Справа № 339/417/14-к

54

1-кп/339/36/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42014140000000107 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.375 КК України, ч.1 ст.366 КК України ,-

встановив:

Згідно з Указом Президента України від 10.11.2009 № 918/2009 "Про призначення суддів" ОСОБА_6 призначено строком на 5 років на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

07.12.2009 він прийняв присягу судді, де урочисто присягнув об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Відповідно до статті 54 Закону України" Про судоустрій і статус суддівУкраїни" суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, додержуватися присяги судді.

Як зазначено в ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. А основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Проте ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, будучи відповідно до вимог зазначеного законодавства, присяги, зобов`язаний діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що перебачений Конституцію та законами України у 2011-2012 роках вчинив умисні злочини проти правосуддя за таких обставин.

Влітку 2011 року організованою групою в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, розроблено злочинну схему із заволодінням нерухомим майном територіальної громади м.Львова шляхом звернення до Дрогобицького міськрайонного суду із фіктивними позовними заявами, що містили завідомо недостовірні відомості щодо предмета спору та інших суттєвих обставин, визначених ст. 119 Цивільного процесуального Кодексу України.

Ініціювавши в ході розгляду указаних цивільних справ укладення мирових угод, що містили завідомо недостовірні відомості про наявність договірних відносин між сторонами у справі, суддя ОСОБА_7 ухвалив 5 (п`ять) завідомо неправосудних рішень про закриття провадження у справах у зв`язку з визнанням мирових угод, на підставі яких за фізичними особами, що виступали фіктивними сторонами у справах, визнано право власності на 12 приміщень, загальною площею 2 тис. 452,4 кв.м. та загальною вартістю 3 млн. 502 тис. 862 грн., розташованих на території м. Львова та належних територіальній громаді м.Львова, після чого здійснено реєстрацію права власності на об`єкти в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО» та в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції.

Зокрема, указана група 08.12.2011, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №25321 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на 6 (шість) об`єктів нерухомості, розташованих у м.Львові на вулицях Личаківській, Зеленій, Городоцькій, Замарстинівській та Простій. 08.12.2011 згаданій цивільній справі присвоєно №2-2899/11. Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_7 08.12.2011 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 12.12.2011.

12.12.2011року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 , клопотання від імені ОСОБА_9 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, мирову угоду, укладену між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , згідно з якою ОСОБА_8 та ОСОБА_12 погоджуються про визнання за ОСОБА_11 права власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_2 , загальною площею 369, 2 кв. АДРЕСА_3 , загальною площею 79,1 кв.м АДРЕСА_4 , загальною площею 54,1 кв.м., - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_13 .

В той же день зазначені вище документи подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_12 та ОСОБА_8 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст. 115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 12.12.2011 у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул.Війтівська Гора, 39 у м.Дрогобич Львівської області за відсутності позивача або його представника, прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м.Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 12.12.2011року, якою закрив провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_12 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_2 , загальною площею 369,2 кв.м., вартістю 1 млн. 10 тис. грн., АДРЕСА_3 , загальною площею 79,4 кв.м., вартістю 316 тис. 632 грн., АДРЕСА_4 , загальною площею 54,1 кв.м., вартістю 78 тис. 53 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_14 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_15 протокол судового засідання від 12.12.2011року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_16 та ОСОБА_8 .

За заявою органів прокуратури Львівської області про перегляд судового рішення Дрогобицьким районним судом Львівської області 17.09.2013року зазначену ухвалу судді ОСОБА_6 скасовано у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова.

Організована група в складі Особи1, Особи 2, Особи 3 також, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , 28.03.2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №5449 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_5 .

28.03.2012року указаній цивільній справі присвоєно №1306/3038/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_7 в той же день виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 02.04.2012р.

В день розгляду вказаної справи 02.04.2012року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_17 , договір оренди з правом викупу від 01.03.2010, згідно з яким ОСОБА_18 передає в строкове платне користування ОСОБА_19 приміщення по АДРЕСА_5 , повідомлення від ОСОБА_18 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_18 права власності на нежитлове приміщення, площею 766 кв.м. по АДРЕСА_5 , які підписані від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_20 та ОСОБА_18 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.І ст. 114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17.08.2012р. у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214ЦПК України щодо законності, обгрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 02.04.2012р., якою закрив провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_18 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_5 загальною площею 767,4 кв.м, вартістю 170тис.394грн. та одночасно зобов`язав ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», яке не було стороною у справі , зареєструвати право власності на вказане приміщення за ОСОБА_18 .

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_14 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_15 протокол судового засідання від 02.04.2012року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_21 та ОСОБА_18 .

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу алеляційною інстанцією скасовано 25.04.2013р. у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Також апеляційним судом Львівської області 25.04.2013року на адресу голови Дрогобицького міськрайонного суду скеровано окрему ухвалу щодо порушення суддею ОСОБА_4 в ході розгляду указаної цивільної справи норм закону.

Крім того, організована група в складі Особи 1, особи 2, особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , 13.08.2012р. до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №12373 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_22 , підписи якого підробив особисто Особа 1, до ОСОБА_23 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м.Львові за адресами: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 . Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6653/2012.

Визначений в порядку ст.11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_7 13.08.2012р. виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 18.08.2012р., а згідно з ухвалою від 09.10.2012р. про виправлення описки - на 17.08.2012р.

В день розгляду зазначеної справи в Дрогобицький міськрайонний суд подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: клопотання від імені ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, зустрічний позов ОСОБА_23 до ОСОБА_22 , договір оренди з правом викупу від 01.08.2011р., згідно з яким ОСОБА_23 передає в строкове платне користування ОСОБА_22 приміщення по АДРЕСА_8 та по АДРЕСА_7 , повідомлення від ОСОБА_23 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_23 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_9 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_10 , які підписані та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду даної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.І ст. 114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17.08.2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст.210, 213, 214 ЦПК України щодо законності, обгрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 17.08.2012р., якою закрив провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_23 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_10 , загальною площею 150,6 кв.м, вартістю 233 тис. 686 грн., АДРЕСА_7 , загальною площею 47,5 кв.м., вартістю 52 тис. 153 грн., та АДРЕСА_10 , загальною площею 382,6 кв.м., вартістю 575 тис. 583 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_14 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_15 протокол судового засідання від 17.08.2012року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_24 та ОСОБА_23 .

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 27.05.2013р. у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Організована група в складі Особи1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_25 та ОСОБА_9 , 22.08.2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12674 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_25 до ОСОБА_9 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на об`єкт нерухомості, розташований у м.Львові на вул.Збоїща, 3. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6380/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_7 22.08.2012 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив 29.08.2012 року її розгляд .

29.08.2012 до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених необхідних документів для укладення мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_25 , клопотання від імені ОСОБА_9 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, заяву про укладення мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_11 та ОСОБА_25 , згідно з якою вони погоджуються на визнання за ОСОБА_11 права власності на приміщення по АДРЕСА_11 , загальною площею 15,2 кв.м., які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_25 та ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_12 і ОСОБА_25 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.І ст.114 та ст. 115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 29.08.2012р. у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м.Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст.213, 214, 210 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 29.08.2012, якою закрив провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_11 право власності на приміщення по АДРЕСА_11 , загальною площею 156,2 кв.м., вартістю 175 тис. 639 гривень.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_14 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_15 протокол судового засідання від 29.08.2012, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_25 та ОСОБА_9 .

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 29.05.2013 у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затверджені судом, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова.

Також організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №17114 подала 28.11.2012 року фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_22 до ОСОБА_26 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 . Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/9103/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_7 28.11.2012р. виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 04.12.2012р.

До Дрогобицького міськрайонного суду в день розгляду справи 04.12.2012року подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_26 до ОСОБА_22 , заяву від ОСОБА_22 та ОСОБА_26 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ними, згідно з якою ОСОБА_22 та ОСОБА_26 погоджуються про визнання за ОСОБА_26 права власності на нежитлові приміщення в м.Львові за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_14 та АДРЕСА_13 , - які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , оскільки ОСОБА_22 та ОСОБА_26 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.І ст. 114 та ст. 115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 04.12.2012 у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214, ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 04.12.2012 року , якою закрив провадження у справі у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_26 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_3 , загальною площею 131,2 кв.м., вартістю 250 тис. 898 гри., АДРЕСА_15 , загальною площею 147,5 кв.м., вартістю 290 тис. 855 грн., АДРЕСА_14 , загальною площею 53,5 кв.м., вартістю 176 тис. 74 гри., АДРЕСА_13 , загальною площею 113,2 кв.м., вартістю 172 тис. 895 гривень.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_14 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_15 протокол судового засідання від 04.12.2012року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_22 та ОСОБА_26 .

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 28.05.2013р. у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова.

Унаслідок подальшої протиправної реєстрації в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» права власності за фізичними особами на підставі зазначених неправосудних ухвал з права власності територіальної громади м.Львова незаконно вибули приміщення у м.Львові за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_9 , загальною площею 2 тис. 452,4 кв.м. та загальною вартістю 3 млн. 502 тис. 862 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не визнав та пояснив, що в листопаді 2009 року призначений на посаду судді, однак до функціональних обов`язків приступив в січні 2010 року. Протягом 2011-2012 років розглядав зазначені справи, в яких затверджував мирові угоди.

Після надходження справи відкривав провадження та оскільки справи про визнання права власності не є складною категорією, то зважаючи на це, призначав до розгляду в найкоротший термін без проведення попереднього судового засідання.

Сторони заявляли клопотання про слухання справи без фіксування судового засідання, у зв`язку з чим секретар судового засідання вела протокол судового засідання за його вказівкою. Цивільно-процесуальним кодексом не передбачено ведення процесу без фіксування судового процесу технічними засобами, однак таке в їхньому суді практикували і це не є підставою для скасування судового рішення. Приймаючи рішення без здійснення фіксування процесу технічним засобом, він, як головуючий, виходив з того, що це волевиявлення учасників процесу, а також через відсутність вільних залів судових засідань .

Особи в судовому засіданні встановлював він особисто з копії паспортів, які були в матеріалах справи. Якщо такого документу не було ( в справі ОСОБА_27 ), то особа , яка з`явилась у судове засідання, чітко називала свої дані і він був переконаний, що це саме ця особа. Як стало йому відомо після пояснення свідків у судовому засіданні, сторони по вказаних справах не були в судовому засіданні , але були особи дуже схожі на них, а тому в нього не виникало ніяких сумнів щодо цих осіб. За таких обставин вважає, що його підставили, і слідством не встановлено цих осіб .

При розгляді справи за позовом ОСОБА_25 в судовому засіданні була схожа жінка як на фотографії в копії паспорта, їй було 75-80 років, цілком адекватна у спілкуванні та обговорювала питання з своїм опонентом.

Приймаючи зустрічний позов, враховував, що зустрічний позов може бути приєднаний до первісного позову, незважаючи на те, що майно знаходиться в м. Львів та не звернув увагу на підсудність. Вимоги ст.114-115 ЦПК України знав, однак допустився помилки.

Оскільки сторони подавали зустрічний позов разом із затвердженням мирової угоди, не вникаючи у суть справи, не вивчив належно матеріали справи, хотів якнайшвидше постановити рішення та здати справу в архів, оскільки він один із суддів Дрогобицького міськрайонного суду, що мав найбільше справ (280-300 цивільних справ у рік). Затверджуючи мирові угоди, був впевненим, що ніяких проблем не виникне, оскільки вважав, що майно є нічийне, апеляційний скарг , відповідно, не буде, а тому визнавав права власності, як того просили сторони в мировій угоді. Не робив запитів в ОБТІ , щоб з`ясувати за ким зареєстроване це майно, так як не вважав за необхідним.

Йому відомо, що вказані справи згідно автоматичного розподілу розподілялися іншим суддям, але вони повертали позивачам за непідсудністю.

Щодо зазначення в позовній заяві місця проживання окремих осіб, що фактично є адресою, за якою зареєстрований на проживання чоловік секретаря судового засідання ОСОБА_15 , то, за його твердженням, це не дає підстави вважати, що секретар судового засідання особисто написала позовну заяву. Йде мова про те, що ні він, ні секретар судового засідання не могли бути причетні до цього і вийшов збіг з цією адресою.

По справі ОСОБА_28 до ОСОБА_29 допущена помилка в зазначенні дати ухвали суду. Помічник при відкритті провадження помилково написав в ухвалі дату до розгляду 18.08.2014 року , що припало на вихідний день. Секретар судового засідання в повістці зазначила правильну дату. Твердження апеляційної інстанції про те, що не було сторін в судовому засіданні - це їхнє бачення, оскільки сторони були у судовому засіданні.

В справі за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_26 , де зазначено, що зустрічний позов пред`явлений не ОСОБА_30 , а Печолат, то, можливо , не прочитав уважно зустрічний позов і не з`ясував хто підписав позов.

Зустрічні позови не оплачені судовим збором, на усунення недоліків ухвали не виносив . Також не виносив ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, можливо, оголошував це в протокольній формі, однак не пригадує, чи це зазначено це в протоколі судового засідання. На час розгляду цих справ на посаді судді працював 1,5- 2 роки.

Всі ухвали не внесені до ЄДРСР, оскільки в приміщенні, де він здійснював правосуддя, до кінця 2013 року не було Інтернету.

У всіх п`яти справах не було правовстановлюючих документів на приміщення, на які він визнавав права власності згідно поданих заяв про визнання мирової угоди. Тут вийшла груба помилка з його сторони, і це стало підставою для скасування прийнятих ним ухвал в апеляційній інстанції. Сторони в судових засіданнях просили затвердити мирові угоди та пояснювали, що приміщення є нежитлові , нікому не належать, знаходяться на околиці міста Львова і вони ведуть догляд за цими приміщеннями. За проханням учасників судового засідання визнавав право власності на приміщення, яке нікому не належить. По ідеї вони ставали набувачами та власниками приміщень. Він запитував про правовстановлюючі документи, на що сторони відповіли, що надалі будуть виготовляти. На той час не було документації на вказані приміщення, він довірився сторонам процесу. Пізніше зрозумів, що мав би відмовити в позові та не розглядати дані справи. За таким методом були затверджені всі угоди, тому вважає, що халатно віднісся до вивчення матеріалів справи , але ніякої зацікавленості при розгляді цих справ не мав, з учасниками процесу не був знайомий. Проте такі помилки , на його думку, не є кримінальним діянням, вони виправлені Апеляційний судом, який скасував ухвали, а майно повернуте громаді м.Львова. Не міг на той час усвідомити що будуть такі наслідки, вважав, що робить все у відповідності до закону і будь-якого умислу на винесення завідомо неправосудних рішень немав.

Не визнає вину і за обвинуваченням про підроблення протоколів судових засідань, оскільки все викладене в протоколах, які він підписав, відповідає дійсності, учасники процесу були в судовому засіданні та заявляли клопотання про укладення мирових угод.

Прокуратурою не надано суду доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, а тому просить за пред`явленим обвинуваченням його виправдати.

Незважаючи на показання обвинуваченого, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, винним у вчиненні яких він визнається, свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, свідок ОСОБА_21 пояснив, що від самого народження і по даний час проживає в с. Муроване Пустомитівського району Львівської області і це місце проживання не змінював. В м .Дрогобич Львівської області не був. З ОСОБА_18 знайомий , оскільки живе з ним по сусідству.

Два роки тому він сидів із своїм знайомим по імені ОСОБА_31 у барі та випивали спиртні напої. До них підійшов ОСОБА_32 по кличці « ОСОБА_33 » (прізвище його не знає, їх познайомив ОСОБА_34 ) і попросив дати йому копію свого паспорта та ідентифікаційного коду, так як хоче оформити на себе приміщення, а свого паспорту немає. Надавши йому ці документи, ОСОБА_32 переписав дані, а через деякий час привіз документи , які він підписав не читаючи, так як був п`яний. Потім з другого номера він зателефонував та сказав, що необхідно іще підписати документи, та запевнив, що хоче оформити на себе землю і через місяць часу все буде добре . Документи підписував, не читаючи . В Дрогобицькому районному суді ніколи не був та йому невідомо, де саме знаходиться суд. Не може пояснити як в матеріалах справи міститься його копія паспорта та ідентифікаційного коду, можливо, ці документи скерував до суду ОСОБА_32 , який обіцяв, що віддячиться, якщо буде його земля, тобто він мав на увазі грошові кошти. Бачив ОСОБА_18 , від якого дізнався, що він теж давав Володі паспортні дані. Доручення на представництво у суді нікому не давав.

З пояснення свідка ОСОБА_16 вбачається, що він проживає в с. Олесько, Буського району Львівської області. З ОСОБА_8 , з яким проживає по сусідству, не укладав ніяких договорів та не звертався в суд з позовом про їх невиконання . В Дрогобицькому суді не був, а тому не може пояснити про розгляд справ за заявами, які подавалися від його імені. В прокуратурі Львівської області, куди викликався, звірялися його підписи і встановлено, що підписи на документах, подані в суд від його імені підписані не ним. Не знає яким чином в матеріалах справи міститься його копія паспорта. Два роки назад загубив паспорт. Копію загубленого паспорта нікому не давав та ніхто не звертався до нього з проханням про надання копій цього документу. Не підписував та не давав довіреністі на представництво ведення від його імені справи у суді. Як зареєстровано на його прізвище право власності по АДРЕСА_10 не знає та з цього приводу не може пояснити нічого. Вперше чує , що ОСОБА_35 звертався до нього з позовом. Не підписував договір купівлі-продажу по АДРЕСА_10 та не ходив до нотаріуса із ОСОБА_36 . Не знайомий із гр. ОСОБА_25 , про те, що вона зверталася до нього з позовом в Дрогобицький суд йому теж невідомо і як в цій справі знаходяться його особисті документи не знає.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що проживає в смт. Олесько, Буського району Львівської області і знайомий з ОСОБА_23 , яка теж проживає в цьому населеному пункті. В Дрогобицькому суді ніколи не був, не подавав позови до цього суду та не отримував викликів з суду . Право власності на нерухоме майно не реєстрував на себе . Йому невідомо як в матеріалах цивільної справи знаходилась копія його паспорту та ідентифікаційного коду, підписи на документах в суді не ставив. Приблизно два роки тому дав ОСОБА_37 , з яким був знайомим, копію паспорту. ОСОБА_38 пояснив, що дані паспорту необхідні для якоїсь формальності і щоб він не переживав та написав довіреність на його ім`я на ведення справи в суді. Копію паспорта надав, так як в майбутньому ОСОБА_38 обіцяв віддячитись. В даний час ОСОБА_38 знаходиться в СІЗО з приводу порушення щодо нього кримінальної справи щодо привласнення приміщень. Весною поза минулого року він разом з ОСОБА_39 їхав до нотаріуса з приводу оформлення довіреності на його представництво у суді. Про позовну заяву дізнався при надходження повідомлення з суду. З цього приводу повідомив ОСОБА_40 , який відповів, що це правильно, і необхідно оформити через суд , запевнивши, що немає нічого кримінального, але детально про обставини справи він йому нічого не говорив, тільки пояснив, що майно буде в його власності, а потім має перейти іншій особі, яка немає можливості зразу оформити на себе через великі податки, а він отримає компенсацію при передачі майна. Він спілкувався тільки з ОСОБА_39 , якому довіряв. Ніякого винагороди так і не отримав.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що проживає в с.Олесько, Буського району Львівської області. З ОСОБА_22 знайома, вперше побачила його рік тому в прокуратурі м.Львова, ніяких договірних відносин між ними не було. В м. Дрогобичі ніколи не була та ніколи не брала участі у судових засіданнях у Дрогобицькому суді. З приводу наявності її паспортних даних в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_22 до неї пояснила, що близько 3 років тому давала копію паспорта ОСОБА_37 , який являється братом чоловіка її рідної сестри . Він сказав, якщо вона хоче заробити кошти, то необхідно дати паспорт, він оформить на неї приміщення, та запевнив що все буде по закону. За таку послугу пообіцяв 1000 доларів США, заплатив тільки половину. Документи в суд не підписувала , на позовній заяві не її підпис. Після того, як викликали її в прокуратуру , за проханням ОСОБА_40 вона написати довіреність для її представництва. Будь-які договори купівлі-продажу не підписувала та не оформляла на себе реєстрацію нерухомого майна. ОСОБА_38 говорив, що сам все вирішить. За яких обставин вона стала власником майна (приміщень) в м.Львові їй невідомо, можливо, це пов`язано з проханням ОСОБА_41 .

Свідок ОСОБА_42 пояснила, що проживає в с. Олесько, Бузького району Львівської області та змінила прізвище в зв`язку з одруженням на ОСОБА_27 . ЇЇ чоловік ОСОБА_38 на даний час знаходиться в СІЗО. З ОСОБА_22 знайома, але в договірних відносинах з ним не була, про його позов до неї, як відповідача, не знала, оскільки в суді не була. Як її паспортні дані знаходяться в матеріалах справи їй невідомо. Але пригадує, що близько 2,5-3 роки тому дала копію паспорта чоловікові, але для чого йому цей документ він не пояснив. Чоловік пропонував їй оформити на себе одне приміщення і запевнив, що все буде законно, але при цьому не давав нічого підписувати. В нотаріуса м.Львова договір купівлі-продажу не підписувала, а оформляла довіреність, однак не пам`ятає на кого саме. З м.Львів зателефонував ОСОБА_43 , знайомий чоловіка, з приводу оформлення довіреності. Чоловік сказав, що необхідно їхати, при цьому вказав куди зайти, а саме до нотаріуса в центрі м.Львів. ОСОБА_8 - рідний брат її чоловіка.. Не може пояснити чому в позовній заяві зазначено її місце проживання АДРЕСА_18 , оскільки в м. Дрогобич ніколи не проживала. З Дрогобицького суду судових повісток не отримувала.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_26 - дружина його брата ОСОБА_44 , який зараз знаходиться в СІЗО за неправомірні дії з приводу нерухомості майна. З рідним братом ОСОБА_38 проживали в одному будинку і між ними були неприязні відносини, оскільки виникали конфлікти. У м. Дрогобичі ніколи не був . Копію паспорта та ідентифікаційного коду надавав братові ОСОБА_37 , який не пояснював для чого необхідні дані документи. Брат сказав, що за надані ним копії документів отримає кошти, він отримав приблизно 1000 грн. З ОСОБА_45 знайомий, разом вчились та живуть неподалік, але ніяких договорів з ним не укладав. Про те, що 08.12.2011 року він звертався в Дрогобицький районний суд з позовом до ОСОБА_46 йому невідомо, оскільки в дійсності він не звертався в суд , а також не оформляв та не підписував позовну заяву, участі в судових засіданнях не брав. В 2013 році в будинку, де проживає він та його брат ОСОБА_38 проводився обшук працівниками міліції. Брат не повідомляв його про те, що він є власником приміщення, а також про розгляд у Дрогобицькому районному суді справи за його позовом. Судові повістки на його адресу не надходили.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що з 2009 року працює в Дрогобицькому районному суді на посаді секретаря судового засідання, а з 2010 року - секретарем судового засідання судді ОСОБА_4 . В п`яти справах, що завершувалися укладенням мирової угоди, міститься протокол судового засідання, який підписаний нею та головуючим ОСОБА_4 .

По вказаних справах копії позовних заяв з копіями доданих до них документів , копії ухвал про відкриття провадження та судові повістки направлялися простою поштою на адресу, вказану в позовній заяві та в копії паспорта. Тому на перший виклик в матеріалах справи немає відомостей про отримання сторонами судових документів. Чому сторонам не надходили повістки про виклик до суду пояснити не може.

Підготовче засідання не проводили, справи призначались відразу до судових засідань. ОСОБА_4 встановлював особи сторін, які з`явилися. Якщо зал судових засідань був зайнятий, а сторони не заперечували проти проведення судового засідання без фіксування, про що вказували в заяві, судове засідання проводилось без фіксування технічними засобами в кабінеті судді . Питання проведення процесу без фіксації вирішував головуючий - ОСОБА_4 .

З приводу виникнення помилки щодо дати складання протоколу по справі ОСОБА_29 пояснила, що якщо дата розгляду справи, яка зазначена в ухвалі про відкриття провадження, припадає на вихідний день , це значить була допущена помилка, так як у вихідний день справи не розглядаються. Визначаючи час судового засідання, на справі суддя зазначив дату олівцем 17. 08. Можливо, в ухвалі про відкриття провадження була допущена помилка і зазначено дату розгляду вихідний день (18.08). Вона, виписуючи повістку, не подивилась в ухвалу про відкриття провадження, а звернула увагу на обкладинку справи і викликала сторін в судове засідання, на дату, зазначену олівцем на обкладинці, яку потім витерла, у повістці зазначено правильну дату. Це машинальна помилка, яку ніхто не побачив. У вихідний день 18.08. не проводилось судове засідання. Сторони з`являлись у суд на той день, як зазначено у повістці. ОСОБА_4 виносились рішення за одне судове засідання, по справі були укладені мирові угоди з участю сторін. У їх відсутності суддя не міг постановити ухвали. Якщо вона зазначила в протоколі, що сторони були, то це значить що вони були в судовому засіданні, обличчя їх не пригадує, пройшло багато часу. Якогось інваліда або іншу людину, яка важко пересувалася, за допомогою костилів і була в судовому засіданні, вона не пригадує. Зустрічний позов міг подаватись безпосередньо в судовому засіданні під час слухання справи, про це зазначається в протоколі. Виписуючи повістку відповідачам ОСОБА_47 , ОСОБА_30 , Печолат, ОСОБА_48 , не звернула увагу на те, що адреса їх проживання, зазначена в позовній заяві- АДРЕСА_19 , тобто адреса, за якою зареєстрований її чоловік, про це їй стало відомо тільки тепер. Вона перебуває в шлюбі з чоловіком та проживає з ним за іншою адресою. За цією адресою проживають квартиранти. Відповідачі по справі, в яких вказана адреса проживання її чоловіка, в даній квартирі не проживали. В судове засідання по цих справах з`явились сторони, які зафіксовані в протоколі судового засідання. Питання, що стосувалися розгляду справи без звукозапису, вирішував головуючий, а вона виконувала його розпорядження та вела протокол судового засідання.

Додатково, на підтвердження встановлених судом обставин, свідчать наступні докази, які містяться в матеріалах, наданих прокурором.

З матеріалів цивільної справи № 2-2899/11 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_16 про виконання договірних зобов`язань ( т.2 а.с. 15- 59 ) вбачається, що 08.12.2011року до Дрогобицького суду поступила позовна заява від імені ОСОБА_8 до ОСОБА_16 , із змісту якої вбачається, що між ними укладено договір про надання послуг, згідно якого ОСОБА_16 взяв на себе обов`язки щодо виготовлення технічної та експертної документації на приміщення у АДРЕСА_20 , вартість робіт становила 50000грн. Посилаючись на те, що термін дії договору закінчився , а відповідач виконав умови частково, просив зобов`язати відповідача виготовити документацію на приміщення по АДРЕСА_21 та АДРЕСА_4 або повернути отриману ним попередню оплату 25000грн.

З долученого до позову ксерокопії паспорта відповідача ОСОБА_16 вбачається, що він зареєстрований на проживання в АДРЕСА_22 (а.с.25), в той час як в позовній заяві його адреса зазначена АДРЕСА_19 ( як встановив суд, за вказаною адресою зареєстрований чоловік секретаря судового засідання ОСОБА_49 ) , що суттєво впливає на визначення підсудності, оскільки за загальним правилом підсудності ст. 109 ЦПК спори вирішуються за місцем проживання відповідача. Незважаючи на такі обставини, ОСОБА_4 08грудня 2011року відкрив провадження у справі , призначивши її до розгляду максимально швидко - через чотири дні 12.12.2011року.

Із змісту зустрічного позову ( т.2 а.с.51-54) від імені ОСОБА_16 до ОСОБА_8 вбачається, що позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_3 , по АДРЕСА_2 з тих підстав, що вказані приміщення ні за ким не зареєстровані , а він їх прибирає, тобто відкрито користується . До зустрічної позовної заяви не долучено жодного документу на підтвердження доводів зустрічних вимог, вона не оплачена судовим збором, виходячи із ціни позову, яка теж не зазначена в позові.

Подане клопотання від імені ОСОБА_50 про те, щоб не здійснювати звукозапис під час проведення цивільної справи на а.с.54 ніяким чином не зареєстроване.

З протоколу судового засідання, підписаного головуючим ОСОБА_4 та секретарем ОСОБА_15 вбачається, що головуючий встановив особи сторін, які з"явилися ( ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ) , позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи мирової угоди і після з"ясування думки відповідача суд видалився до нарадчої кімнати.

12.12.2011року суд під головуванням ОСОБА_4 виніс ухвалу, згідно якої затвердив мирову угоду, укладену між сторонами, визнавши за ОСОБА_16 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_23 .

В той же час з інформаційної довідки про відомості про об`єкт нерухомого майна вбачається, що будинки, розташовані в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 на момент винесення ухвали перебували у комунальній власності територіальної громади м.Львів на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1987року та рішення Залізничного райвиконкому м.Львова 3109 від 10.03.1987року . ( т.1 а.с. 208, 201).

А будівля в в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва на будівлю належала територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради ( т.1 а.с. 161).

17 вересня 2013року Дрогобицьким міськрайсудом за клопотання прокурора про перегляд справи за ново виявленими обставинами , вказану ухвалу про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі скасовано і , відповідно, вона втратила законну силу . ( т.1а.с.212-214). На підставі ухвали ОСОБА_16 , оформивши на себе право власності на приміщення по АДРЕСА_4 , 18.12.2012року відчужив його ТзОВ «ІПК Партнери». Але за рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2013р. це нерухоме майно витребувано з чужого незаконного володіння ТзОВ «ПК Партнер» та передано у власність Львівській міській раді (т.4 ас.105- 108). Окрім того, ОСОБА_16 26.06.2012року подарував ? приміщення по АДРЕСА_2 Бойку ОСОБА_51 і рішенням Франківського районного суду 15.04.2014року це майно витребувано від ОСОБА_52 та передано у власність Львівської міської ради (т.4 а.с.114). Висновками судово-почеркознавчої експертизи від 12.02.2014року, 29.10.2013року встановлено, що виконавцем підпису від імені ОСОБА_8 в позовній заяві до ОСОБА_16 є не ОСОБА_8 , а інша особа. А виконавцем підпису від імені ОСОБА_16 в зустрічному позові до ОСОБА_8 , в клопотанні щодо заперечення про фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, є не ОСОБА_16 , а інша особа. Виконавцем підпису від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_16 в мировій угоді від 12.12.2011року є не ОСОБА_16 , не ОСОБА_8 , а інша особа ( т.3 а.с. 158, 211).

За результами судово-технічної експертизи документів від 11.01.2014року визнано, що текстові частини договору «про надання послуг» укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , клопотання ОСОБА_16 від 12.12.2011року не застосовувати запис під час судового розгляду справи, мирової угоди між ОСОБА_16 і ОСОБА_8 від 12.12.2011року виконано за допомогою одного й того ж знакосинтезуючого (друкуючого ) пристрою (т.3 а.с.130).

З матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_18 №1306/3038/2012 ( т.2 а.с.60- 158) вбачається, 28.03.2012року ОСОБА_21 звернувся з позовом до ОСОБА_18 про зобов`язання виконати умови договору, в якому просив зобов`язати відповідача виконати умови договору оренди нежитлових приміщень, площею 766кв.м. по АДРЕСА_5 , який укладений між ними та зобов`язати останнього передати йому це приміщення. В позовній заяві не зазначено перелік документів, що додаються, і договір оренди приміщення в м.Львові , з приводу якого і виник спір, взагалі відсутній. До матеріалів справи не долучено ксерокопії паспорта позивача, а адреса відповідача зазначені невірно - АДРЕСА_19 (за якою зареєстрований чоловік секретаря судового засідання). Незважаючи на викладені обставини та з порушенням правил підсудності в той же день ОСОБА_4 відкрив провадження, вказавши, що справ підсудна Дрогобицькому суду, і призначив до розгляду в короткий термін - 02 квітня 2012року ( тобто через 4дні). У зустрічному позові від 02.04.2012року ОСОБА_18 до ОСОБА_21 , третя особа ОКП ДОР «БТІ та ЕО", позивач, посилаючись на те, що він надіслав повідомлення ОСОБА_21 про дострокове розірвання укладеного договору оренди приміщення у АДРЕСА_5 , власником якого він є, а ОСОБА_21 відмовляється звільнити вказане примішення, просить зобов`язати відповідача звільнити вказане житлове приміщення , визнати за ним ( ОСОБА_18 ) право власності на приміщення, зобов`язати третю особу ОКП ДОР «БТІ та ЕО» зареєструвати право власності та видати витяг про реєстрацію права власності на це приміщення. (т.2 а.с.77. ) З ксерокопії паспорта ОСОБА_18 , долученого до зустрічного позову, вбачається, що його адреса зазначена с.Муроване, Пустомитівського району , що суперечить даним, викладеним в первісній позовній заяві місце проживання зазначено АДРЕСА_19 . ( а.с.63) і свідчить про те, що спір не підлягає розгляду в Дрогобицькому суді. З протоколу судового засідання 02 квітня 2012року , підписаного головуючим ОСОБА_4 та секретарем ОСОБА_15 вбачається, що в судове засідання з`явилися позивач та відповідач , представник третьої особи, зазначений у зустрічному позові, не з"явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений ( а.с.81), але даних які б стверджували про те, що представник повідомлений належним чином немає, і очевидно, і не могло бути, оскільки зустрічний позов поданий в той же день 02 квітня 2012року. Після встановлення головуючим осіб та оголошення перерви до 17.30год, позивач подав клопотання про долучення заяви про укладення мирової угоди і , з`ясувавши думку відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення. (т.2 а.с.81,84). Ухвалою суду під головуванням ОСОБА_4 02 квітня 2014року закрито провадження у справі з визнанням мирової угоди, за якою визнано за ОСОБА_18 право власності на житлове приміщення в АДРЕСА_5 та зобов`язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ним право власності. ( а.с.85). В той же час згідно свідоцтва про право власності , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Львівської області від 07.12.2007року за №1108 саме Територіальна громада м.Львова в особі Львівської міської ради володіє будівлею в м.Львові по вул.. Коновальця,4. (т.2 а.с.93). За апеляційною скаргою прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради вказана ухвала скасована 25 квітня 2013року апеляційним судом Львівської області (т.2 а.с.150-151). Підставами для скасування послужило те, що позовні вимоги так як за первісним так і за зустрічним позовом стосувалися виключно нерухомого майна нежитлового приміщення в м.Львові по вул. Коновальця,4., а тому провадження відкрито з порушенням вимог ст.114 ЦПК. Через відсутність правовстановлюючих документах на це приміщення суд не з`ясував їх правовий статус та не визначив, чи визнання мирової угоди зачіпають інтереси інших осіб, зокрема територіальної громади м.Львова. Оскаржуваною ухвалою суд зобов`язав ОКП ДОР «БТІ та ЕО» вчинити певні дії, хоча останні не були стороною у справі та не підписували мирової угоди, укладеної між ОСОБА_21 та ОСОБА_18 . Через низький професійний рівень головуючого по справі судді ОСОБА_53 , неналежну організацію ним практики розгляду цивільних справ, апеляційний суд виніс окрему ухвалу та направив її для відповідного реагування голові Дрогобицького міськрайонного суду ( т.2 а.с.153-154). За висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29.10.2013 р. встановлено, що виконавцем підпису від імені ОСОБА_21 в позовній заяві, у договорі оренди, в заяві про укладення мирової угоди, у мировій угоді є ОСОБА_21 (т.3 а.с. т.149). В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 цього не заперечував, вказуючи, що він підписав ці документи в нетверезому стані , не читаючи їх змісту, на прохання знайомого по імені " Володя". Згідно рішення Франківського районного суду м.Львова від 20.01.2014року нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_18 та визнано право власності за територіальною громадою м.Львова (т.4 а.с.115-116).

Вивченням матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_23 №1306/6653/2012 ( т.3 а.с.58- 118) вбачається, що 13.08.2012року ОСОБА_22 звернувся із позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_23 виконати умови договору оренди з правом викупу, укладеного між ними 01.08.2011року , зобов`язавши відповідачку передати йому нежитлові приміщення в АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_10 в зв`язку із закінченням терміну дії договору. (а.с.61). Адреса відповідача у позовній заяві вказана АДРЕСА_19 (знову ж таки адреса реєстрації місця проживання чоловіка секретаря судового засідання ОСОБА_49 ) , а з долученої до справи ксерокопії паспорта відповідачки видно, що вона зареєстрована за адресою с.Ожидів, Буського району, Львівської області. Через порушення принципу підсудності справа не могла розглядатись Дрогобицьким міськрайсудом . Однак ОСОБА_4 не відмовив у відкритті провадження, не повернув позовну заяву позивачу, а 13.08.2012року відкрив провадження у справі та призначив її розгляд на 18 серпня 2012року ( суботу, що є вихідним днем).

В матеріалах справи є зустрічний позов ОСОБА_23 до ОСОБА_22 (без дати реєстрації), в якому ОСОБА_23 , посилаючись на те, що зобов`язання, породжені договором оренди майна з правом викупу, припинились з моменту його розірвання, просила вже визнати за нею право власності на вказані нежилі приміщення в м. Львові (а.с.73-74), а також клопотання ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про те, щоб не здійснювалося фіксування процесу технічними засобами, які теж не зареєстровані в канцелярії суду.

З протоколу судового засідання, який складений 18 серпня 2012року, тобто у вихідний день, встановлено, що в судове засідання з`явилися позивач та відповідач; головуючий встановив їх особи, і після роз`яснення прав, позивач заявив клопотання про долучення до справи мирової угоди для її затвердження. 18 серпня 2012року ОСОБА_4 виніс ухвалу про закриття провадження у справі в зв`язку з визнанням мирової угоди та ухвалив визнати за ОСОБА_23 право власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_10 , площею 150,5кв.м ( хоча це приміщення не зазначалося ні в позовній, ні зустрічній заяві, тобто вийшов за межі вимог), по АДРЕСА_25 , площею 16,4кв. АДРЕСА_7 , площею 47,5кв.м., та по АДРЕСА_10 , площею 382,6кв.м.

01 жовтня 2012року до суду поступила заява від імені ОСОБА_23 ( реєстрація якої не проведена в канцелярії суду ) , про те, щоб виправити описку в даті винесення ухвали та вказати правильну дату 17 серпня 2012року. На підставі поданої заяви 09 жовтня 2012року під головуванням ОСОБА_4 винесено ухвалу про виправлення помилки в ухвалі про затвердження мирової угоди від 18 серпня 2012року та вважати правильну дату прийняття ухвали 17 серпня 2012року. (а.с.84).

Апеляційний суд Львівської області 27 травня 2013року за апеляцією прокурора скасував ухвалу про затвердження мирової угоди та при цьому вказав, що суддя ОСОБА_4 , в порушенні вимог ст. 122,126 ЦПК України не відкрив провадження за позовом ОСОБА_23 до ОСОБА_54 , не об`єднав їх в одне провадження, визнав мирову угоду та закрив провадження у справі, хоча лише справа за позовом ОСОБА_55 до ОСОБА_23 згідно ухвали про відкриття провадження у справі була призначена до розгляду на 18.08.2012року , який до того ж був неробочим днем суботою. ( т. 3 а.с.115).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно на момент розгляду справи будинок по АДРЕСА_9 належав на праві комунальної власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Галицького райвиконкому м.Львова №222 від 14.04.1987року (а.с.176 т.1 ). А відповідно до рішення виконавчого комітету Червоноармійської міської ради народних депутатів.Львова №176 від 10.03.1987року житловий будинок по АДРЕСА_7 знаходився на балансі місцевих рад Червоноармійського району АДРЕСА_25 ( т.1 а.с.197).

Згідно вказаної ухвали ОСОБА_23 , зареєструвавши на себе право власності на приміщення по АДРЕСА_9 відчужила його 27.02.2013року згідно договору купівлі-продажу ТзОВ « МИХАЙЛОФФ».

19 .11.2012року ОСОБА_23 приміщення по АДРЕСА_10 відчужила ОСОБА_16 , а рішенням Шевченківського суду від 05 березня 2014року це приміщення витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_16 та передано Львівській міській раді

( т.4а.с.112).

Судовим рішенням Личаківського районного суду 07 лютого 2014 року приміщення по АДРЕСА_7 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_23 та передано Львівській міській раді ( т.4 ас.117-118).

Згідно висновку експерта від 03.09.2013року ( т.3 а.с.167-173) надані для проведення експертного дослідження документи : позовна заява ОСОБА_22 до ОСОБА_23 , договір оренди, укладений між ними, повідомлення про розірвання договору, зустрічний позов ОСОБА_23 до ОСОБА_22 , клопотання ОСОБА_22 не застосовувати звукозапис під час судового розгляду, аналогічне клопотання ОСОБА_23 про нездійснення фіксації судового процесу, заява про укладення мирової угоди та мирова угода між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , заява ОСОБА_23 про виправлення описки в ухвалі ймовірно виконані за допомогою одного й того ж знакосинтезуючого пристрою лазерного принтера.

Проведенням почеркознавчої експертизи від 21.03.2014року №19 встановлено,

що виконавцем підпису від імені ОСОБА_22 в позовній заяві до ОСОБА_23 , в договорі оренди з правом викупу від 01.08.2011року, у повідомленні про розірвання договору від 02.07.2012року, у клопотанні щодо заперечення про фіксування судового засідання, у заяві про укладення мирової угоди з ОСОБА_23 , у мировій угоді є не ОСОБА_22 , а інша особа. Виконавцем підпису від імені ОСОБА_23 у договорі оренди з правом викупу, повідомленні про розірвання договору, у зустрічному позові ОСОБА_23 до ОСОБА_22 , у заяві щодо заперечення фіксування судового засідання технічним засобом, в заяві про укладення мирової угоди з ОСОБА_22 , у самій мировій угоді, у заяві від 01.10.2012року про виправлення описки в ухвалі, є не ОСОБА_23 ,а інша особа. В той же час у висновку зазначено, що виконавцем рукописних записів « 08 серпня» в позовній заяві про зобов`язання виконати умови договору до ОСОБА_23 ; « 01 серпня 11» у договорі оренди з правом викупу від 01.08.2011; «Отримав 02.07.2012 року ОСОБА_22 » у повідомленні про розірвання договору від 02.07.2012року є, ймовірно, ОСОБА_56 (т.3 а.с. 182-202).

З матеріалів цивільної справи №1306/6830/2012 за позовом ОСОБА_25 до ОСОБА_16 про виконання договірних зобов`язань (т.2 а.с. 159- 240 ) вбачається, що 22.08.2012року ОСОБА_25 подала позов, який обгрунтовувала тим, що вона уклала усну угоду з відповідачем , за умовами якої зобов`язувалася виготовити йому технічну та іншу документацію на будинок у АДРЕСА_11 , а відповідач здійснити оплату за надані послуги в сумі 5000грн. Так як нею виготовлена вся документація, а відповідач не здійснив оплату, передбачену угодою, то просила стягнути з нього 5000грн.

До позовної заяви долучено тільки ксерокопію паспорта та ідентифікаційний код. Окрім того, виходячи з того, що відповідач зазначив місце проживання в АДРЕСА_11 , а із змісту позовних вимог не вбачалося про місце виконання договору (п.8 ст. 110ЦПК) , дана справа не підлягала розгляду в Дрогобицькому суді.

Незважаючи на такі порушення процесуального закону, суддя ОСОБА_4 22.08.2014 року виніс ухвалу про відкриття провадження та призначив до розгляду на 29 серпня 2012року.

В матеріалах справи міститься клопотання від імені ОСОБА_57 не проводити фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного запису без зазначення дати складання та відсутні відомості про надходження цього документа до канцелярії суду.

З протоколу судового засідання від 29 серпня 2012року вбачається, що після встановлення головуючим особи позивача та відповідача та роз`яснення їм процесуальних прав, за клопотанням відповідача про долучення до справи зустрічної позовної заяви та її об`єднання з первісним позовом, суд ухвалив прийняти зустрічну позовну заяву з первісним позовом та видалився до нарадчої кімнати для вирішення клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами. (т.2 а. с. 171).

Із змісту зустрічного позову ( адреса ОСОБА_16 вже зазначена інша АДРЕСА_26 , в той час як у первинному позові АДРЕСА_11 ) вбачається, що між сторонами уже укладений договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_11 , згідно якого ОСОБА_25 отримала від ОСОБА_16 80000грн. Посилаючись на те, що з моменту продажу ОСОБА_25 чинить йому перешкоди в користуванні вказаного будинку, не бажає виселитися, мотивуючи тим, що він ще не набув права власності, просить зобов`язати ОСОБА_25 усунути перешкоди в користуванні будинком та визнати за ним право власності на спірний будинок.

До зустрічного позову не долучено жодного доказу на підтвердження доводів позивача про укладення договору купівлі-продажу, вчиненню перешкод в користуванні будинком .

29 серпня 2012року судом в складі головуючого ОСОБА_4 з участю секретаря ОСОБА_15 затверджено вказану мирову угоду та визнано за ОСОБА_16 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_11 . (т.2 а.с.172).

В той же час , з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що вказаний будинок належить на праві власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради (т.2 а.с.183), і таким чином не було з`ясовано питання чи визнанням мирової угоди зачіпляються інтереси інших осіб.

З цих підстав Апеляційний суд Львівської області 29 травня 2013року скасував ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. ( т.2 а.с.234,235).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно, ОСОБА_16 , оформивши на себе на підставі ухвали право власності на вказану квартиру, яка складалася з семи житлових кімнат та кухні, згідно договору купівлі- продажу 19.12.2012року відчужив її ОСОБА_58 (т.2 а.с.201). В подальшому рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2013року витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_58 будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_11 та передано у власність Львівської міської ради ( т.4 а.с.110-111).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 02.09.2013року встановлено, що виконавцем підпису від імені ОСОБА_25 в позовній заяві до ОСОБА_16 , в мировій угоді є не ОСОБА_25 , а інша особа. А виконавцем підпису від імені ОСОБА_16 в зустрічній заяві до ОСОБА_25 , в клопотанні щодо заперечення про фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в заяві про укладення мирової угоди, є не ОСОБА_16 , а інша особа. ( т.3 а.с. 159-166).

Про те, що ОСОБА_25 не могла подати особисто до суду вказані документи, що досліджувались експертом та не могла особисто брати участь в судовому засіданні за станом здоров`я додатково свідчить виписка із історії її хвороби.

Так, згідно медичних записів Бродівської центральної районної лікарні ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає по АДРЕСА_27 26.10.2012року жалілась на «болі у суглобах, утруднене пересування. Хвора пересувається у межах кімнати за допомогою милиць. За станом здоров`я хвора не може прийти на виборчу дільницю». ( т.3 а.с.213-214).

З матеріалів справи № 1306/9103/2012 за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_26 ( т.3 а.с.1-57) встановлено, що 28.11.2012року від імені ОСОБА_22 подано позов до ОСОБА_26 , зі змісту якого вбачається, що позивач просив зобов`язати відповідача виконати умови договору оренди майна ( нежитлових приміщень по АДРЕСА_28 ) та передати йому вказані приміщення. Зазначена в позовній заяві адреса відповідача АДРЕСА_19 , суперечить даним щодо її місця проживання згідно долученого до матеріалів справи ксерокопії паспорта відповідачки - с.Ожидів, Буський район, Львівської області. (а.с.6). Незважаючи на недоліки позовної заяви та непідсудність спору Дрогобицькому міськрайсуду, ОСОБА_4 в той же день виніс ухвалу про відкриття провадження у справі , призначивши її до розгляду на 04 грудня 2012року. На а.с.10 міститься зустрічний позов ОСОБА_23 ( в той час як відповідачем в первісному позові зазначено ОСОБА_26 ) до ОСОБА_22 , в якому заявлені вимоги про визнання за ОСОБА_26 права власності на вказані нежитлові приміщення в м.Львові , які належать їй.

З протоколу судового засідання 04.12.2012року ( заяви сторін на відмову у фіксуванні технічними засобами відсутні) вбачається, що головуючий встановив особи сторін ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , і позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи мирової угоди (а.с.14).

Ухвалою суду від 04.12.2012року затверджено мирову угоду та визнано за ОСОБА_26 право власності на житлові приміщення по АДРЕСА_3 , площею 131,2кв. АДРЕСА_15 , площею 147,5 кв. АДРЕСА_14 , площею 53,5кв.м., та АДРЕСА_13 площею 113,2 кв.м. у м.Львові. (а.с.16).

Скасовуючи вказану ухвалу, 28 травня 2013року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області, зазначила, що закриваючи провадження у справі та визнаючи за ОСОБА_26 право власності на спірні нежитлові приміщення, судом не було з`ясовано правовий статус даних приміщень, оскільки в матеріалах на час розгляду справи відсутні правовстановлюючі документи на ці будинки, а відтак не було з`ясовано питання чи визнання мирової угоди не порушує права чи інтереси інших осіб. На той час, з витягів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно вбачається, що ці нежитлові приміщення належали на праві приватної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, яка не була залучена до участі в справі ( т.3 а.с.21-24).

До скасування ухвали ОСОБА_26 на підставі договору купівлі-продажу 22.05.2013року відчужила приміщення по АДРЕСА_14 Богачику ОСОБА_59 і за рішенням Шевченківського районного суду від 23.12.2013року це майно витребувано з незаконного володіння ОСОБА_16 то повернуто Львівській міській раді ( т.4 а.с.124).

Згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова 07 лютого 2014року витребувано з незаконного володіння ОСОБА_26 нежитлові приміщення в АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_15 та передано Львівській міській раді. (т.4 а.с.119 ).

Аналогічно за рішенням Залізничного районного суду м. Львова 30.09.2013року витребувано і майно по АДРЕСА_13 та повернуто Львівській міській раді ( т.4ас.121).

За результами судово-технічної експертизи документів від 11.01.2014року визнано, що позовна заява ОСОБА_22 до ОСОБА_26 від 28.11.2012року, договір оренди з правом викупу, повідомлення про розірвання договору є копіями документів, ймовірно виконаними за допомогою одного й того ж електрографічного копіювального пристрою. Бланки зустрічного позову ОСОБА_26 до ОСОБА_22 , заяви ОСОБА_26 до ОСОБА_22 про укладення мирової угоди та мирова угода виготовлено за допомогою одного й того ж знакосинтезуючого пристрою принтера лазерного типу ( т.3 а.с. 135).

Також висновками судово-почеркознавчої експертизи від 29.10.2013року встановлено, що виконавцем підпису від імені ОСОБА_22 в копії позовної заяви до ОСОБА_26 є не ОСОБА_22 , а інша особа. Виконавцем підписів від імені ОСОБА_26 , ОСОБА_22 в копії договору оренди з правом викупу, в повідомленні про розірвання договору, в заяві про укладення мирової угоди, в мировій угоді є не ОСОБА_26 та ОСОБА_22 , а інша особа. Виконавцем підпису від імені ОСОБА_26 у зустрічному позові до ОСОБА_22 є не ОСОБА_26 , а інша особа ( т.3 а.с. 136-145).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи 29.05.2014року встановлено, що виконавцем підпису від імені ОСОБА_4 в ухвалах про закриття провадження зв`язку з виконанням мирової угоди у названих вище справах є ОСОБА_4 , а виконавцем підпису від імені ОСОБА_15 у графі «Секретар» у протоколах судових засідань цих справ є ОСОБА_15 , (т.3 а.с. 123), про що не заперечували у судовому засідання як обвинувачений, так і свідок ОСОБА_15 .

Повноваження ОСОБА_4 , як судді, підтверджуються матеріалами особової справи, яка була предметом дослідження в судовому засіданні. (т.4 а.с.1-104).

Зокрема, про його професійний рівень знань в галузі цивільного судочинства свідчить те, що здобувши кваліфікацію юриста, він з 2004року працював помічником судді та займався викладацькою практикою , працюючи викладачем кафедри правознавства в Прикарпатському інституті ім. Грушевського , а згідно висновку кваліфікаційної комісії від 15.02.2008року під час кваліфікаційного іспиту проявив достатні знання норм матеріального та процесуального права і був рекомендований на посаду судді.

Аналіз вищенаведених , безпосередньо досліджених судом доказів, свідчить про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 375 КК та ч.1 ст. 366 КК України.

Так, з матеріалів цивільних справ вбачається, що всі п`ять позовних заяв, які поступили на розгляд ОСОБА_4 , не відповідали вимогами цивільно-процесуального кодексу, оскільки в порушення ч.3 ст. 119 ЦПК України не містили доказів на підтвердження викладених обставин (до окремих позовних заяв були додані тільки ксерокопії паспортів та ідентифікаційні коди ) , в них не зазначено дати подання та повного переліку документів, що додаються ; в чотирьох справах місце проживання відповідачів зазначалось АДРЕСА_29 (для створення видимості підсудності справ Дрогобицькому суду) , і як встановлено судом за вказаною адресою зареєстрований на проживання чоловік секретаря судового засідання ОСОБА_49 . Ці недоліки щодо місця проживання відповідачів могли бути усунені, якщо б ОСОБА_4 , дотримуючись вимог ст.122 ЦПК України не пізніш двох днів з дня надходження позовних заяв звернувся до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи . Але по всіх справах таких запитів не було здійснено і причину такого порушення обвинувачений не зміг пояснити.

А , виходячи із змісту заявлених вимог щодо майна, яке знаходилось в м.Львові, справи взагалі не були підсудні Дрогобицькому суду.

Однак ОСОБА_4 , незважаючи на вказані і очевидні для професійного судді недоліки, не відмовив у відкритті проваджень, не повернув такі позовні заяви позивачам, (як робили це його колеги-судді Дрогобицького суду, коли справи поступали до їх провадження), а всупереч вимогам закону призначив їх розгляд відразу до судового засідання (без попереднього розгляду) в максимально короткі терміни , чим також порушив вимоги ст. 74 ЦПК, оскільки судова повістка повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які були викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому засіданні, але не пізніше, ніж за три дні до судового засідання .

Зазначене свідчить про те, що обвинувачений ще до початку судового розгляду був свідомий того, що вказані позовні заяви та наступні заяви про розгляд, затвердження мирової угоди без залучення до участі дійсного власника спірних приміщень через названі порушення законів, і передусім принципу підсудності, не могли розглядатися Дрогобицьким районним судом.

При цьому ОСОБА_4 порушив і вимоги ст.127 ЦПК України, не направивши відповідачам у справі ухвали про відкриття провадження та копії документів ( такі дані у всіх матеріалах відсутні). Не виконано ним і вимоги ч.1 ст.74 ЦПК України, оскільки в матеріалах всіх п`ятьох справ не виявлені і судові повістки, які б підтверджували факт виклику сторін в судові засідання (такі повістки містяться в справах тільки при розгляді вже в апеляційному суді).

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В порушенні вимог ст.ст. 129,130 ЦПК не проведено в кожній з п`яти справ попереднього судового засідання, як в первинних позовах так і в зустрічних, яке повинно бути призначено протягом десяти днів з дня відкриття провадження А необхідність проведення попереднього судового засідання була важливою в цих категоріях справ, оскільки саме на цій стадії головуючий мав би з`ясувати, якими доказами як позивач так і відповідач буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення та визначити факти , встановлення яких необхідно для вирішення спору, встановити контроль над поданням доказів, зокрема, на підтвердження порушеного права власності на спірне майно.

Що стосується зустрічних позовів, то всі вони не містять відомостей про дату подання позивачами та їх надходження до канцелярії суду, не долучалися вони і в судовому засіданні, оскільки це не зафіксовано в протоколах судових засідань, тобто ці документи суддя ОСОБА_4 отримав особисто, і в той же день вніс їх на судовий розгляд. При цьому умисно проігнорував вимоги ст. 124 ЦПК України щодо форми та змісту зустрічної позовної заяви , оскільки жодна із зустрічних вимог про визнання права власності не оплачена судовим збором, виходячи із ціни позову, яка також не була зазначена в самій заяві, як і був відсутній перелік документів, що додаються. Виходячи з того, що зустрічні вимоги про визнання права власності стосувалися будинковолодінь в м. Львові, то, з врахуванням правил виключної підсудності (ст. 114 ЦПК) такі спори взагалі не підсудні Дрогобицькому суді. Але це не завадило ОСОБА_4 прийняти всі зустрічні заяви до спільного розгляду з первісним позовом , не дивлячись і на те, що вимоги первісного та зустрічного позову не є пов`язані між собою. При цьому питання про об`єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження судом згідно вимог п.3 ст. 123 ЦПК України не вирішувалось, оскільки такі ухвали в матеріалах справи відсутні. Затверджуючи мирові угоди, суддею ОСОБА_4 взагалі не було з`ясовано правовий статус даних приміщень , в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на всі будинки, а відтак не було з`ясовано питання чи визнання мирової угоди зачіпають інтереси інших осіб. Таким чином, суддя умисно проігнорував вимоги закону щодо залучення осіб, права яких зачіпає спір , що призвело до того, що 12 приміщень , загальною площею 2тис.452,34 кв.м. , розташованих в м.Львові, вибули із власності територіальної громади м.Львова.

Також ОСОБА_4 умисно допустив і невиконання вимог ст. 197 ЦПК щодо обов`язкового фіксування судового розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу, порушивши одну з основних засад судочинства, перелічених у ст. 129 Конституції України. Такі дії він виправдовував тим, що по деяких справах таке рішення він приймав на підставі заяв від однієї із сторін не проводити фіксування, а по двох справах де такі заяви відсутні, фіксування не здійснювалося через зайнятість залів судових засідань іншими суддями. При цьому він проігнорував те, що з 01 січня 2008року клопотання учасників процесу про відмову від фіксації судового процесу не мають правового значення і задовольнятися не можуть, оскільки це не передбачено ЦПК. Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. Ведення ж протоколу судового засідання, передбачено у ст.200 ЦПК України тільки під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням. Також суд звертає увагу на те, що фіксування судового процесу є однією з гарантій його гласності як основоположного принципу правосуддя. . Це означає обов`язковість процесуального оформлення документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини при розгляді справи. У зв`язку з цим Пленум ВСУ від 12 червня 2009 року в прийнятій Постанові N 2 « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначив, що суди мають забезпечити суворе виконання вимог статей 197 - 200 ЦПК про порядок складання та оформлення журналів та їх зміст. Конституційний суд України у прийнятому рішенні 8 грудня 2011року №16-рп/2011 у справі про фіксування судового процесу технічними засобами вказав на те, що гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами віднесено до основних принципів судочинства. Рішенням передбачені випадки, коли повне фіксування судового процесу технічними засобами не проводиться: зокрема, при неявці всіх осіб, які беруть участь у справі (всіх учасників судового процесу). В судовому засіданні стороною обвинувачення доведено, що за відсутності осіб, котрі брали участь у справах, ОСОБА_4 підписав протоколи судових засідань , виготовлені секретарем судового засідання з неправдивими відомостями про участь сторін . При цьому, факти відсутності сторін в судових засіданнях підтверджується не тільки поясненнями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , які вони дали під присягою, висновками експертиз, але й сам обвинувачений цього не заперечував і вказував, що були інші, схожі на цих осіб громадяни, які не мали при собі паспортів . А встановлення їх особи він здійснював теж з порушенням , не на підставі паспорта, а згідно копій , що були в матеріалах справи, а при її відсутності особа , яка з`являлася вказувала свої дані.

Про те, що сторони не могли бути в судових засіданнях свідчить і те, що виклики для явки в суд вони не могли отримати через неправильно зазначені адреси їх проживання в позовних заявах.

Що ж стосується пояснення свідка ОСОБА_15 секретаря судових засідань, допит якої проводився з ініціативи сторони захисту, то вона не дала чіткої відповіді з приводу явки сторін, а тільки зазначила, що якщо вона записала осіб в протокол, то це вказує на те, що вказані особи були в судовому засіданні.

Однак через недотримання обвинуваченим вимог законодавства щодо повного фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного запису він не спростував доводів сторони обвинувачення про те, що розгляд справи проводився у відсутності сторін , а тому в протоколі, який підписав ОСОБА_4 містилися неправдиві відомості щодо участі сторін в судових засіданнях.

Згідно з матеріалів справи ОСОБА_4 постановив ухвали з урахуванням даних, які містяться в протоколах судових засідань. Як зазначено в примітках ст. 358 КК України під офіційним документом у статті 366 КК слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує або посвідчує певні події, які спричинили наслідки правового характеру, чи можуть бути використані як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними особами органів державної влади, яким за законом надано право в зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. За таких підстав, беручи до уваги і те, що в протоколах містяться необхідні атрибути, їх підписано головуючим суддею по справі та секретарем судового засідання, то вони є офіційними документами. Відтак дії обвинуваченого за ч.1 ст. 366 КК кваліфіковані вірно, оскільки він склав завідомо неправдиві офіційні документи - п`ять протоколів судових засідань.

Суд, безпосередньо досліджені докази сторони обвинувачення, вважає належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Суд не бере до уваги та розцінює як спробу уникнути від відповідальності показання обвинуваченого з приводу того, що він не мав умислу на постановлення завідомо неправосудних рішень, оскільки це спростовуються безпосередньо дослідженими доказами.

Рішення є законним, а відтак правосудним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми.

Обвинувачений не заперечував факту постановлення ним вище зазначених судових рішень за встановлених судом обставин, але вважав, що постановлені під його головуванням вказані судові рішення не є завідомо неправосудними.

Однак суть прийнятих рішень у цих справах за однією ж схемою свідчить про їх завідому неправосудність, а свідоме ігнорування ОСОБА_4 діючого законодавства та допущені процесуальні порушення, підроблення ним офіційних документів- протоколів судових засідань - про прямий умисел обвинуваченого на постановлення таких рішень, бо явною була очевидна безпідставність заявлених позовів, розгляд яких і призвів до постановлення обвинуваченим завідомо неправосудних рішень.

В якості мотивів виправдання обвинувачений та захисник вказували в на те, що дані про порушення правил підсудності, не залучення до розгляду справи осіб, інтересів яких стосується предмет спору, не фіксування процесу технічними записами та ін. вказують тільки на халатність, неуважність ОСОБА_4 при розгляді справ і окремо самі по собі не можуть свідчити про наявність умислу на винесення ним завідомо неправосудного рішення.

Але такі доводи не заслуговують на увагу та водночас треба зазначити, що суд, даючи оцінку цим обставинам ( численним порушенням норм права в п`ятьох справах ) у сукупності, оцінив їх в поєднанні як складової частини, що призвели до єдиного результату - винесення кінцевого судового рішення.

Аналіз доказів, безпосередньо досліджених, дає підстави суду вийти за межі висунутого ОСОБА_4 обвинувачення за ч.2 ст. 375 КК України, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на ч.1 ст. 375 КК України, оскільки остання свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшла.

За змістом ч.3 ст.337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Мотивуючи своє рішення суд бере до уваги наступні обставини.

Згідно чинного законодавства за своїм змістом неправосудність судового акта в цивільному судочинстві може полягати, зокрема, у задоволенні необґрунтованого позову, у відмові в задоволенні законних позовних вимог.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК України, передбачає наявність діяння, в якому поєднуються два елемента - складання та підписання того чи іншого неправосудного процесуального акта та його оголошення, після чого злочин вважається закінченим. Незаконне і необґрунтоване визнається рішення, в якому висновки суду завідомо суперечать встановленим обставинам справи, або завідомо неправильно застосовано норми матеріального права, або яке свідомо постановлено з грубим порушенням норм процесуального права.

Кваліфікуючою ознакою такого злочину є спричинення тяжких наслідків, які можуть полягати у самогубстві, тяжкому розладі психічного або фізичного здоров`я потерпілого, завданні значної матеріальної шкоди тощо.

Проте Розділ ХVІІІ Особливої частини Кримінального кодексу України не містить приміток до статей цього розділу, де б визначалися розміри матеріальної шкоди, які б ураховувалися судом при кваліфікації відповідних діянь. Також суд зазначає, що в цьому випадку застосування аналогії закону при визначенні кваліфікуючих ознак злочину є неприпустимим.

Як зазначено у обвинуваченні і на чому наполягав прокурор в ході судового розгляду, в результаті постановлення ОСОБА_4 завідомо неправосудних ухвал з права власності територіальної громади м.Львова вибули 12 приміщень, загальною площею 2тис.452,4 кв.м., та загальною вартістю 3млн.502тис.862грн., що становить особливо великий розмір, і таким чином, винесення завідомо неправосудних ухвал спричинили тяжкі наслідки .

Вище зазначена кваліфікуюча ознака, спричинення тяжких наслідків, що є оціночним поняттям, свого підтвердження не знайшла, оскільки постановлення завідомо неправосудного рішення, яке у подальшому було скасовано, не може розглядатись як заподіяння тяжких наслідків у вигляді матеріальної шкоди.

В самому обвинувальному акті вказано, що майнова шкода, що спричинена неправосудними рішеннями, усунута шляхом їх скасування, що підтверджено матеріалами справи, наданими стороною обвинувачення.

Прокурором в судовому засіданні не уточнено, а в обвинуваченні не зазначено кому ж саме конкретно спричинено тяжкі наслідки, а потерпілими по справі ніхто не визнавався.

Окрім того, збитки в грошовому вираженні в сумі 3млн.602тис.862грн. не доведені, експертне дослідження з цього приводу не проводилося, а вище зазначена сума знайшла своє відображення лише у висновках про вартість майна, проведених суб`єктом оціночної діяльності .

З огляду на зазначене суд вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. на ч. 1 ст. 375 КК України, оскільки кваліфікуючі обставини, зазначені у ч. 2 вказаної статті, у діянні обвинуваченого відсутні.

Суд також вважає за необхідним виключити з обвинувачення за недоведеністю твердження про те, що член організованої групи Особа 3, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження в зв`язку з його розшуком, використовував корумповані зв`язки з суддею ОСОБА_4 , який діяв умисно в інтересах Особи 3.

Як стверджував прокурор в судовому засіданні в основу таких доводів лягли пояснення самого обвинуваченого на досудовому слідстві, викладені ним 17.07.2014року в протоколі допиту, як підозрюваного, в якому він зізнався, що його Особа 3, з яким він був знайомий, запропонував йому , що є люди, які хочуть вирішити позов в суді, предметом якого являлось визнання права власності на нерухоме майно в м.Львові шляхом подачі позовних заяв та укладення мирових угод ( т.4 ас.163-166); а також дані, викладені в протоколі огляду телефонних з`єднань між обвинуваченим та цією особою . (т.4 а.с.134-135).

Однак, в судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував викладеним обставинам, вказуючи , що такі пояснення з приводу стосунків з Особою 3, він вимушений був надати на пропозицію слідчого прокуратури, оскільки в іншому випадку сторона обвинувачення погрожувала йому обрання більш суворого запобіжного заходу взяття під варту. Насправді, він був знайомий з Особою 3, часто з ним зустрічався в позаробочий час , але ніяких розмов про звернення до суду з позовами про визнання права власності не вів.

Беручи до уваги вимоги викладені в ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, то суд важає, що такі пояснення обвинуваченого, викладені в протоколі допиту як підозрюваного, не є допустим доказом і тому суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими прокурору та посилатися на них.

Що ж стосується даних , викладених в протоколі огляду телефонних з`єднань між обвинуваченим та Особою 3, то , як вбачається з його змісту, в них тільки зафіксовано 40 телефонних розмов за період часу з 27.09.2012року по 02.04.2013року без розкриття їх змісту.

Признаючи покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст. 65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів, які складаються з п`ятьох епізодів, особу обвинуваченого, який не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей , відсутність обставини, які пом`якшують покарання та наявність обтяжуючої обставини - повторність.

Враховуючи наведене та фактичні обставини вчинення злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і буде відповідати принципу Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Як зазначено в п.15 Постанови ПВС України №7 від 24.10.2003року "Про практику призначення судами кримінального покарання" виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе начення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді судді, виніс завідомо неправосудні рішення, що унеможливлює здійснення ним правосуддя від імені держави , суд вважає за необхідне застосувати у відповідності до ч.2 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади судді , яке не передбачене санкцією ч.1 ст. 375 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін, - заставу.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК, ч.1 ст. 375 КК України та призначити покарання:

за ч.1ст. 366 КК України один рік обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк два роки ;

за ч.1 ст. 375 КК України із застосуванням ч.2 ст. 55 КК України два роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді протягом тьох років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін, - заставу.

Після вступу вироку в законну силу грошові кошти в сумі 60900 (шістдесят тисяч дев`ятсот) гривень, внесені ОСОБА_60 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ГУ ДКСУ в Львівській області МФО 825014 код ЗКПО 26306742 повернути заставодателю - ОСОБА_60 .

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) грн. 04коп. судових витрат, затрачених на проведення експертиз.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_1