ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 року Справа № 813/5780/14 Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грень Н.М.,

суддя Хома О.П.,

суддя Лейко-Журомська М.В.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Водолазський І.Д,

представник відповідача Водолазський І.Д,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства у Львівській області з вимогами, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 18 жовтня 2010 року № 1972-к «Про звільнення»;

- поновити ОСОБА_4 з 19 жовтня 2010 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №6 митного поста «мостиська» Львівської митниці Міндоходів;

- стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач - Державна митна служба України безпідставно припинив перебування позивача на державній службі в митних органах України. Звільнення з роботи ОСОБА_4 проведено в порушення вимог ст.ст.46,142 Кодексу законів України про працю, вважає, що у даному випадку повинні були застосовуватись вимоги Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, вважає звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просив позов задовольнити.

Відповідачі Державна митна служба України та Львівська митниця Міндоходів, проти позову заперечили повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових запереченнях, вважають що накази Голови Державної митної служби України №1970-к від 18.10.2010 року та начальника Львівської митниці №968-к від 19.10.2010 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи прийняті з дотримання вимог чинного законодавства. Підставою для прийняття таких наказів були подання Львівської митниці №29/31-15076-ЕП від 18.10.2010 року, акт від 18.10.2010 року про перебування посадових осіб в нетверезому стані, акт від 18.10.2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропних речовин, пояснення ОСОБА_4 від 18.10.2010 року. У зв'язку з цим відповідачі вважають, що факт перебування позивача у нетверезому стані підтверджений належними та допустимими доказами.

Представник відповідачів Львівської митниці Міндоходів та Державної митної служби України у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні та додаткових письмових поясненнях, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства у Львівській області у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлений належним чином, заперечень проти позову, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_4 проходив службу в митних органах з 05.09.1994 року, з 01.05.2010 року та на час звільнення обіймав посаду інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, спеціальне звання - радник митної служби 3 рангу.

Наказом Державної митної служби України від 18 жовтня 2010 року №1972-К "Про звільнення", ОСОБА_4, інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, звільнено із займаної посади з 18.10.2010 року відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із появою на роботі в нетверезому стані.

Наказом начальника Львівської митниці № 969-к від 19.10.2010 року "Про оголошення наказу Державної митної служби України" оголошено наказ Державної митної служби України №1972-К від 18.10.2010 року "Про звільнення".

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та положення норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723, звільнення з державної служби здійснюється згідно ст. 30 даного Закону, так і відповідно до Кодексу законів про працю України.

Правовий статус державних службовців, що працюють в митних органах України, регулюється Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 6 вересня 2005 року за № 2805 (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно ст. 31 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення, керівник митного органу має право призначити службове розслідування, порядок проведення якого визначається спеціально уповноваженими органами в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Таким чином, відповідно до порядку та особливих умов проходження служби в митних органах, додаткові гарантії для працівників митних органів встановлюються Дисциплінарним статутом митної служби України. Зокрема у випадку накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, повинно бути проведено службове розслідування.

Статтею ст.40 КЗпП України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, відповідно до п.7 ч. 1 якої трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано в зв'язку з появою працівника на роботі в нетверезому стані.

Роботодавець - власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган (представник) чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р., звільнення за підставами передбаченими ст. 40 КЗпП України, зокрема за п. 7 ст. 40 КЗпП України визнано дисциплінарним стягненням.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на час звільнення працював на посаді інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці.

У відповідності до наказу Державної митної служби України (надалі ДМСУ ) № 1972-к від 18 жовтня 2010 року ОСОБА_4 був звільнений з посади на підставі ст. 40 п. 7 КЗпП України за появу на роботі 18 жовтня 2010 року в нетверезому стані. Львівською митницею видано наказ № 969-к "Про оголошення наказу ДМСУ " від 19 жовтня 2010 року.

Із наданих відповідачем матеріалів встановлено, що звільнення ОСОБА_4 проведено на підставі таких матеріалів, складених при виявленні факту знаходження останнього на роботі в нетверезому стані:

- акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, згідно якого ОСОБА_4 17.10.2010 року о 23 год. 50 хв. був на роботі в нетверезому стані, та відмовився проходити добровільний медичний огляд, при цьому дав пояснення, що він алкогольних напоїв не вживав.

- акту від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_5, старшого інспектора ОСОБА_6, інспектора ОСОБА_4 в нетверезому стані", згідно якого ОСОБА_4 17 жовтня 2010 року був на роботі в нетверезому стані, про що свідчили різкий запах алкоголю, незв'язне мовлення, хитання при ходьбі, почервоніння обличчя та блиск в очах. Вказаний акт підписаний членами комісії - співробітниками митниці: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Як встановлено із наданих суду матеріалів, ОСОБА_4 підписав акт про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, у зв'язку із поясненням, в якому вказав що алкогольних напоїв він не вживав. Разом з тим, акт від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_5, старшого інспектора ОСОБА_6, інспектора ОСОБА_4 в нетверезому стані", ОСОБА_4 не підписував, і з ним не ознайомлювався.

Після закінчення робочої зміни ОСОБА_4, не будучи при цьому відстороненим від роботи, добровільно (за власним бажанням) пройшов медичний огляд на стан сп'яніння у найближчій медичній установі, якою є Мостиська комунальна центральна районна лікарня.

Порядок проведення таких медичних оглядів регламентовано Наказом по Мостиській комунальній центральній районній лікарні від 08.01.2010 року № 11- в "Про порядок проведення медичних оглядів для встановлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу". Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 2.6 зазначеного Наказу існують наступні медичні огляди для встановлення алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння, а саме: 1. за направленням працівників міліції, 2. за направленням працівників ДАІ, 3. за направленням керівників підприємств, на яких працюють особи, що проходять медичний огляд, 4. за власним бажанням обстежуваної особи.

Зазначеним наказом зобов'язано працівників лікарні, які проводять медичні огляди зберігати направлення осіб на медичний огляд разом з іншими документами протягом 5 років. У вказаному ж випадку, як достовірно встановлено судом, зазначеного направлення немає як в медичних документах, які представлено для вивчення суду позивачем та лікарем, який проводив медичний огляд і був допитаний в судовому засіданні, так і не представлено такий документ представником відповідачів.

Суд бере до уваги те, що у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року роз'яснюється, що факт сп'яніння необхідно підтверджувати медичним висновком або іншими видами доказів, передбаченими ЦПК України. Звісно, краще якщо даний факт буде підтверджено медичним висновком, оскільки деякі ліки можуть мати дію, дуже схожу на стан сп'яніння, і у випадку помилки звільнення працівника буде незаконним. Суд також бере до уваги те, що саме медичним висновком було підтверджено зворотне, тобто жодних ознак вживання алкоголю позивачем медичною установою встановлено не було.

Судом детально вивчено та проаналізовано акт від 18 жовтня 2010 року "Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_5, старшого інспектора ОСОБА_6, інспектора ОСОБА_4 в нетверезому стані".Зазначений акт судом не може братися до уваги, як належний доказ факту вживання ОСОБА_4 алкогольних напоїв та перебування ними в нетверезому стані з наступних підстав. Акт складено на підставі акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропних речовин. Крім того, вказаний акт, всупереч вимогам до складання такого документу негайно та безпосередньо на місці встановлення факту, було складено лише на наступний день в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 у м. Львові, та підписано відповідними особами близько 13.00 год. наступного дня. Також в акті зазначено, що ОСОБА_4 та іншим працівникам було запропоновано пройти медичний огляд на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння чи вживання психотропних речовин за направленням адміністрації та в супроводі працівників митного поста "Мостиська", однак зазначені особи від проходження медичного огляду відмовились. Вказані обставини представник відповідачів не зміг підтвердити належними доказами.

Як наслідок ОСОБА_4, не міг у встановленому чинним законодавством порядку пройти медичний огляд під час перебування на зміні, оскільки наказу про відсторонення його та інших працівників від роботи в порядку ст. 46 Кодексу законів про працю України не було, офіційного направлення керівництва митниці на проходження медичного огляду видано також не було, а тому його та інших працівників відсутність на робочому місці могла бути розцінена як самовільне залишення робочого місця та стати підставою для звільнення за прогул.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача, добровільне медичне освідування в найближчій медичній установі ОСОБА_4 та інші працівники пройшли відразу після закінчення робочої зміни.

Згідно до п. 7 ст. 40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до ст. 43 КзПП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2,3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Судом з'ясовано, що подання керівника митниці про звільнення ОСОБА_4 відповідно до п.7 ст. 40 КзПП за перебування на роботі в нетверезому стані до органу первинної профспілкової організації не направлялось, відповідно згода останнього не надавалась.

Судом встановлено, що пояснювальна записка ОСОБА_4 адресована тимчасово виконуючому обов'язки митного поста "Мостиська" Львівської митниці ОСОБА_7, а не до Державної митної служби України, яка є роботодавцем позивача.

В той же час, на поясненні і в матеріалах справи відсутні будь-які свідчення про те, що роботодавець ознайомлений із вказаним документом, приймав рішення про звільнення позивача із урахуванням пояснень останнього, доказів щодо цього відповідачами суду також не надано.

Окрім того, відповідачем не проводилось службове розслідування за фактом перебування ОСОБА_4 у нетверезому стані, як цього вимагає Дисциплінарний статут, що підтверджується поясненнями відповідача та відсутністю матеріалів службового розслідування у справі.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що накази про звільнення позивача з роботи були видані з численними порушеннями вимог чинного законодавства, прийняті без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право ОСОБА_4 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці (а.с.87) становила на день звільнення 3337,66 грн., з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) та військового збору (1,5%) сума до виплати становила 2613,89 грн., середньоденна - 155,24 грн., з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) та військового збору (1,5%) сума до виплати становила 121,57 грн.

З урахуванням положень п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) та Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009р. №9681/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010р", за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати (155,24 грн. (середньоденна заробітна плата) х 49 місяців та два дні (кількість днів вимушеного прогулу)) - 163855,82 грн.

Згідно з ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 18.10.2010 року №1972-к «Про звільнення».

3. Поновити ОСОБА_4 з 19 жовтня 2010 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів.

4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 163855 (сто шістдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп.

5. Постанову в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів та зобов'язання Львівську митницю Міндоходів виплати в межах стягнення заробітної плати за один місяць в межах середньомісячної заробітної плати в сумі 3337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 66 коп. допустити до негайного виконання.

6. Судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1).

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя Грень Н.М.

Суддя Хома О.П.

Суддя Лейко-Журомська М.В.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2014 року.