open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4072/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Козуб К.О., представника відповідача - Асіпцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності по не усуненню порушень та відхиленню подання, зобов'язання виконати вимоги викладені у подані прокуратури.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прокуратурою Голосіївського району м. Києва проведено перевірку додержання вимог ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в діяльності Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації під час винесення розпорядження у січні 2014 року.

За результатами перевірки голові Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Курінному Ю.Ю. прокуратурою Голосіївського району міста Києва винесено подання №88-1931 вих.-14 від 04.03.2014 про усунення порушень вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

В поданні №88-1931вих.-14 від 04.03.2014 зазначено наступне: привести положення розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №7 від 17.01.14 «Про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг, які надаються структурними підрозділами Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» у відповідність із наведеними положеннями Закону України «Про адміністративні послуги» шляхом внесення змін до відповідних інформаційних карток адміністративних послуг. Також привести положення розпоряджень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 3 від 13.01.2014 «Про проходження практики студентом Академії праці, соціальних відносин і туризму у Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації», №4 від 16.01.2014 «Про проходження практики студентом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана у Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації» у відповідність із вимогами ст.ст. 2, 24 КЗпП України шляхом виключення із даних розпоряджень посилань на роботу, трудову дисципліну та правила внутрішнього трудового розпорядку, допущені порушення яких студентами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мають обліковуватись керівниками практики. Про вжиті заходи повідомити прокуратуру Голосіївського району м. Києва у 10 строк з дати надходження подання, долучивши копії документів, що свідчать про усунення виявлених порушень.

Дане подання №88-1931 вих.-14 від 04.03.2014 зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією за вхідним номером №100/873 від 05.03.2014.

За підписом голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Курінного Ю.Ю. на подання у встановлені строки надано відповідь №100-1802 від 14.03.2014, в якій зазначено, що з порушеннями не погоджується, подання - відхилено.

Вказуючи на протиправність дій Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відхилення подання прокуратури, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті зазначених розпоряджень Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №7 від 17.01.2014 «Про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг, які надаються структурними підрозділами Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» затверджено ряд інформаційних карток адміністративних послуг.

За наслідками проведеної прокуратурою Голосіївського району міста Києва перевірки Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації виявлено ряд порушень, зокрема Закону України «Про адміністративні послуги».

Так, за твердженням позивача, в інформаційних картках адміністративних послуг «Повідомна реєстрація колективних договорів», «Видача посвідчення «Ветеран праці», «Надання статусу та видача довідки «Дитина війни», «Видача посвідчення «Учасник війни», «Видача посвідчення «Член сім'ї загиблого». «Видача посвідчення «Інвалід війни», «Видача посвідчення «Жертва нацистських переслідувань», «Видача посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Видача посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу», «Видача довідки про отримання (неотримання) соціальної допомоги», «Видача направлень на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації», що надаються Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, режим роботи даної установи у суботу не зазначено.

При цьому, п 3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачає, що суб'єкти надання адміністративних послуг зобов'язані забезпечити здійснення посадовими особами прийому суб'єктів звернень згідно з графіком, затвердженим керівником відповідного суб'єкта надання адміністративних послуг. Кількість годин прийому суб'єктів звернень має становити не менше 40 годин на тиждень, у тому числі в суботу - не менше шести годин.

Крім того, в порушення п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про адміністративні послуги» в інформаційних картках адміністративних послуг «Видача довідки про перебування у списках бажаючих прийняти участь у програмах «Доступне житло», «Надання житлової площі, службових житлових приміщень та приєднання житлової площі», «Надання житла з фонду соціального призначення», «Видача ордеру на житлову та службову житлову площу», «Внесення змін до облікових справ», «Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (взяття на квартирний облік», «Зарахування на соціальний квартирний облік», «Видача довідки про перебування на квартирному обліку», «Включення / виключення до/із складу службових житлових приміщень», що надаються відділом обліку та розподілу житлової площі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, встановлено кількість годин прийому суб'єкта звернення лише 6 годин 45 хвилин на тиждень.

Як встановлено судом першої інстанції, безпосередній прийом суб'єктів звернення здійснює відділ (Центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Так, Положенням про відділ (Центр) надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №466 від 15.08.2013, а саме п. 18 встановлено час прийому суб'єктів звернень у відділі (Центрі), а саме час прийому становить 6 днів на тиждень та 7 год. на день, із них два дня на тиждень у вівторок та четвер здійснює прийом суб'єктів звернень до 20:00 години та в суботу до 16:00 години.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку, що в цій частині відповідачем подання прокурора відхилено правомірно.

Позивачем також зазначено, що всупереч положенням Закону України «Про адміністративні послуги» у картках адміністративних послуг, затверджених розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №7 від 17.01.2014, відсутнє посилання на Закон України «Про адміністративні послуги», як на нормативний акт, яким регламентується їх надання.

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст. 8 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про акти законодавства, що регулюють порядок та умови надання адміністративної послуги. ч.1 ст.2 даного Закону зазначає, що його дія поширюється на суспільні відносини, пов'язані з наданням адміністративних послуг.

Згідно з ст.3 Закону України «Про адміністративні послуги» законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до тих нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг.

Так, інформаційна картка адміністративних послуг містить акт спеціалізованого законодавства, яким безпосередньо регулюється надання адміністративної послуги.

При цьому, в Законі вимога щодо зазначення кількості актів законодавства чи зазначення вичерпного переліку актів законодавства в картках відсутня.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Проте, в інформаційних картках, затверджених розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №7 від 17.01.2014, серед способів отримання відповіді (результату) зазначено отримання повноважним представником від трудового колективу або адміністрації, видача особисто заявнику або іншій особі, яка представляє його інтереси, видача довідки тощо та не містить інформацію про можливість направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення.

Спосіб отримання відповіді (результату) поштою із затверджених зазначеним розпорядженням 58 карток адміністративних послуг зазначено лише в інформаційній картці «Надання архівних довідок та копій документів, які зберігаються в архівному відділі», а поштою рекомендованим листом - у інформаційних картках адміністративних послуг «Присвоєння ІІ-ІІІ спортивних розрядів», «Надання другої категорії дитячо-юнацьким спортивним школам».

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що положення ч.5 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» не містить вимоги та не зобов'язує суб'єкта надання адміністративної послуги зазначення в інформаційній картці адміністративної послуги, способу отримання відповіді.

Крім того, в поданні №88-1931 від 04.03.2014 зазначено, що усупереч п.3 ч.2 ст.8 Закону України «Про адміністративні послуги» інформаційна картка адміністративної послуги «Видача довідки з реєстру документів дозвільного характеру» не містить порядок внесення плати за адміністративну послугу (до банківської установи, каси суб'єкта надання адміністративної послуги тощо).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію передбачену п.3ч.2 ст.8 Закону України «Про адміністративні послуги», вказує, що послуга є платною (п.11), інформація щодо законодавства (п.11.1), інформацію про розмір плати (34,00грн.) вказано в п.11.2, інформацію про розрахунковий рахунок та реквізити на які необхідно сплатити необхідну суму (п.11.3).

Таким чином, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» вся необхідна інформація у картці вказана. При цьому, законодавцем не встановлена вимога щодо обов'язку суб'єкта надання адміністративної послуги зазначати в яку установу сплачувати кошти.

Також позивач посилається на те, що у порушення п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адміністративні послуги» у наведених інформаційних картках для визначення фізичної чи юридичної особи, яка звертається за отриманням адміністративних послуг, застосовується поняття «заявник», а не «суб'єкт звернення».

Так, ст.1 Закону України «Про адміністративні послуги» визначає терміни які вживаються у вказаному Законі. Проте будь-яких обов'язків щодо зазначення цих термінів в інформаційних картках адміністративних послуг Закон не встановлює.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.56 ЦПК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Згідно з п.3 ч. 1 ст.71 ЦПК України до правочинів, які вчиняються з дозволу органу опіки і піклування, зокрема, віднесено укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та(або) державній реєстрації.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст.23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевої державної адміністрації віднесено вирішення питання щодо встановлення опіки і піклування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про адміністративні послуги» виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Разом з тим, як зазначено в поданні №88-1931 від 04.03.2014 в порушенням зазначених положень, в інформаційній картці адміністративної послуги «Видача дозволу опікуну або піклувальнику на укладання договорів від імені підопічного, які підлягають нотаріальному посвідченню» підставою для одержання адміністративної послуги зазначено рішення опікунської ради, що не вимагається Цивільним кодексом України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації», на які міститься посилання у інформаційній картці, як на нормативні акти, що врегульовують надання цієї адміністративної послуги.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, №34/166/131/88 від 26.05.1999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за №387/3680 та Постанова Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» встановлено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що правомірною є вказівка, зазначена в картці, що для отримання адміністративної послуги «Видача дозволу опікуну або піклувальнику на укладення договорів від імені підопічного, які підлягають нотаріальному посвідченню» необхідною підставою є рішення опікунської ради.

Стосовно розпоряджень №3 від 13.01.2014 «Про проходження практики студентом Академії праці, соціальних відносин і туризму у Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації» та №4 від 16.01.2014 «Про проходження практики студентом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана у Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації», колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказаними розпорядженнями зараховано для проходження практики у структурних підрозділах Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації студентів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Пунктом 5 вказаних розпоряджень на керівників практики покладено обов'язок забезпечити облік виходу на роботу цих студентів та повідомляти відповідні вищі навчальні заклади про порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, правил і норм охорони праці, інші порушення та нещасні випадки, що сталися з ними.

Так, позивач зазначає, що оскільки з особами, які проходять практику, не виникає трудових відносин, то облік виходу ними на роботу здійснюватися не може, як і порушення ними трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Частина 1 ст.159 КЗпП України покладає на працівника обов'язок додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації.

Крім того, у договорах №1 від 16.12.13 із Академією праці, соціальних відносин і туризму та №01/01 від 16.01.14 із Державним вищим навчальним закладом «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана» про проходження практики студентів вищих навчальних закладів ОСОБА_5 та ОСОБА_6. на районну державну адміністрацію, як на базу практики, взято обов'язок призначити наказом кваліфікованих спеціалістів для безпосереднього керівництва практикою.

При цьому, позивачем зазначено, що ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначає, що голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає саме розпорядження, а не накази.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються, як законами так і підзаконними нормативно - правовими актами.

Як встановлено судом першої інстанції, при прийнятті зазначених вище розпоряджень, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, окрім Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керувалась і Наказом Міністерства освіти України №93 від 08.04.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.04.1993 за №35, яким затверджено Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (надалі - Положення).

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що з базами практики (підприємствами, установами, організаціями будь - яких форм власності) вищі навчальні заклади завчасно укладають договори на її проведення за формою, визначеною в додатку №1 (далі - Типова форма).

Так, пп.1.1-1.8 типової форми договору встановлено обов'язки безпосередніх керівників, призначених базами практики, основними із яких є забезпечення студентам умов безпечної роботи на кожному робочому місці, облік виходів на роботу студентів - практикантів, а також про всі порушення трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку та про інші порушення повідомляти навчальний заклад.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при укладенні договорів про проходження студентами практики, а також при прийнятті розпоряджень №3 від 13.01.2014 та №4 від 16.01.2014 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України.

При цьому, зазначені Розпорядження є актами індивідуальної дії та на даний момент вже вичерпали та припинили свою дію у зв'язку з виконанням їх приписів.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та рішень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу суду в повному тексті виготовлено 13.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.

Джерело: ЄДРСР 40924833
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку