КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8966/14 Головуючий у 1-й інстанції:Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіроврградській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіроврградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Управління Державної Казначейської служби України у Новгородківському районі Кіровоградської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Філія «Куцівський елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за Куцівським елеватором, який в подальшому змінив своє найменування на Філія «Куцівський елеватор» Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», по бюджетній позичці 1995 - 1997 років рахується заборгованість в сумі 115 983,12 грн., яка надавалась на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом у 1995 - 1997 роках.

Враховуючи те, що станом на час звернення до суду вказана заборгованість не погашена, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом про її примусове стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт наявності у відповідача заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою у заявленому до стягнення розмірі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, питання надання позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України від 11.04.1996р. №72/113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції року України 04.06.1996р. за №265/1290), зі змінами, внесеними наказом від 16.10.1996р. №222/324 (далі по тексту - Порядок №72/113).

У відповідності до п.3.1 Порядку №72/113 безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів.

Відповідно до 4.10 Порядку №72/113 відділення Державного казначейства України в районах та заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року в розрізі товаровиробників. У 10-денний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 року.

З матеріалів справи вбачається, що Філія «Куцівський елеватор», яка станом на день звернення позивача до суду із даним позовом є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» без права юридичної особи, є правонаступником Куцівського елеватора, який був заготівельним підприємством та здійснював облік грошових коштів, отриманих сільськогосподарськими товаровиробниками у вигляді авансів, та облік зерна, отриманого від останніх у виконання держконтракту (держзамовлення), чим пояснюється наявність у відділення державного казначейства звітів та довідок про використання та повернення бюджетної позички, наданої заготівельним організаціям для фінансування державного контракту (державного замовлення) на зерно 1995 - 1997 рр., відповідно до яких ВАТ «Куцівський елеватор» обліковував заборгованість по бюджетній позичці станом на 01.04.2006 року в сумі 666 321,13 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Наведене вище положення відображено і в Бюджетному кодексі України від 08.07.2010р. №2456-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно частини 4 статті 17 БК України від 08.07.2010р. №2456-VI (в редакції на день звернення контролюючого органу до суду із даним позовом), прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

До функцій контролюючого органу відповідно до п.п.191.1.38 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

В підпункті 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі по тексту - Порядок №174).

Наведений Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаною постановою Уряду затверджений лише порядок обліку заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Тобто, саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою перед державою.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

В ч. 1 ст. 9 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 Закону № 996 визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, належними та допустимими доказами надання та отримання бюджетної позички є первинні бухгалтерські документи.

Судова колегія зазначає, що ні позивачем, ні третьою особою не надано первинних та банківських документів, які б підтверджували надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу (або його структурному підрозділу) та отримання відповідачем (або його структурним підрозділом), в тому числі, договорів, на підставі яких були видані бюджетні позички саме відповідачу (або його структурному підрозділу). Позивач у заявлених позовних вимогах взагалі не посилався на договори, їх реквізити, тощо.

Таким чином, системний аналіз наданих документів, в підтвердження викладених ним обставин, з урахуванням норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, дають підстави для висновку, що виникненню у заготівельного підприємства обов'язку повернути позичку передує обов'язок товаровиробника, який є безпосереднім отримувачем авансу поставити в державні ресурси зерно (насіння) в кількості, що відповідає сумі отриманого авансу, для його послідуючої реалізації заготівельним підприємством та отримання ним виручки, за рахунок якої і здійснюється погашення позички.

Одночасно, особами, відповідальними за виконання державного контракту є сільськогосподарські товаровиробники (фермерські господарства), а не заготівельне підприємство, а тому відповідальність за поставку зерна за держконтрактом несе товаровиробник, а не заготівельне підприємство.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведений факт наявності у відповідача заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою у заявленому до стягнення розмірі.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіроврградській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий :

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.