ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" жовтня 2014 р.

справа № 808/6098/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі № 808/6098/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕДЕКС-УКРАЇНА»

до Запорізької митниці Міндоходів

про скасування податкових повідомлень, -

встановив:

08.07.2013 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №87 від 21.06.2013 року на суму 22136,03 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 88 від 21.06.2013 року на суму 2759,46 грн.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанова суду вмотивована тим, що митний орган, приймаючий ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений декларантом, тому митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, зазначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Зазначає також, що відповідно до п. 4 ст. 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після цього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У судовому засідання представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 22.04.2013 року по 18.05.2013 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями №112030001/2012/004958 від 06.07.2012 року, №112030000/2012/017468 від 12.10.2012 року та №112030000/2013/008499 від 03.04.2013 року.

За результатами перевірки 24.05.2013 року складено акт перевірки № н/0030/13/112000006/0032942080, яким встановлено, що через невірне декларування позивачем імпортованого товару за кодом 3824909800 УКТЗЕД (ставка митна 0%) та недекларування продукту осаджений карбонат кальцію з покриттям (хімічна назва - карбонат кальцію; торговий знак - Калпрек-ПР, хімічна формула - СаСО3) за кодом УКТЗЕД 2836500000 (ставка мита 5%), були порушені вимоги діючого законодавства, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита.

Підставою для проведення перевірки стали результати проведеної службової перевірки особи, яка проводила класифікацію товару позивача згідно УКТЗЕД, згідно яких були виявлені порушення законодавства під час класифікації товарних позицій 2836 та 3824, за результатами якої на підставі наказу в.о. начальника Запорізької митниці №330-к від 23.04.2013 року винну особу було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з ч. 5, 6 та 8 ст. 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У відповідності до п. 4 ст. 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Відповідно до п.5 ст. 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень, тощо.

Згідно з п. 7 ст. 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений декларантом, а тому відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідач, відповідно до п. 7 ст. 79 Митного кодексу України, повинен був прийняти рішення про встановлення коду товару та не прийнявши його порушив вимоги даної статті

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі № 808/6098/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун