ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.03.2006р. (суддя Соп’яненко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.) позов задоволено. Постановлено розірвати Договір №96 про надання послуг по веденню реєстру власників цінних паперів від 04.08.2003р., укладений між позивачем та відповідачем, зобов’язати відповідача передати реєстр власників цінних паперів позивача реєстратору –Акціонерному банку “Брокбізнесбанк”, стягнути з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені рішення і постанову, та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. ст. 15, 17 ч.3, 103, 104, Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.08.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №96 про надання послуг по веденню реєстру власників цінних паперів. Позивач, дійшовши висновку про неодноразові порушення відповідачем умов зазначеного договору та ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків, 21.09.2002р. провів загальні збори акціонерів, на яких було прийнято рішення про розірвання в односторонньому порядку договору на ведення реєстру власників цінних паперів №96 від 04.08.2003р. та про передачу реєстру власників цінних паперів реєстратору Акціонерний банк “Брокбізнесбанк”. 02.12.2005р. позивач надіслав відповідачу повідомлення №631/1 про розірвання в односторонньому порядку Договору №96 від 04.08.2003р. та передачу реєстру власників іменних цінних паперів реєстратору Акціонерний банк “Брокбізнесбанк”, яке було отримано відповідачем 02.12.2005р. Відповідач відмовив позивачу у наданні реєстру та внесенні змін до системи реєстру, визнавши збори акціонерів такими, що не відбулися. Вказані обставини послужили причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання договору №96 та зобов’язання відповідача вчинити дії з передачі реєстру власників цінних паперів реєстратору.

Господарські суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ст. 526, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, п. 10.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №60 від 26.05.1998р., позивач мав право в односторонньому порядку розірвати договір №96, а відповідач повинен був вчинити дії по передачі реєстру власників цінних паперів позивача АК “Брокбізнесбанк”, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний господарський суд в своїй постанові зазначив, що посилання відповідача на порушення норм процесуального права, зокрема територіальної підсудності, необґрунтовано.

Між тим судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно ст.9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснюється емітентом або реєстратором на підставі договору. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно ст.653 ч.2 цього кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів позивача останній повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку спірного договору як це передбачено п.8.2 його умов, а відповідач в порушення п.8.3 цього договору та листа позивача, відмовився передати реєстр власників іменних цінних паперів реєстратору АБ “Брокбізнесбанк”. При цьому судами встановлено що позивач мав право в односторонньому порядку розірвати спірний договір, а відповідач повинен був учинити дії з передачі реєстру власників іменних цінних паперів позивача іншому реєстратору.

Однак судом апеляційної інстанції за таких обставин порушено норми матеріального права, а саме ст.ст.598, та 653 ЦК України, та порушено приписи ст.43 ГПК України оскільки судами не дано належної оцінки зазначеним доказам, та не з’ясовано, з врахуванням встановлених судами обставин того, що маючи право в односторонньому порядку розірвати спірний договір, чи розірвав його позивач з врахуванням встановлених судами правовідносин сторін щодо виконання п.8.2 його умов. Вважаючи, що позивач має право в односторонньому порядку розірвати спірний договір суди не з’ясували чи позивач скористався цим правом з врахуванням характеру правовідносин сторін та досліджених судами доказів, як і не з’ясовано та не перевірено тієї обставини чи, відповідно до приписів ст.ст.598, та 653 ЦК України, зобов'язання за спірним договором припинено позивачем (у повному обсязі або частково).

Крім того, відповідно до приписів ст.111-10 ч.2 п.3 ГПК України постанова та рішення судів підлягають скасуванню оскільки суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується прав і обов’язків Акціонерного банку “Брокбізнесбанк”, який не був залучений до участі у справі, а суд апеляційної інстанції вказане порушення не усунув.

Також, згідно приписів ст.15 ч.1 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як вбачається з позовної заяви позивач зазначив у ній про місцезнаходження відповідача у м. Києві. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі суд апеляційної інстанції в порушення приписів ст.101 ГПК України не перевірив з яких підстав справу у даному спорі розглянуто господарським судом не за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, а за місцезнаходженням позивача. Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не мотивована.

Між тим, згідно ст.15 ч.4 зазначеного кодексу якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Однак вказаних обставин судами попередніх інстанцій не перевірено.

З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до приписів ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити відповідно до приписів ст.15 ГПК України чи є передбачені цією нормою підстави для розгляду справи у даному господарському суді і у разі якщо суд встановить наявність таких обставин на підставі відповідних доказів із дослідженням їх у судовому засіданні зазначивши про це у відповідному процесуальному документі, належить всебічно та повно з’ясувати інші вищезазначені обставини справи в їх сукупності, усунути порушення норм матеріального і процесуального права, та вирішити спір відповідно до закону. Якщо буде встановлено що справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи відповідно до приписів ст.17 ч.1 ГПК України належить надіслати за встановленою підсудністю у порядку і строки, що встановлені цією нормою.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, ч.2 п.3, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Реєстраційна Компанія” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. та рішення Господарського суду Сумської області від 27.03.2006р. у справі № 2/90-06 Господарського суду Сумської області скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Г. Кравчук

С у д д і Г. Мачульський

В. Шаргало