ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2014 року 13:25 № 826/11136/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом: позивача-1

Комуністичної партії України

позивача-2

ОСОБА_1

до відповідача-1

Апарату Верховної Ради України

до відповідача-2

Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича

про

визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 10.06.2014 р.)

від позивача-2: ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 19.08.2014 р.)

від відповідача-1: Долгов Ю.В. (довіреність № 120 від 27.03.2014 р.)

від відповідача-2: Долгов Ю.В. (довіреність № 128 від 04.04.2014 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 16.12.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися позивач-1 Комуністична партія України та позивач-2 ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача-1 Апарату Верховної Ради України та відповідача-2 Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11136/14 та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні 02.10.2014 р. представник позивачів заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві.

Натомість представник відповідачів у попередньому судовому засіданні 02.10.2014 року проти задоволення позовних вимог позивачів заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях, та просив суд у позові відмовити повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що спір не може бути врегульовано в порядку, визначеному ч. 3 ст. 111 КАС України.

Враховуючи зазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 826/11136/14 до судового розгляду одноособовим складом суду.

Так, у судовому засіданні 16.12.2014 р. представник позивачів заявлені у позовній заяві позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними дії Апарату Верховної Ради України, які полягають у анулюванні реєстрації депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України сьомого скликання на підставі положень частини 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII;

- зобов'язати Апарат Верховної Ради України відновити реєстрацію депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання;

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича, які полягають в оголошенні під час пленарного засідання Верховної Ради України 24 липня 2014 року розпуску депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання;

- зобов'язати Голову Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича на наступному пленарному засіданні Верховної Ради України після набрання чинності законним рішенням суду оголосити про помилковість застосування норм ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII про розпуск фракції політичної партії до депутатської фракції Комуністичної партії України та зобов'язати його оголосити про відновлення існування даної депутатської фракції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивачів наголосив на тому, що Головою Верховної Ради України Турчиновим Олександром Валентиновичем під час пленарного засідання Верховної Ради України 24 липня 2014 року було необґрунтовано та безпідставно (протиправно) застосовано до депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання норми ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII та оголошено про розпуск депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання, оскільки норми вищезазначеного Закону від 22 липня 2014 року порушують, насамперед права та свободи громадян - як членів депутатської фракції - народних депутатів України, так і виборців, які голосували за обрання депутатів від КПУ.

На переконання позивачів, вказана норма Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (ч. 4 ст. 60 в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII) могла бути застосована до депутатської фракції (в даному випадку Комуністичної парті України) у Верховній Раді України лише в майбутньому періоді, тобто під час роботи Верховної Ради України наступного (восьмого) скликання під час формування нових парламентських фракцій, проте як на діяльність депутатських фракцій у Верховній Раді України цього (сьомого) скликання мають розповсюджуватися норми Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону до внесених змін від 22.07.2014 р.

Відповідачами, у свою чергу, до матеріалів справи були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 16.12.2014 р. представник відповідачів проти задоволення позовних вимог позивачів також заперечив повністю, і в судових дебатах просив суд відмовити у позові, з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Зокрема представник відповідачів наголосив на тому, що Головою Верховної Ради України Турчиновим Олександром Валентиновичем під час пленарного засідання Верховної Ради України 24 липня 2014 року було цілком обґрунтовано та правомірно застосовано до депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання чинні (на той час та на час розгляду судом даної справи) норми ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII (яка передбачає, що депутатська фракція (депутатська група ), склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів, визначеною частиною четвертою статті 59 Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною) та оголошено про розпуск депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання, зважаючи на пряму норму Закону, яка не була та не є скасованою на даний час.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 24 липня 2014 року під час шістдесят шостого пленарного засідання Верховної Ради України VII скликання Головою Верховної Ради України Турчиновим О.В. було оголошено про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України із посиланням на частину 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII, яка передбачає, що депутатська фракція (депутатська група ), склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів, визначеною частиною четвертою статті 59 Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

З даного приводу, як зазначають позивачі у своїй позовній заяві, 24 липня 2014 року під час пленарного засідання Верховної Ради України сьомого скликання Головою Верховної Ради України Турчиновим О.В., саме за відсутності достатніх правових підстав, було незаконно оголошено про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України із посиланням на частину 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» у зв'язку із скороченням з 33 народних депутатів до 23 народних депутатів України депутатської фракції Комуністичної партії України, що значно менше, ніж мінімальна кількість фракції.

Щодо наведеного, позивачі у своїй позовній заяві зазначають, що 22.07.2014 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо кількісного складу та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп)» за № 1599- VII, згідно положень якого частину 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» було викладено у наступній редакції: «Депутатська фракція (депутатська група ), склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів, визначеною частиною четвертою статті 59 Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною».

Так, попередня редакція частини 4 статті 60 Регламенту поширювала свою дію тільки на депутатські групи, в якій було зазначено, що депутатська група, склад якої стає меншим від необхідної кількості народних депутатів, визначеної частиною четвертою статті 59 Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

Зважаючи на таке, позивачі вважають дії Апарату Верховної Ради України з анулювання реєстрації депутатської фракції Комуністичної партії України та дії Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо оголошення розпуску депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України незаконними, з огляду на положення статті 19 та статті 58 Конституції України, дія якої, на думку позивачів, поширюється й на ситуацію з набуттям чинності Закону № 1599-VII від 22.07.2014 р., з огляду на той факт, що депутатська фракція і депутатська група являють собою об'єднання депутатів, тобто є об'єднанням фізичних осіб, на яких розповсюджується дія частини 1 статті 58 Конституції України, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року, справа № 1-7/99, за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів).

На думку позивачів, Закон від 22 липня 2014 року порушує права та свободи громадян як членів депутатської фракції - народних депутатів України, так і виборців, які голосували за обрання депутатів від КПУ.

За твердженнями позивачів, станом на 22 липня 2014 року ні Конституцією України, ні Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», ні будь-яким іншим законом України не передбачалися процедури скасування реєстрації, припинення діяльності чи формування депутатської фракції.

Враховуючи зазначене, позивачі приходять до висновку, що зміни від 22.07.2014 р. до Регламенту Верховної Ради України можуть поширюватися лише на майбутнє, тобто на період, коли буде працювати Верховна Рада України наступного восьмого скликання і коли у цій Раді восьмого скликання будуть формуватися нові парламентські фракції.

Так, позивачі у своїй позовній заяві стверджують, що виходячи із зазначених у позовній заяві обставин, 24.07.2014 р. Апарат Верховної Ради України, приймаючи рішення про анулювання реєстрації депутатської фракції Комуністичної партії України, Голова Верховної Ради України Турчинов О.В., оголошуючи про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України на пленарному засіданні Верховної Ради України на підставі положень частини 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», діяли на підставі та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на зазначене вище, та вважаючи порушеними свої права та інтереси, позивачі звернулися за захистом останніх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проте, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивачів, зміст заявлених позовних вимог зводиться до визнання протиправними дій Апарату Верховної Ради України щодо анулювання реєстрації депутатської фракції Комуністичної партії України та визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України у зв'язку з недотриманням вимог Конституції та законів України при оголошенні про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України, яке мало місце 24 липня 2014 року під час шістдесят шостого пленарного засідання Верховної Ради України сьомого скликання.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 року № 2790-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада у відповідності зі статтею 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка складається з 450-ти народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Народний депутат присягає перед Верховною Радою України дотримуватися Конституції і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, які на нього покладає Закон про статус народного депутата України. Зокрема, народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. Він зобов'язаний брати участь у роботі парламенту і його органів, виконувати їх доручення, підтримувати зв'язок з виборцями, інформувати їх про свою депутатську діяльність.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1 статті 17 Конституції України).

Постановою Верховної Ради України «Про Голову Верховної Ради України» від 22 лютого 2014 року № 748-VII, народного депутата України Турчинова Олександра Валентиновича було обрано Головою Верховної Ради України.

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюється Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.

Регламент Верховної Ради України - це спеціальний акт, яким встановлюються парламентські правила та процедури здійснення Верховною Радою України конституційних повноважень на виконання відповідно законодавчої, установчої, контрольної чи іншої функції (стаття 138 Регламенту).

Як зазначено у статті 1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

Відповідно, положення Регламенту Верховної Ради України містять правові норми, які здебільшого регулюють внутрішню діяльність парламенту, його органів, посадових осіб і народних депутатів України.

Голова Верховної Ради України відповідно до повноважень, наданих Конституцією України (стаття 88) та Регламентом Верховної Ради України (стаття 78), здійснює покладені на нього розпорядчі функції, організовує роботу Апарату Верховної Ради України, Верховної Ради України і координує діяльність її органів.

Статтею 27 Регламенту Верховної Ради України встановлено обов'язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України, у тому числі - організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту (частина перша пункт 12 вказаної статті).

Права головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України передбачені статтею 28 вказаного Регламенту.

Отже, на відміну від будь-якого народного депутата України, Голова Верховної Ради України зобов'язаний забезпечити дотримання регламентного порядку внутрішньої діяльності парламенту, забезпечувати можливість безперешкодної реалізації законодавчої, установчої та контрольної функції єдиного законодавчого органу держави, ефективної та безперебійної роботи парламенту.

У пункті 6 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 2-уп/2000 зазначено: «що в більшості європейських держав існує принцип, згідно з яким правила процедури є внутрішньою справою парламенту, оскільки законодавча влада має достатньо засобів самоконтролю та перевірки прийнятих нею рішень.

В Україні питання організації та порядку Верховної Ради України віднесені до сфери конституційно-правової регламентації. Виходячи з того, що функціональний аспект законодавчого процесу чітко регламентований процедурами, дотримання яких є умовою визнання рішень парламенту безспірно прийнятими, Конституція України поставила регламент Верховної Ради України на рівень закону».

Згідно частини 4 статті 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (в редакції Закону № 1599-VII від 22 липня 2014 року, що діяла на період виникнення спірних правовідносин), депутатська фракція (депутатська група ), склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів, визначеної частиною четвертою статті 59 цього Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

За вказані зміни до Регламенту свої голоси віддали 232 народних депутатів України (витяг із стенограми пленарного засідання від 22 липня 2014 року).

В частині 6 статті 59 (Умови формування депутатських фракцій (депутатських груп) Регламенту (в редакції Закону № 5474-VI від 06.11.2012 р.) зазначено, що зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції.

В частині 4 статті 59-1 (Депутатська група Регламенту) (в редакції Закону № 2600-VI від 08.10.2010 р.) також було зазначено, що зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції.

На час виникнення спірних правовідносин, Глава 11 Формування депутатських фракцій у Верховній Раді України Регламенту Верховної Ради України включала такі поняття: формування депутатських фракцій (стаття 57); принципи формування депутатських фракцій (стаття 58); умови формування депутатських фракцій (депутатських груп) (стаття 59), статтю 59-1 Депутатська група виключено Законом України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 06.11.2012 р. № 5474-VI пункт 9, тобто на період формування депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України сьомого скликання (станом на 12 грудня 2012 року) вказана стаття не діяла; порядок реєстрації та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) (стаття 60).

Частина 4 статті 60 Регламенту в редакції Закону № 5474-VI від 06.11.2012 р. відсилає до норм частини четвертої статті 59, яка зазначає, що позафракційні народні депутати можуть входити до складу депутатських фракцій або об'єднуватися у депутатську групу народних депутатів.

В Рішеннях Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98 (справа про утворення фракцій у Верховній Раді України), від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції) та від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України) вказано, що діяльність Верховної Ради України є невід'ємною складовою частиною суспільного життя в Україні і має ґрунтуватися на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (частина перша статті 15 Конституції України).

Фракції у Верховній Раді України можуть утворюватися лише на основі політичних партій та виборчих блоків партій.

Об'єднання депутатів у фракції має на меті консолідацію зусиль для досягнення цілей та завдань, визначених виборчими програмами політичних партій (виборчих блоків політичних партій), та об'єктивно приводить до необхідності дотримання депутатами фракційної дисципліни.

Разом з тим, встановлення порядку організації та діяльності фракцій у парламенті, визначення їх кількісного складу, завдань, функцій, цілей тощо є передусім питанням політичної доцільності, які повинні вирішуватися Верховною Радою України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 Конституції України щодо підстав, меж повноважень та способу дії органів державної влади, їх посадових осіб зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Принципи демократичної правової держави, зокрема політична та ідеологічна багатоманітність суспільного життя в Україні, обумовили конституційні засади структурування та внутрішньої організації діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в державі. В цьому процесі визначальну роль відведено депутатським фракціям, у тому числі у формуванні коаліції депутатських фракцій.

Тобто депутатська фракція (коаліція депутатських фракцій) є формою політичної діяльності народних депутатів України, а не органом законодавчого процесу, які на основі узгоджених політичних позицій погодились на спільну парламентську діяльність.

Регулювання внутрішньої організації роботи парламенту знаходиться поза межами законодавчо визначеної компетенції органу конституційної юрисдикції, на що неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх правових позиціях. Конституційний Суд України виходить з того, що він не має права втручатися у політичні та внутрішньо організаційні питання діяльності Верховної Ради України, вдосконалювати чинні нормативні акти, заповнювати наявні в них прогалини (ухвала від 27 червня 2000 року № 2-у/2000, ухвала від 21 березня 2002 року № 9-у/2002, ухвала від 11 травня 2007 року № 22-у/2007, рішення від 3 грудня 1998 року № 17-орп/98 ).

Діяльність народного депутата України у депутатській фракції (депутатській групі) визначається Законами України «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України» та Положенням про депутатську фракцію.

Відповідно до вимог статей 58-60 Регламенту Верховної Ради України, статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України», Апаратом Верховної Ради України 12.12.2012 р. за № 232819 було зареєстровано, адресоване Верховній Раді України, повідомлення про сформування депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України сьомого скликання (за підписом голови депутатської фракції Симоненко П.М.), до якого було додано витяг з протоколу установчих зборів народних депутатів України, обраних від Комуністичної партії України від 12 грудня 2012 року щодо формування депутатської фракції і обрання голови та заступників голови депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України, а також персональний склад депутатської фракції Комуністичної партії України станом на 12 грудня 2012 року за особистими підписами в кількості 32 членів фракції.

Витягом із стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від 12 грудня 2012 року підтверджується, що у присутності 382 народних депутатів України, до обрання керівництва Верховної Ради України, головуючим членом Тимчасової президії першої сесії Верховної Ради України сьомого скликання Єфремовим О.С. було оголошено про сформування та реєстрацію у Верховній Раді України сьомого скликання депутатських фракцій, у тому числі фракції Комуністичної партії України.

Проголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України про сформування та реєстрацію у Верховній Раді України сьомого скликання депутатських фракцій і є фактом реєстрації депутатських фракцій без прийняття рішення.

Також головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України було наголошено, що Апарат Верховної Ради України згідно з вимогами Регламенту Верховної Ради України опрацював подані представниками політичних партій та народними депутатами матеріали щодо формування депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України на предмет їх відповідності Регламенту та подав Верховній Раді інформацію про реєстрацію депутатських фракцій і груп, а також про надання секретаріатом народним депутатам інформаційного матеріалу під час пленарного засідання.

Кожна депутатська фракція (депутатська група) реєструється в Апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до Апарату Верховної Ради України підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції ( депутатської групи), письмового повідомлення про сформування депутатської фракції (депутатської групи), а також інші відомості, у тому числі персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції (депутатської групи).

Інформаційні матеріали про депутатську фракцію (депутатську групу) після її реєстрації надаються народним депутатам.

Про вступ, вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції (депутатської групи) народний депутат повідомляє письмово головуючого на пленарному засіданні (частини 1,2,3 статті 60 Регламенту). Головуючий на пленарному засіданні оголошує заяву народного депутата України про вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції (депутатської групи).

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, з травня 2014 року по липень 2014 року на ім'я Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. поступили заяви від народних депутатів України про вихід зі складу зареєстрованої фракції Комуністичної партії України (Калетник О.М., реєстраційний № 99414 від 21.05.2014 р.; Калетника І.Г., Скарбовійчука Р.В., Присяжнюка О.А., реєстраційний № 128393 від 01.07.2014 р.; Гончарова С.В., реєстраційний № 128398 від 01.07.2014 р.; Голуба О.В., реєстраційний № 128399 від 01.07.2014 р.; Самойленка В.П., реєстраційний № 128402 від 01.07.2014 р.; Зубчевського О.П., реєстраційний № 128403 від 01.07.2014 р.; Кудрі В.І., реєстраційний № 128406 від 01.07.2014 р.; Шугала Р.В., реєстраційний № 130661 від 03.07.2014 р.).

Оголошення про вихід народного депутата України із депутатської фракції (депутатської групи), у тому числі із депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України сьомого скликання, здійснюється головуючим на пленарному засіданні парламенту.

Витягом із стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від 29 травня 2014 року, від 19 червня 2014 року, від 1 липня 2014 року, від 4 липня 2014 року підтверджується факт оголошення головуючого на пленарному засіданні парламенту про вихід народних депутатів Калетник О.М., Калетника І.Г., Скарбовійчука Р.В., Кудрі В.І., Зубчевського О.П., Самойленка В.П., Голуба О.В., Гончарова С.В., Присяжнюка О.А., Шугала Р.В. зі складу депутатської фракції Комуністичної партії України (вказані докази також знаходяться на офіційному веб-сайті Верховної Ради України у вільному доступі).

Витягом із стенограми пленарного засідання Верховної Ради України підтверджується, що 24 липня 2014 року, в присутності народних депутатів України (зареєстровано 332 народних депутати), Голова Верховної Ради України Турчинов О.В. оголосив про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України у зв'язку із скороченням її до 23 народних депутати.

Саме таке право оголосити про розпуск депутатської фракції у Верховній Раді України надано Голові Верховної Ради України ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII.

Системний аналіз норм чинного законодавства та зазначеного вище, дає всі підстави суду дійти до висновку, що Голова Верховної Ради України Турчинов О.В., оголошуючи на пленарному засіданні парламенту про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, що жодними допустимими доказами по справі не було спростовано позивачами, вказана норма Закону, а саме: ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII, не оскаржувалася позивачами в судовому порядку та не була скасована в судовому порядку, відповідно до чого така норма Закону була чинною (діяла) станом на час виникнення спірних відносин та продовжує бути чинною (діяти) станом на час розгляду судом по суті даної адміністративної справи, а отже є обов'язковою до виконання на всій території України.

Оголошення Головою Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України про розпуск депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України сьомого скликання по суті і є реєстрацією вказаного факту, про що Апарат Верховної Ради надає відповідну інформацію. На офіційному веб-сайті Верховної Ради України Управлінням по роботі з комітетами Верховної Ради України та взаємодії з депутатськими фракціями та групами Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України розміщена інформація такого змісту:

«Фракція Комуністичної партії України VII скликання. Дата створення 12 грудня 2012 року. Дата розпуску 24 липня 2014 року».

Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769 визначено, що Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України (пункт 1 Положення).

На Апарат Верховної Ради України покладаються завдання у сфері організаційного забезпечення реалізації Верховною Радою України своїх конституційних повноважень; організаційно-методичне забезпечення роботи зареєстрованих у Верховній Раді України депутатських фракцій (депутатських груп); забезпечення народних депутатів України законопроектами та інформаційними матеріалами з питань, що виносяться на розгляд Верховної Ради України та інше (пункт 8 Положення).

Слід зазначити, що Апарат Верховної Ради України не має статусу самостійного органу державної влади, а є лише необхідною допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування парламенту як єдиного органу законодавчої влади. Саме таке призначення парламентського апарату закріплене Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VI від 10.02.2010 року.

Керівник Апарату Верховної Ради України відповідальний перед Верховною Радою і підзвітний їй.

Парламентський апарат, вирішуючи допоміжні завдання, надає можливість народним депутатам зосередитись на кваліфікованому здійсненні перш за все законодавчої, а також контрольної діяльності. Через об'єктивну неможливість особи бути компетентною у всіх сферах знань, в той час, як закони, що приймаються депутатами, регулюють відносини практично у всіх сферах суспільного життя країни, парламентарям надається можливість розраховувати на допомогу професійного допоміжного апарату, який складається з кваліфікованих фахівців різного профілю. За даних умов на депутата покладається відповідальність за прийняття остаточних рішень, а допоміжний апарат покликаний створити найсприятливіші (інформаційні, матеріально-технічні, організаційні тощо) умови для того, щоб прийнятті рішення були обґрунтованими і оптимальними за змістом.

Тому, в діях Апарату Верховної Ради України відсутня будь-яка вина, оскільки Апарат Верховної Ради не здійснює процедуру анулювання реєстрації депутатської фракції, а лише технічно формує матеріал і надає інформацію про дату створення і дату розпуску.

Отже, враховуючи специфіку встановлення порядку організації та діяльності фракцій у парламенті, визначення їх кількісного складу, завдань, функцій, цілей тощо є передусім питанням політичної доцільності, які вирішуються Верховною Радою України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Факт надходження письмового повідомлення про сформування депутатської фракції (депутатської групи), письмового повідомлення народним депутатом України головуючого на пленарному засіданні щодо його виходу зі складу зареєстрованої депутатської фракції (депутатської групи), технічна реєстрація повідомлень Апаратом Верховної Ради України, на думку суду, не є здійсненням Апаратом Верховної Ради України владних управлінських функцій на основі законодавства.

В статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» зазначено, що народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Народний депутат присягає перед Верховною Радою України дотримуватись Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, які на нього покладає Закон про статус народного депутата України. Зокрема, народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України.

Депутатські фракції формуються із числа народних депутатів, обраних за виборчими списками політичних партій та народних депутатів, які були висунуті політичною партією в одномандатних округах (частина 1 статті 58 Регламенту) (в редакції Закону № 5474-VI від 06.11.2012 р.).

Слід наголосити, що фракції у Верховній Раді України можуть утворюватися лише на основі політичних партій та виборчих блоків партій. Об'єднання депутатів у фракції має на меті консолідацію зусиль для досягнення цілей та завдань, визначених виборчими програмами політичних партій. Є формою політичної діяльності народних депутатів України, а не органом законодавчого процесу.

В статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» визначено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення політичних партій (стаття 2 Закону).

Так, формування депутатських фракцій у Верховній Раді України сьомого скликання відбувалось відповідно до статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України» та статей 58, 59, 60 Регламенту Верховної Ради України народними депутатами України, обраними до Верховної Ради України, у тому числі за списками Комуністичної партії України, а також обраними до Верховної Ради України в одномандатних округах, за результатами виборів які отримали депутатські мандати та склали присягу народного депутата України.

Враховуючи зазначене вище, суд припускає, що позивачі допускають помилку вважаючи, що депутатська фракція, і депутатська група являють собою об'єднання депутатів, тобто є об'єднанням фізичних осіб, на яких розповсюджується дія частини 1 статті 58 Конституції України. А також, на думку суду, є помилковим припущення позивачів про те, що норми Закону від 22 липня 2014 року порушують права та свободи громадян - як членів депутатської фракції - народних депутатів України, та виборців, які голосували за обрання депутатів КПУ.

З даного приводу, по-перше, наслідком оголошення Головою Верховної Ради України розпущення депутатської фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді України є те, що народні депутати України повідомили письмово головуючого на пленарному засіданні про вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції (депутатської групи), в результаті чого, склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів. Тобто, настання такого факту відбулося, що не заперечувалося самими позивачами. По-друге, народні депутати України були повідомлені про зміни в складі депутатської фракції та по-третє, Регламентом встановлено, що зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності (наявні матеріали справи), та зважаючи на наведені норми чинного законодавства, на переконання суду, Головою Верховної Ради України Турчиновим Олександром Валентиновичем під час пленарного засідання Верховної Ради України 24 липня 2014 року було обґрунтовано та правомірно застосовано до депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання чинні (на той час та на час розгляду судом даної справи) норми ч. 4 ст. 60 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в редакції даного Закону від 22.07.2014 р. № 1599-VII (яка передбачає, що депутатська фракція (депутатська група ), склад якої став меншим від мінімальної кількості народних депутатів, визначеною частиною четвертою статті 59 Регламенту, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною) та оголошено про розпуск депутатської фракції Комуністичної парті України у Верховній Раді України сьомого скликання, зважаючи на пряму норму Закону, яка не була та не є скасованою на даний час.

Зважаючи на таке, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивачі не довели суду обґрунтованості заявлених ними позовних вимог, що були спростовані відповідачами, зважаючи на що, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 17.12.2014 р.