КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/9642/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ТЕТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року:

-№0006382290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з ПДВ на суму 420 153 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 105 038 грн;

-№0006392290, яким позивачу зменшено суму від»ємного значення об»єкту оподаткування на прибуток в розмірі 9 641 319 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення .

Приватне акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» також подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та просить її скасувати в частині, ухваливши нову постанову про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0006392290.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №487/22-90 від 05.03.2013 року та направлень на проведення перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна планова перевірка ПАТ «ТЕТ»в період з 15.03.2013 року по 11.04.2013 року за результатами якої складено акт №1151/22.

В акті податковим органом зазначено виявлені під час перевірки порушення, а саме:

-пп.14.1.27 та пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14; п.138.4 та п.138.8 ст. 138 ПК України в результаті чого було завищено від»ємне значення об»єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 9 641 319 грн;

-п.185.1 ст. 185,186.3 та 186.4 ст. 186, п.188.1 ст. 188, п.197.1 ст. 197 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 420 153 грн, в т.ч. за серпень 2012 року на 93 128 грн, за вересень 2012 року на 327 025 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення №0006392290, яким позивачу зменшено від»ємне значення об»єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 641 319 грн та №0006382290, яким позивачу збільшено суму податкового зобов»язання з ПДВ у розмірі 525 191 грн із яких: 420 153 грн за основним платежем, 105 038 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Із акта перевірки вбачається, що позивачем було безпідставно завищено показники в п. 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 9 641 319 грн у т.ч. за 4 квартал 2012 року 9 641 319 грн.

Так, 08.04.2010 року між позивачем та компанією «TV Media Planet Ltd» (Кіпр) укладено контракт до якого ліцінціар - «TV Media Planet Ltd» передає (відступає) ліцензіату -позивачу права на телевізійний показ фільмів на території України.

Відповідно до умов п.2.1 р.2 Контракту виключні права на використання фільмів, що передавались позивачу включає в себе: право на передачу в ефір (за допомогою безкоштовного ефірного та супутникового телебачення) і по кабелю (за допомогою безоплатного кабельного телебачення) для загального відома; прав на демонстрацію будь-яким способом уривки та/або частини фільмів з метою реклами та анонсування; право передавати та/або дозволяти перервати показ фільмів терміновими випусками новин; прав на переклад, субтитрування, дублювання, озвучення на українську мову; прав на запис фільмів на матеріальний носій та відтворення з метою реалізації;передбачених п.2.1 даного Контракту; прав на розміщення реклами у відповідності до діючого законодавства України.

Пунктом п. 2.2 Контракту визначено, що виключні права на використання форматів, що передавались ліцензіату (позивачу ) включає в себе: прав та використання аудіовізуальних витворів із використанням форматів; виключні авторські права на використання програм в будь-якій формі та будь-яким способом, включаючи право здійснювати та дозволяти; публічний показ, публічне відтворення, передачу в ефір, повідомлення для загального відома по кабелю, будь-яке інше публічне сповіщення, запис на матеріальні носії і відтворення на будь-яких носіях в будь-якому тиражу, розповсюдження на любих носіях будь-якими способами, переклад, субтитрування, дублювання, озвучення, імпорт, фрагментарне використання, демонстрування будь-якими способами уривків та/або програм, переривати показ програми терміновими новинами, розміщувати рекламу.

За передачу виключених прав на використання фільмів/форматів ліцензіат виплачує ліцензіару авторську винагороду (роялті) в розмірі та в порядку, вказаному в Додатку №1 та №2 до даного договору.

Згідно із зазначеним контрактом компанія-нерезидент передала позивачу для використання у власній господарській діяльності трансляції на телеканалі, аудіовізуальні твори на строк, що визначений у додатках до контракту та відповідно до актів приймання-передачі.

Крім того, позивач та його контрагент склали три акти в яких зазначено дату кінцевого строку дії виключених прав на використання фільмів/телевізійної програми та сума авторської винагороди (роялті) на суму 1 407 257 доларів США:

-акт №01/12-2012 від 01.12.2012 року компанія «TV Media Planet Ltd» передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30.06.2013 року за що авторська винагорода (роялті) становить 457 257 доларів США або за курсом НБУ 3 654 855 грн;

-акт №01/12-2012-2 від 01.12.2012 року компанія «TV Media Planet Ltd» передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30.06.2013 року, за що авторська винагорода (роялті) становить 950000 доларів США, що в перерахунку на гривну становить 7 393 350 грн.

Всього за зазначеними актами приймання-передачі передано аудіовізуальної продукції на суму еквівалентну 11 248 205 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач включив зазначену суму до складу витрат в четверному кварталі 2012 року, оскільки витрати на придбання прав на трансляцію аудіовізуальної продукції були понесені підприємством саме у четвертому кварталі 2012 року.

Відповідно до пп. 14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК).

Суд першої інстанції вірно надав оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та прийшов до правильного висновку, що понесені позивачем за контрактом від 08.05.2010 року витрати за своїм змістом є роялті, оскільки мають місце витрати, що понесені позивачем на придбання аудіовізуальних творів у компанії «TV Media Planet Ltd».

Із акта перевірки вбачається, що позивач завищив задекларовані показники у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 9 641 319 грн, у т.ч. за 4 квартал 2012 року на 9 641 319 грн та безпідставно відніс до собівартості придбаних та реалізованих робіт (послуг) придбання прав на використання аудіо і телевізуальних творів (роялті), наданих Компанією «TV Media Planet Ltd» в 4 кварталі 2012 року в сумі 9 641 319 грн.

Колегія суддів вважає, що податковим органом вірно надано оцінку виявленим під час перевірки обставинам та вірно заявлено про наявність порушень вимог податкового законодавства.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом п.138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп. 140.1. 2 п.140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:

1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі контролюючі органи зобов'язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку;

г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;

2) юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу;

3) особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.

згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до с кладу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається із акту перевірки від 01.12.2012 року до контракту від 08.04.2010 року компанія передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30.06.2013 року на суму 457 57 доларів США, що складає 3 654 855 грн.

Згідно акту від 01.12.2012 року до контракту від 08.04.2010 року компанія передала позивачу аудіовізуальні твори на строк до 30.06.2013 року на суму 950 000 доларів США, що становить 7 593 350 грн. Всього сума по актах становить 11 248 205 грн.

Саме зазначену суму позивач ПАТ «Телекомпанія «ТЕТ» включив у четвертому кварталі 2012 року до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт (послуг), тоді як термін використання аудіовізуальних творів згідно з вищезазначеними актами складає 7 місяців.

В ході розгляду справи судом встановлено, що використання придбаних за контрактом аудіовізуальних творів позивач здійснював протягом строку дії контракту. Частину роялті було виплачено компанії, а частину не виплачено до теперішнього часу, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Розмежовуючи суми, які позивач повинен був включити у 4 кварталі до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт (послуг), податковий орган виходив із використаної продукції саме в даному періоді. Крім того, як пояснила представник відповідача, до ДПІ були надані ефірні програми, де детально розписувались назва програми чи передачі та які програми і у який день транслювались. Проаналізувавши акти приймання-передачі, ефірні програми, податковий орган вирахував кількість програм, які були продемонстровані на телеекрані та залишок програм, які не транслювались на кінець звітного періоду.

Зазначені доводи відповідач в ході розгляду справи спростовано не було.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням вищевикладених доводів, приходить до висновку, що включенню у 4 кварталі 2012 року підлягає лише 1 606 8886 грн, а решта суми 9 641 319 грн підлягає включенню до складу собівартості придбаних та реалізованих робіт відповідно у наступних кварталах 2013 року за наслідками використання придбаних аудіовізуальних творів та з урахуванням сум виплачених роялті.

Щодо викладених у постанові суду першої інстанції висновків про те, що відсутні докази, які б свідчили про реальність господарської операції між позивачем та Компанією«TV Media Planet Ltd» (Кіпр), то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом взагалі питання реальності господарської операції по контракту не оспорювалось, що підтвердив в судовому засіданні представник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Крім того, податковий орган під час перевірки встановив безпідставне віднесення позивачем суми 9 641 319 грн до собівартості придбаних та реалізованих робіт (послуг) в 4 кварталі 2012 року, не оспорюючи при цьому реальності самої господарської операції по Контракту між позивачем та його контрагентом - Компанія «TV Media Planet Ltd».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» під поняттям суб»єкта інформаційної діяльності розуміють юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, тощо).

Позивач є суб»єктом інформаційної діяльності, так як здійснює свою діяльність у сфері телебачення.

Як зазначено у частині 1 ст. 19 вищезазначеного Закону, джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні асигнування на виконання державного замовлення, абонентська плата, кошти, отримані від виробництва і трансляції реклами, створення телерадіопрограм на замовлення, іншої передбаченої законодавством і статутними документами комерційної діяльності, кредити, інвестиції, внески засновників, спонсорів, благодійних організацій.

Згідно статті 4 Закону України «Про рекламу» №270 використання у рекламі об»єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право і суміжні права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішення, що позивач не вказав, яким саме чином положення ч 1 ст.19 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 4,9 Закону України «Про рекламу» регулюють порядок віднесення авторської винагороди (роялті) із нерезидентом до податкового кредиту позивача за умови відсутності первинних документів.

Із матеріалів справи вбачається, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000006382290 за порушення позивачем п.185.1 ст. 185,186.3 та 186.4 ст. 186, п.188.1 ст. 188, п.197.1 ст. 197 ПК України, так як позивач занизив податкові зобов»язання на суму 420 153 грн ( у т.ч. за липень 2012 року - 36 537 грн, серпень 2012 року - 383 616 грн у зв»язку з невірним визначенням місця знаходження контрагента позивача Компанії «TV Media Planet Ltd».

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та вищезазначеною Компанією укладено ряд договорів, за якими відбулася передача майнових прав інтелектуальної власності, а саме:

-від 29.12.2011 року, за умовами якого позивач зобов2язався передати Компанії виключні права на використання фільму шляхом публічного сповіщення. Розмір авторської винагороди вказано 22 857,14 доларів США;

-від 20.07.2012 року за умовами якого позивач зобов»язався надати Компанії виключне право на публічне сповіщення (телевізійний показ) творів шляхом їх передачі в ефір. Розмір авторської винагороди зазначено 239 970 доларів США.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, за вказаними договорами відбулась передача майнових прав інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори.

В якості доказів передачі надані акти від 01.07.2012 року до договору від 29.12.2011 року згідно з яким авторська винагорода за надання виключних прав на використання фільму складає 22 857,14 доларів США, що в перерахунку становить 182 686 грн; акт від 14.08.2012 року до договору від 20.07.2012 року згідно з я ким авторська винагорода за надання виключних прав на використання творів становить 239 970 доларів США, що у перерахунку становить 1 918 080 грн.

Згідно з п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: г) вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать зокрема надання майнових прав інтелектуальної власності (п.186.3 ст.183 ПК).

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті (п.186.4 ст. 186 ПК).

Із долучених до справи Свідоцтв НЕ 155804, виданого Департаментом реєстратора та офісного ліквідатора компаній Міністерства торгівлі, промисловості і туризму Республіки Кіпр, та апостильовані до чинного законодавства, вбачається, що Компанія «TV Media Planet Limited» розташована за адресою Нікосія, Кіпр. Відповідно до Свідоцтв, наданих Департаментом внутрішніх податків, апостильованого відповідно до чинного законодавства, вбачається, що Компанія «TV Media Planet Limited» є резидентом Республіки Кіпр та оподатковується за законодавством Республіки Кіпр.

Як вбачається із акта перевірки та податкового повідомлення-рішення №0006382290 підставою для донарахування позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість є висновки податкового органу про те, що місцем постачання зазначених у договорах з Компанією «TV Media Planet» робіт (послуг) є місце реєстрації постачальника, тобто територія України, а тому позивачем було занижено базу оподаткування податком на додану вартість за липень 2012 року на 182 686 грн, за серпень 2012 року на 1 918 080 грн. Інших підстав для винесення даного податкового повідомлення-рішення відповідач застосовував.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, місцем реєстрації та постійного находження Компанії «TV Media Planet Limited» є Республіка Кіпр. Доказів, які б свідчили, що зазначена компанія знаходиться в Україні, відповідач не надав.

Таким чином, винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення №0006382290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з ПДВ на суму 420 153 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 105 038 грн є протиправним, а тому судом правомірно скасовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційних скаргах апелянтами доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та Приватного акціонерного товариства «Телекомпанія «ТЕТ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді : Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 05 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.