№ К-33922/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Костенка М. І.,

Маринчак Н. Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. у справі № 27/144

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Славута плюс”

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Славута плюс”, з урахуванням послідуючих змін,подано позовпро визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.03.2005р. № 0000212306/0/12693 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. у справі № 27/144 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 19.05.2005р., яке підлягає врахуванню по даній справі, зазначені в акті перевірки факти не мали місця; позивачем надані документи на підтвердження правомірності здійснення діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив, а протилежне відповідачем не доведено.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 153 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 108 та зазначив про ненадання судами належної правової оцінки наказу позивача від 15.04.2002р. № 4.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, постанову та ухвалу – без змін, вважаючи їх обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт від 23.03.2005р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності в якому зазначено про встановлення реалізації алкогольних напоїв (горілки) на розлив в підприємстві роздрібної торгівлі (магазин).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 153 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій; продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, позивач правомірно реалізовував алкогольні напої на розлив для споживання на місці у відділі свого магазину за наявності в нього ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та послуг, висновку санітарно-епідеміологічної станції на початок роботи, затвердженого асортиментного переліку продовольчих товарів відділу та кафетерію, а також видання наказу про визначення статусу кафетерію як спеціалізованого відділу об’єкта громадського харчування з універсальним асортиментом товарів, що не суперечить положенням ст. 7 Закону України “Про підприємства в Україні” (чинного на дату видання наказу).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ч. 1 ст. 72 КАС України зробив посилання на рішення Нікопольського міськрайонного суду від 19.05.2005р., яке набрало законної сили та яким встановлена відсутність описаних в акті перевірки порушень.

За вказаних обставин, зважаючи на дотримання норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. у справі № 27/144 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Бившева Л. І.

(підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Костенко М. І.

(підпис) Маринчак Н. Є.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.