КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/2580/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Мовчан Н.М. - дов. № 96 від 01.09.2014р.

від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р.

у справі № 910/2580/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/2580/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

«Укрінтеренерго»

про стягнення 3 527 057, 74 грн.

В судовому засіданні 17.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі №910/2580/14 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11.07.2014р. у справі № 910/2580/14, визнати недійсною постанову від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11.07.2014р. у справі №910/2580/14, зобов'язати орган ДВС скасувати постанову від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621, зобов'язати орган ДВС поновити виконавче провадження ВП №44454621, про що винести відповідну постанову.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 03.12.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2014р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 103, 105, т. 2), не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання представників позивача та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві обов'язковою не визнавалась, зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2014р., позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 985 177,61 грн. основного боргу, 105 912,47 грн. пені, 102 329,19 грн. 3 % річних, 14 811,62 грн. інфляційних нарахувань, 208 962,43 грн. штрафу та 70 462,10 грн. судового збору.

11.07.2014р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014р. у справі № 910/2580/14 Господарським судом міста Києва видано наказ.

30.09.2014р. до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Скарга мотивована тим, що дія Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поширюється на стягнення заборгованості, що виникла до 01.01.2013р. і не поширюється на примусове стягнення заборгованості, яка виникла після цієї дати, а також судового збору, тому заявник переконаний, що постанова від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 з примусового виконання наказу від 11.07.2014р. у справі №910/2580/14 є незаконною, у зв'язку з чим скаржник просив суд:

1.Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621;

2.Визнати незаконною постанову від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 11.07.2014р. у справі № 910/2580/14.

Заперечуючи проти задоволення скарги позивача, відповідач зазначав про те, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Дана норма є спеціальною імперативною та не містить жодних відсилань до інших законів, не містить жодних застережень, особливостей або умов її застосування.

Крім того, відповідач вказує на те, що заборгованість перед позивачем виникла на підставі Договору №14/2367/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р., тобто внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, визначені в п. 1.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому просив суд відмовити в задоволенні скарги позивача.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої 19.08.2014р. заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, постановою від 26.08.2014р. відкрито виконавче провадження ВП № 44454621 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.07.2014р. по справі №910/2580/14, та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду в семиденний строк з моменту винесення постанови.

Відповідно до ст. ст. 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановою від 26.08.2014р. державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить боржнику.

02.09.2014р. відповідач звернувся до державного виконавця з заявою про зупинення виконавчого провадження №44/22-1691, враховуючи ст.ст. 6, 12, 37, 39 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до Виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 05.08.2014р. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, передбаченої Законом України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Так, згідно абзацу 6 пункту 3.7. ст. 3 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка, зокрема, підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що заборгованість Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виникла на підставі договору № 14/2367/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р., тобто внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення розрахунків за енергоносії.

Судом встановлено, що предметом позову в даній справі було стягнення 2 985 177, 61 грн. боргу за природний газ згідно акту приймання-передачі від 31.12.2012р. та 541 880, 13 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ, а саме 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями за січень-квітень 2012р. та жовтень-грудень 2012р., інфляційних втрат, пені та штрафу, нарахованих за зобов'язаннями за грудень 2012р.

Так, враховуючи умови договору щодо 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, колегія суддів встановила, що за актом приймання-передачі від 31.12.2012р. заборгованість у відповідача виникла до 01.01.2013р., крім того, більша частина штрафних санкцій за несвоєчасну сплату заборгованості також нарахована до 01.01.2013р.

З огляду на це, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 08.09.2014р. зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу суду на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Абзацом четвертим частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на дату винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що виконавче провадження у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, зупиняється до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2012 у справі №1-26/2012 від 13.12.2012р., у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року з наступними змінами, надано тлумачення положенням пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, Конституційним Судом України розтлумачено, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

У своєму рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що зі змісту Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» вбачається, що його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених зазначеним Законом; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, і види якої визначені у Законі України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (преамбула, пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 статті 1, частина друга статті 2).

З наведеного вбачається, що внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплекс» є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості, яка стосується неповних розрахунків за енергоносії та виникла до 01.01.2013р.

При цьому, норми вказаних законів не передбачають зупинення виконавчого провадження в певній частині стягнення заборгованості.

В пункті 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги скаржника про визнання незаконними дій органу виконання рішень щодо винесення постанови від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 та про визнання незаконною постанови від 08.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44454621 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 11.07.2014р. у справі № 910/2580/14 задоволенню не підлягають.

Вимоги апелянта щодо зобов'язання органу ВДВС скасувати постанову від 08.09.2014р. ВП № 44465621 про зупинення виконавчого провадження та зобов'язання поновити виконавче провадження не були предметом розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не підлягають розгляду апеляційною інстанцією.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/2580/14 прийнята із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/2580/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. у справі № 910/2580/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2580/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 22.12.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала