Справа № 686/3996/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого - судді Сарбея О.Ф.,

при секретарі Беднарській А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди -

встановив:

27 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивував тим, що в лютому 2012 року ним була придбана продукція ТМ «Aqua-world» в магазині за адресою: АДРЕСА_2, а саме: «гнучкі водопровідні шланги» для подачі гарячого та холодного водопостачання до раковини. Дані шланги були встановлені в кухонній кімнаті квартири АДРЕСА_1. 28.09.2012 року з 24 год. по 3 год. ранку стався прорив гнучкого водопровідного шлангу подачі гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується Актом про залиття від 28.09.2012 року. Внаслідок прориву вищевказаного сантехнічного шлангу була затоплена вся квартира (усі кімнати, кухня, туалет, ванна кімната) та частково квартира № 26, яка знаходиться в цьому ж будинку, під квартирою позивача.

Відповідач ОСОБА_4 є власником ТМ «Aqua-world» та ФОП ОСОБА_2 - реалізує продукцію ТМ «Aqua-world» імпортують (ввозять товар з-за кордону на територію України з метою його продажу) сертифікують та реалізують його під своєю назвою, торговою маркою.

В подальшому позивач звернувся в ТОВ «Бюро судових будземекспертиз» для проведення експертизи вищевказаного сантехнічного шлангу. Відповідно до Висновку експертного дослідження № 2051ед/012 від 05.12.2012 року та Акту науково-технічної експертизи від 23.11.2012 року причина руйнування ніпельного з'єднання представленого на дослідження сантехнічного шлангу полягає в наявності дефекту допущеного при його виготовленні. Вартість даного експертного дослідження становить 800 грн.

Висновком № 83/12 експертного дослідження будівельно-технічної експертизи від 14.12.2012 року встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт та інших робіт, які необхідно виконати внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 становить 17 950, 52 грн. Вартість проведення вищевказаної експертизи становить 1 500 грн.

Також діями відповідачів позивачу нанесена моральна шкода, яку він оцінює в 10 000 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь вартість будівельно-технічних та інших робіт відповідно висновку будівельно-технічної експертизи № 83/12 від 14.12.2012 року в розмірі 17 950 грн. 52 коп., кошти витрачені на проведення будівельно-технічної експертизи № 83/12 від 14.12.2012 р. в розмірі 1 500 грн.; вартість Висновку експертного дослідження № 2051ед/012 від 05.12.2012 року в розмірі 800 грн.; нанесену моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову.

Відповідач 2 та представник відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом об'єктивно встановлено, що в лютому 2012 року позивачем була придбана продукція ТМ «Aqua-world» в магазині у місті Чернівці, а саме: «гнучкі водопровідні шланги» для подачі гарячого та холодного водопостачання до раковини. Дані шланги були встановлені в кухонній кімнаті квартири АДРЕСА_1.

28.09.2012 року з 24 год. по 3 год. ранку стався прорив гнучкого водопровідного шлангу подачі гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується Актом про залиття від 28.09.2012 року. Внаслідок прориву вищевказаного сантехнічного шлангу була затоплена вся квартира (усі кімнати, кухня, туалет, ванна кімната) та частково квартира № 26, яка знаходиться в цьому ж будинку.

Відповідно до Висновку експертного дослідження № 2051ед/012 від 05.12.2012 року та Акту науково-технічної експертизи від 23.11.2012 року причина руйнування ніпельного з'єднання представленого на дослідження сантехнічного шлангу полягає в наявності дефекту допущеного при його виготовленні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 2 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Пре відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» визначено, що виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар. Будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник».

У відповіді Інспекції з питань захисту прав споживачів від 14.12.2012 року № 120-зазначається, що ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність з реалізації непродовольчих товарів в магазині, який орендує (АДРЕСА_2).

Власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № 122913 від 11.05.2010 року «Aqua-world» є ОСОБА_4

Згідно п. 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за шкоду завдану внаслідок дефекту в продукції», надане чітке визначення поняття, «виробник - виробник готової продукції, (або) сировини або комплектувального виробу, (або) складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, (або) торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника».

Отже, з аналізу вищевказаних нормативно-правових актів виходить, що виробником є виробник готової продукції (чи суб'єкт господарювання), сировини або комплектувального виробу, (або) складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника». Тобто виробником може бути будь-яка особа, яка підпадає під вищевказані ознаки, а в даному випадку будь-яка особа, яка розміщуючи на продукції торговельну марку, заявляє про себе як про виробника.

ОСОБА_4 підтверджує той факт, що він є власником знаку для товарів і послуг (торговельної марки) ТМ «Aqua-world», оскільки надав суду копію Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 122913 та копію ліцензії(а.с. 87-93).

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), яку затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - Ніццька угода), укладеною 15.06.57р. Згідно з Законом України від 01.06.2000 № 1762-III Україна приєдналася до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000 року.

З аналізу чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності України та вищевказаного Свідоцтва випливає, що ОСОБА_4 06.04.2009 року було подано заявку на реєстрацію знаку для товарів і послуг. З того часу в нього виникло право на використання заявленого знаку в господарській діяльності.

11.05.2010 року була здійснена публікація відомостей про видачу свідоцтва. З дня публікації вищевказаного свідоцтва в нього виникло право власності на вищевказаний об'єкт інтелектуальної власності. Даний знак було зареєстровано щодо (виробництва) товарів, які відносять до 11 класу МКТП та (надання) послуг згідно 35 класу МКТП.

Згідно 11 класу МКТП ОСОБА_4 зареєстровано право щодо виробництва великої кількості електричних, санітарно-технічних та ін. товарів в тому числі «санітарно-технічні апарати і устаткування»; «труби»;«Трубопроводи для санітарно-технічних систем»;«пісуари (санітарно-технічне обладдя)» тощо. Згідно 35 класу МКТП ОСОБА_4 зареєстровано право щодо надання послуг рекламування, оптової та роздрібної торгівлі, розміщення в мережі інтернет, в тому числі «асортименту товарів 11, 20, 21 класів».

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» «Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.»

У своїх поясненнях відповідачі підтверджують той факт, що на наданих позивачем сантехнічних шлангах міститься торговельна марка «Aqua-world», та зазначають що будь-яких «інших написів чи елементів», які б ідентифікували суб'єкта господарювання немає.

Відповідно до законодавства у сфері захисту прав споживачів та інтелектуальної власності нанесення торговельної марки (наклеювання етикетки з знаком (логотипом) торговельної марки) на товар є використання даного Знаку та ідентифікує власника торговельної марки (виробника).

Тому, невірним є трактування відповідачами ст. 419 ЦК України, що «особисте немайнове право не ототожнюється із правом власності на річ» в контексті того, що товар на якому зображено знак торговельної марки, не ототожнюється із власником торговельної марки.

Відповідно до ст.419 ЦК України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Отже, даною нормою закону роз'яснено, що при переході права на об'єкт інтелектуальної власності (наприклад, ліцензійний договір) не означає переходу до особи права власності на речі ( наприклад, які були продані чи реалізовуються під даним об'єктом інтелектуальної власності). І навпаки, перехід права власності на річ (яка відноситься чи на якій позначено об'єкт інтелектуальної власності) не означає, що особа, яка придбала річ стає одразу ж власником об'єкта інтелектуальної власності.

Ліцензія, яка міститься в матеріалах справи, судом не може братись як доказ передачі особистого немайнового права Китайській компанії так як вона видана (укладена) з недодержанням вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Тобто письмове повноваження у вигляді ліцензії може надаватись у певній обмеженій сфері. У випадку надання права на використання торговельної марки повністю здійснюється на підставі ліцензійного договору згідно ч. 1 ст. 1109 ЦК України та ч. 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо)…».

Згідно ч. 9-10 ст.16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами».

Згідно доданої до матеріалів справи Ліцензії, власник свідоцтва на знак для товарів і послуг «Aqua-World» надав дозвіл на виготовлення сантехнічних виробів Китайській компанії (в Китаї) та надав право Китайській компанії розповсюджувати дану продукцію в усіх державах.

Згідно вищевказаного свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 122913 надано правову охорону знаку (Торговельній марці) «Aqua-World» на території однієї держави України.

Ст. 24 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків передбачено право будь-якої особи зареєструвати знак в іноземних державах. У виданому після такої реєстрації Свідоцтві повинно бути зазначено кількість та назви країн (та ін. відомості).

Будь-яких доказів того, що знак (торговельна марка) «Aqua-World» пройшло міжнародну реєстрацію в іноземних державах відповідачами не надано та вказано не було.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд приходить до наступного висновку, так як правова охорона на знак «Aqua-world» розповсюджується на територію держави Україна та будь-яких доказів того, що знак «Aqua-world» пройшов міжнародну реєстрацію в усіх країнах в тому числі в Китаї відповідачами суду не надано, тому ОСОБА_4 як власник торговельної марки не мав права надавати дозвіл на виготовлення сантехнічних виробів в Китаї та надавати право на розповсюдження їх в усіх державах.

Не витримана відповідачем ОСОБА_4 договірна форма ліцензійного договору, та умови дійсності ліцензійного договору, який повинен бути підписаний сторонами. А дана ліцензія підписана однією особою, ОСОБА_4 з відбитком печатки «Підприємця».

Не обумовлено будь-яких умов передбачених ч.3 ст.1109 ЦК України та незазначена обов'язкова умова згідно п.2 ч.8 ст. 16 вищевказаного закону, щодо дотримання ліцензіатом якості товару не гіршої ніж у власника ТМ та що власник буде здійснювати контроль за якістю.

Також судом встановлено, що ліцензійний договір надає ліцензіату тільки право користування об'єктом інтелектуальної власності. Право власності на такий об'єкт в даному випадку не переходить, так як для цього існує Договір про передачу права власності на відповідний об'єкт інтелектуальної власності, і який згідно чинного законодавства підлягає державній реєстрації. Докази передачі права власності на торговельну марку «Aqua-world» відповідачами суду надано не було.

Думка відповідачів про передачу свого немайнового права Китайській компанії є хибною та такою, що не ґрунтується на Законі.

Тому, з точки зору невідповідності вищевказаної ліцензії чинному законодавству, ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд не може вважати її дійсною, так як вона є нікчемною.

А тому, вона жодним чином не звільняє власника ТМ «Aqua-world» від відповідальності за якість реалізованої продукції та не надає право Відповідачу «перекласти» свою відповідальність на Китайську компанію.

Отже, відповідно до вищевикладеного, чинного законодавства України у сфері захисту прав споживачів та інтелектуальної власності ОСОБА_4 (як власник торговельної марки) підпадає під поняття «виробник» є належним відповідачем по даній справі та повинен нести відповідальність за якість продукції, яка випускається під власним знаком (торговельною маркою) «Aqua-world».

Також, представник відповідачів зазначає, що фактом придбання, замовлення товарів є розрахунковий документ - квитанція, товарний чек, квиток, талон та ін., посилаючись на Закону України «Про захист прав споживачів» та на Постанову Пленуму ВСУ від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів». При цьому зазначає, що в зв'язку з відсутністю будь-яких розрахункових документів у позивача, слідує відсутність з їхнього боку реалізації позивачу такого виробу взагалі.

Вищевказана думка позивачів не відповідає Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» та практики ВСУ по даній категорії справ.

Відповідно до ч.1 ст. 4 вищевказаного Закону, відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, а також від того, чи перебував потерпілий з ним у договірних відносинах.

Відповідно до абз. 6-7 розділу «Відповідальність за порушення договору. Відшкодування майнової та моральної шкоди» Аналізу Верховним Судом України судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.), право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції, і не залежить від того, чи перебував потерпілий з виробником (виконавцем, продавцем) у договірних відносинах. Отже, право на відшкодування шкоди визнається не тільки за споживачем, який сам придбав продукцію, будучи однією з сторін відповідного договору, але і за будь-якими іншими громадянами, які постраждали у результаті його використання».

Позивачем не було доведено факт придбання продукції саме в магазині сантехнічних товарів (АДРЕСА_2) та саме у відповідача ФОП ОСОБА_2 та те, що остання не ототожнюється із поняттям «виробник» з точки зору Закону, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 не є відповідальною за шкоду завдану внаслідок дефекту в продукції ТМ «Aqua-world», а тому в задоволенні позову в часині стягнення коштів з ФОП ОСОБА_2 суд відмовляє.

Разом з тим, представник відповідачів вказує, що позивачем не було дотримано вимог щодо монтажу гнучких шлангів, що призвело до його руйнування, посилається на певні абзаци експертного Висновку експертів КНДІСЕ від 24.09.2014 року № 3690/14-42/3691/14-34/3692/14-33, в тому числі що п. 3 Висновку зазначено, що встановлення гнучких шлангів чинними будівельними нормами не передбаченою. Також, представник відповідачів звертає увагу суду, що експертами не було зазначено прямий зв'язок між дефектом литва і руйнацією фланця ніпельного з'єднання та що дана руйнація виникла в результаті надмірного тиску.

Проте, на вирішення експертизи було поставлено питання № 5: Чи була причина пошкодження ніпельного з'єднання наданого на дослідження сантехнічного шлангу внаслідок монтажу із порушенням вимог монтажу гнучкої проводки та вимог, зазначених у паспорті виробу (використання інших видів ущільнювачів, перевищення меж максимального зусилля затягування гайки, перекручування шлангу, відсутність водозапірної арматури з плавним відкриванням та закриванням потоку води, наявність корозії та ін.). У відповіді на вищевказане питання абзацом 5 стор. 15 висновку передбачено, що «Відсутність візуально визначаємого нашарування корозійно-вапняної маси у внутрішньому просторі наданої деталі свідчить про те, що досліджуваний шланг експлуатувався незначний проміжок часу». В абз. 1, 3 стор. 17 Висновку зазначено, що «У ході дослідження гнучкої частини шлангів «1» і «2» стійких залишкових ознак їх експлуатації із подвійним перегином, скручуванням відносно поздовжньої вісі, установки з надмірно малим радіусом згину, інших ознак негативного впливу установки чи експлуатації не виявлено. Ознак кустарної реставрації, ремонту об'єкту під час експертного дослідження не виявлено». В абз. 3 стор. 18 висновку зазначено, що «Відсутність (вище) вказаних ознак свідчить про відсутність впливу надмірних навантажень, у тому числі під час монтажу».

Вищевказане спростовує твердження відповідача, що залиття квартири сталось через неправильний монтаж позивачем шлангу.

Також на вирішення експертизи було поставлено наступне питання № 3 «Чи передбачено відповідними будівельними нормами та правилами встановлення гнучких шлангів для влаштування гарячого водопостачання…».

У відповіді на вищевказане питання експерт зазначив, що «будівельними нормами та правилами не передбачено встановлення гнучких підводів у внутрішніх системах холодного і гарячого водопостачання…». Проте, відповідно до паспорта даного шлангу (який було долучено до матеріалів справи) зазначено, що (склад та матеріали) шлангу відповідають ГОСТам: «ГОСТ 5496-78, ГОСТ 4784-74».

Але разом з тим, чинним законодавством та ін. будівельними нормами не передбачено заборони щодо придбання та встановлення споживачами гнучких водопровідних шлангів. У вищевказаному паспорті на шланги передбачено цільове призначення: «Застосування: у водозабезпеченні для з'єднання головної лінії з кінцевим сантехнічним приладом споживача, а саме: під'єднання змішувачів, душових кабін, інших сантехнічних приладів, в яких відбувається періодичний проток води». Для даної мети позивачем придбавались та використовувались дані шланги. Також в даному паспорті зазначена «максимальна температура води: 800С», що і підтверджує той факт, що їх можна використовувати як для холодного так і для гарячого водопостачання.

Вищевказане підтверджується абз. 1 стор. 15 висновку, де зазначено, що «(…обидва шланги підходять як для холодної, так і для гарячої води)».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством та ін. будівельними нормами не передбачено заборони споживачам на встановлення вищевказаного сантехнічного устаткування, тим більше що воно було використане позивачем згідно цільового призначення виробу та згідно якого його і реалізовують відповідачі. З огляду на висновок експертів, що будівельними нормами та правилами не передбачено встановлення гнучких підводів у внутрішніх системах холодного і гарячого водопостачання постає питання щодо правомірності реалізації такої продукції споживачам.

Також, на розгляд експертам були поставлені наступні питання: 1. Чи становили три частини наданого на дослідження об'єкта (ніпель, гайка та гумовий шланг з алюмінієвим обплетенням) єдине ціле? 2. Чи являються надані на експертизу гнучкі шланги ідентичними за своїм хімічним складом та фізичними властивостями? Відповідно до висновків експертів КНДІСЕ (абз. 1,2,5 стор. 22 Висновку), експерти по першому питанню зазначають: «Два фрагменти фланця наданого на дослідження раніше становили єдине ціле. Два фрагменти гумового шлангу наданого на дослідження раніше становили єдине ціле. Вирішити чи становили три частини: фітинг, гумовий шланг з обплетенням та гайка єдине ціле не виявилось можливим, тому що раніше вони не являли собою єдиний монолітний конструктивний елемент. Надані на дослідження три частини: фітинг, гумовий шланг з обплетенням та гайка раніше становили собою комплектне ціле».

Отже в зв'язку з неточністю поставленого відповідачами питання та тим, що вищевказані три частини не становили єдиний монолітний конструктивний елемент, експерти встановили, що вищевказані три частини становили між собою комплектне ціле.

По другому питанню: «За геометричними і конфігураційними параметрами надані для дослідження зруйнований і непошкоджений шланги ідентичні. До того ж, за морфологічними ознаками матеріал складових шлангу «1» відповідає матеріалу складових шланга «2». Порівняти елементний (хімічний) склад шлангів, а також їх фізичні властивості не виявляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку».

Отже вищевказані висновки експертів спростовують позицію відповідачів, що вищевказані шланги та їх елементи (частини) є різними та взяті з інших подібних шлангів.

Також, на вирішення експертизи було поставлено наступні питання: 4. Яка технічна причина пошкодження та руйнування ніпельного з'єднання гнучкого шлангу. 7. Чи був причиною руйнування зони ніпельного з'єднання сантехнічного шлангу дефект, допущений при його виробництві.

Абз. 3, 4 стор. 19-20 висновку передбачає, що «У ході досліджень при збільшеннях до 25 разів встановлено наявність в металі наданого зруйнованого виробу локалізованих округлих і неправильної форми заглиблень, що за зовнішніми ознаками відповідають неметалевим включенням - поодиноким газовим раковинам і локалізованим порам, які для мідних сплавів відносяться до категорії дефектів литва.

Виявлені неметалеві включення на одних ділянках дрібнодисперсні, розподілені рівномірно аж до утворення локалізованих рихлот (фото 09). Подекуди має місце локалізоване розтріскування (фото 10). З точки зору механічних властивостей виявлені ознаки є небезпечними в плані зниження опору даного виробу для дії зовнішніх механічних навантажень».

Абз. 2 стор. 20 висновку передбачено, що «При цьому слід зазначити, що кутова перехідна зона, уздовж якої відбулось розділення, сама по собі є концентратором напружень і наявність в металі цієї зони газових включень у вигляді раковин, тріщинуватості або скупчень пор могло ініціювати руйнацію, оскільки могло стати осередками розповсюдження магістральної руйнівної тріщини (у тому числі від дії звичайних експлуатаційних навантажень - проведенні монтажних робіт, вібрації в системі водопостачання, кавітаційних процесів, тиску води, тощо.)

Абз. 3, 4 стор. 21 висновку «Руйнація з розділенням на два фрагменти корпусу фланця ніпельного з'єднання наданого металево-гумового шланга відбулась від впливу таких, що перевищили несучу спроможність матеріалу деталі зусиль переважно розтягу. При цьому несуча спроможність матеріалу даного зруйнованого об'єкту була послаблена наявністю в його металі неметалевих (газових) включень у вигляді локалізованих раковин і пористості - ознак, що відносяться до категорії дефектів литва і в значній мірі знижують опір навантаженням виливку. ( даний абзац є відповіддю експертів на 4 і 7 питання)

За відсутністю ознак не експлуатаційного зовнішнього надмірного механічного втручання (у тому числі порушень вимог монтажу - перевищення меж максимального зусилля затягування гайки, перекручування шлангу), джерелом зазначених руйнівних зусиль могла бути дія внутрішнього тиску (води), а саме потужних вібраційних (кавітаційних) процесів в системі водопостачання, гідро удару, неповного гідро удару тощо».

Отже, згідно Висновків експертів (стор. 22) технічною причиною пошкодження та руйнації ніпельного з'єднання гнучкого шлангу є наявність в металі дефектів литва, що є небезпечним та значно знизили опір даного виробу (абз. 4 стор. 19-20, абз. 3 стор. 21 Висновку).

З дослідницької частини висновку виходить, що в зв'язку з наявністю в металі сантехнічного шлангу неметалевих включень (газових раковин, локалізованих пор, тріщинуватості та ін.), які відносяться до дефектів литва (лиття) та через дані дефекти відбулось зниження опору даного виробу. Отже експерти звертають увагу на те, що руйнація могла відбутись як внаслідок звичайних експлуатаційних навантажень (проведенні монтажних робіт, вібрації в системі водопостачання, кавітаційних процесів, тиску води, тощо) так і при потужних вібраційних (кавітаційних) процесів в системі водопостачання, гідро удару, неповного гідро удару тощо.

Також, вищевказаний висновок експертів КНДІСЕ від 24.09.2014 року підтверджує Висновок експертного дослідження № 2051ед/012, наданий суду позивачем, яким також встановлено низьку якість металу, в якому міститься значна кількість неметалевих включень, і що дані дефекти виникли в процесі виготовлення методом лиття.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», відповідальність виробника не може бути зменшена, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту в продукції, так і внаслідок дій або недогляду третьої особи. При цьому може бути застосоване право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» виробник - виробник готової продукції, сировини або комплектувального виробу, складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника; шкода - завдана внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію».

Ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, потерпілий повинен довести: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.

Судом наявність вищевказаних обставин було встановлено. А саме, наявність шкоди та її розміру підтверджується: Актом про залиття від 28.09.2012 року та висновком № 83/12 Експертного дослідження будівельно-технічної експертизи (судовий експерт Марченков Г.Г.). Наявність дефекту в продукції підтверджується: висновком експертного дослідження № 2051ед/012 (ТзОВ «Бюро судових будземекспертиз», експерт Власюк В.В.), актом науково-технічної експертизи від 23.11.2012 р. (к.т.н. ОСОБА_7, к.т.н. ОСОБА_8.), висновком експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, металознавчої та трасологічної експертизи від 24.09.2014 року № 3690/14-42/3691/14-34/3692/14-33. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою полягає в тому, що в зв'язку з наявністю в металі сантехнічного шлангу неметалевих включень (газових раковин, локалізованих пор, тріщинуватості та ін..), що є дефектами литва (лиття) - що стало технічною причиною руйнації зони ніпельного з'єднання шлангу, що і призвело до залиття (пошкодження) квартири.

Доведення будь-яких інших обставин чинне законодавство України в сфері захисту прав споживачів від потерпілої особи не вимагає.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню вартість будівельно-технічних та інших робіт відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 83/12 від 14.12.2012 року в розмірі 17 950 грн. 52 коп., кошти, витрачені на оплату проведення будівельно-технічної експертизи № 83/12 від 14.12.2012 року в сумі 1 500 грн., вартість Висновку експертного дослідження № 2051ед/012 від 05.12.2012 року в сумі 800 грн., а всього - 20 250 грн. 52 коп.

У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідачем ОСОБА_4 позивачу була нанесена моральна шкода, яка полягає в тому, що після залиття квартири, яке сталося через дефект у шлангу, в позивача погіршилось самопочуття, порушився нормальний сон. Разом з тим, з урахуванням відмови у добровільному відшкодуванні збитків відповідачем, позивач змушений був звертатись до різних установ та організацій для захисту його прав, через що у нього порушився звичний ритм життя. Нанесену позивачу моральну шкоду суд визначає в сумі 5 000 грн. виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості

Судовий збір по справі становить 252 грн. 50 коп. та згідно вимог ст. 88 ЦПК України стягується з відповідача ОСОБА_4 в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Постановою Пленуму ВСУ від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ст. ст. 419, 1108, 1109 ЦК України ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 20 250 грн. 52 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди та 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_1, в дохід держави 252 грн. 50 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі, якщо апеляцію подають особи, які не були присутніми в судовому засіданні, то апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя