнення військовослужбовців з військової служби визначається Головою Служби зовнішньої розвідки України (пункт 63 Положення).

Так, згідно пункту 7.1. Інструкції звільнення з військової служби за ініціативою військовослужбовця здійснюється на підставі поданого ним у порядку підпорядкування рапорту із зазначенням обставин та правових підстав для звільнення.

Підпунктом г) пункту 64 Положення визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Відповідно до пункту 44 Положення військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження відповідних начальників наказами по особовому складу тих начальників, які мають право призначення на ці посади.

Зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників означає, що вони проходять військову службу не на військових посадах.

Час та перелік обставин перебування у розпорядженні чітко визначені пунктом 44-1 Положення, де встановлено, що зарахування військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України у розпорядження відповідних начальників допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - на строк до 3 місяців та у разі відсутності відомостей про місце перебування військовослужбовця понад один місяць - до його повернення в підрозділ (орган, заклад, установу) або до дня виключення його зі списків особового складу Служби зовнішньої розвідки України відповідно до пункту 71 цього Положення.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного начальника, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування у розпорядженні він призначається на посаду або в установленому порядку звільняється з військової служби.

Крім того, пунктом 4.6 Інструкції визначено, що начальники зобов'язані організовувати службову діяльність військовослужбовців, зарахованих у їх розпорядження (пункт 44 Положення), та здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 74 Положення передбачено, що днем звільнення військовослужбовців з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу.

Разом з тим, слід зазначити, що статтями 35, 36, 37 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (дія якого поширюється на інші військові формування) передбачено, що командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Накази віддаються військовослужбовцям усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Крім того, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (далі - постанова Пленуму), передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

У зв'язку з цим, обов'язку СЗРУ здійснити повний розрахунок із особами, звільненими з військової служби у день звільнення, як того вимагає трудове законодавство (стаття 116 Кодексу законів про працю), не передбачено.

Судом встановлено, що позивач до 16.03.2014р. не прибув до місця постійної дислокації СЗРУ (м. Київ). У зв'язку з чим його було звільнено.

1 квітня 2014 року позивач подав рапорт на його звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" розповсюджуються на позивача, оскільки він станом на 16 березня 2014 року в установленому порядку не продовжив проходження служби за межами тимчасово окупованої території України.

Що стосується набрання чинності і застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" слід зазначити, що Закон був прийнятий 06.05.2014 та набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 29.05.2014.

За загальновизнаним принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Проте, у цьому ж рішенні міститься положення, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи, що така вказівка та умова прямо передбачена у законодавстві, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги", стосовно позбавлення права на одноразову грошову допомогу, незважаючи на те, що сам закон набрав чинності 29.05.2014 застосовується саме до військовослужбовців, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін