Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 грудня 2014 р. № 820/12802/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальниковій А.А.,

за участю представників: позивача - не прибув, представник відповідача1 - Свяченко Г.Г., відповідач 2 - Свяченко Г.Г., представник 3-ї особи - Пузіков В.А., представник прокуратури м.Харкова - Калмикова Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г., 3-тя особа Управління державної казначейської служби в Дзержинському районі м. Харкова, прокуратура Дзержинського району м. Харков, прокуратура м. Харкова про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач , ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г., 3-тя особа Управління державної казначейської служби в Дзержинському районі м. Харкова, прокуратура Дзержинського району м. Харков, прокуратура м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати незаконними дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження за №42667531; скасувати винесену державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. постанову про відкриття виконавчого провадження за №42667531, як таку що не відповідає закону; визнати незаконними дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення ним постанови про розшук та арешт автомобіля МАZDА-6, д/номер НОМЕР_1; скасувати винесену державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. постанову про розшук та арешт автомобіля МАZDА-6, д/номер НОМЕР_1, як таку що не відповідає закону; стягнути з відповідача 1 на свою користь 1440 грн. з відшкодування заподіяної Дзержинським ВДВС Харківського міського управління юстиції, матеріальної шкоди; стягнути з відповідача 1 на свою користь 1000 грн. відшкодування заподіяної ОСОБА_4 моральної шкоди, стягнути з державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова) на свою користь понесені по цій справі судові витрати у розмірі 2260, 78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно, без урахуваннмя норм діючого законодавства та факту сплати ОСОБА_4 штрафних санкцій у повному обсязі, незаконно прийнято постанови про відкриття виконавчого провадежнняі за № 42667531 та постанови про розшук та арешт автомобіля позивача, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача та завдало значної матеріальної та моральної шкоди.

Відповідач 1 та відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що державним виконавцем було правомірно, з дотриманням порядку та у відповідності до норм діючого законодавства, проведено виконавчі дії в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови ДАІ про стягнення з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України адміністративного штрафу. Таким чином, скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник 3-ї особи, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що вимоги позивача про стягнення моральної та матеріальної шкоди є передчасними, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів (постанов, рішень), якими були визнані незаконні дії державного виконавця Свяченко Г.Г. Також, представник 3-ї особи зазначив, що УДКСУ у Харківській області не є належною стороною по справі, оскільки в ній не відкриті відповідні державні рахунки Дзержинського ВДВС ХМУЮ та управління казначейства не має відповідних бюджетних призначень за програмою.

Прокуратура Дзержинського району м. Харков та прокуратура м. Харкова, заперечуючи проти задоволення позовних вимог підтримали правову позицію третьої особи.

Представники відповідача 1, відповідача 2, представник 3-ї особи та прокуратури м. Харкова у судовому засіданні 17.12.2014року підтримали свої правові позиції по справі.

Представник позивача, нлежним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибув, із заявами про відкладення розгляду справи та розгляд справи за його відсутності не звертався.

Відповідно до ч.6. ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд, з урахуванням приписів вищезазначеної норми права, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, з огляду на факт його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження за №42667531.

Порядок примусового виконання рішень державною виконавчою службою передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких відноситься і виконавчий надпис нотаріуса.

Так, преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а згідно ст. 17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

З аналізу викладених вище норм права, суд приходить до висновку, що виконавче провадження являє собою сукупність дій державного виконавця, спрямованих на примусове виконання визначених законом виконавчих документів. Суд зазначає, що державним виконавцем вчиняються дії з примусового виконання, крім іншого, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Положеннями до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред"явлені до виконання протягом трьох місяців.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою ДПС ДАІ МВС України в Херсонській області про адміністративне правопорушення від 20.02.2014року серія АА2 № 138487, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 255 грн.

Згідно супровідного листа від 17.03.2014року, який наявний в матеріалах справи, ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області направив до Дзержинського ВДВС ХМУЮ постанову від 20.02.2014року серія АА2 № 138487 для вчинення виконавчих дій, яка надійшла на адресу останнього 19.03.2014року, що підтверджується відповідним штампом вхідної корреспонденції (а.с. 166).

Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 42667531 від 24.03.2014 р. на підставі постанови ДПС ДАІ МВС України в Херсонській області № 138487 від 20.02.2014 р. про стягнення з ОСОБА_4 штрафу на користь держави у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Тобто, державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г, отрмавши постанову Постанову ДПС ДАІ МВС України в Херсонській області № 138487 від 20.02.2014 р. про стягнення з ОСОБА_4 штрафу на користь держави у розмірі 510 грн., відповідно до вимог ст. 25 Закону України " Про виконавче провадження" зобов`язаний був прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. при вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Окрім того, посилання позивача на неналежне повідомлення про факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження об'єктивно не може бути визнаний судом підставою для визнаній дій щодо прийняття зазначеної постанови незаконними, так як за правилами Закону України «Про виконавче провадження» події доведення до відома боржника факту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження хронологічно настають після винесення названої постанови і не мають жодного юридичного впливу саме на процедуру ухвалення рішення про відкриття виконавчого провадження.

Також суд зазначає, що вимоги ст. 17 та ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов'язку державного виконавця проводити перевірку обґрунтованості винесення виконавчого документу чи порядку його прийняття.

Окрім того, відповідно до п. 3.6. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року № 77, у разі несплати правопорушником штрафу в строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП , постанова в справі про адміністративне правопорушення у п'ятиденний строк супровідним листом, форма якого наведена в додатку 4, надсилається для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, установленому законом. Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" постанова, що надсилається до органу Державної виконавчої служби, повинна бути скріплена печаткою підрозділу, який її надіслав, містити дату набрання законної (юридичної) сили рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, визначений статтею 303 КУпАП. Копії постанови, супровідного листа про надсилання постанови для примусового виконання та квитанція про сплату штрафу чи копія платіжного доручення долучаються до матеріалів справи.

Додатково суд вважає за потрібне зазначити, що з 16 липня 2013 року вступив в силу Наказ МВС України № 606 "Про вдосконалення процедури сплати штрафів за порушення Правил дорожнього руху та застосування механізму автоматичного заліку таких штрафів під час отримання коштів".

Відповідно до цього наказу відбувається щоденне завантаження до автоматизованої системи «Управління фінансами МВС України» виписок про сплачені штрафи за порушення ПДР отриманих у територіальних органах Державної казначейської служби України.

Зокрема, Інструкція з обміну інформацією між автоматизованою системою "Управління фінансами МВС України" та системою "Національна автоматизована інформаційна система Департаменту Державтоінспекції" встановлює порядок здійснення обміну інформацією про сплачені штрафи за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами) (далі - Правила дорожнього руху), між автоматизованою системою "Управління фінансами МВС України" та системою "Національна автоматизована інформаційна система Департаменту Державтоінспекції".

П. 2. Інструкції передбачає, що завантаження інформації про сплачені штрафи за порушення Правил дорожнього руху відбувається щоденно до 14.00 відповідним працівником підрозділу Державтоінспекції засобами програмного забезпечення до автоматизованої системи "Управління фінансами МВС України" пакетів файлів виписок, отриманих у територіальних органах Державної казначейської служби України відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Міністерства внутрішніх справ України в процесі казначейського обслуговування бюджетних коштів, затвердженого наказом МВС України та Державного казначейства України від 30 листопада 2010 року № 536/448, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1292/18587.

Завантажені файли засобами програмного забезпечення автоматизованої системи "Управління фінансами МВС України" автоматично генеруються в архівні транспортні файли за сплаченими на звітну дату штрафами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та зведений транспортний файл по Україні.

Відповідний працівник підрозділу Державтоінспекції здійснює відвантаження архівних транспортних файлів з автоматизованої системи "Управління фінансами МВС України", розархівування та завантаження засобами програмного забезпечення до НАІС ДДАІ для автоматичного заліку сплачених штрафів.

Після завершення процесу обробки транспортних файлів формується звіт про результати автоматичного заліку. Платежі, за якими не вдалося здійснити автоматичний залік, заліковуються у ручному режимі(п. 3-5 Інструкції).

Таким чином, порядок перевірки надходження сплати штрафних санкцій покладається саме на органи Державтоінспекції та УДСУ України, відповідних позовних вимог до яких ОСОБА_4 в межах даного адміністративного позову не заявлено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд зауважує, що вчинення державним виконавцем дій щодо відкриття виконавчого провадження у визначених законодавцем випадках входить до обсягу його безпосередніх обов'язків, з огляду на що дії державного виконавця Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г., як суб'єкта владних повноважень, відповідають нормам чинного законодавства України, вчинені в межах правового поля, з дотриманням вимог про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та вчинені на виконання своїх безпосередніх обов'язків, а тому відсутні правові підстави для визнання їх незаконними.

Позивачем, будь-яких інших доказів в обґрунтування цієї частини позовних вимог до суду не надано, а отже заявлені вимоги щодо визнання незаконними дій державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження за №42667531, слід залишити без задоволення, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Щодо заявлених позовних вимог про скасування винесеної державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. постанови про відкриття виконавчого провадження за №42667531.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП № 42667531 від про відкриття виконавчого провадження на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Суд вважає за потрібне зауважити, що ст. 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. У свою чергу ч. 1 ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що вказаний штраф у розмірі 255грн. було сплачено позивачем у добровільному порядку 21.02.2014року, про що свідчить квитанція № 47 від 21.02.2014року, видана відділенням АТ «УкрСиббанк».

Проте, незважаючи на вищезазначені обставини, постановою ДАІ ГУМВС України в Харківській області прийнято постанову АА2 № 138487 по примусовому стягненню з ОСОБА_4 адміністративного штрафу за порушення правил дорожнього руху, яка 24.03.2014року надійшла до Дзержинського ВДВС ХМУЮ від УДАІ ГУМВС України в Харківській області для виконання.

Державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Свяченко Г.Г. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 42667531 від 24.03.2014року. Копія вказаної постанови направлена на адресу ОСОБА_4 супровідним листом № 02-11к/581 3461(а.с. 42). Повідомлення про вручення відправлення матеріали справи не містять, а відповідачем 2 до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок надсилання документів виконавчого провадження, згідно якого копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Таким чином, законодавець чітко встановив порядок надіслання поштової кореспонденції, а саме-рекомендованим поштовим відправленням.

Частиною 1 статті 35 Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи вищевикладене, примусове виконання розпочинається саме не пізніше ніж на восьмий день після відкриття виконавчого провадження, але за умови належного повідомлення боржника про необхідність добровільного виконання.

Втім, належним повідомленням боржника є надіслання йому копії постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Окрім того, відповідно до п 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.2009року, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Матеріалами справи підтверджено та фактично не заперечувалось відповідачем 2 у своїх письмових запереченнях, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2014 року, винесена державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Свяченко Г.Г., направлена позивачеві простою кореспонденцією (а.с.38).

Приймаючи до уваги, що доказів отримання зазначеної постанови позивачем матеріали справи не містять, а відповідачем 2, на підтвердження дотримання вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» до суду не надано, то суд приходить до висновку, що державним виконавцем не дотримано процедуру належного направлення/ повідомлення ОСОБА_4 про факт наявності оскаржуваної постанови, що в свою чергу призвело до позбавлення можливості реалізувати позивача своє право на захист свої законні права та порушені інтереси в процесі вчинення державним виконавцем виконавчих дій щодо стягнення штрафних санкцій, а також надати відповідні докази на підтвердження оплати штрафу.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини та встановлений судом в процесі розгляду справи, факт належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій у повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення цієї частини позовних вимог для забезпечення достатнього захисту прав та законних інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення та скасування постанов про розшук та арешт автомобіля МА2Х)А-6, д/номер НОМЕР_1, суд зазначає насутпне.

Матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. у порядку ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2914року № ВП 42667531.

Вказана постанова направлена супровідним листом від 07.05.2014року № 1111/25 начальнику УДАІ ГУМВСУ в Харківській області, однак будь-яких доказів направлення позивачу зазначеної постанови матеріали справи не містять.

Як вбачається з пояснень відповідача, 2 в результаті виходу державного виконавця за адресою м. Харків, пр.. Перемоги, 78В, кв. 150 за для проведення опису та арешту майна боржника, було встановлено, що зазначене у постанові ДАІ майно за цією адресою не знаходиться, що, на думку, суб'єкта владних повноважень, унеможливлює здійснення виконавчих дій. Оскільки вжитими заходами встановити місцезнаходження майна боржника не виявилось можливим, то державним виконавцем Дзержинського ВДВС Свяченко Г.Г. прийнято постанову про розшук майна боржника від 14.05.2014року за № ВП 42667531.

Процесуальний порядок застосування примусових заходів, зокрема розшук і арешт майна урегульований Законом України «Про виконавче провадження».

Так, ст.32. Закону передбачені заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Проте, порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватись державним виконавцем у процесі виконавчого провадження.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм права, випливає, що стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання. У випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

П.4.13.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.2009року, зазначено, що підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини.

Так, відповідно до приписів ч.1-2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Відповідно до п.4.13.4. Інструкції, розшук оголошується відповідно за місцем виконання

рішення або за останнім відомим місцем проживання (місцезнаходженням) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника регламентується п. 5. Інструкції. Так, відповідно до п.п. 5.1.1. звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до п. 5.1.3. Інструкції, у разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника.

Згідно п. 5.1.4. Інструкції передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми права, випливає, що необхідною попередньою умовою проведення звернення стягнення на майно боржника є саме виявлення коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчим документом. Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду доказів на підтвердження дотримання вимог вищезазначених норм права, а саме остаточного визначення черговості стягнення та перевірки майнового стану боржника.

Арешт та вилучення майна боржника урегульований п. 5.6 Інструкціїта ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема відповідно до п. 5.6.1. передбачає, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивача (як то надіслання/вручення) про наявність постанови про арешт майна. Відповідачем не надано до суду будь-яких пояснень чи доказів щодо вказаних обставин.

Разом з тим, згідно ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Тобто, враховуючи наведені вимоги закону, державний виконавець Дзержинського ВДВС ХМУЮ перед прийняттям постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014р. повинен був пересвідчитись щодо належного повідомлення боржника про необхідність добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, що в даному випадку ним не з зроблено.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, а також те, що при відкритті виконавчого провадження ВП № 42667531 відповідачем не було дотримано вимог ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про виконавче провадження", що в свою чергу вплинуло на можливість реалізації позивачем свого законного права на захист та відстоювання своєї правової позиції, то всі подальші дії відповідача 2, вчинені в межах даного виконавчого провадження, є похідними та протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача, а отже позовні вимоги про оскарження дій відповідача 2 щодо винесення постанов державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014 року та постанови про розшук майна боржника від 14.05.2014 року є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про скасування постанов державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. про розшук та арешт автомобіля МАZDA-6, д/номер НОМЕР_1, суд зазначає насутпне.

02.07.2014 року відповідачем 2 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусвого вмконання постанови № 138487 від 20.02.2014 року та припиненно чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Частинами 1 та ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду ,а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (п.8 ч.1ст.3 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст. 6 КАС України).

Положення наведених норм свідчать, що судовому захисту підлягає лише порушене право, тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

В контексті наведених приписів кодексу адміністративного судочинства підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Невід'ємною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, та інакше кажучи, порушення впливають на можливість реалізації особою законного права чи впливають на виникнення додаткового обов'язку.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що як станом на час звернення .до суду із вказаним адміністративним позовом, так і станом на час розгляду справи, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано вжиті відповідачем 2 заходи примусвоого виконання рішення, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про скасування постанов державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014 року та постанови про розшук майна боржника від 14.05.2014 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 на користь ОСОБА_4 1440 грн. з відшкодування заподіяної Дзержинським ВДВС Харківського міського управління юстиції, матеріальної шкоди.

Згідно пояснень позивача, 27.06.2014року автомобіль ОСОБА_4 затримано співробітниками ДАІ, поміщено на авто евакуатор ФОП ОСОБА_6 та доставлено на зберігання на спеціальний майданчик Харківської філії ДП МВС України в Харківській області «Інформ-ресурс».

Таким чином, позивачу, на його думку, завдано матеріальної шкоди у розмірі 1440грн., у т.ч. 720 грн. сплати ФОП ОСОБА_6 за послуги авто евакуатора по транспортуванню автомобіля та 720 грн. Харківської філії ДП МВС України в Харківській області «Інформ-ресурс» за знаходження автомобіля на спеціальному майданчику.

Проте, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем, як під час подання позовної заяви, так і в ході судових засідань не надано жодних доказів на підтвердження зазначених вище обставин.

Відповідно до вимог стаття 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіювані.

Для стягнення такої шкоди необхідна наявність безпосереднього зв'язку між протиправними діями та понесеними витратами (шкодою).

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1102, у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

Таким чином, враховуючи наявність постанови державного виконавця про розшук транспортного засобу боржника, яка є обов'язковою до виконання органами внутрішніх справ, суд дійшов висновку, що співробітниками ДАІ були правомірно вчинені дії щодо затримки автомобіля позивача та доставки його на спеціальний майданчик.

Згідно пунктів 12, 13 вказаного Порядку, повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

Згідно п. 1 спільного Наказу МВС, Мінфіну та Мінекономіки від 10.10.2013 р. № 967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2013 р. за N 1887/24419, розміри плат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці (далі - Розмір плати) стягуються з водіїв, власників (співвласників) тимчасово затриманого транспортного засобу (крім транспортних засобів, що належать бюджетним установам) і застосовуються незалежно від форми власності майданчика (стоянки) усіма підприємствами, установами та організаціями, які провадять діяльність, пов'язану із доставлянням та зберіганням транспортних засобів.

Згідно п. 2 зазначеного Наказу, розмір плати, визначений без урахування податку на додану вартість, який справляється відповідно до Податкового кодексу України, за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику за першу - сьому добу (включно), складає 120,00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, а також зважаючи за відсутність протиправності в діях співробітників ДАІ, що в свою чергу вказує на відсутність безпосереднього зв'язку між протиправними діями та понесеними витратами (шкодою) ОСОБА_4, що є необхідною умовою для визнання наявності матеріальної шкоди, суд приходиться до висновку про законність та обґрунтованість стягнення з позивача плати за евакуацію транспортного засобу та плати за зберігання його автомобіля на спеціальному майданчику, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 на користь ОСОБА_4 1000 грн. відшкодування заподіяної моральної шкоди, то суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню вказані позовні вимоги позивача, з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач вказав, що моральна шкода обумовлена переживаннями у зв'язку з порушенням права користування належним автомобілем та раптовим і безпідставним припиненням усталеного укладу життя, порушенням звичних стосунків з оточуючими людьми.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Судовим розглядом не встановлено обставин, підтверджуючих спричинення відповідач 1 позивачу моральної шкоди, а позивачем не надані докази заподіяння такої шкоди і причинний зв'язок дій або бездіяльності відповідача 1 з моральними стражданнями позивача, оскільки будь-які об'єктивні дані про наявність у позивача фізичних та душевних страждань, порушенням звичних стосунків з оточуючими людьми позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова) на свою користь понесені по цій справі судові витрати у розмірі 2260, 78грн.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач вказав, що в результаті неправомірних дій державного виконавця, ОСОБА_4 змушений був звернутись за правовою допомогою до ТОВ "Акто-Адвокат".

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію договору про правову допомогу від 27.06.2014року, додаткову угоду № 1 до договору про правову допомогу від 27.06.2014року, а на підтвердження оплати вкзаних послуг надав розрахунок вартості послуг із надання правової допомоги від 07.07.2014року, акт прийому-передачі послуг по надання правової допомоги від 07.07.20014року, довідку про виконану роботу по наданню правової допомоги від 07.07.2014року та товарний чек № 4-07 від 04.07.2014року.

Статтею 16 КАС України передбачено, що кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами. Підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги визначаються законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Суд вважає за потрібне зауважити, що правова допомога - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, при цьому кожній фізичній особі гаранту ється право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у адміністративному, цивільному, господарському і кримінальному судочинстві.

Положення частини другої статті 59 Конституції України передбачано що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, не обмежує права у вільному виборі захисника своїх прав тільки з-поміж адвокатів.

Таким чином, правову допомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чи інша ба, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати правову допомогу. До врегулювання цього питання законом про правову допомогу до таких фахівців, на наш по гляд, можна відносити юристів-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері надання правової допомоги (правових послуг) відповідно до цивільного законодав ства (стаття 50 ЦКУ, стаття 43 ГКУ), а так само юристів об'єднань громадян, що цілями своєї діяльності мають надання правової допомоги своїм членам чи іншим особам (стаття 20 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року).

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"від 20 грудня 2011 року N 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданих позивачем вищезазначених документів не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг та їх співрозмірності витраченим коштам, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дослідивши договір на надання правової допомоги від 27.06.2014року, судом не вбачається посилань та той факт, що необхідність його підписання була зумовлена обставинами саме даного адміністративного позову, оскільки перелік обов`язків виконавця за вищезазначеним правочином передбачає широкий обсяг надання різного роду юридичних послуг.

Окрім того, як вбачається з акту прийому -передачі послуг по наданню правової допомоги від 07.07.2014року, правова допомога виконавця передбачала представництво інтересів замовника в суді, у той час як представник позивача неодноразово без поважних причин не з`являвся на виклик суду, зловживаючи своїми права та не виконуючи свої обов`язки.

Також, суд вважає за потрібне зауважити, що згідно даних товарного чеку № 4-07 від 04.07.2014року судом вбачається, що директором ТОВ "Авто-Адвокат" Шахою А.А. прийнято грошові кошти в сумі 2000 грн. від невідомої особи. Доказів на підтвердження понесення саме позивачем витрат на правову допомогу щодо розгляду даної справи матеріали справи не містять.

Окрім того, суд особливу увагу звертає на те, що товарний чек датований 04.07.2014року, що, в свою чергу, спростовує факт сплати позивачем заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, оскільки розрахунок вартості послуг із надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг по надання правової допомоги, довідка про виконану роботу по наданню правової допомоги датуються 07.07.2014року, тобто після нібито сплати грошових коштів позивачем ТОВ "Авто-Адвокат".

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2000 грн. наданої, то вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду з Державного бюджету України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г., 3-тя особа Управління державної казначейської служби в Дзержинському районі м. Харкова, прокуратура Дзержинського району м. Харков, прокуратура м. Харкова про скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. про відкриття виконавчого провадження за №42667531.

Визнати незаконними дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Свяченко Г.Г. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014 року та постанови про розшук майна боржника від 14.05.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (61000, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 54 (п`ятдесят чотири) грн. 81 коп.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2014року.

Суддя Горшкова О.О.