№ К-36590/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії “Украгропромторг”

на постанову Господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 3/47-17/168

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії “Украгропромторг”

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Гриценко Ю. В., Даниленко Я. П.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною компанією “Украгропромторг”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 27.02.2004р. № 0000212600/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1405 722 грн., в т. ч. 702 861 грн. основного платежу та 702 861 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0000262600/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1010456 грн. та зобовязання сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109445 грн. 70 коп., а також про зобовязання провести коригування в обліку платника податку в сторону зобовязання до зменшення на суму податкового донарахування за рішенням.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 3/47-17/168 у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що контрагент позивача АТЗТ “Сінтез” на податковому обліку не перебуває та не є платником податку на додану вартість; податкові накладні від імені АТЗТ “Мазепа” видані після визнання його банкрутом не його ліквідатором; податок на додану вартість по інших податкових накладних, виданих зазначеними в акті контрагентами, не може бути включений позивачем до складу податкового кредиту, оскільки факт його сплати у звітних періодах відсутній; обовязок проведення коригування в обліку платника податку виникає в разі визнання нечинними (скасування) спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 2 ст. 104 ЦК України, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. ст. 72, 167, 209 КАС України.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, постанову та ухвалу залишити без змін, вважаючи їх прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 26.02.2004р. № 5/т/26-260 про результати позапланової документальної перевірки по питанню правомірності відшкодування ПДВ за період з 01.12.2002р. по 01.12.2003р. в якому зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого зменшено відємне значення по податку на додану вартість в сумі 1010456 грн. та донараховано ПДВ в сумі 702861 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом; суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

З аналізу наведених норм слідує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що фактично надмірна сплата податку на додану вартість покупцем не здійснена.

Так, по даній справі судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлений факт виявлення відповідачем віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в ціні товарів, розрахунки за які позивачем з його контрагентами не здійснені, тобто фактично відсутня надмірна сплата такого податку, а також видання позивачу податкової накладної АТЗТ “Сінтез”, тоді як підтвердження про реєстрацію останнього як платника ПДВ відсутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 23, абз. 1 ч. 1 ст. 24, абз. 5 ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора; ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Встановивши видачу та підписання податкових накладних від імені АТЗТ “Мазепа” після визнання останнього банкрутом не його ліквідатором, суди правомірно зазначили про неможливість підтвердження на підставі цих податкових накладних податкового кредиту позивача.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії “Украгропромторг” без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 16.05.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі № 3/47-17/168 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Бившева Л. І.

(підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.