ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 09:07 № 826/6132/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної фінансової інспекції в м. Києві

до

Державної організації (установи, закладу) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в м. Києві, (далі -позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної організації (установи, закладу) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про зобов'язання вчинити дії, а саме, виконати в повному обсязі пункт 2 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 21.11.2013 р. №26-072-14-14/15802.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протягом встановленого строку не було забезпечено виконання в повному обсязі вимоги про усунення порушень, а тому Держфінінспекція в м. Києві вимушена звернутись до суду в інтересах держави щодо зобов'язання виконати вимогу, зазначену в листі від 21.11.2013 р. №26-072-14-14/15802.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки за наслідками розгляду вимоги позивача діяв на підставі та у спосіб, визначений законодавством України, а тому не допустив порушень вимог законодавства.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.07.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною фінансовою інспекцією в м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної організації (установи, закладу) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р., якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Державної організації (установи, закладу) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. від 12.11.2013 р. №072-30/2462 (надалі - Акт ревізії №072-30/2462).

Ревізією зокрема, встановлено наступне:

- на підставі укладених договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - Орендодавець) та Орендарями - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ТОВ "Аскольд", ТОВ "Гончарук-Будсервіс", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Металцемсервіс", ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "АС", Підприємством громадської організації "Східний погляд", ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Салд ЛТД", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що перебуває на балансі 195 Центральної бази, (надалі - Балансоутримувач), в порушення п. 14 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 №2857-VІ, п. 12 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VІ, ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, внаслідок перерахування орендарями до 195 Центральної бази лише 30 відсотків орендної плати, замість 50 відсотків, 195 Центральною базою недоотримано власних надходжень у вигляді орендної плати на загальну суму 462548,01 грн., в т. ч.: у 2011 році на суму 139752,75 грн., у 2012 році на суму 222923,39 грн., у січні - серпні 2013 року на суму 99871,87 гривень.

Держфінінспекцією в м. Києві, у зв'язку із встановленням зазначених вище порушень, Листом від 21.11.2013 р. №26-072-14-14/15802 (надалі - Вимога №26-072-14-14/15802) направлено відповідачу вимогу про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема, відобразити в обліку дебіторську заборгованість за юридичними та фізичними особами, стягнути з контрагентів кошти в загальній сумі 462548,01 грн., в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

А також зобов'язано відповідача надіслати до 30 грудня 2013 року на адресу Держфінінспекції в м. Києві інформацію про вжиті заходи та виконання вимог разом з копіями завірених первинних та інших документів, що підтверджують виконання виявлених порушень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Відповідно до п. 7, 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право:

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550. Згідно пунктів 45, 46 Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідачем не було надано суду доказів подання позивачу зауважень до Акту ревізії №072-30/2462.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

В обґрунтування власних заперечень проти позовних вимог відповідач посилався на те, що він не є стороною договорів оренди, а є лише балансоутримувачем, позаяк орендарем згідно даних договорів було Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, у зв'язку з чим, відповідач звернувся до останнього з Претензією вих. №1317 від 05.12.2013 р., в якій вимагав вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди у сумі 462548,01 грн., проте Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву Листом від 22.01.2014 р. №30-06/699 повідомило, що не погоджується з Претензією вих. №1317 від 05.12.2013 р., оскільки до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву не було надано документів, які б підтверджували приналежність відповідача до установи (організації), яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся позивачем, нерухоме майно, балансоутримувачем якого був відповідач, перебувало в оренді у ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", ТОВ "Аскольд", ТОВ "Гончарук-Будсервіс", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Металцемсервіс", ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "АС", Підприємством громадської організації "Східний погляд", ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Салд ЛТД", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між зазначеними вище суб'єктами господарювання, як орендарями, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем.

Суд звертає увагу, що відповідач у зазначених вище договорах оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, не був стороною договору, а є лише балансоутримувачем зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до умов зазначених вище договорів оренди, орендна плата повинна була перераховуватись до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця.

Згідно положень ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до положень ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є однією з істотних умов договору оренди.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно положень ч.4 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Положеннями ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 р. №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика №786).

Згідно абз.1 п.17 Методики №786 у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

При цьому, згідно абзацу 10 пункту 17 Методики №786, у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими

Суд звертає увагу, що позивачем, в порушення вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано жодних доказів того, що Державна організація (установа, заклад) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) є бюджетною установою, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що у зазначених вище договорах оренди нерухомого майна, балансоутримувачем якого був відповідач, було обґрунтовано визначено співвідношення сплати орендної плати - 70% до державного бюджету, 30 відсотків - балансоутримувачу.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, звертаючи увагу на те, що відповідач не є стороною зазначених вище договорів оренди нерухомого майна, а також те, що позивачем не було надано належних доказів необхідності застосування іншого співвідношення спрямування сплати орендної плати, ніж зазначено в договорах, суд приходить до висновку про необґрунтованість пункту 2 Вимоги №26-072-14-14/15802 щодо необхідності відображення відповідачем в обліку дебіторської заборгованості за юридичними та фізичними особами, та стягнення з контрагентів коштів в загальній сумі 462548,01 грн., в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в м. Києві до Державної організації (установи, закладу) 195 Центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про зобов'язання вчинити дії, а саме, виконати в повному обсязі пункт 2 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 21.11.2013 р. №26-072-14-14/15802 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко