ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/55358/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Чернівецького обласного центру зайнятості (далі - Центр зайнятості) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Чернівецького обласного центру зайнятості на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Центру зайнятості щодо невиплати їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити цю грошову допомогу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Чернівецького обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію ОСОБА_2 Зобов'язано Центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2014 року, справу направлено на новий касаційний розгляд.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 22 вересня 2011 року звільнено з посади заступника директора - начальника відділу взаємодії з роботодавцями Центру зайнятості на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) в зв'язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я. При звільненні ОСОБА_2 була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, однак грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону №3723-XII не виплачувалася.

З 23 вересня 2011 року позивачу призначена пенсія відповідно до вказаного Закону.

На час звільнення ОСОБА_2 мала 18 років 6 місяців та 9 днів стажу державної служби, на момент призначення пенсії державного службовця набула право на достроковий вихід на пенсію згідно зі статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ (далі - Закон №3721-XII).

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №3721-ХІІ особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 Закону №3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону).

Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII грошова допомога є одноразовою, входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII Закону №3723-XII). Іншими нормами (крім частини тринадцятої статті 37) цього ж розділу окремо врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, однак права на скорочення пенсійного віку вони не передбачають.

Правовідносини, що регулюються Законом №3721-XII, мають інший предмет - реалізацію державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку, а частинами першою та другою статті 21 цього Закону врегульоване питання надання можливості власнику або уповноваженому ним органу в його інтересах та за його ініціативою звільнити працівника раніше настання пенсійного віку з виплатою пенсії за цей час скорочення за рахунок Державного бюджету України. Аналогічно це питання врегульовано пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП, на підставі якого звільнена ОСОБА_2 Крім того, при звільненні державного службовця за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП застосовується стаття 44 зазначеного Кодексу, згідно з якою звільненому працівникові має бути виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Така матеріальна допомога за своєю соціально-правовою характеристикою є аналогічною грошовій допомозі, передбаченій частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII.

Таким чином, системний аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що Законом №3723-XII врегульовані правовідносини з приводу матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, цей Закон є спеціальним у зазначених правовідносинах, однак він не передбачає права державного службовця на скорочення пенсійного віку (граничного віку за цим Законом). Відтак і права на передбачену частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII грошову допомогу при звільненні до досягнення граничного віку не передбачено. Підстав для вибіркового, субсидіарного, компенсаційного застосування пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП як підстави для звільнення, частини першої статті 21 Закону №3721-XII як підстави для скорочення пенсійного віку з частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII як підстави для виплати грошової допомоги з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, немає.

26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі №1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону №3723-XII у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частин першої, другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону №3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону №3723-XII не встановлено.

Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених частиною першою статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Чернівецького обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2013 рок та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М .М. Олексієнко