ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/41574/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Київської обласної митниці
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012
у справі № 2а-4128/11/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»
до Київської обласної митниці
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна» (надалі - позивач, ТОВ «Лаверна») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Київської обласної митниці (надалі - відповідач, Київська обласна митниця), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 №№ 75, 76, 77, 78.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, адміністративний позов ТОВ «Лаверна» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 №№ 75, 76, 77, 78.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Лаверна» здійснювало імпорт товару «сірники запалювальні» за кодом 3605000000 згідно з УКТЗЕД в режимі квотування імпорту цього товару шляхом застосування спеціальних ліцензій та сплатою митних платежів за ставкою у розмірі 0%.
У період з 26.04.2011 по 12.05.2011 посадовими особами відповідача, на підставі наказу Київської обласної митниці від 26.04.2011 № 334 проведено невиїзну документальну перевірку митного оформлення товару «сірники запалювальні», що ввозились на митну територію України позивачем за вантажними митними деклараціями від 26.11.2010 № 125000019/2010/502899, від 29.11.2010 №125000019/2010/502907, від 29.11.2010 №125000019/2010/502908, від 15.03.2011 №125000019/2011/401056, за результатами якої складено акт перевірки від 12.05.2011 № н31/11/125000000/19407661.
Під час перевірки митним органом встановлено, що у період з 17.11.2010 по 02.12.2010 позивачем здійснено митне оформлення товару «сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605000000 на підставі ВМД від 26.11.2010 №125000019/2010/502899, від 29.11.2010 №125000019/2010/502907, від 29.11.2010 №125000019/2010/502908.
До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 09.11.2010 за №0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 № СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25».
Також у період з 15.13.2011 по 04.04.2011 позивачем було здійснено митне оформлення товару «сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605000000 на підставі ВМД від 15.03.2011 № 125000019/2011/401056.
До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 03.02.2011 за № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010№СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № СП-215/2009/4402-25».
Відповідач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2011 у справі №2а-16456/10/2670, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.2010 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 №СП-215/2009/4402-25», у період з 17.11.2010 по 23.12.2010 та з 15.03.2011 при митному оформленні сірників за кодом 3605000000 згідно з УКТЗЕД, незалежно від країни походження та експорту, у зв'язку з цим, необхідно було застосовувати спеціальні заходи у вигляді спеціального мита у розмірі 11,3% від митної вартості товару (згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.09.2009 №СП-215/2009/4402-25), що і було підставою для донарахування позивачу митних платежів на загальну суму 93 127,11 грн., в тому числі: 77 605,93 грн. спеціальне мито, 15521,18 грн. податок на додану вартість.
На підставі акта перевірки митним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011:
- № 75, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 72 696,49 грн., з яких: за основним платежем 58 157,19 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14539,30 грн.;
- № 76, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 14539,29 грн., з яких: за основним платежем - 11 631,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 907,86 грн.;
- № 77, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 19 449,74 грн., з яких: за основним платежем - 19 448,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.;
- № 78, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 3 890,75 грн., з яких: за основним платежем 3 889,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування податкового зобов`язання, здійснені Київською обласною митницею згідно оскаржуваних рішень, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 35 та 19 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур
Митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що митний контроль можливий після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Разом з тим, таких обставин у цій справі встановлено не було тому, якщо митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України, то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.11.2010 по 02.12.2010 та 15.03.2011 митним органом проведено перевірки правильності класифікації товару за кодом 3605000000 згідно УКТЗЕД, правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та застосування пільг у їх сплаті за ВМД від 26.11.2010 №125000019/2010/502899, від 29.11.2010 № 125000019/2010/502907, від 29.11.2010 №125000019/2010/502908 та за ВМД від 15.03.2011 № 125000019/2011/401056.
Дані перевірки проведено на підставі заявлених позивачем відомостей про товар та спеціальних ліцензій на імпорт товарів від 09.11.2010 за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.2011) та від 03.02.2011 № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.2011).
При цьому, будь-яких зауважень щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті під час митного оформлення не було. Документи, які були подані позивачем митному органу сумнівів не викликали. Митний орган здійснив розмитнення товару позивача та визначив ставку ввізного мита у розмірі 0%.
Водночас, оформлення відповідачем зазначених ВМД свідчило про надання позивачу права на розміщення товарів у заявленому митному режимі та підтверджувало його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, що митне оформлення товару здійснювалося відповідачем не на підставі рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 № СП-244/2010/4403-25, яке у подальшому було скасовано, а на підставі відповідних спеціальних ліцензій на імпорт товарів, строк дії яких на момент митного оформлення товару не закінчився, вони не були зупинені, скасовані, припинені або анульовані.
Такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 12.09.2011 у справі за позовом приватного підприємства «Містерія-ДК» до Вінницької митниці Державної митної служби України, третя особа - державна податкова інспекція у м. Вінниці, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2011 №№ 75, 76, 77, 78.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
1. Касаційну скаргу Київської обласної митниці залишити без задоволення.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-4128/11/1070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
(підпис)
А.М. Лосєв
Судді:
(підпис)
Л.І. Бившева
(підпис)
Т.М. Шипуліна
