open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Корнієнко Т.Ю., Полтавцевої Г.А.,

секретарів судового засідання - Сологуб В.І., Ушакової Н.В., Кацідима В.О.,

ТрончукаМ.Ю.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Тертичного О.А.,

потерпілого - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинувачених - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

та ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження № 12012110080000235 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_13, захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року, відносно

ОСОБА _10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_11, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Києві, раніше неодноразово судимої: 07.04.2004 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік; 15.06.2005 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 304, 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3,

які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Києві, раніше неодноразово судимого: 26.05.1998 Радянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140 КК України в ред. 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна; 25.09.2001 Радянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці; 16.08.2006 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

та

ОСОБА _13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області, раніше неодноразово судимого: 06.05.2003 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 185; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 04.07.2008 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 3 ст. 187 КК України;

в с т а н о в и л а:

Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року ОСОБА_10 і ОСОБА_11 визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України та засуджено до покарання кожну окремо:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке належить кожній з них на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд призначив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років кожній з конфіскацією всього майна, яке належить їм на праві власності.

Цим же вироком суд визнав ОСОБА_12 і ОСОБА_13 винуватими у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та засудив їх до покарання:

ОСОБА_12 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, а ОСОБА_13 - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Крім цього, суд прийняв рішення щодо речових доказів та судових витрат по справі, а також повністю задовольнив цивільний позов Київської міської клінічної лікарні № 17, стягнувши солідарно з усіх обвинувачених на користь лікарні 2344 грн. 79 коп. та частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, стягнувши солідарно з усіх обвинувачених на користь потерпілого: 7612 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків; 80000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Також суд стягнув солідарно з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь потерпілого 7133 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Судом обвинувачені визнані винуватими у вчиненні злочинів, скоєних за наступних обставин.

04.11.2012, в період часу з 17 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11, перебуваючи за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_1, разом з останнім розпивали спиртні напої. В подальшому ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та продовжуючи знаходитись у вищевказаній квартирі, вирішили таємно викрасти майно ОСОБА_2, вступивши таким чином, між собою в попередню злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_10, діючи узгоджено з ОСОБА_11 та скориставшись тим, що ОСОБА_2 після вживання спиртних напоїв заснув на кухні, пересвідчившись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, зайшли до житлової кімнати даної квартири, де побачили на столі монітор «Самсунг», ціною 800 грн., який таємно викрали. Після чого, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 05.11.2012 в період часу з 22 год. 00 хв. по 01 год. 00 хв. 06.11.2012, знаходячись біля кафе «Оазис» на території ринку «Елерон», що розташований по вул. Симиренка, 5 в м. Києві, разом зі своїми знайомими ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розповіла ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особі, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження про те, що за місцем мешкання ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_1, знаходяться цінні речі та запропонувала останнім незаконно ними заволодіти. На дану пропозицію ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження погодились, вступивши тим самим з ОСОБА_10 в попередню злочинну змову.

З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, розробили спільний план вчинення незаконного заволодіння майном ОСОБА_2, суть якого полягала в тому, що ОСОБА_10 подзвонить в домофон та вхідні двері квартири АДРЕСА_1 і коли ОСОБА_2 відкриє двері, то ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, із застосуванням фізичного насильства проникнуть до вказаної квартири і, зв'язавши власника даної квартири - ОСОБА_2, заволодіють майном останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 06.11.2012 приблизно о 03 год. 40 хв. разом із ОСОБА_11, діючи згідно розробленого плану подзвонили в домофон квартири АДРЕСА_1 і, користуючись довірою ОСОБА_2, сказали, що принесли монітор «Самсунг», який викрали напередодні. Тим часом ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, стояли осторонь та спостерігали за навколишньою обстановкою.

У цей час ОСОБА_2, який знаходився за місцем свого проживання, нічого не підозрюючи, почувши дзвінок в домофон та поспілкувавшись з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, сприйняв поведінку останніх як реальність та відкрив вхідні двері під'їзду. Після цього, ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, діючи згідно розробленого плану вчинення злочину, піднялись на дев'ятий поверх вказаного будинку, де розташована квартира № 114, в якій проживає ОСОБА_2

Продовжуючи далі свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння майном ОСОБА_2, ОСОБА_10, діючи узгоджено з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, подзвонила у вхідні двері квартири № 114, в якій проживає ОСОБА_2, а коли останній відкрив двері, то ОСОБА_12, діючи узгоджено з іншими особами, застосовуючи фізичне насильство, використовуючи предмет, який має сльозогінні властивості, приснув ним в обличчя ОСОБА_2, тим самим подолав опір останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном ОСОБА_10, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, разом з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, проникли у квартиру АДРЕСА_1, при цьому останні троє, стали наносити численні удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_2 з метою подолання опору останнього. Продовжуючи далі свої злочинні дії, направлені на подолання опору власника даної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, зв'язали йому руки та ноги, після чого, застосовуючи до ОСОБА_2, фізичне насильство небезпечне для життя чи здоров'я, умисно стали наносити останньому удари руками та ногами по різних частинах тіла, заподіявши сильний фізичний біль, а потім ОСОБА_13, діючи узгоджено з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, увімкнув праску та став наносити нею ушкодження ОСОБА_2, прикладаючи її до тіла останнього.

В результаті застосованого насильства потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки - перелому 10, 11 ребер справа по лопатковій лінії зі зміщенням уламків, ушкодженням парієнтальної плеври у заднє-нижньому вигляді, з явищами правостороннього пневматорексу, підшкірної емфіземи справа, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я); опіку 2-3 Б ступеня правої половини грудної клітки у розмірі 3,5 % поверхні тіла; множинних саден обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Тим часом, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи узгоджено з ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном та оберненням його на свою користь і особистого збагачення, обшукали квартиру та заволоділи: супутниковим тюнером «АВ ІРВОХ 9000НD», ціною 5000 грн.; системним блоком до комп'ютера, ціною 2000 грн.; чоловічою курткою, ціною 600 грн.; чоловічою дублянкою, ціною 800 грн.; мобільним телефоном «Самсунг GT-EI 080W», ціною 700 грн.; звуковою колонкою, ціною 80 грн.; DVD-плеєром «Wokster», ціною 800 грн.; пилососом «Філіпс», ціною 700 грн., а всього на загальну суму 10680 грн.

Заволодівши вказаним майном ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.

Не погоджуючись із зазначеним вироком суду прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_13, адвокати ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.

При цьому, прокурор у своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок суду відносно ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 скасувати в частині призначеного обвинуваченим покарання у зв'язку з його м'якістю. Постановити новий вирок, яким признати ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України - у вигляді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності, та на підставі ст. 70 КК України призначити їй остаточне покарання, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, у вигляді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і призначити покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинувачених, посилається на те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених.

На думку прокурора, суд вірно оцінив зібранні по справі докази, прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кожному з них кримінальних правопорушень, однак при призначені останнім покарання, недостатньо врахував особу обвинувачених, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність, внаслідок чого призначив ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надто м'яке покарання, яке не відповідає особі обвинувачених та ступеню тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення.

Зокрема, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання суд, як вважає прокурор, не врахував, що вони раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, що свідчить про наявність у них відчуття безкарності та те, що обвинувачені не зробили для себе будь-яких висновків та не стали на шлях виправлення.

Крім цього, суд не надав належної оцінки тим обставинам, що зазначені обвинувачені вчинили умисний і корисливий злочин, ніде не працюють, що вказує на їх підвищену суспільну небезпечність, а також на їх стійку антисоціальну спрямованість.

Більш того, під час допиту в судовому засіданні, обвинувачені свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України не визнали, надавали суду показання, якими намагалися ввести суд в оману, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

В апеляції захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В обґрунтування цього захисник посилається на те, що вирок суду є незаконним через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а саме у зв'язку з тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_2 та кожного з обвинувачених, як вважає захисник, жодним чином не підтверджена участь його підзахисного ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Захисники обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі також просять вирок суду відносно ОСОБА_10 скасувати в частині її засудження за ч. 3 ст. 187 КК України, а кримінальне провадження в цій частині - закрити, за відсутністю в її діях складу злочину.

В обґрунтування своїх вимог, захисники посилаються на те, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_10 за ч 3 ст. 187 КК України, а також через те, що судом були допущені неповнота судового розгляду та порушення норм процесуального права.

Зокрема, захисники звертають увагу на те, що ОСОБА_2 під час його допиту в суді показував про те, що ОСОБА_10 не приймала участі у його побиті. Аналогічні показання відносно ОСОБА_10 надали обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у зв'язку з чим висновки суду щодо участі ОСОБА_10 у розбійному нападі не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, так само як і не спростовані показання ОСОБА_10 стосовного того, що вона прийшла до потерпілого з метою обговорення питання, щодо повернення викраденого монітору.

Також, на думку захисників, не знайшли свого підтвердження і інші обставини відносно ОСОБА_10, а саме той факт, що під час подій, які є предметом розслідування, вона знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, а також те, що вона розповіла іншим обвинуваченим про наявність цінних речей в квартирі потерпілого та вступила з ними в попередню змову на вчинення розбійного нападу.

Таким чином, як вважають захисники ОСОБА_10, вироком суду не встановлено роль кожного обвинуваченого у вчиненні інкримінованого їм злочину, а суд обмежився лише припущенням щодо наявності розробленого злочинного плану та попередньої змови між обвинуваченими.

Обвинувачена ОСОБА_11 та її захисники - адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у своїх апеляційних скаргах просять скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 187 КК України, а кримінальне провадження в цій частині - закрити, за відсутністю в її діях складу злочину.

В обґрунтування поданих скарг обвинувачена ОСОБА_11 та її захисники посилаються на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду першої інстанції, у вирку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду містять істотні суперечності.

Крім цього, апелянти вказують на допущені судом першої інстанції неповноту судового розгляду та порушення норм процесуального права.

Зокрема, як зазначається у скаргах обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисників, аналіз показань потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні дозволяє зробити висновок про те, що висновки суду першої інстанції щодо дій у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. При цьому у вироку викладені не всі показання потерпілого, а лише ті, які обґрунтовують обвинувачення щодо ОСОБА_11

Також, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, не знайшли свого підтвердження припущення сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_11 вчиняла інкриміновані їй дії у стані алкогольного сп'яніння; що ОСОБА_10 розповіла обвинуваченим, у тому числі ОСОБА_11, про наявність у квартирі потерпілого цінних речей та про наявність попередньої змови між обвинуваченими на вчинення будь-яких дій, а також розробленого плану незаконного заволодіння чужим майном.

На думку обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисників, досліджені в судовому засіданні докази (показання потерпілого та обвинувачених) підтверджують те, що ОСОБА_11 не мала на меті проникати до житла потерпілого проти його волі, не застосовувала до нього будь-якого насильства та не вимагала від нього гроші або інші цінності.

Крім цього, апелянти звертають увагу на те, що судом були поверхнево досліджені відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_11 та обставини, що пом'якшують її покарання.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_13, з урахуванням внесених під час її апеляційного розгляду уточнень, ставиться питання про зміну вироку, виключення з мотивувальної частини вироку вказівки на вчинення ним розбою за попередньою змовою групою осіб та пом'якшення призначеного йому покарання, шляхом зменшення строку покарання.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_13 посилається на те, що вирок суду підлягає зміні, а призначене йому покарання - пом'якшенню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Як зазначає у своїй скарзі обвинувачений ОСОБА_13, під час судового розгляду суд не звернув уваги на те, що попередньої змови між обвинуваченими не було. Всі насильницькі дії щодо потерпілого ОСОБА_2 він, ОСОБА_13, вчиняв сам.

При призначенні покарання суд першої інстанції, як вважає обвинувачений ОСОБА_13, не врахував його щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, що, згідно ст. 66 КК України, є обставинами, які пом'якшують покарання.

Крім цього, ОСОБА_13 звертає увагу на те, що в ході розгляду справи, під час судового слідства, він не відмовлявся від дачі правдивих показань, визнав цивільні позови, підтвердив обставини вчинення злочину, вказавши на час, місце, спосіб та мету його вчинення, а також на те, що судом не була врахована його позиція про те, що він мав намір вговорити ОСОБА_2 не звертатися до міліції стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні та скарг інших учасників кримінального провадження та просив залишити їх без задоволення, а вирок суду - без змін; пояснення потерпілого та його представника, які залишили на розгляд суду скаргу прокурора та заперечували проти задоволення скарг інших учасників кримінального провадження; пояснення обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали скарги обвинувачених та їх захисників; провівши судові дебати; надавши обвинуваченим останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів вважає, що жодна з апеляційних скарг не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, незважаючи на доводи апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_11 її захисників - адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_13, захисників обвинуваченої ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку суду та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та зміни вироку відносно ОСОБА_13, оскільки вважає цей вирок законним через те, що його ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, які передбачені КПК України.

Крім того, це рішення є обґрунтованим та вмотивованим, оскільки висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кожному з них злочинів, за обставин наведених у вироку, ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та яким суд надав відповідну правову оцінку відповідно до вимог закону.

Зокрема, незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своє причетності до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а також заяви обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що цей злочин він вчинив самостійно, а не за попередньою змовою групою осіб, як зазначено у вироку, судом першої інстанції встановлено та наведено у вироку достатньо доказів, які підтверджують формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а також форми вини та мотивів вчинення цього кримінального правопорушення.

При цьому, враховуючи той факт, що жоден з обвинувачених не заперечував у судовому засіданні своєї присутності у квартирі потерпілого ОСОБА_2 під час вчинення розбійного нападу, а також інші встановлені під час судового розгляду обставини, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого, оскільки, незважаючи на їх критичну оцінку з боку обвинувачених та їх захисників, вони не викликають сумнівів у свої достовірності та повністю узгоджуються з іншими доказами, на яких ґрунтуються висновки суду.

Досліджені під час судового розгляду показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини проникнення до його квартири обвинувачених, характеру, об'єму та наслідків застосованого ними до нього насильства, а також майна, яким вони хотіли заволодіти та заволоділи, з урахуванням інших доказів, які наведені у вироку, у тому числі: протоколів огляду місця події злочину від 06.11.2012 року з відповідними додатками (т. 1, а.с. 132-148); протоколу огляду та вилучення одягу ОСОБА_12 від 06.11.2012 року (т. 1, а.с. 149); протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 06.11.2012 року, згідно якому потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_12 як особу, яка вчинила напад на нього (т. 1, а.с. 150-151); висновку експерта № 7/Е від 14.01.2013 року про характер, локалізацію та ступінь тяжкості спричинених потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 154-158); висновку експерта № 12 від 14.01.2013 року, за підсумками якого на джинсах, вилучених у ОСОБА_12 виявлені сліди крові, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 51-54), дозволили суду першої інстанції зробити правильний висновок про те, що вина ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні нападу за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з проникненням у житло (розбою), так само як і вина ОСОБА_10 і ОСОБА_11, у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб, повністю доведена, а їх дії правильно кваліфіковані за тими статтями, за якими вони засуджені.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників, у тому числі щодо відсутності доказів, які б підтверджували доведеність обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13, поєднаногоіз насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з проникненням у житло, колегія суддів не може погодитися з ними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та суперечать доказам, на підставі яких було зформулюване обвинувачення, визнане судом доведеним.

При цьому, незалежно від того, вказував чи ні потерпілий ОСОБА_2 у своїх показаннях в судовому засіданні про те, ким саме із обвинувачених і яке конкретно насильство застосовувалось до нього під час розбійного нападу, встановлені під час судового розгляду дані про характер, послідовність, локалізацію та інтенсивність цього насильства, а також інші обставини цього кримінального правопорушення дозволяють зробити висновок про те, що воно вчинялось за попередньою змовою групою осіб, тобто всіма обвинуваченими, а не одним ОСОБА_13, як безпідставно стверджує останній у своїй скарзі, оскільки всі ті дії, які були вчинені після того, як потерпілий відчинив двері своєї квартири, про які він повідомив суду, не могли бути вчинені однією особою, яка діяла самостійно, без попередньої згоди інших осіб, у даному випадку без попередньої згоди ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про що свідчать не тільки показання самого потерпілого, а й об'єктивні дії кожного з обвинувачених, у тому числі дії, яких вони не заперечували під час їх допиту в суді першої інстанції.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив показання обвинувачених, у тому числі показання ОСОБА_13, про відсутність між ним та іншими обвинуваченими попередньої змови на вчинення розбійного нападу, як бажання уникнути відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими матеріалами кримінального провадження, показаннями потерпілого, а також узгодженістю їх дій для досягнення кінцевої мети - заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2

Це стосується і доводів апеляцій з приводу відсутності доказів того, що під час вчинення розбійного нападу на потерпілого, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходились у стані алкогольного сп'яніння, оскільки незалежно від того, чи були вони у такому стані під час розбійного нападу, зазначена обставина, яка обтяжує покарання, не може бути виключена із вироку суду, оскільки під час судового розгляду безспірно встановлено, що вони перебували у стані алкогольного сп'яніння під час крадіжки у потерпілого монітора «Самсунг», яку було вчинено на передодні 04.11.2012 року, чого не заперечувала жодна з обвинувачених.

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи скарг обвинувачених та їх захисників щодо допущених судом першої інстанції неповноти судового розгляду та порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки в них не міститься належного обґрунтування, яке б дозволило зробити висновок про необхідність зміни або скасування вироку суду з наведених вище підстав.

Більш того, в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 взагалі відсутні будь-які дані про те, що під час судового розгляду цього кримінального провадження були допущені такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування вироку суду в частині засудження ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України та закриття провадження в частині у зв'язку з відсутністю в їх діях складу зазначеного злочину, так само як і для зміни вироку відносно ОСОБА_13 та виключення з його мотивувальної частини вказівки на вчинення ним розбою за попередньою змовою групою осіб.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні щодо невідповідності призначеного обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання внаслідок його м'якості, а також доводів скарги обвинуваченого ОСОБА_13 щодо пом'якшення призначеного йому покарання, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки колегія суддів не вбачає для цього законних підстав.

Так, зазначені скарги не містять в собі належного та достатнього обґрунтування, яке б дозволило суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що призначене обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання, за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Як вбачається із вироку суду, при призначенні обвинуваченим покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу кожного із обвинувачених, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, як прямо зазначено у вироку, при призначенні покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд врахував відсутність обставин, які б пом'якшували їх покарання; наявність обставин, що обтяжують їх покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; дані про особу кожної з них, а саме те, що вони: не заміжні; не працюють; мають постійне місце проживання, за яким кожна з них характеризується посередньо; за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, а також на обліку у лікаря-психіатра не перебувають; ОСОБА_10 раніше не судима, а ОСОБА_11 судима за корисливі злочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за необхідне призначити обом покарання за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України, в межах санкцій цих статей, із застосуванням положень ст. 70 КК України, - у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить кожній з них на праві власності, оскільки, на думку суду, їх виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання останнього - щире каяття та відсутність обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_12; наявність обставин, що обтяжують їх покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; дані про особу кожного з них, а саме те, що вони: не одружені; не працюють; мають постійне місце проживання, за яким ОСОБА_12 характеризується позитивно, а ОСОБА_13 - посередньо; за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, а також на обліку у лікаря-психіатра не перебувають; обидва раніше неодноразово судимі за корисливі злочини, а ОСОБА_12 крім того має двох малолітніх дітей.

З урахуванням вищенаведеного, суд також визнав за необхідне призначити обом покарання за ч. 3 ст. 187 КК України, в межах санкції цієї статті, у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить кожному з них на праві власності, оскільки, на думку суду, їх виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, колегія суддів не вбачає жодних даних про наявність підстав для скасування або зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченим покарання, у тому числі через невідповідність призначеного їм покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі кожного із обвинувачених.

Крім цього, колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що незважаючи на відповідне клопотання обвинуваченої ОСОБА_10, до неї не можуть бути застосовані положення ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» щодо скорочення наполовину невідбутої частини покарання , оскільки, на момент розгляду кримінального провадження апеляційним судом, вона не являється засудженою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, а апеляційний суд м. Києва, не відноситься до числа тих судів, на які покладається виконання цього Закону щодо таких засуджених.

До того ж, відповідно до положень ст. 8 вказаного вище Закону, амністія взагалі не застосовується до осіб, яких засуджено за злочини, перераховані у п. «є» цієї статті, у тому числі за розбій (ст. 187 КК України 2001 р.).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відносноОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому цей вирок повинен бути залишеним без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_13, захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва -

у х в а л и л а:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_13, захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Корнієнко Т.Ю.) ( Полтавцева Г.А.)

Справа № 11-кп/796/652/2014

Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жмудь В.О.

Доповідач - суддя Новов С.О.

Джерело: ЄДРСР 41150271
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку