ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа № 31/117-2010

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів Н.А. Галушко

Я.О. Юрченка

при секретарі судового засідання Н.Мазепа,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу « Львівська дирекція залізничних перевезень», вих. № ДНЮ-87 від 29.05.2014 та заступника прокурора Львівської області, № 07/2/2-528 вих14 від 13.06.2014

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2014

у справі № 31/117-2010

за позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до відповідача: приватного підприємства "Львів Мет Союз", м. Львів

за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів

за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

про усунення перешкод у користуванні майном,

За участю представників:

прокурора: Садлівський В.В. (посвід. № 011154);

позивача-1: Ковба В. А.- представник (довіреність в матеріалах справи);

позивача-2: Шевчишин І.З. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: Медвідь Л.М. (довіреність в матеріалах справи);

третьої особи-1: не з'явився (належно повідомлений).

третьої особи-2: не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційні скарги прийнято до провадження колегією суддів у складі: судді - доповідача - Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченко Я.О.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. на лікарняному розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.14 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Гриців В. М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.14 у зв'язку із перебуванням суддів Гриців В.М. та Юрченка Я.О. у відпустці у склад колегії суддів для розгляду справи замість суддів Гриців В.М. та Юрченка Я.О. введено суддів О.В.Зварич та Н.А. Галушко.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.14 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Зварич О.В. введено суддю Юрченка Я.О.

При зміні складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010року Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України ( ухвалою суду від 14.05.2013 замінено правонаступником - Міністерством інфраструктури України) та Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця"( далі - ДТГО „Львівська залізниця") до Приватного підприємства „Львів Мет Союз" про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на технічну рампу з майданчиком станції Підзамче, яка знаходиться на вул. Караїмській у м. Львові, шляхом її звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на балансі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" обліковується майновий комплекс - споруди технічної рампи з майданчиком станції Підзамче загальною площею 1944 кв.м., розташований у м. Львові по вул. Караїмській. Цей об'єкт нерухомого майна побудований залізницею, входить до інфраструктури залізничного транспорту. Він розташований на території станції Підзамче, знаходиться у смузі відведення залізниці та відображений на її балансі.

Ці споруди були передані залізницею в оренду ПП «ПВБФ Руслана». Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2007 у справі № 8/183 зобов'язано відповідача - ПП «ПВБФ Руслана» (орендаря) звільнити орендоване нерухоме майно станції Підзамче - споруди технічної рампи з майданчиком станції Підзамче загальною площею 1944 кв.м., розташоване у м. Львові по вул. Караїмській. Виконавче провадження з виконання цього рішення суду було закінчене у зв'язку з визнанням боржника (ПП «ПВБФ Руслана») банкрутом постановою Господарського суду Львівської області від 03.07. 2007 у справі № 6/147-8/231. В подальшому ліквідатором боржника майно боржника, розташоване на рампі, було продане іншій особі, яка також відчужила це майно. Надалі відбулось наступне відчуження майна. За договором купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 21.12.2009 відповідач - ПП"Львів Мет Союз" придбав у ПП «Фрей -СЛВВ» нерухоме майно площею 769 кв.м, яке було зареєстроване за продавцем (ПП «Фрей -СЛВВ») на праві власності на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгової палати від 17.03.2009 у справі № 10-66/09.

При цьому прокурор вказує на те, що ліквідатор боржника (ПП «ПВБФ Руслана») здійснював реалізацію рухомого майна боржника - збірних конструкцій виробничо-промислового майданчика, однак в ході перепродажів цього майна вона було переведене в статус нерухомого майна та зареєстроване ОКП ЛОР « БТІ та ЕО» як нерухоме майно.

Прокурор зазначає , що рішення суду у справі № 8/183 до цього часу не виконане , споруди технічної рампи станції Підзамче не звільнені. Крім того, прокурор стверджує, що відповідач чинить перешкоди у доступі працівників залізниці до рампи, що загрожує безпеці руху поїздів та порушує права залізниці, визначені ст.ст. 316,317 ЦК України, зокрема, позбавляє можливості користуватися належним їй майном на власний розсуд. Посилаючись на ст. 5 ЗУ « Про залізничний транспорт», прокурор зазначає, що закріплене за залізницею майно є загальнодержавною власністю.

Право власності Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на будівлі станції Підзамче підтверджене свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 639 від 27.06.2008 "Про оформлення права державної власності на вул. Огіркова, 1".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 31/117-2010 (головуючий суддя Артимович В.М., судді: Пазичев В.М., Коссак С.М.) відмовлено у задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивачів.

Присуджено до стягнення з Міністерства інфраструктури України в дохід Державного бюджету України 42,50 грн державного мита.

Присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в дохід Державного бюджету України 42,50 грн державного мита.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. ст. 13, 321,328, 391, Цивільного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 639 від 27.06.2008 "Про оформлення права державної власності на вул. Огіркова, 1", витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.08.2008 та висновком №796 судової експертизи у даній справі за ДТГО"Львівська залізниця" право власності на технічну рампу чи вантажно-розвантажувальну платформу ст. Підзамче не зареєстроване. Суд відхилив висновок експерта щодо входження вантажно-розвантажувальної платформи ст. Підзамче (технічної рампи) до інших об'єктів нерухомості ДТГО "Львівська залізниця" як такий, що ґрунтується на довільному трактуванні обставин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів набуття та виникнення у позивачів права власності на майно, щодо якого заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження

Крім того, суд виходив з правомірного здійснення відповідачем своїх цивільних прав щодо належних йому на праві власності об'єктів нерухомого майна, оскільки відповідач набув право власності на об'єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2009, укладеного з приватною фірмою « Фрей -СЛВВ», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2389, який в судовому порядку не визнаний недійсним і є чинним. На момент укладення цього договору право власності на ці об'єкти було зареєстроване за продавцем - приватною фірмою «Фрей -СЛВВ» на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгової палати від 17.03.2009 у справі № 10-66/09, яке також є чинним. Заяву прокурора про скасування рішення третейського суду господарський суд залишив без розгляду .

Відтак суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи протиправної поведінки відповідача у зв'язку із знаходженням на технічній рампі (вантажно-розвантажувальній платформі) об'єктів нерухомого майна, що належать відповідачу на праві власності., що у даній справі відповідачем визначено особу, що діє правомірно, здійснюючи свої правомочності власника нерухомого майна на підставі чинного договору, що, на переконання суду, є безумовною підставою для відмови в задоволенні негаторного позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора та позивач-2 подали апеляційні скарги, вважають, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

Скаржники не погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності права позивачів на технічну рампу ст. Підзамче. На думку скаржників, матеріалами справи підтверджено та встановлено рішенням суду у справі № 8/183 факт належності технічної рампи(вантажно-розвантажувальної платформи) станції Підзамче на вул. Караїмській у м. Львові до державного майна та перебування її у повному господарському віданні залізниці. Крім того, висновком судової експертизи №796 встановлено, що споруда спірної технічної рампи не є будівлею, на які залізниці виконавчим комітетом Львівської міської ради видано свідоцтво на право власності від 27.06.2008, а входить до інших об'єктів нерухомості залізниці, тому суд неправомірно відхилив висновок судової будівельно-технічної експертизи №796 від 20.04.2011 стосовно того, що зареєстровані за відповідачем об'єкти знаходяться на вантажно- розвантажувальній платформі, яка входить до складу інших об'єктів нерухомості Львівської залізниці.

Вважають, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не надав належну правову оцінку обставинам, встановленим рішенням суду у справі № 8/183, та обставинам, зазначеним у позовній заяві, не з'ясував та не перевірив обставин виконання судового рішення у справі № 8/183, виникнення та набуття ПП «Львів Мет Союз» права користування технічною рампою (вантажно-розвантажувальною платформою) станції Підзамче. Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що відповідач не заперечив і не спростував факту належності позивачам технічної рампи станції Підзамче, не заперечив факту розміщення придбаних ним на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2009 незаконно зведених ПП «ПВ-БФ Руслана» споруд на спірному у цій справі державному майні - технічній рампі станції Підзамче.

Разом з тим, суд не звернув увагу, що відсутні договір оренди чи будь-який інший правочин чи доказ, який свідчить про передачу в користування відповідачу технічної рампи станції Підзамче, на якій розміщене майно відповідача, чи земельної ділянки, відсутні також докази сплати відповідачем земельного податку

Вважають, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку доказам неодноразового перепродажу незаконно зведеного майна та не взяв до уваги умови договору купівлі - продажу від 21.12.2009.

Так, відповідно до біржових угод (контрактів) № Н-313-9, Н-390-9 ПП «ПВ-БФ Руслана»(продавець) зобов'язується передати у власність ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» (покупцю) будівельні матеріали у складі конструкцій виробничо-промислового майданчика , що знаходиться по вул.Караїмській, 11 б у м.Львові( п.1.1), право власності на які переходить до покупця з моменту оплати та складання акту прийому-передачі( п.3.1). Акт складено 21.12.2009.

Водночас, ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» (продавець) уклав15.12.2009 з ПФ «Фрей-СЛВВ» (покупець) договір купівлі-продажу нерухомого майна , який нотаріально не посвідчений та є нікчемним.

Тобто, за цим договором продавець продав майно до того, ніж набув право власності на нього. Крім того, придбавши за біржовими контрактами № Н-313-9, Н-390-9 майно, яке не є нерухомим, продавець (ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС») перепродав це майно ПФ «Фрей-СЛВВ» як нерухоме. В подальшому ПФ «Фрей-СЛВВ» продала майно відповідачу за договором купівлі- продажу від 21.12.2009

Таким чином, ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» розпорядилося об'єктом купівлі - продажу, який в силу вимог ст.ст. 212, 328, ч.З ст.334 ЦК України не належав йому на праві власності, тому покупець - ПФ «Фрей-СЛВВ» також не набув права власника майна.

Поряд з тим, пунктом 14 договору купівлі -продажу від 21.12.2009 встановлено, що відповідні документи щодо передачі у власність чи користування продавцю земельної ділянки, на якій розташована відчужувана нерухомість, на день укладання цього договору уповноваженими на те органами не приймались, державні акти, та договори оренди, щодо цієї земельної ділянки на ім'я продавця не видавалися. Ці умови договору підтверджують неправомірність дій відповідача щодо користування земельною ділянкою та державним майном - спірною технічною рампою, на якій розміщене майно ПП «Львів Мет Союз»,придбане за договором від 21.12.2009.

Суд не звернув увагу, що актами обстеження технічної рампи станції Підзамче від 05.10.2010 та від 30.01.2014 зафіксовані факти створення відповідачем перешкод залізниці у використанні державного майна - залізничної рампи ст.Підзамче (вантажно-розвантажувальної платформи) за цільовим призначенням. Згідно з актом від 30.01.2014 доступ працівників залізниці до технічної рампи станції Підзамче та до земельної ділянки, що розташована в межах станції Підзамче в смузі відведення залізниці на відстані 6,0-8,0 м. від осі колії, обмежено огорожею та воротами, власником якої є ПП « Львів Мет Союз».

Висновком судової експертизи № 796 підтверджено, що майно відповідача знаходиться на території земель смуги відведення залізниці та обмежує як споруду технічної рампи залізниці (погрузочно-розгрузочну бетонну платформу №2), так і земельну ділянку залізниці, зокрема, металевими воротами, бетонною огорожею (абз.5 аркуш 3 висновку та таблиця №2 до висновку).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи скаржників та просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач ввважає, що встановлення рішенням суду у справі №8/183 правомірності передання державним підприємством, в даному випадку ДТГО «Львівська залізниця», в оренду індивідуально- визначеного державного нерухомого майна за договором оренди, укладеним до набрання чинності ГК України, не свідчить про наявність в останнього права власності чи іншого речового права на майно, що передавалось в оренду, а є лише доказом перебування майна, що є предметом договору оренди, на балансі відповідного державного підприємства. З огляду на відсутність у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19872732, виданому 13.08.2008 ОКП ЛОР «БІ та ЕО» на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2008, відомостей про вантажно-розвантажувальну рампу ст. Підзамче, вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів позивачів про належність їм вантажно-розвантажувальної рампи ст. Підзамче.

Також зауважує, що в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази того, що станом на момент подання даного позову, ДТГО «Львівська залізниця» являється власником чи титульним володільцем технічної рампи ст. Підзамче, щодо якої заявлено позов до відповідача про усунення перешкод. Як наслідок, вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги висновок експерта тій в частині, що належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомого майна знаходяться на вантажно-розвантажувальній платформі ст. Підзамче, яка входить до складу інших об'єктів нерухомості ДТГО «Львівська залізниця».

На думку відповідача, посилання апелянтів на те, що рішення господарського суду Львівської області 06.11.2007 у справі №8/183 досі залишається не виконаним, не можуть бути підставою скасування оскаржуваного рішення , оскільки ПП «Львів Мет Союз» не брало участі у справі №8/183, тому суд не вправі зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виконання рішення у справі №8/183

Відповідач вважає, що встановлена судом першої інстанції правомірність набуття ним права власності на нерухоме майно по вул. Караїмській, 11 б, спростовує твердження ДТГО «Львівська залізниця», викладені в актах, про перешкоджання у використанні за призначенням вантажно-розвантажувальної платформи

У письмових поясненнях (вх.01-04/4827/14 від 26.08.14) відповідач посилається на системний аналіз ст.ст. 13, 319, 391 та глави 29 ЦК України та стверджує, що суд вирішуючи негаторний позов не може позбавити відповідача права володіння належним йому на праві власності чи іншому речовому праві майном, а лише наділений повноваженнями зобов'язати останнього при здійсненні свого права власності не порушувати прав інших осіб, шляхом зобов'язання вчинити конкретні дії спрямовані на усунення перешкод або утриматися від вчинення конкретних дій, які порушують права інших осіб.

Відповідач також зауважує, що на земельну ділянку, на якій розташована технічна рампа станції Підзамче, позивач не оформив ні право власності, ні право користування.

Прокурор та представники сторін в судове засіданні 04.11.2014 з'явилися та підтримали свої доводи .Треті особи явки своїх представників не забезпечили, хоча були у встановленому порядку повідомлені про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.2002 Львівською державною залізницею в особі начальника Львівської дирекції залізничних перевезень (орендодавець) та ПП «ПВБФ Руслана» (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав строком на один рік, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: споруди технічної рампи з майданчиком станції Підзамче Львівської залізниці загальною площею 1944 кв.м., розташоване за адресою м.Львів, вул. Караїмська, для складування лакофарбових виробів( т.3, а.с. 76-79).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2007 у справі № 8/183 ( т.1, а.с. 8) задоволено позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави: уповноваженого органу Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, ДТГО „Львівська залізниця" від імені якої діє Львівська дирекція залізничних перевезень до Приватного підприємства „Приватна виробничо-будівельна фірма „Руслана", м.Львів про повернення орендованого державного майна нерухомого майна, а саме споруди технічної рампи з майданчиком станції Підзамче Львівської залізниці загальною площею 1944 кв.м., розташованого за адресою м.Львів, вул.Караїмська.

Названим рішенням зобов'язано ПП «ПВ-БФ Руслана» звільнити орендоване нерухоме майно станції Підзамче Львівської державної залізниці- споруди технічної рампи з майданчиком станції Підзамче Львівської залізниці загальною площею 1944 кв.м., розташоване за адресою м.Львів, вул.Караїмська.

При вирішенні спору судом встановлено, що предметом оренди є споруда технічної рампи з майданчиком станції Підзамче загальною площею 1 944 кв.м., розташована на вул. Караїмській у м. Львові, яка належить до державного майна та знаходиться в повному господарському віданні Львівської залізниці; орендоване майно передане за актом приймання-здачі майна від 01.12.02; договір оренди припинив свою дію, однак станом на 01.03.2007 об'єкт оренди не повернений орендодавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення був виданий наказ від 19.11.2007. Ухвалою від 30.10.2008 у справі № 8/183 змінено спосіб та порядок виконання рішення із зобов'язання ПП «ПВ-БФ Руслана» звільнити орендоване майно на виселення ПП «ПВ-БФ Руслана» із орендованого нерухомого майна.

17.06.2009 Шевченківським ВДВС МУЮ м. Львова винесено постанову про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконання ухвали господарського суду Львівської області від 30.10.2008 про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.11.07 та наказу господарського суду Львівської області від 19.11.07 у справі № 8/183 у зв'язку з визнанням боржника -приватного підприємства „Приватна виробничо-будівельна фірма „Руслана" банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 03.07.2007 у справі № 6/147- 8/231( т.1, а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у справі № 8/183 не виконане.

23.11.2009 арбітражним керуючим ліквідатором ПП «ПВБФ «Руслана» Липським С.І., який діє на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 11.08.2009 у справі № 6/147-8/231 (продавець) та ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» (покупець), укладено біржову угоду № Н-313-9( т.1, а.с. 11), за умовами якої продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали у складі конструкцій виробничо-промислового майданчика, а саме:

навіс площею 103,7кв.м;

побутове приміщення №1 площею 33,6 кв.м;

побутове приміщення № 2 площею 38 м.кв.;

побутове приміщення № 3 площею 38 м.кв.;

склад металевий № 1 площа 33 кв.м.;

склад металевий № 2 площа 158,1 кв.м.;

туалет площа 12 кв.м;

огорожа лицьова; огорожа бокова; огорожа передня,

що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Караїмська 11 6 та належать підприємству банкруту ПП «ПВБФ «Руслана» на праві власності.

Право власності на придбані «Об'єкти відчуження» переходить до покупця з моменту оплати його вартості у повному обсязі та складання акту прийому -передачі ( п.3.1).

Договір підписаний сторонами, брокером, генеральним директором ТБ «Наша» та зареєстрований на ТБ «Наша».

09.12.2009 арбітражним керуючим ліквідатором ПП «ПВБФ «Руслана» Липським С.І., який діє на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 11.08.2009 у справі № 6/147-8/231 (продавець) та ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» (покупець), укладено біржову угоду № Н-390-9 ( т.1, а.с. 13), за умовами якої продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали у складі конструкцій ангару металевого розміром 10 х 37 м, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Караїмська 11 6 та належать підприємству банкруту ПП «ПВБФ «Руслана» на праві власності.

Право власності на придбані «Об'єкти відчудження» переходить до покупця з моменту оплати його вартості у повному обсязі та складання акту прийому -передачі ( п.3.1).

Договір підписаний сторонами, брокером, генеральним директором ТБ «Наша» та зареєстрований на ТБ «Наша».

Майно , яке було об'єктом відчуження за цими біржовими угодами, передане покупцеві по акту приймання-передачі від 21.12.2009 (т.1, а.с. 12).

17.03.2009 Постійно діючим Третейським судом при Українському

національному комітеті Міжнародної торгової палати України, м. Київ( далі - третейський суд) винесено рішення у справі №10-66/09 за позовом приватної фірми «Фрей-СЛВВ», м. Львів до Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «ДС» м.Львів про визнання права власності на нерухоме майно( т.1, а.с. 18-21), яким визнано за приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» право приватної власності на нерухоме майно, що знаходиться по вул. Караїмській, 11«б» у м. Львові, а саме:

склад-ангар загальною площею 360,6 м.кв.;

навіс загальною площею 119,5 м.кв.;

побутові приміщення загальною площею 33,6 м.кв.;

нежитлове приміщення загальною площею 62,4 м.кв.;

склад № 1 загальною площею 28,6 м.кв.;

склад № 2 загальною площею 159,1 м.кв.;

туалет-душева загальною площею 5,2 м.кв.;

огорожа металева площею 179,8 м.кв.;

огорожа бетонна площею 31,0 м.кв.;

ворота площею 15,0 м.кв.;

мощення асфальтне площею 117,4 м.кв.

Зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» зареєструвати за Приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» право приватної власності на це нерухоме майно та надати витяг.

Як вбачається з названого рішення третейського суду, підставою для визнання за приватною фірмою «Фрей-СЛВВ» права приватної власності на нерухоме майно став Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 15.01.2009 ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» (продавець) та ПФ «Фрей-СЛВВ»(покупець), за умовами якого ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» (продавець) взяв на себе зобов'язання придбати у власність на прилюдних торгах об'єкт продажу, який на момент укладення попереднього договору належить на праві власності ПП ПВБФ «Руслана», та не пізніше 01.03.2009 укласти з покупцем (ПФ «Фрей-СЛВВ») Основний договір. Суд відхилив доводи відповідача (ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» ) про неможливість виконання зобов'язання щодо укладення Основного договору та дійшов висновку, що позивач (ПФ «Фрей-СЛВВ») відповідно до п.5.1,5.2 Попереднього договору та ст.328 ЦК України набув право власності на нерухоме майно, визначене пунктом 1.2 Попереднього договору, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Караїмська, 11 «б».

15.12.2009 ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» (продавець) та ПФ «Фрей-СЛВВ»(покупець) уклали договір купівлі-продажу (т.1,а.с. 14-15), в якому вказано, що договір укладено на виконання Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2009, рішення Постійно діючого Третейського суду від 17.03.2009 у справі №10-66/09 та з урахуванням біржових контрактів № Н-390-9, Н-313-9.

За умовами цього договору продавець продав у власність покупцю майно, що знаходиться за адресою, м.Львів, вул.Караїмська 11 б, а саме:

склад-ангар загальною площею 360,6 м.кв.;

навіс загальною площею 119,5 м.кв.;

побутове приміщення №1 загальною площею 33,6 м.кв.;

нежитлове приміщення загальною площею 62,4 м.кв.;

склад № 1 загальною площею 28,6 м.кв.;

склад № 2 загальною площею 159,1 м.кв.;

туалет-душева загальною площею 5,2 м.кв.;

огорожа металева площею 179,8 м.кв.;

огорожа бетонна площею 31,0 м.кв.;

ворота площею 15,0 м.кв.

Майно належить продавцеві на підставі біржових контрактів № Н-390-9, Н-313-9 (пункт 1.4). Перехід права власності на майно від продавця до покупця відбувається після підписання даного договору (пункт 2.3). Продавець гарантує, що майно, яке предметом цього Договору, належить йому на праві власності (пункт 4.1.)

Договір підписаний сторонами, проте нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.

По акту приймання-передачі від 21.12.2009 майно передане покупцеві - ПФ «Фрей-СЛВВ»( т.1, а.с. 16).

Згідно з п.3 даний акт набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами.

В цей же день 21.12.2009 ПФ «Фрей-СЛВВ» (продавець) та ПП «Львів Мет Союз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т.1, а.с. 17, 99-100), за умовами якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, загальною площею 769 кв.м., що знаходиться по вул. Караїмській, № 11 «б» у м. Львові, що включає:

1) «А-1» - склад-ангар (цегла), загальною площею 360,6 м.кв.;

2) «Б-1» - навіс (цегла), загальною площею 119,5 м.кв.;

3) «Ж-1» - побутове приміщення №1(цегла), загальною площею 33,6 м.кв.;

4) «В-1» - нежитлове приміщення (цегла), загальною площею 62,4 кв.м.;

5) «Д-1» - склад № 1 (цегла, залізо), загальною площею 28,6 кв.м.;

6) «Г-1»- склад №2 (залізо), загальною площею 159,1 м.кв.;

7) « 3-1»- туалет-душева (цегла), загальною площею 5,2 кв.м;

8) № 1 - огорожа (метал);

9) № 2- огорожа (бетон);

10) №3 - ворота (метал);

11) І- мощення (асфальт).

Згідно з пунктом 2 договору відчужуваний предмет договору належить продавцю на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгової палати від 17.03.2009 справа № 10-66/09 і зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.12.2009, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 2482255 від 18.12.2009, реєстраційний № 29242874, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО».

В пункті 14 договору вказано, що відповідні документи щодо передачі у власність чи користування продавцю земельної ділянки, на якій розташована відчужувана нерухомість, на день укладення цього договору уповноваженими на те органами не приймались, державні акти та договори оренди земельної ділянки щодо цієї земельної ділянки на ім'я продавця не видавалися.

Договір посвідчений 21.12.2009 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований 22.12.2009 в реєстрі за № 2389.

На підставі цього договору за ПП «Львів Мет Союз» зареєстроване право власності на нерухоме майно, загальною площею 769 кв.м., що знаходиться по вул. Караїмській, № 11 «б» у м. Львові, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності № 24885508 від 23.12.2009( т.1, а.с. 98).

Водночас , на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 639 від27.06.2008 "Про оформлення права державної власності на вул. Огіркова, 1" Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" видане Свідоцтво про право державної власності на будівлі, які знаходяться на вул. Огірковій, 1, під літерами: "А-1" - пасажирського павільйону площею 532,9 кв.м.; "Б-2" - адміністративного корпусу площею 350,1 кв.м.; "Ж-2" - товарної контори площею 370,2 кв.м.; "Г-3" - поста ЕЦ площею 383,0 кв.м.; "В-1" - стрілочного поста №7 площею 21,2 кв.м.; "К-1" - стрілочного поста №1 площею 21,3 кв.м. згідно з технічними паспортами( т.1, а.с.27, 29).

Згідно з цим свідоцтвом будівлі належать Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" на праві державної власності у повному господарському віданні.

Право державної власності на будівлі підтверджене витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19872732 від 13.08.2008, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради « Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»( т.1,а.с. 28).

Згідно з Інвентаризаційною справою ( планом - схемою та експлікацією) станції Підзамче м. Львова по вул. Огірковій,1 від 05.03.2007( т. 1, а.с. 42-48), до комплексу будівель і споруд станції Підзамче, крім будівель пасажирського павільйону, адміністративного корпусу, товарної контори, поста ЕЦ, стрілочного поста №7 та стрілочного поста №1, на які зареєстроване право державної власності, входить , зокрема, вантажно-розвантажувальна платформа, позначена в плані-схемі та експлікації під номером 2.

Ця платформа перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» за інвентарним номером 020227965 ( т.3, а.с. 111).

05.10.2010 представниками станції Підзамче та ДАК ДП « Хліб -України» складено акт огляду (т.1 а.с. 41) , в якому вказано, що вантажно-розвантажувальна платформа по вул. Караїмській,11 б зайнята незаконно зведеними спорудами, які перешкоджають її використанню за призначенням та обслуговуванню під'їзної колії ДАК ДП « Хліб -України», яка знаходиться на балансі Львівської залізниці.

Відповідно до акту від 30.01.2014 ( т.3, а.с. 112), складеного представниками ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень» , ВП « Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» та станції Підзамче, на споруді технічної рампи ст. Підзамче (вантажно -розвантажувальній бетонній платформі №2) та земельній ділянці в межах станції Підзамче та смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на відстані 6,0-8,0 м від осі колії знаходяться споруди ПП «Львів Мет Союз» з огорожею та металевими воротами, що обмежує можливість доступу до майна ДТГО «Львівська залізниця» та є загрозою безпеці руху.

При вирішенні спору суд першої інстанції ухвалою від 31.01.11 призначив судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи були поставлені наступні питання:

- чи технічна рампа ст. Підзамче є частиною об'єктів нерухомості, які знаходяться у м. Львові по вул. Огіркова, 1 і зареєстровані за Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" згідно з Свідоцтвом про право власності на будівлі від 27.06.2008, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.06.2008 № 639 ?;

- чи знаходяться об'єкти, що зареєстровані за Приватним підприємством „Львів Мет Союз" і знаходяться у м. Львові по вул. Караїмській, 11-б, а саме: склад-ангар площею 360,0 кв.м., навіс площею 119,5 кв.м., побутове приміщення площею 33,6 кв.м., нежитлове приміщення площею 62,4 кв.м., склад № 1 площею 28,6 кв.м., склад № 2 площею 159,1 кв.м., туалет-душева площею 5,9 кв.м., огорожа металева, огорожа бетонна, ворота площею, мощення асфальтне площею, на технічній рампі або на інших об'єктах нерухомості Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" чи на земельній ділянці ?

У висновку №796 судової будівельно-технічної експертизи від 20.04.11 ( т.2 а.с. 14-18) на підставі Будівельних норм і правил СНИП 2.11.01.-85* «Складские здания» експерт надав визначення рампи та платформи.

Рампа - це споруда, що призначена для виконання вантажно - розвантажувальних робіт, яка однією стороною примикає до стіни складу, а іншою розташовується уздовж залізничної колії ( залізнична рампа) або автомобільного під'їзду ( автомобільна рампа).

Платформа - це споруда аналогічного призначення, проте на відміну від рампи однією стороною розташовується уздовж залізничної колії, а протилежною - вздовж автомобільного під'їзду .

Оскільки з однієї сторони об'єкту дослідження розташована залізнична колія, а з іншої сторони знаходиться автомобільний заїзд з вул. Караїмської, експерт дійшов висновку, що об'єкт дослідження не є технічною рампою, а відноситься до вантажно-розвантажувальних платформ. За своїми об'ємно - планувальними характеристиками вантажно-розвантажувальні платформи не відносяться до будівель, а відносяться до відкритих площинних споруд, тому вантажно-розвантажувальна платформа ст. Підзамче не зареєстрована у Свідоцтві про право державної власності на будівлі, виданому ДТГО "Львівська залізниця".

Поряд з тим, за результатами огляду об'єкта дослідження, співставлення цих результатів з даними Інвентаризаційної справи ст. Підзамче, зокрема, технічного опису і оцінки внутрідворових споруд, складеного 05.03.2007 Львівським обласним державним комунальним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ( т.1, а.с.42- 48), та з планом геодезичної зйомки земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця", виконаного «Центром ринкових досліджень» ( т.1, а.с. 110 -112) , експерт встановив, що вантажно-розвантажувальна платформа входить до комплексу будівель і споруд ст. Підзамче як « погрузочно-розгрузочна платформа №2», вона розташована на території земель слуги відведення ДТГО "Львівська залізниця". Зареєстровані за Приватним підприємством „Львів Мет Союз" об'єкти за адресою: м. Львів, вул. Караїмській, 11-б, знаходяться на території земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" та розташовані на вантажно-розвантажувальній платформі.

.

З огляду на викладене експерт надав такі відповіді на поставлені судом питання:

1.Вантажно-розвантажувальна платформа ст.Підзамче не є частиною об'єктів нерухомості, які знаходяться у м.Львові по вул.Огіркова,1 і зареєстровані за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», згідно свідоцтва про право власності на будівлі від 27.06.08, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.06.08 №639

2.Об`єкти, що зареєстровані за Приватним підприємством «Львів Мет Союз» у м.Львові по вул.Караїмській,11-б, а саме: склад-ангар площею 360,0 кв.м., навіс, площею 119,5 кв.м., побутове приміщення, площею 33,6 кв.м., нежитлове приміщення, площею 62,4 кв.м., склад № 1 площею 28,6 кв.м., склад № 2 площею 159,1 кв.м., туалет-душева площею 5,9 кв.м., огорожа металева, огорожа бетонна, ворота, мощення асфальтове знаходяться на вантажно-розвантажувальній платформі, яка входить до складу інших об'єктів нерухомості Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Згадане вище рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати України від 17.03.2009 у третейській справі №10-66/09 було оскаржене заступником прокурора Львівської області, який звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про скасування цього рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/3793/12 рішення третейського суду було скасоване.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 скасовано ухвалу господарського суду від 06.02.2013 у справі № 5015/3793/12, у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.13 скасовано постанову апеляційного суду від 04.06.2013 та ухвалу господарського суду від 06.02.2013 у справі № 5015/3793/12, справу направлено на новий розгляд до господарського суду. Підставою скасування названих судових рішень було невирішення питання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2013, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 у справі № 5015/3793/12, у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду відмовлено, заяву заступника прокурора Львівської області про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати України від 17.03.2009 у третейській справі №10-66/09 залишено без розгляду.

Дослідивши всі обставини справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 ЗУ « Про залізничний транспорт» від 04 .07.1996 N 273/96-ВР ( далі -Закон N 273/96) залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (ст. 3 Закону N 273/96).

Залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. ( ст. 4 цього Закону).

Відповідно до ст.7 Статуту залізниць України залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій.

Станції здійснюють операції, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям, видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження.

Майно , закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю( ст. 5 Закону N 273/96).

Відповідно до п.1.1 статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (нова редакція), зареєстрованого 20.06.2006, зі змінами, зареєстрованими 29.12.2009, об'єднання створене згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт", засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно залізниці становлять виробничі і невиробничі фонди, які відображаються у балансі. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту (п. 4.2 статуту).

До майна залізниці належить майно підприємств, організацій, структурних та відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці( п.4.3.14 статуту).

Отже , з аналізу названих норм випливає, що до залізничного транспорту належить комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни у перевезеннях та надання інших транспортних послуг, в тому числі належать залізничні станцій з усіма будівлями і спорудами. Майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Матеріалами справи підтверджено, що технічна рампа станції Підзамче, щодо якої заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні, згідно з нормами СНИП 2.11.01.-85* є вантажно-розвантажувальною платформою, оскільки з однієї сторони цієї платформи розташована залізнична колія, а з іншої сторони знаходиться автомобільний заїзд з вул. Караїмської. Вона входить до комплексу будівель і споруд станції Підзамче у м.Львові по вул.Огіркова,1, які є державною власністю та закріплені за ДТГО "Львівська залізниця" на праві господарського відання. Вантажно-розвантажувальна платформа перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» за інвентарним номером 020227965.

Той факт, що право державної власності згідно з свідоцтвом та витягом зареєстроване лише на будівлі станції Підзамче у м.Львові по вул.Огіркова,1 та не зареєстроване право власності на споруди ст. Підзамче, до яких належить вантажно-розвантажувальна платформа, не позбавляє ці споруди статусу майна залізниці, яке перебуває у господарському віданні ДТГО «Львівська залізниця», та яке в силу закону є державною власністю.

Відтак апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача та висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено набуття та виникнення права власності на майно, щодо якого заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України та ст. 6 ЗУ « Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно із ст. 84 ЗК України, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, землі під державними залізницями.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться вантажно - розвантажувальна платформа ст. Підзамче, не зареєстроване за позивачами, оскільки правовий статус цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель залізничного транспорту та до державної власності, визначений законом.

Матеріалами справи ( довідкою Управління Держкомзему у м. Львові від 22.07.2009 № 40/01-15/998, т.1, а.с. 109, планом геодезичної зйомки земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця", висновком судової експертизи № 796) підтверджено, що вантажно-розвантажувальна платформа ст. Підзамче знаходиться на землях смуг відведення ДТГО «Львівська залізниця».

Водночас, матеріалами справи підтверджено , що майно, яке належить відповідачеві, розташоване на вантажно-розвантажувальній платформі ст. Підзамче, яка є державною власністю та перебуває у господарському віданні ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідач не заперечує, що майно, яке він придбав у власність за договором купівлі-продажу від 21.12.2009, розташоване на вантажно-розвантажувальної платформи ст. Підзамче, разом з тим стверджує, що він користується своїм майном правомірно.

Однак, відповідач не подав суду жодних доказів надання йому в користування, оренду земельної ділянки, на якій знаходиться вантажно-розвантажувальна платформа ст. Підзамче, чи надання йому в користування, в оренду вантажно-розвантажувальної платформи ст. Підзамче, на якій знаходиться майно відповідача.

Більш того, в пункті 14 договору купівлі-продажу від 21.12.2009, за яким ПП « ФРЕЙ -СЛВВ» продав, а відповідач купив нерухоме майно, вказано, що відповідні документи щодо передачі у власність чи користування продавцю земельної ділянки, на якій розташована відчужувана нерухомість, на день укладення цього договору уповноваженими на те органами не приймались, державні акти та договори оренди земельної ділянки щодо цієї земельної ділянки на ім'я продавця не видавалися.

Отже, від продавця (ПП « ФРЕЙ -СЛВВ») чи від попередніх власників майна до відповідача не могло перейти право користування чи оренди земельною ділянкою, оскільки вони не мали жодних прав на земельну ділянку, на якій знаходиться вантажно-розвантажувальна платформа ст. Підзамче.

З матеріалів справи вбачається, що від ПП « ФРЕЙ -СЛВВ» чи від попередніх власників майна не могло перейти до відповідача право користування вантажно-розвантажувальною платформою ст. Підзамче, оскільки договір оренди, укладений з першим власником майна (ПП «ПВБФ Руслана») припинив дію, що встановлено рішенням господарського суду від 06.11.2007 у справі № 8/183, а з наступними власниками майна будь-які правочини щодо користування вантажно-розвантажувальною платформою ст. Підзамче не укладалися.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що не скасоване рішення третейського суду та не визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 21.12.2009, за яким відповідач придбав майно, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки ні рішення третейського суду, ні названий договір жодним чином не підтверджують прав відповідача на земельну ділянку, на якій знаходиться вантажно-розвантажувальна платформа ст. Підзамче, чи вантажно-розвантажувальну платформу ст. Підзамче, яка належить позивачам та яка є предметом спору.

Таким чином, використання відповідачем вантажно-розвантажувальної платформи ст. Підзамче є неправомірним.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам іншої особи та інтересам суспільства.

Згідно з ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.ст.316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч.4 та 5 ст.319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Матеріалами справи( актами та висновком експертизи) підтверджено, що залізниця з вини відповідача позбавлена доступу до вантажно-розвантажувальної платформи та можливості користування нею, оскільки на ній знаходиться майно відповідача, яке огороджене.

Отже , при здійсненні прав власника майна, придбаного за договором від 21.12.2009, відповідач порушує права позивачів щодо володіння, користування та розпорядження вантажно - розвантажувальною платформою ст. Підзамче. Відтак в силу названих вище норм закону такі дії відповідача не є правомірними, а висновок суду першої інстанції про правомірність здійснення відповідачем прав власника майна є помилковим.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що задоволення позову призведе до протиправного позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП ПВБФ «Руслана»(перший власник майна, яке на даний час належить відповідачу) продав ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» за біржовими угодами від 23.11.2009 та від 09.12.2009 рухоме майно(будівельні матеріали у складі конструкцій виробничо-промислового майданчика та у складі ангару металевого), розташоване на спірній споруді технічної рампи (вантажно-розвантажувальній платформі) станції Підзамче.

За ПП «ПВБФ «Руслана» та за ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» не було зареєстроване право власності на нерухоме майно, розташоване на споруді технічної рампи (вантажно-розвантажувальній платформі) станції Підзамче.

Лише третейський суд своїм рішенням від 17.03.2009 у справі №10-66/09 ще до того, ніж власник - ПП ПВБФ «Руслана» продав майно першому покупцеві ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС», а той в свою чергу продав це майно ПП « ФРЕЙ -СЛВВ» (договір купівлі-продажу укладений ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» та ПП « ФРЕЙ -СЛВВ» 15.12.2009), визнав право власності на це майно як на нерухоме майно за другим покупцем майна -ПП « ФРЕЙ -СЛВВ».

Слід зазначити, що перелік майна, на яке третейський суд визнав право власності за ПП «ФРЕЙ -СЛВВ», не співпадає з переліком майна, яке було придбане ПП«Торгово-виробнича компанія «ДС» у ПП ПВБФ «Руслана» за біржовими угодами.

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціальної сили.

Згідно зі статтею 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Водночас, як зазначено вище, належне відповідачеві майно, яке він придбав у ПП « ФРЕЙ -СЛВВ» за договором від 21.12.2009, розташоване не безпосередньо на земельній ділянці, а розташоване на іншій споруді - вантажно-розвантажувальній платформі, що свідчить про те, що це майно не підпадає під ознаки нерухомого майна, визначені законом, хоча зареєстроване за відповідачем як нерухоме.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, що означає можливість позбавлення права власності чи обмеження у його здійсненні лише у встановлених законом випадках та порядку, при цьому стаття 346 ЦК України не містить виключного переліку підстав припинення права власності, зазначаючи також інші випадки , передбачені законом

Поряд з тим статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на безпідставність та неправомірність знаходження належного відповідачеві майна на вантажно-розвантажувальній платформі (технічній рампі) ст. Підзамче, що належить позивачам, апеляційний суд вважає позовні вимоги про усунення відповідачем перешкод у здійсненні позивачами майнових прав на технічну рампу (вантажно-розвантажувальну платформу) ст. Підзамче, шляхом її звільнення від майна відповідача, обґрунтованими та такими , що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що внаслідок неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, місцевий господарський суд виклав в своєму рішенні висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, та дійшов помилкового висновку про відмову в позові. Таким чином, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Державне мито, витрати на проведення судової експертизи та судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ЗУ "Про судовий збір", Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі 31/117-2010 скасувати. Прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги задоволити.

Приватному підприємству ««Львів Мет Союз», ідент. код, 34536861, місцезнаходження: 81500, м. Городок Львівської області, майдан Гайдамаків, 5, усунути перешкоди у здійсненні Міністерством інфраструктури України( ідент. код 37472062, місцезнаходження, 01135, м. Київ, проспект Перемоги,14) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (ідент. код 01059900, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1) права володіння, користування та розпорядження вантажно -розвантажувальною платформою ( технічною рампою) станції Підзамче на вул. Караїмській у м. Львові, шляхом звільнення її від майна, що зареєстроване за Приватним підприємством «Львів Мет Союз» у м.Львові по вул. Караїмській, 11 б , а саме: складу-ангару, площею 360,0 кв.м.; навісу, площею 119,5 кв.м.; побутового приміщення, площею 33,6 кв.м.; нежитлового приміщення, площею 62,4 кв.м.; складу № 1, площею 28,6 кв.м.; складу № 2, площею 159,1 кв.м.; туалету-душевої, площею 5,9 кв.м., огорожі металевої, огорожі бетонної, воріт, мощення асфальтового.

Стягнути з Приватного підприємства «Львів Мет Союз», ідент. код 34536861, місцезнаходження: 81500, м. Городок Львівської області, майдан Гайдамаків, 5, в дохід Державного бюджету 85 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «Львів Мет Союз», ідент. код 34536861, місцезнаходження: 81500, м. Городок Львівської області, майдан Гайдамаків, 5, на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", ідент. код 01059900, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1 - 2556,00грн. витрат на оплату вартості судової експертизи.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Львів Мет Союз», ідент. код 34536861, місцезнаходження: 81500, м. Городок Львівської області, майдан Гайдамаків, 5, на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", ідент. код 01059900, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1 - 609,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 07.11.2014

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Н.А Галушко

суддя Я.О. Юрченко