ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/433/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мороза В.Ф., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 20 червня 2007 року №176-ос його було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі), на підставі чого він має право на позачергове отримання житла. У зв'язку з тим, що позивача не було забезпечено житлом по сьогоднішній день, він вважає його право порушеним, у зв'язку з цим звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо незабезпечення позивача жилим приміщенням у місті Києві та зобов'язати негайно забезпечити жилим приміщенням у місті Києві для постійного проживання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Адміністрація Державної прикордонної служби України у запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача безпосередньо пов`язані із проходженням ним публічної служби, колегія суддів вважає, що її розгляд цілком законно відбувається за правилами адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 20 червня 2007 року № 176-ос позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Відповідно до Наказу Коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби від 04 липня 2007 року № 177-ос позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення, залишений на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. Даним наказом встановлено, що кінцевою датою звільнення позивача є 04 липня 2007 року.

Позивач був зарахований до списку осіб, які користуються позачерговим правом на поліпшення житлових умов з 27 грудня 2007 року на підставі рішення Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України від 27 грудня 2007 року.

Зі списків військовослужбовців Київського гарнізону, що потребують одержання житлової площі у позачерговому порядку вбачається, що позивач станом на 01 січня 2013 року перебуває в черзі за номером « 10».

З метою отримання належного йому житла позивач звертався з листами від 22 вересня 2011 року та 01 листопада 2012 року до Голови державної прикордонної служби України Литвина М.М. та Директора Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби Лантвойта О.Б. з проханням надати допомогу у вирішенні питання забезпечення житлом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що є особи, які за датою виникнення права на позачергове отримання житла та датою постановки на чергу знаходяться перед ОСОБА_1, а тому в зв'язку з відсутністю необхідної кількості житла, суд першої інстанції дійшов вірного про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині негайного забезпечення позивача жилим приміщенням у місті Києві для постійного проживання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи при цьому з наступних підстав.

Відповідно до пункту 45 Правил обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних сил СРСР та прирівняним до них особам, звільнених з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Пунктом 19 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів від 17 лютого 1981 року № 193, встановлено, що військовослужбовці надстрокової служби, прапорщики, мічмани та особи офіцерського складу, звільнені в запас або у відставку за станом здоров'я, віком або за скороченням штатів, забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів житловою площею (незалежно від її відомчої належності, за винятком Міністерства оборони, Комітету державної безпеки СРСР і внутрішніх військ) в першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що це не суперечать Конституції і законам України.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано питання розподілу і надання житлових приміщень є Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-Х (надалі - ЖК України).

Згідно із частиною 1 статті 43 Житлового Кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Відповідно до п. 8 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15 червня 2004 року №1763-IV (редакція чинна на момент звільнення позивача) особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), пункт 8 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» в редакції від 28.12.2007 р. (особи, які звільняються з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів державного бюджету України) визнана неконституційною.

З 01 серпня 2008 року пункт 8 частини 1 вказаного Закону діє в новій редакції: «Забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто в Законі відсутня вказівка на термін надання житла протягом трьох років.

Частиною першою статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями, а за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Частина дев`ята статті 12 зазначеного Закону передбачає, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм до отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

За приписами пункту 4 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (надалі - Порядок), Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими угрупованнями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

Також відповідно до пункту 29 зазначеного Порядку, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктами 31 та 32 Порядку передбачено, що житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством, військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

В свою чергу, Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року №577 (надалі - Інструкція, чинна станом на час виникнення спірних правовідносин) визначається організація забезпечення та надання житлових приміщень, в тому числі, особам, військовослужбовцям - звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей.

Згідно з п.п. 3.10 Інструкції, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з п. 4.1 Інструкції, військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень).

У квартирно-експлуатаційному органі на підставі Книг обліку складаються узагальнені списки осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень у межах гарнізону за датою зарахування на облік, а також за датою отримання пільг.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не передбачено інших критеріїв для визначення порядку черговості забезпечення житлом, крім дати отримання відповідної пільги та постановки на чергу.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла, оскільки в іншому випадку буде порушуватись конституційне право на житло інших громадян, що перебувають на обліку та були включені раніше позивача до списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до списків військовослужбовців Київського гарнізону, що потребують одержання житлової площі у позачерговому порядку станом на 01 січня 2008 року, 14 вересня 2009 року, 01 березня 2010 року та 01 січня 2013 року перебуває в черзі за номером « 10».

Відповідно до п.53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням указаного вище максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру).

Адміністрацією Державної прикордонної служби України було зазначено, що оскільки ОСОБА_1 перебуває в списку осіб на позачергове отримання житла одноособово (без інших членів сім'ї), йому може бути виділена тільки однокімнатна квартира. Крім того, за датою виникнення права на позачергове отримання житла та датою постановки на чергу, крім позивача, є ще двоє осіб, які мають право саме на однокімнатну квартиру в позачерговому порядку.

Відповідно до Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 2166 від 29 листопада 1999 року, державними замовниками та виконавцями цієї програми визначено Міністерство оборони, МВС, МИС, СБУ, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, НКАУ, Головне управління внутрішніх військ МВС, Державний департамент з питань виконання покарань, Державну митну службу, Держспецтрансслужбу.

При цьому зазначено, що програма ґрунтується на прогнозних розрахунках, в основу яких покладено статистичні дані щодо чисельності військовослужбовців та службових осіб, які перебувають на квартирному обліку, потреби в загальній площі житла, а також обсягів бюджетних коштів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Відповідно до п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженої Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №399/2011 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби України) є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Органи державної влади, відповідно до статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

З наданої відповідачем довідки про фінансове забезпечення будівництва (придбання) житла для військовослужбовців Державної прикордонної служби України у 2009-2013 роках судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

- потреба Адміністрації Державної прикордонної служби на 2009 рік в коштах на будівництво (придбання) житла становила 120 млн. 918 тис. грн., однак з бюджету коштів на вказані цілі виділено не було;

- потреба Адміністрації Державної прикордонної служби на 2010 рік в коштах на будівництво (придбання) житла становила 227 млн. 739 тис. грн., з бюджету на вказані цілі було виділено 13 млн. грн., що становить 5,7% від заявленої суми необхідних коштів;

- потреба Адміністрації Державної прикордонної служби на 2011 рік в коштах на будівництво (придбання) житла становила 207 млн. 979 тис. грн., з бюджету на вказані цілі було виділено 45 млн. грн., що становить 21,6% від заявленої суми необхідних коштів;

- потреба Адміністрації Державної прикордонної служби на 2012 рік в коштах на будівництво (придбання) житла становила 314 млн. 240 тис. грн., з бюджету на вказані цілі було виділено 70 млн. грн., що становить 22,3% від заявленої суми необхідних коштів;

- потреба Адміністрації Державної прикордонної служби на 2013 рік в коштах на будівництво (придбання) житла становила 358 млн. 925 тис. грн., однак виділення коштів з бюджету на вказані цілі не передбачено.

З наведеного вбачається, що кошти на потреби Адміністрації Державної прикордонної служби України для будівництва (придбання) нею житла, задовольняються у дуже незначному відсотковому відношенні, а в деяких роках кошти взагалі не виділяються.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було надано суду для ознайомлення в судовому засіданні протоколи засідань житлової комісії №32, 36, 41, 46 та 49 у 2008-2012 роках, з яких випливає, що для забезпечення громадян, які включені до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень було передбачено відповідно 10%, 10%, 10%, 8% та 11% відсотків від загальної кількості квартир у разі їх надходження. Крім того, з даних протоколів випливало, що однокімнатні квартири у межах щорічно визначеної кількості квартир для розподілу серед осіб, які мають право на позачергове отримання житла, не надходили.

З урахуванням того, що є особи, які за датою виникнення права на позачергове отримання житла та датою постановки на чергу знаходяться перед ОСОБА_1 та відсутня необхідна кількості житла, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині негайного забезпечення позивача жилим приміщенням у місті Києві для постійного проживання.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у незабезпеченні позивача жилим приміщенням у місті Києві, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у їх задоволенні з тих підстав, що відповідач звертався із запитами на отримання коштів з Державного бюджету України, який є єдиним можливим джерелом фінансування будь-якого органу державної влади. Незадовільний стан фінансування будівництва (придбання) житла для військовослужбовців з Державного бюджету України відбувається з незалежних від відповідача причин. В свою чергу забезпечення військовослужбовців за рахунок інших джерел походження коштів, ніж Державний бюджет України, відповідач здійснювати не уповноважений.

Київський апеляційний адміністративний суд, який переглянув постанову суду першої інстанції, прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

За таких обставин та правового врегулювання спірних відносин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно відсутності протиправної бездіяльності у відповідача по відношенню до позивача з окреслених питань.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.Ф. Мороз

Л.Л. Мороз