ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Шульги О.Ф. - головуючого, Козир Т.П., Кота О. В.,

за участю представників: позивача –Онищенка І.П. дов. №317/102 від 29.12.05р., Жигало І.Б. дов. № 319/102 від 29.12.05 р., відповідача - Оприск Л.Є. дов. № 14 від 24.05.06 р. та заявника касаційної скарги –Кузьменка О.С. дов. №25-50-3067 від 25.04.06 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на ухвалу господарського суду Львівської області від 30 березня 2006 року у справі за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплокомуненерго” про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2003 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулась до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплокомуненерго” про стягнення основного боргу за отриманий природний газ в сумі 17 802 355,39 грн. 39 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 353 269, 18 грн., пені за несвоєчасні розрахунки в розмірі 1282572 грн. та інфляційних в розмірі 795 765,29 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15 січня 2004 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 червня 2004 року апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплокомуненерго” задоволено частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 15 січня 2004 року частково змінено та задоволено позов частково.

З відповідача стягнено 14 411 767,08 грн. заборгованості за поставлений газ в періодах з 1 січня 2001 року по 17 липня 2001 року і з 1 листопада 2001 року по 31 грудня 2002 року, 3 390 588,31 грн. заборгованості за поставлений газ по договору № 2587 г/в в період з 17 липня 2001 року по 31 жовтня 2001 року, а також 27 802,82 грн. –3 % річних і 151 559,30 грн. інфляційних.

У задоволенні решти основних позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначених судових рішень видано наказ.

У січні 2006 року відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби та просив визнати дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби О.С. Кузьменка щодо винесення постанови № 8/5 про арешт коштів боржника від 19 січня 2006 року неправомірними, а саму постанову про арешт коштів скасувати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30 березня 2006 року скаргу відповідача у справі задоволено, визнано дії відділу державної виконавчої служби щодо винесення постанови № 8/5 про арешт коштів боржника від 19 січня 2006 року неправомірними, а постанову про арешт коштів недійсною.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 30 березня 2006 року та винести постанову, якою відмовити Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплокомуненерго” у задоволенні скарги в повному обсязі.

Заявник касаційної скарги вважає, що суд при винесенні ухвали допустив неправильне застосування норм матеріального права, допустив порушення ст.36 ЗУ “Про виконавче провадження” та не з’ясував обставин, що мали значення для розгляду цієї справи.

Наполягає на тому, що у відповідності зі ст. 36 ЗУ “Про виконавче провадження” в разі зупинення виконавчого провадження не знімається накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах.

Стверджує, що зупинення дії статей 4, 5 ЗУ “Про виконавче провадження” не означає скасування заходів примусового виконання, в тому числі арешту коштів та майна боржника.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31 серпня 2004 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику було надано строк для добровільного виконання наказу господарського суду Львівської області від 5 серпня 2004 року № 4/3725-2/244 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплокомуненерго” 17981717,51 грн. до 7 вересня 2004 року.

19 січня 2006 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову №8/5 про арешт коштів боржника.

Даною постановою накладено арешт на кошти в межах суми 19676448 грн., що знаходяться на рахунках Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплокомуненерго”.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу № 568 Міністерства палива та енергетики “Про затвердження переліку підприємств” від 10 грудня 2005 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплокомуненерго” включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.”

Відповідно до п.3.2.6 ст.3 вказаного Закону підприємство паливно –енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно – енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно –енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.

За п.3.7 ст.3 цього ж Закону на строк участі підприємства паливно –енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про виконавче провадження” на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4, 5 цього Закону.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець , зокрема, наділений правом накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством, а на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту на кошти в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Судом встановлено, що з 10 грудня 2005 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплокомуненерго” в установленому порядку визнано таким, що бере участь в процедурі погашення заборгованості, і брало участь в процедурі погашення заборгованості на момент винесення спірної постанови про арешт коштів.

Таким чином, на весь час участі у процедурі погашення заборгованості щодо цього підприємства не могла бути застосована ст.5 Закону України “Про виконавче провадження”.

За таких обставин господарський суд правильно застосував наведені норми закону, прийшов до вірного висновку про безпідставність постанови органу Державної виконавчої служби про арешт коштів боржника і обгрунтовано визнав цю постанову недійсною.

Дійсно, на момент винесення спірної постанови боржник не повідомив орган примусового виконання про свою участь у процедурі погашення заборгованості.
Проте, Вищий господарський суд приходить до висновку про підставність ухвали господарського суду Львівської області, оскільки положення п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про виконавче провадження” носять спеціально-правовий характер по відношенню до інших положень даного Закону.

А відтак, факт несвоєчасного повідомлення про включення до переліку не впливає на правильність ухвали господарського суду.

Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду законна і обгрунтована, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 30 березня 2006 року - без зміни.

Головуючий О. Шульга

Судді Т. Козир

О. Кот