ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року

Справа № 921/89/14-г/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Кадук М.О., довіреність,

від відповідачів: у засідання не прибули,

розглянувши касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р.

у справі № 921/89/14-г/9 Господарського суду Тернопільської області

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до відповідача-1 Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації",

відповідача-2 Кременецької районної комунальної лікарні,

відповідача-3 Козівської центральної районної комунальної лікарні,

відповідача-4 Підволочиської комунальної центральної районної лікарні,

відповідача-5 Теребовлянської центральної комунальної районної лікарні,

відповідача-6 Копичинецької комунальної районної лікарні

про стягнення шкоди в сумі 850,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" про стягнення 850,24 грн. шкоди, нанесеної внаслідок необґрунтованого продовження листків непрацездатності.

До участі у справі в якості відповідачів також залучено Кременецьку районну комунальну лікарню, Козівську центральну районну комунальну лікарню, Підволочиську комунальну центральну районну лікарню, Теребовлянську центральну комунальну районну лікарню, Копичинецьку комунальну районну лікарню.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2014р. (суддя Гевка В.Л.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кордюк Г.Т.), в позові відмовлено з підстав недоведеності обставин завдання позивачу шкоди.

Не погодившись в вказаними судовими рішеннями, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а також ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 19 до 21 березня 2013 року згідно з розпорядженням виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14.03.2013р. за №33/26 проведено перевірку дотримання порядку видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян та дотримання режиму лікування в Комунальному закладі тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" за 2012-2013 роки, про що складено відповідний акт (б/н від 21.13.2013р.).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001р. (далі - Інструкція), лікарями Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" при продовженні листків непрацездатності хворих не було здійснено належним чином відповідних записів у медичних картах про особистий огляд хворих лікуючим лікарем з обґрунтуванням ознак тимчасової непрацездатності у певні дні, що призвело до зайвої виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 850,24 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заявило вимоги про стягнення з Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" вказаної суми коштів у розмірі 850,24 грн. в якості відшкодування заподіяної йому шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому відповідна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто суди при вирішення даного спору правильно виходили з того, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх наведених елементів є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Згідно з п. 5.1.5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008р. за №189, лікуючий лікар при чергових оглядах хворого в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого відображає динаміку захворювання, обґрунтовує корекцію лікування та призначення додаткових обстежень з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, визначає термін тимчасової непрацездатності та його продовження із зазначенням номера документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, дати, з якої до якої він продовжується, та дати наступного огляду. При відновленні працездатності вносить дані клінічного огляду пацієнта, що є підставою для закриття документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, із зазначенням його номера та дати, з якої пацієнт має стати до роботи.

У силу п. 8.3 Інструкції за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

З огляду на викладені норми суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що лікуючим лікарем Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" мала здійснюватись подальша експертиза тимчасової непрацездатності пацієнтів, а продовження ним документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, за відсутності здійснення належним чином відповідних записів у медичних картах про особистий огляд хворих з обґрунтуванням ознак тимчасової непрацездатності тощо є порушенням вимог п. 1.7 Інструкції.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог, виходячи з недоведеності позивачем заподіяння йому Комунальним закладом Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" збитків.

Проаналізувавши положення ст.ст. 1, 27, 28, 19, 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що Комунальний заклад Тернопільської обласної ради "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" не є суб'єктом правовідносин з виплати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, здійснена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду застрахованими особами в якості страхових внесків.

Суд першої інстанції також врахував, що самі лише відповідні порушення, допущені при оформленні продовження листків непрацездатності, не свідчать про безпідставність їх видачі та про відсутність хвороби у осіб, яким вони були видані, а під час розгляду справи позивачем не доводились обставини щодо фактичної працездатності відповідних осіб у зазначені ним періоди або відсутності в них ознак непрацездатності, у зв'язку з чим цим особам безпідставно виплачено допомогу по тимчасовій втраті працездатності.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність повного складу елементів цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України.

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111^{5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.}

^{Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. у справі №921/89/14-г/9 Господарського суду Тернопільської області - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.