ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 916/973/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Студенця В. І., за участю представників сторін К. Пуленка (дов. від 05.12.2013), В. Остапова (дов. від 18.09.2014), О. Мишко (дов. від 30.07.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Одеської області від 7 липня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року у справі № 916/973/14 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 187 086 грн 19 коп.,

УСТАНОВИВ: У березні 2014 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 187 086 грн 19 коп. заборгованості з підстав неналежного виконання умов договору від 30 вересня 2013 року № 654-0/115-П-ІЛФ-13 майнового сервітуту.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 7 липня 2014 року (судді С. Літвінов, Н. Горячук, О. Цісельський), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року, позов задоволено.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 4 статті 182, частини 4 статті 334, частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 3, частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 30 вересня 2013 року сторони уклали договір № 654-0/115-П-ІЛФ-13 майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами), на умовах якого позивач (власник) надав відповідачу (сервітуріарій) право обмеженого користування гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту - причал № 22 довжиною 200 м, архівний номер паспорту 85315.

Умовами договору сторони погодили, що право користування причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія; сервітут не підлягає відчуженню; строк сервітуту - період дії договору; ціна договору розрахована за формулою, яка визначена договором, плата за сервітут на причал № 22 за період дії договору складає 187 086 грн 18 коп. з податком на додану вартість; оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника; сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці; сервітуарій зобов'язаний своєчасно та на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом; власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 цього договору; власник зобов'язаний надати на умовах цього договору сервітуарію обмежене право користування причалом, визначеним пунктом 1.1. договору; договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 21 серпня 2013 року у відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України; договір діє до 31 грудня 2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункти 1.2-1.4, 2.2, 2.3, 3.2-3.4, 7.1 договору).

За користування причалом № 22 сервітуріарію виставлені рахунки на загальну суму 187 086 грн 19 коп., які оплачені не були, що й спричинило спір.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що договір майнового сервітуту є неукладеним, оскільки не було проведено державної реєстрації речових прав позивача і на період дії договору майно (причал № 22) було зареєстроване за державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт".

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19 березня 2013 року № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України". За змістом пункту 3 наказу Міністерства інфраструктури від 19 березня 2013 року № 163 Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, у тому числі державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 цього наказу встановлено, що після проведення державної реєстрації Адміністрація морських портів України приймає на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Згідно акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13 червня 2013 року № 482/19 державному підприємству "Адміністрація морських портів України" передані майно, майнові права та зобов'язання, які належали державному підприємству "Іллічівській морський торгівельний порт", у тому числі причал № 22.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання та належить до державного майна (пункт 4.2 Статуту).

Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право господарського відання, як і право користування (сервітут), підлягають обов'язковій державній реєстрації. Зазначені речові права на нерухоме майно є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону (частина 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки договір від 30 вересня 2013 року № 654-0/115-П-ІЛФ-13 майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) недійсним у встановленому законом порядку не визнавався і відповідач не подав господарським судам як підставу своїх заперечень належних і допустимих доказів наявності чи відсутності відомостей Державного реєстру прав про нерухоме майно, про право власності та суб'єкта цього права, про інші речові права та суб'єкта цих прав, а також про припинення сервітуту з підстав поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом, господарські суди правомірно задовольнили позов.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 7 липня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року у справі № 916/973/14 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець