ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса про визнання неправомірною відмови у призначенні одноразової страхової виплати, стягнення одноразової страхової виплати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірною відмову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на захворювань України у м. Одеса в призначенні йому одноразової страхової виплати, стягнути з Фонду на його користь грошові кошти у розмірі 82 824 грн. у рахунок одноразової страхової виплати, а також грошові кошти у розмірі 40 тис грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що з 04 серпня 1987 року по 23 грудня 1988 року працював бетонником на підприємстві СУ «Промстрой» тресту «Днепртяжстрой». 05 вересня 1987 року під час виконання трудових зобов'язань з ним стався нещасний випадок.

10 травня 1988 року МСЕК встановила йому 60% професійної працездатності строком на один рік.

У лютому 2010 року звернувся до відповідача з проханням про призначення страхової виплати у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, який має посттравматичний характер через каліцтво, отримане на виробництві.

16 березня 2010 року МСЕК видало йому довідку про втрату 10% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.

10 вересня 2010 року начальником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса винесено постанову про призначення йому страхової виплати у сумі 416 грн. 51 коп., розмір якої становить 10% від середньомісячної заробітної плати перед настанням страхового випадку.

Цього ж дня начальник Фонду надіслав на адресу ОСОБА_3 лист за № 237, яким відмовив йому в призначенні одноразової страхової виплати.

19 жовтня 2010 року МСЕК видало ОСОБА_3 довідку про втрату 25% професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом та I групу інвалідності.

04 листопада 2010 року начальником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса винесено постанову про призначення ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати у сумі 1 041 грн. 27 коп., розмір якої становить 25% від середньомісячної заробітної плати перед настанням страхового випадку, яка складала 4 165 грн. 09 коп.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса в призначенні ОСОБА_3 одноразової страхової виплати. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 82 824 грн. у рахунок одноразової страхової виплати, а також 1 тис грн. у якості відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального врахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що на момент втрати позивачем працездатності діяли Правила відшкодування підприємствами, установами та організаціями шкоди, затверджені постановою Держкомпраці СРСР та Президією ВЦРПС від 13 лютого 1985 року (далі - Правила), які не передбачали одноразової допомоги при отриманні травми на виробництві, та будь-які виплати постраждалому покладалися на підприємство, а не на Фонд.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що у результаті неправомірної відмови ОСОБА_3 у призначенні одноразової страхової виплати йому спричинена моральна шкода. Але визначена позивачем моральна шкода у розмірі 40 тис. грн. є значно завищеною, тому враховуючи характер та тривалість страждань позивача, спричинених йому протиправними діями, розмір моральної шкоди слід визначити 1 тис. грн.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що з 04 серпня 1987 року по 23 грудня 1988 року позивач працював на підприємстві СУ «Промстрой» тресту «Днепртяжстрой».

05 вересня 1987 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав перелом стегна та потрапив на 180 днів на стаціонарне лікування, що підтверджується актом № 3 від 07 вересня 1987 року (а. с. 9-10).

10 травня 1988 року МСЕК встановила ОСОБА_3 III групу інвалідності та втрату 60% професійної працездатності строком на один рік, що підтверджується довідкою № 058302 від 20 травня 1988 року (а. с. 11).

16 березня 2010 року МСЕК видало ОСОБА_3 довідку № 003218 про втрату 10% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а. с. 18).

10 вересня 2010 року начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса винесено постанову про призначення ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати у сумі 416 грн. 51 коп., розмір якої становить 10% від середньомісячної заробітної плати перед настанням страхового випадку, яка складала 4 165 грн. 09 коп. (а. с. 21).

Крім того, у цей же день начальник Фонду надіслав на адресу ОСОБА_3 лист за № 237, яким відмовив йому в призначенні одноразової страхової виплати (а. с. 22).

9 жовтня 2010 року МСЕК видало ОСОБА_3 довідку № 004112 про втрату 25% професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом та II групу інвалідності (а. с. 23).

04 листопада 2010 року начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса винесено постанову про призначення ОСОБА_3 щомісячної страхової виплати у сумі 1 041 грн. 27 коп., розмір якої становить 25% від середньомісячної заробітної плати перед настанням страхового випадку, яка складала 4 165 грн. 09 коп. (а. с. 24).

Відповідно до листа начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси від 10 вересня 2010 року за № 237 ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні одноразової допомоги, з посиланням на те, що стійка втрата працездатності вперше йому була встановлена у 1988 році до вступу у дію Закону України «Про охорону праці», а огляд МСЕК від 06 березня 2010 року вважається вторинним, тому відсутні підстави для призначення одноразової допомоги (а. с. 22).

При вирішенні вказаного спору апеляційний суд не врахував правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16 травня 2012 року у справі № 6-27цс12, у якій зазначено, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід враховувати встановлені законодавством обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідно до п. 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вказані правила затверджено і введено в дію з 01 липня 1993 року.

ОСОБА _3 вперше встановлено втрату 60% професійної працездатності у 1988 році, тобто до прийняття та введення в дію зазначених Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 7 Правил відшкодування підприємством, установою, організацією шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03 липня 1984 року № 690 зі змінами і доповненнями, що діяли на період з 01 травня 1992 року по 01 липня 1993 року, розмір відшкодування шкоди знижується на суму пенсії по трудовому каліцтву.

Тобто апеляційний суд, не врахувавши вказаних норм матеріального права провів розрахунок одноразової виплати, яка підлягає стягненню з Фонду лише у відповідності до ч. 2 ст. 34 Закону.

Оскільки апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко