КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8265/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі - Позивач, ТОВ «Софіт-Люкс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про визнання протиправними дій Відповідача при винесенні рішення від 11.03.2014 року №100250001/2014/000064/2 про коригування митної вартості товарів та скасування рішення Митниці від 11.03.2014 року №100250001/2014/000064/2 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що неподання Позивачем визначених Митницею додаткових документів, а також наявність розбіжностей у поданих ТОВ «Совіт-Люкс» документів підтверджує обґрунтованість сумнівів Відповідача про правомірність формування Позивачем митної вартості імпортованого товару, а відтак позовні вимоги є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, згідно з контрактом від 02.04.2012 року №SMA16 (далі - Контракт), укладеного між компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Продавець) та ТОВ «Софіт-Люкс» (Покупець), Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

На виконання умов даного контракту Позивачем до Митниці подано декларації митної вартості від 11.03.2014 року №100250001/2014/008784 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Софіт-Люкс» подані, зокрема, наступні документи: інвойс від 07.01.2014 року №2013F03A112; пакувальний лист від 07.01.2014 року №2013F03A112; коносамент від 15.01.2014 року №ZENNLAQB02337; CMR від 08.03.2014 року №0280; Контракт від 02.04.2012 року №SMA16; додаткова угода від 18.02.2013 року №1; додаткова угода від 19.07.2013 року №2; додаткова угода від 28.02.2014 року №3; договір про транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2014 року №08/01/2014; рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги від 07.02.2014 року №НВ0351; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів від 24.02.2014 року №В-396/1, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; довідка про транспорті витрати та відсутність страхування від 28.02.2014 року №б/н.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів Відповідач направив декларанту електронне повідомлення, вказавши при цьому на виявлені у документах розбіжності. Одночасно, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 8) інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за власним бажанням).

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 11.03.2014 року №100250001/2014/000064/2 з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість: товару №1/1 скориговано з 2,03 доларів США за одиницю товару до 4,56 доларів США за одиницю товару.

У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення Відповідачем відмовлено у митному оформленні МД, а також прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.03.2014 року №100250001/2014/00086.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 49, 52, 53, 54, 55, МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за відсутності можливості застосувати перший - п'ятий методи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості», митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій): документи, зазначені у ст. 53 МК України містять невідповідності/розбіжності та/або неповні дані, наприклад - договір, який надано до митного оформлення, а також згідно документів, поданих до митного оформлення, виробником товару є фірма «NINGBO JIANGEI IMP. & EXP.CO., LTD» (Китай), а контракт від 02.04.2012 року № SMA16 укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD». У той же час в графі 44 ЕМД від 11.03.2014 року №100250001/2014/008784 зазначено, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів; згідно коносаменту від 15.01.2014 року №ZENNLAQB402337 зазначено «Freight prepaid» («фрахт сплачений»), тобто витрати на транспортування було сплачено продавцем товару. У той же час згідно контракту товар імпортується згідно умов поставки FOB Ningbo, тобто транспорті витрати повинні бути понесені покупцем товару; у договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2014 року №08/01/2014 відсутні пункти 3.9 та 8.4 в англійській версії договору.

У зв'язку з викладеним Відповідачем було зобов'язано ТОВ «Софіт-Люкс» подати додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МК України, однак, як вбачається з матеріалів справи, у встановлений 10-денний строк Позивачем всіх витребовуваних документів подано не було.

Разом з тим, судовою колегією враховується наступне.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МК України).

Приписи ч.ч. 7-9 ст. 55 Митного кодексу України визначають, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як було встановлено раніше, листом від 11.03.2014 року №11-03-14/1 Позивач направив Митниці витребовувані документи та інші, які, на його думку, підтверджують митну вартість товару - калькуляцію від виробника, прайс-лист від виробника та продавця, виписку з бухгалтерської документації від 11.03.2014 року. При цьому ТОВ «Софіт-Люкс» зазначило, що ряд документів не може надати у зв'язку з тим, що їх складання не було передбачено умовами Контракту.

Однак, такі документи були визнані Митницею недостатніми для визначення митної вартості товару за першим методом, що спричинило прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позиції Відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, сумніви щодо заявленої митної вартості товару виникли у Митниці з підстав наявності розбіжностей у поданих Позивачем документах.

Так, за твердженням Відповідача, договір, який надано до митного оформлення, а також згідно документів, поданих до митного оформлення, виробником товару є фірма «NINGBO JIANGEI IMP. & EXP.CO., LTD» (Китай), а контракт від 02.04.2012 року № SMA16 укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD». У той же час в графі 44 ЕМД від 11.03.2014 року №100250001/2014/008784 зазначено, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів.

Водночас, таке твердження митного органу було вірно спростовано судом першої інстанції з огляду на те, що згідно п. 4.14 Контракту всі товари, які Продавець постачає Покупцю, виготовляються на підприємстві «NINGBO JIANGEI IMP. & EXP.CO., LTD».

Крім того, як зазначено в оскаржуваному рішенні, згідно коносаменту від 15.01.2014 року №ZENNLAQB402337 зазначено «Freight prepaid» («фрахт сплачений»), тобто витрати на транспортування було сплачено продавцем товару. У той же час згідно контракту товар імпортується згідно умов поставки FOB Ningbo, тобто транспорті витрати повинні бути понесені покупцем товару.

Надаючи оцінку даному твердженню Відповідача, суд першої інстанції, дослідивши наявний у справі коносамент, прийшов до висновку, що в останньому дійсно зазначено «Freight prepaid», тобто фрахт сплачений відправником, у зв'язку з чим посилання Позивача на те, що транспортні витрати повинні бути понесені ТОВ «Софіт-Люкс» є необґрунтованими.

Однак, такі висновки суду першої інстанції є передчасними з огляду на те, що умови оплати поставки, які містяться в коносаменті (т. 1 а.с. 43) у графі «Number and Kind of Packages: Description of Goods», визначені як «Freight collect» («фрахт оплачується отримувачем»), що відповідає умовам, передбаченим у п. 4.9 Контракту. У той час як Митниця, з якою погодився суд першої інстанції, дійшла до помилкового висновку про те, що незаповнена графа коносаменту «Freight Prepared at» належить до умов поставки, адже у заповненій графі зазначено - «Freight payable at Odessa, Ukraine» («фрахт оплачується у пункті призначення - Одеса, Україна»).

Крім іншого, судом першої інстанції було встановлено, що Митницею серед недоліків у поданій до митного оформлення документації було зазначено, що у договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.01.2014 року №08/01/2014 відсутні пункти 3.9 та 8.4 в англійській версії договору.

Однак, таке твердження Відповідача є необґрунтованим, оскільки зі змісту наявної у матеріалах справи копії договору від 08.01.2014 року №08/01/2014 вбачається, що останній і в англійській, і в українській версії містить пункти 3.9 та 8.4 (т. 1 а.с. 49 та 52 відповідно). При чому Митницею як суб'єктом владних повноважень не було зазначено, у чому полягає відмінність між наданої до митного оформлення копії вказаного договору від тієї, що надана Позивачем до суду.

Поряд з іншим, судом апеляційної інстанції встановлено, що контракт SMA 16 від 02.04.2014 р. є прямим контрактом, тобто від виробника товару.

Що стосується твердження Відповідача стосовно того, що Позивачем не надано додаткових документів на письмову вимогу Митниці, то це твердження спростовується електронними повідомленнями, якими підтверджується факт, що Позивачем було додатково надано усі витребувані документи, за виключенням тих, що не передбачені умовами контракту.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки Окружного адміністративного суду м. Києва про невідповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч. 3 ст. 53 МК України), а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.

Що стосується визначення митної вартості за методом 2 г (резервним), судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено раніше, згідно рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000064/2 від 11.03.2014 року митна вартість товару складає 4,5600 USD, за одиницю, що є вищою, ніж вартість згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ, та вищою за вартість заявлену Позивачем, крім того, вартість товару, визначена ТОВ «Софіт-Люкс», відповідає вартості зазначеної ЄАІС ДМСУ, а тому суд апеляційної інстанції вважає в даному випадку використання даних цінової бази є безпідставним, на що помилково не звернув увагу Окружний адміністративний суд міста Києва.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що Позивачем надсилався Відповідачу лист вих. № 11-03-14/1 від 11.03.2014 року, з якого вбачається, що останній надав вичерпний перелік документів.

Крім того слід зазначити, що Відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку із відсутністю інформації. Водночас у вказаному рішенні митний орган послався на визначення митної вартості із застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками.

Таким чином, оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що вказані Відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Разом з тим, витребуючи докази у Позивача, Митниця не конкретизувала, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Окрім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Таким чином, Відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.

Разом з тим, судова колегія вважає, що Відповідач, застосувавши метод 2г (резервний) визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

При цьому, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що Митницею надано переконливі аргументи, які викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), колегія суддів вважає передчасним.

Водночас, судова колегія вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Митниці при винесення оскаржуваного рішення, оскільки, відповідно до положень ч. 6 ст. 54 МК України перевірка митної вартості та прийняття рішення щодо відмови чи прийнятті митної декларації, визначення митної вартості, винесення картки відмови належить до виключної компетенції митного органу, а тому це є його суб'єктивне право щодо вчинення зазначених дій, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Митниці підстав для коригування митної вартості товару, оскільки останньою не було доведено вплив допущених, на її думку, неточностей у поданих декларантом документів на визначення митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приписи ч. 6 ст. 94 КАС України визначають, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Софіт-Люкс» 36,54 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №100250001/2014/000064/2 від 11.03.2014 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8 «А», оф. 304, ЄДРПОУ 32591365) 36 (тридцять шість) гривень 54 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.