КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/19257/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Міністерство оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Київської муніципальної газети "Хрещатик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Будресурс", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 було відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням позивачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача - Київської міської ради, в судове засідання не з'явився.

Представники третіх осіб - Міністерства оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будресурс» подали письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просили залишити скарги без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва яка, на їх думку, є законною та обґрунтованою - без змін.

Так, треті особи вважають що Київська міська рада прийнявши спірне рішення про надання земельних ділянок Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України для будівництва та експлуатації житлового комплексу діяла в межах та спосіб, передбачений законодавством. Відсутність певних погоджень зі сторони уповноважених органів щодо відведення зазначеної земельної ділянки, а також формулювання у таких відповідях погодження за умови обговорення питання будівництва з мешканцями прилеглих будинків для врахування громадської думки - не може бути підставою для скасування рішення про виділення земельної ділянки, прийнятим уповноваженим органом.

Також в листопаді 2014 року в справу вступив прокурор відділу Головної військової прокуратури ГПУ, який вмотивував необхідність участі в справі представництвом інтересів держави в особі ГУР МО України. На думку прокурора доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вони мають бути залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні сторонами та їх представниками, а також представниками третіх осіб було підтримано доводи, викладені в їхніх письмових документах.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи та пояснення учасників процесу колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову Окружний адміністративний суд виходив з того що оскаржуване рішення прийнято уповноваженим органом відповідно до наданої йому законом компетенції, а також не доведення позивачами порушення цим рішенням їх прав та охоронюваних законом інтересів. Натомість, як зазначив суд в оскаржуваній постанові, відповідачем доведено законність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не згодна, оскільки вважає що вони не ґрунтуються на дійсних обставинах, що мають значення для справи, а також невідповідності таких висновків імперативним вимогам ч.2 ст.71 КАС України щодо обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого ним рішення у випадку, якщо він заперечує проти адміністративного позову щодо визнання цього рішення протиправним.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, яка фактично дублює положення ч.2 ст.19 Основного Закону України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновок суду про доведеність відповідачем правомірності свого рішення не ґрунтується на матеріалах справи, з яких натомість вбачається що Київська міська рада не брала участі в судовому засіданні суду першої інстанції, не надавала пояснень своєї правової позиції щодо заявленого адміністративного позову у письмових поясненнях, запереченнях тощо, а оскаржувана постанова Окружним адміністративним судом м. Києва була прийнята у письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Зазначене Київський апеляційний адміністративний суд обґрунтовує наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою ІІІ сесії V скликання 28.09.2006 прийнято рішення N 83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Даним рішенням Київська міська рада розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вирішила:

1. Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1.

2. Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804 ( ra0370023-02 ), в частині вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_1 із території рекреаційної забудови та віднести її до земель житлової та громадської забудови.

3. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1.

4. Надати Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельну ділянку загальною площею 4,55 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1 у постійне користування, в тому числі:

- площею 4,42 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 7 під будівництво військового містечка N 195;

- площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

5. Передати Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, за умови виконання пункту 6 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, земельні ділянки загальною площею 0,13 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1, в тому числі: ділянку НОМЕР_1 площею 0,02 га, ділянку НОМЕР_2 площею 0,01 га, ділянку НОМЕР_3 площею 0,10 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 7 під будівництво військового містечка N 195.

Пунктом 6 рішення визначено ряд вимог, за умови виконання яких вищенаведені земельні ділянки будуть передані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України.

Передумовою зазначеного рішення відповідача стало звернення ГУР МО України від 25.11.2004 щодо відведення для містобудівної діяльності (будівництва житлового комплексу та будівель спеціального призначення) земельної ділянки площею 4,8 га у військовому містечку № 195 по АДРЕСА_1. До вказаного звернення було додано директиву Міністра оборони України від 20.04.2004 № Д-9 «Про передачу військового містечка №195 у м. Києві, згідно якого директора департаменту охорони здоров'я МО України зобов'язано передати до 30.06.2004 фонди військового містечка №195 у м. Києві під розміщення структурних підрозділів ГУР МО України. В матеріалах справи також наявний Акт прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 195 у м. Києві (т.1, а.с. 85-87), згідно якого разом з будівлями і спорудами було передано (прийнято) земельну ділянку площею 4,8га.

Таким чином на етапі звернення до відповідача з проханням виділення земельної ділянки, ГУР МО України вважало, що зазначеною ділянкою правомірно користувалося Міноборони, а отже її передача Міністерством іншій юридичній особі, якою є ГУР МО України відповідає вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи з таких же підстав виходила при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її у порядку, передбаченому Земельним кодексом.

Відповідно до приписів ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Водночас судом встановлено, що заяви від Міністерства оборони України до Київради про передачу земельної ділянки у користування Головного управління розвідки не надходило та в матеріалах проекту відведення земельної ділянки така заява відсутня.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вважає належними доказами відмови Міністерства оборони України від земельної ділянки директиву Міністра оборони України № Д-9 від 20.04.2004 року оскільки в ній міністерство не відмовляється від права користування земельною ділянкою, а адресована така директива не Київській міській раді.

При цьому суд звертає увагу, що згідно статті 142 Земельного кодексу України відмова від права користування може бути лише на користь держави чи органу місцевого самоврядування, а не на користь будь-якої юридичної чи фізичної особи.

Таким чином Київська міська Рада приймаючи оскаржуване рішення виходила з помилкових, що буде обґрунтовано нижче, обставин нібито наявного у Міноборони права на земельну ділянку яку було передано ГУР МО України та водночас при цьому допустилася порушень норм матеріального права, а саме вимог ст.ст. 116, 142 Земельного Кодексу України в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

Наявність в матеріалах справи доказів того що Міноборони не заперечує проти передачі земельної ділянки Головному управлінню розвідки, що в т.ч. підтверджується позицією Міністерства, яке заперечувало проти позову, не має правового значення так як такі дії не відповідають встановленим ч.2 ст.19 Конституції України вимогам.

Крім того, в подальшому вже в суді апеляційної інстанції ГУР МО України вказувало про відсутність необхідності в отриманні відмови Міноборони від права користування земельною ділянкою, у зв'язку з тим що міністерство не зареєструвало право користування цією земельною ділянкою, а отже згідно вимог земельного законодавства не може вважатися належним користувачем. Виділення земельної ділянки Київрадою за доводами ГУР МО України відбулося за зверненням юридичної особи із земель комунальної власності на підставі ст. 123 Земельного кодексу України.

Колегія суддів хоча і вважає такі доводи такими що не підтверджуються обставинами, з яких виходила Київрада при прийнятті оскаржуваного рішення, разом з тим вважає за необхідне їх розглянути та надати їм правову оцінку.

Дійсно матеріалами справи підтверджується що Міноборони право користування спірною земельною ділянкою не зареєструвало, а отже не мало відповідних повноважень щодо її володіння та використання.

Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ст. 123 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 11.07.2003 N 1119-IV, згідно з якою було передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України N 677 від 26 травня 2004 року.

Пунктом 2 Порядку визначено перелік підстав, за наявності яких проект відведення земельної ділянки не розробляється.

Згідно з п. 3 Порядку проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Проте, як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, Київська міська рада не приймала рішення про надання згоди на розроблення документації з землеустрою, що є порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677

Натомість проект відведення земельної ділянки був розроблений на підставі резолюції Заступника міського голови - секретаря Київради В.Ялового від 09 грудня 2004 року № 40267 (том 1, а. с. 52), що суперечить ст. 123 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Питання, які з огляду на імперативні вимоги законодавства відносяться до виключної компетенції місцевої ради як колегіального органу в жодному випадку не може вирішуватися на підставі одноосібного доручення посадової особи.

Крім того, матеріали справи не містять подальших погоджень Київради на розроблення документації з землеустрою, оскаржуване рішення, яким в т.ч. було затверджено проект землеустрою таким погодженням вважати неможливо.

Більше того, згідно наявних у справі матеріалів спірна земельна ділянка відповідно до затвердженого Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2002 №370/1804, була віднесена до території рекреаційної забудови, що відповідно до вимог ст. 19 Земельного кодексу відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення спірну ділянку вилучено з земель рекреаційної забудови та віднесено до земель житлової та громадської забудови. Водночас громадське обговорення щодо можливості переведення земельної ділянки з категорії рекреаційного призначення до категорії земель забудови не проводилося, а отже Київська міська рада, яка відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язана діяти в інтересах територіальної громади, всупереч цьому, а також нижченаведеним вимогам інших Законів не поцікавилася думкою громади та змінила цільове призначення земельної ділянки без дотримання передбачених законодавством процедур.

Так, статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечена участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до преамбули Закону України «Про планування і забудову територій» цей Закон встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів.

Згідно ч. 1 ст. 10 цього ж Закону планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. Статтею 11 Закону визначено що схеми планування територій на місцевому рівні, зокрема, визначають потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб та зонування територій для забудови та іншого використання.

Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд .

Крім того, вимогами ч. 3 ст. 18 цього ж Закону було передбачено, що для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом:

протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації;

протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення;

оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз'яснення про їх зміст;

інформують про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.

Отже, відповідно до ст. 18 Закону України «Про планування і забудову території» Київська міська рада протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації мала повідомити через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації.

Крім того, Київська міська рада мала протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації повідомити через засоби масової інформації про місце її розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення, а також оприлюднити через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації.

Таким чином, порушення вказаної процедури на стадії розроблення проекту відведення земельної ділянки призвело до не врахування громадського інтересу та порушення прав місцевої громади, в тому числі позивачів, які не мали можливості подати свої пропозицій щодо цієї документації.

Більше того саме у зв'язку з тим що одночасно з виділенням земельної ділянки для забудови було змінено її цільове призначення з земель рекреаційного призначення, доводи третіх осіб що громадське обговорення має проводитися на етапі що передує початку будівництва, а не на етапі, що передував виділенню земельної ділянки були б обґрунтованими, якби виділена земельна ділянка, відповідно до відомого громаді та затвердженого Генерального плану, відносилася до земель житлової та громадської забудови.

Крім того, аналізуючи наявні у справі погодження компетентних органів щодо відведення земельної ділянки ГУР МО України, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України N 677 від 26 травня 2004 року).

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (п. 10 Порядку).

Так проект відведення земельної ділянки (том 1, а. с. 39-90), містить наступні документи: технічне завдання на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновок Головного управління земельних ресурсів від 13.09.2014 № 03-25/658-13, висновок Київського міського Головного управління земельних ресурсів № 09-02-4/260 від 08.02.2006, лист Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.07.2005 № 4240/14-21/03, лист ДП «Інститут генерального плану м. Києва» від 17.11.2005 № 2070, висновок щодо використання земельної ділянки № 19-10420 від 05.12.2005 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; лист № 001-09/3748 від 08.07.2005 Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини; висновок № 4316 від 04.07.2005 головного державного санітарного лікаря м. Києва; висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 03.11.2005 № 6459 (висновок 1220).

Водночас Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що Святошинська районна у м. Києві державної адміністрації в листі від 26.07.2005 року № 4240/14-21/03 не погоджувала проекту відведення земельної ділянки, а лише повідомила, що не заперечує проти відведення земельної ділянки, при умові обговорення питання будівництва з мешканцями прилеглих будинків для врахування громадської думки (том 1, а. с. 57), чого зроблено не було.

Крім того, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища дало висновок щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки № 19-10420 від 05.12.2005, але цим висновком не погоджувався проект відведення земельної ділянки (том 1, а. с. 60-61), а лише були надані умови які слід було врахувати при його розроблені. В цьому висновку також вказано про необхідність врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. В останньому абзаці цього висновку, на що колегія суддів звертає увагу, також вказано, що проект відведення слід погодити в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в установленому порядку. Докази такого погодження в матеріалах справи відсутні.

Висновок щодо вибору земельної ділянки під забудову № 4316 від 04.07.2005 головного державного санітарного лікаря м. Києва, також не є погодженням проекту відведення земельної ділянки і виданий Міністерству оборони України, а не Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, оскільки при його наданні не погоджувався сам проект землевідведення.

Листом № 001-09/3748 від 08.07.2005 головне управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини, також не погоджувало проект відведення земельної ділянки, а лише зазначило, що не «заперечує Міністерству оборони України проти відведення земельної ділянки ….». Натомість спірна ділянка була відведена Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України.

З вищенаведеного вбачається що відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного рішення в т.ч. у зв'язку з тим що частиною так званих «погоджень» не погоджувалося відведення земельної ділянки, а лише встановлювалися умови за яких таке погодження буде можливе, а інша частина погоджувала виділення земельної ділянки не ГУР МО України а Міністерству оборони України.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку що оскаржуване рішення Київради від 28.09.2006 №83/140 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1» має бути визнане протиправним та скасоване, оскільки незалежно від обставин, з яких виходив відповідач, воно прийнято з порушенням законодавства України та не відповідає встановленим вимогам до рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених ст. 19 Конституції України, ч 3 ст. 2 КАС України.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи призвели до неправильного вирішення даного адміністративного позову, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 20014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Міністерство оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Київської муніципальної газети "Хрещатик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Будресурс", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Київської міської ради № 83/140 від 28.09.2006 «Про надання та передачу Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на АДРЕСА_1».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 24.12.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.