Справа № 500/1724/14-ц

Провадження № 2/500/1399/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Петрова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ культури Ізмаїльської міської ради, про зобов'язання нарахувати і виплатити заробітну плату, здійснити повний розрахунок при звільненні з урахуванням роботи у надурочний час та розрахунок розміру компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду із позовом до Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова про зобов'язання провести розрахунок оплати його роботи сторожем у надурочний час за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, стягнення заборгованості з оплати праці у надурочний час за період з 01.02.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 8 016 гривень та зобов'язання провести розрахунок розміру компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Позовні вимоги обґрунтував тим, що в період з 2006 року по 2010 рік він працював сторожем в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова. Графік роботи всіх сторожів музею становив добу через три, що на вісім годин більше щотижневої норми. В травні місяці 2008 року контрольно-ревізійним відділом в Болградському районі була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відділу культури Ізмаїльської міської ради, за результатами якої виявлено порушення при нарахуванні заробітної плати сторожам. На підставі акту контрольно-ревізійного відділу був проведений перерахунок заробітної плати сторожів за 2008 рік та січень-лютий 2009 року. Провести перерахунок заробітної плати сторожів з 2005 року адміністрацією музею було відмовлено, у зв'язку з чим, вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 12.09.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучений відділ культури Ізмаїльської міської ради (а.с.75).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, остаточно просив зобов'язати Ізмаїльський історичний музей ім. О.В. Суворова нарахувати і виплатити заробітну плату в розмірі і порядку передбаченому законодавством (ст.ст.106, 116 КЗпП України), здійснити повний розрахунок при звільненні з урахуванням роботи у надурочний час за період з 2005 року по 2010 рік та розрахунок розміру компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (ст.ст.33, 34 ЗУ «Про оплату праці») (а.с.84). На задоволенні позовних вимог наполягав на підставі доводів, викладених у позовній заяві. На додаткове запитання пояснив, що в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова він працював з травня 2006 року. До цього часу він працював в бібліотеці відділу культури Ізмаїльської міської ради. Здійснені розрахунки розміру належної до сплати заробітної плати просить до уваги не приймати.

Представник відповідача позов не визнав та в обґрунтування заперечень пояснив, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Ізмаїльським історичним музеєм ім. О.В. Суворова з 26.09.2006 року по 04.09.2010 року. З 26.09.2006 року по 22.09.2007 року позивач приймався на роботу по строковим договорам на час відпусток основних працівників музею. 22.09.2007 року ОСОБА_1 переведений на посаду сторожа згідно штатного розкладу з конкретним посадовим окладом без оплати у надурочний час. До цього часу позивач працював в бібліотеці відділу культури Ізмаїльської міської ради, а тому, на його думку, довідка Пенсійного Фонду України не може бути належним доказом того факту, що останній працював в музеї з травня 2006 року. Особовий рахунок позивача за ІV квартал 2006 року підтверджує той факт, що в бюджетних нарахуваннях відсутня надбавка за надурочні роботи. Акт контрольно-ревізійної відділу за №360-20/17 від 21.05.2009 року, на його думку, не може бути прийнятий до уваги як доказ у спорі, так як в ньому не зазначаються підстави нарахування заробітної плати сторожам за відпрацьований надурочний робочий час згідно табелям. Також звернув увагу, що підсумований облік робочого часу в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова запроваджений не був, будь-яких розрахунків нібито належної до виплати заробітної плати, з урахуванням індексації, позивач не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважав позов необґрунтованим та безпідставним, пояснивши, що всі зобов'язання перед позивачем щодо виплати належної йому заробітної плати були виконані в повному обсязі. Довідка про нараховану ОСОБА_1 заробітну плату за період з травня 2006 року по вересень 2010 року складена на підставі особових рахунків. Особові рахунки за період з травня 2005 року по серпень 2006 року не можуть бути надані, так як позивач був прийнятий на посаду сторожа до Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова з 26.09.2006 року згідно з наказом №56 від 19.09.2006 року. Меморіальні ордера №5, які містять первинні документи (накази, графіки, табеля, відомості) за 2005-2008 р.р. відсутні, так як були знищенні згідно з актом №1 від 02.08.2012 року про виділення до знищення документів, які не відносяться до Національного архівного фонду за 2002-2009 р.р. по закінченні трьох років від дня роботи КРУ (акт ревізії КРУ в Болградському районі 3360-20/17 від 21/05/2009).

Свідок ОСОБА_4, будучи допитаною у судовому засіданні, пояснила, що з 2005 року по 2010 рік вона працювала у відділі культури Ізмаїльської міської ради на посаді касира, у зв'язку з чим, до її функціональних обов'язків не входило здійснення розрахунку (нарахування) заробітної плати працівникам. В цей час на посаді головного бухгалтеру працювала ОСОБА_5 На посаді головного бухгалтеру вона працює лише з 2010 року. Про обставини справи їй стало відомо під час підготування відповіді на звернення одного з працівників Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова. Зокрема, вона дізналася про результати ревізії КРУ, за змістом яких було виявлено порушення законодавства про оплату праці охоронникам, яке мало місце лише у 2008 році. На підставі зазначеного акту було проведено перерахунок заробітної плати зазначених працівників за весь 2008 рік та січень-лютий 2009 року. Перевірити звернення позивача про аналогічні можливі порушення у 2005-2007 р.р. не має можливості, адже меморіальні ордера за №5, які стосуються заробітної плати (графіки, накази, розрахункові відомості тощо), були знищенні у зв'язку із закінченням трирічного строку після проведення перевірки КРУ. У відділі культури Ізмаїльської міської ради залишилися на зберіганні лише особові картки на працівників, у тому числі ОСОБА_1, з яких можна дізнатися про розмір нарахованої заробітної плати.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працював в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова на посаді охоронника в період з 2005 року по 2010 рік, ОСОБА_1 - з травня 2006 року по 2010 рік. Конкретні дати роботи зазначені у відповідних документах. Графік чергування становив добу через три. Точну дату не пам'ятає, була здійснена перевірка дотримання вимог законодавства про оплату праці, за результатами якої був виявлений факт недоплати охоронникам за роботу у надурочний час. За актом перевірки за певний період був здійснений перерахунок. В подальшому надурочні почали виплачувати, але не в повному обсязі. Більш конкретно нічого пояснити не може, адже із роздруківок не можна було розібрати із чого складався розмір оплати праці, необхідні документи на його вимогу не надали.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані ними документи та матеріали, допитавши свідків, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

За змістом ст.ст.57-59 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Згідно ст.61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Відповідно до ст.65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

За Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за №389/2011, Міністерство праці відповідно до покладених на нього завдань проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань, що входить до його компетенції.

Так, згідно з роз'ясненнями Міністерства праці та соціальної політики України, викладених у листах «Про оплату праці» за №18-403 від 13.06.2003 року, №380/13/84-07 від 18.05.2007 року, №148/13/133-07 від 15.06.2007 року та №229/13/116-12 від 05.07.2012 року загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, немає.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. №138 (далі - Методичні рекомендації), підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.

Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

При підрахунку нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання трудових обов'язків у зв'язку з відпусткою, тимчасовою непрацездатністю тощо (п.12 Методичних рекомендацій).

Відповідно до зазначеного нормальна тривалість робочого часу визначається шляхом віднімання від норми тривалості робочого часу, розрахованої за графіком шестиденного (п'ятиденного) робочого тижня, в обліковому періоді часу, упродовж якого працівник перебував у відпустці, на лікарняному і т.д.

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП України.

Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.

Відповідно до зазначеного для визначення надурочних годин за обліковий період потрібно від фактично відпрацьованого працівником часу відняти нормальну тривалість робочого часу, яку повинен відпрацювати працівник.

Графіки роботи (змінності) при підсумованому обліку робочого часу повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст.65 КЗпП України).

При почасовій оплаті праці робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі часової ставки. Якщо на відповідні роботи встановлена денна тарифна ставка чи місячний оклад, розмір почасової оплати за годину визначається виходячи з норми робочого часу за день чи місяць.

Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні за змістом положення містить ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року за №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР).

Відповідно до ст.106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

За позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в п.16 постанови за №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі - постанова Пленуму) в разі проведення робіт у надурочний час за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються, і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.

Робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною і оплачується в одинарному розмірі.

Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ч.1 ст.12 Закону №108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Згідно ст.33 Закону №108/95-ВРв період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст.34 Закону №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом п.22 постанови Пленуму у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. №663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні, починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Наприклад, коли воно мало бути виконано до січня 1998 р., то він є місяцем, з якого обчислюється (береться за 100 відсотків) величина порога індексації. Спір з цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні.

2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. №692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Як вбачається з належним чином завіреної копії дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1, 26.09.2006 року ОСОБА_1 на підставі наказу за №56 від 19.09.2006 року прийнятий до Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова підмінним сторожем, 22.09.2007 року - на підставі наказу за №61 від 18.09.2007 року переведений на посаду сторожа, 04.09.2010 року - на підставі наказу за №64-к від 07.09.2010 року звільнений у зв'язку із скороченням штату працівників через зміни в організації охорони музею (а.с.146, 147).

Дані обставини узгоджуються із наданими представником відповідача копіями наказів, довідкою відділу культури Ізмаїльської міської ради за вих.№176 від 17.10.2014 року, а також довідкою за підписом директора Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова ОСОБА_7 за вих.№72 від 18.11.2014 року (а.с.34-38, 153).

За змістом розділу 7 «Ревізія витрачання коштів на виплату заробітної плати» Акту ревізії фінансового господарської діяльності відділу культури Ізмаїльської міської ради за №360-20/17 від 21.05.2009 року за період з 01.01.2006 року по 31.03.2009 року (аркуш 23) ревізія оплати праці працівників та нарахувань на заробітну плату проведена вибірково за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року методом співставлення, виписок банку, табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати, наказів про прийом, переміщення та звільнення з роботи, в ході якої встановлено, що заробітна плата нараховується відповідно табелів обліку відпрацьованого часу, згідно встановлених посадових окладів та тарифікаційних списків.

Вибірковою ревізією правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам відділу культури, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, встановлено, що у порушення вимог ст.94 КЗпП України від 10.12.1971 року №322-VІІІ із змінами, ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, п.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року проводилась виплата заробітної плати без урахування фактично відпрацьованого часу.

Так, перевіркою табелів обліку робочого часу та правильності нарахування заробітної плати по ним встановлено, що за період з 01 січня по 31 грудня 2008 року відповідно табелів обліку робочого часу охоронникам заробітна плата нараховувалася у розмірі посадового окладу без урахування фактичної кількості відпрацьованих часів.

В результатів допущеного порушення з вини бухгалтерів по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з 01 січня по 31 грудня 2008 року не донараховано та не сплачено заробітної плати за фактично відпрацьований час коштів в сумі 11 139 гривень 25 копійок та зайво нараховано та сплачено заробітної плати за фактично не відпрацьований час в сумі 2 081 гривень 19 копійок, як наслідок зайво перераховано внесків до фондів на суму 774 гривні 20 копійок (а.с.21-28, 118-144).

Відповідно до повідомлень відділу культури Ізмаїльської міської ради за вих.№200 від 30.09.2010 року та №94 від 29.05.2014 року згідно з актом КРУ за №360-20/17 від 21.05.2009 року був проведений перерахунок заробітної плати сторожам за 2008 рік та січень-лютий 2009 року, провести перерахунок заробітної плати з 2005 року не є можливим через знищення документів (а.с.2, 29). Дані обставини у судовому засіданні сторонами не спростовувалися, що у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню.

За змістом п.14 акту №1 від 02.08.2012 року про виділення до знищення документів, які не відносяться до Національного архівного фонду за 2002-2009 р.р., а також довідки відділу культури Ізмаїльської міської ради за вих.№176 від 17.10.2014 року про нараховану позивачу заробітну плату за період з травня 2006 року по вересень 2010 року, первинні документи та додатки до них (зокрема, Меморіальний ордер №5 (накази, графіки, табеля, відомості) знищені (а.с.18, 19, 111).

Як вбачається з вищезазначеної довідки, яка складена на підставі особових рахунків позивача, інформація щодо кількості відпрацьованих позивачем днів, а також часів понад норму тривалості робочого часу за період з 2006 року по 2008 рік відсутня, у 2009 році надурочні часи оплачені у повному обсязі, у 2010 році останній взагалі не працював у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с.110-117).

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в п.11 постанови Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» за №14 від 18.12.2009 року, позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

У судовому засіданні сторонам неодноразово роз'яснювались положення ст.ст.11, 60 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, однак позивачем будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що він працював на посаді сторожа в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова з 2005 року або травня 2006 року, що з 2005 року по 2010 рік певну кількість годин він працював у надурочний час, що після ревізії КРУ йому знову не оплачували надурочні роботи тощо, надано не було.

Крім того, як вбачається з першої редакції позовної заяви, позивач зазначає, що працював сторожем в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова з 2006 року (а.с.1).

Витяг із індивідуальних відомостей про застраховану особу, складений Пенсійним Фондом України 10.11.2014 року, з якого вбачається, що з січня 2006 року відділом культури Ізмаїльської міської ради до Пенсійного Фонду Україну здійснювалися страхові внески, не може бути достеменним доказом того факту, що позивач працював на посаді охоронника в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова до 26.09.2006 року, адже як він сам зазначив в останньому судовому засіданні, він працював у музеї з травня 2006 року, до цього часу - в бібліотеці відділу культури Ізмаїльської міської ради.

Також суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_6 в тій частині, що позивач працював на посаді охоронника в Ізмаїльському історичному музеї ім. О.В. Суворова з травня 2006 року, адже за змістом ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що будь-яких розрахунків належної до сплати заробітної плати, у тому числі з урахуванням індексації, позивачем здійснено не було.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм трудового законодавства та обставин справи дає підстави дійти висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні належить відмовити.

Приймаючи таке рішення, суд також зважає на ту обставину, що за період з 2008 року по січень-лютий 2009 р.р. була здійснена доплата сторожам Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова за надурочні роботи.

Акт ревізії фінансового господарської діяльності відділу культури Ізмаїльської міської ради за №360-20/17 від 21.05.2009 року, на який неодноразово звертав увагу позивач, на думку суду, не може бути безумовним доказом відсутності оплати надурочних робіт у 2005-2007, 2009-2010 р.р.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-64, 79, 84, 88, 158, 197, 208, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізмаїльського історичного музею ім. О.В. Суворова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ культури Ізмаїльської міської ради, про зобов'язання нарахувати і виплатити заробітну плату, здійснити повний розрахунок при звільненні з урахуванням роботи у надурочний час та розрахунок розміру компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, - відмовити.

Копію рішення надіслати для відома до відділу культури Ізмаїльської міської ради.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя :