КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа№ 910/3980/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від прокуратури: Сазонова С.В. - посв. №007176 від 02.10.2012

від позивача: Дацько Я.О. - дов. б/н від 31.12.2013

від відповідача: Лихольот А.В. - дов. №0801/14-01 від 08.01.2014

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Кошовий С.В. - дов. №15-27/15 від 25.11.2013

розглядаючи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.05.2014 (суддя Любченко М.О.)

у справі №910/3980/14

за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області

2) Головне управління Державної казначейської служби

України у Київській області

про стягнення 708 533,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" про стягнення 708533,76 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/3980/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" на користь Державного бюджету України, бюджету Київської області та сільського бюджету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області завдані порушенням природоохоронного законодавства збитки у розмірі 278421,69 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/3980/14 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області в розмірі 52511,33 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосування норм матеріального права. Відповідач зазначає, що на виконання вимог суду першої інстанції ним було надано довідку про фактичний об'єм використаної ТОВ „Пральний комплекс" води за період з грудня 2012 року по червень 2013 року у розмірі 6184,4 м. куб. Однак, місцевий господарський суд, приймаючи рішення, не врахував тієї обставини, що вказаний об'єм використаної води є загальним та включає як воду отриману відповідачем з водопроводу ЖКК „Щасливський" у розмірі 5018 м. куб., так і воду зі свердловини, забір якої здійснений у розмірі, що не перевищує 1166,4 м. куб.

23.06.2014 та 26.08.2014 від відповідача надійшли клопотання про витребування належним чином засвідченої довідки про надання Житлово-будівельним комбінатом „Щасливський" Товариству з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" водопостачання у період з грудня 2012 року по червень 2013 року та підтвердження оплати поставленої води за договором про надання послуг з водопостачання №54 від 29.07.2011 року.

Однак, у судовому засідання 26.08.2014 представник відповідача, з урахуванням наявності у матеріалах справи довідки №139 від 18.07.2013 Комунального підприємства Щасливської сільської ради житлово-будівельний комбінат „Щасливський", зазначив, що не наполягає на розгляді вищевказаних клопотань, у зв'язку з чим останні апеляційним господарським судом були залишені без розгляду та задоволення.

Представники позивача, прокуратури та третьої особи-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін.

Третя особа-2 у судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки суду не повідомила, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася належними чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.06.2013 на підставі наказу №117 від 01.04.2013 та направлення на перевірку №000827 від 10.06.2013 державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Київській області Головачем А.Г. і Омельченком О.О. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс", яка оформлена актом від 21.06.2013 року.

У ході вказаної перевірки встановлено та зафіксовано у акті перевірки факт здійснення відповідачем забору води з артезіанської свердловини, яка розташована на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" за адресою: Бориспільський район Київської області, с. Щасливе, вул. Бориспільска, 1а, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.42, 44 Водного кодексу України. Зазначений акт з боку відповідача був підписаний головним інженером без жодних зауважень.

За результатами вказаної перевірки відповідачу видано припис б/н від 21.06.2013 з вимогою усунути порушення природоохоронного законодавства, зокрема, отримати дозвіл на спеціальне водокористування у строк до 21.07.2013 року. Вказаний припис було отримано головним інженером ТОВ „Пральний комплекс" Філіпченко В.М.

Докази оспорювання відповідачем документів, що були складені за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ „Пральний комплекс", в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" за період з серпня 2011 року по 01.07.2013 використовувало воду зі свердловини без дозвільних документів, що є порушенням вимог передбаченого діючим законодавством порядку здійснення спеціального водокористуванням.

При цьому, відповідач, в порушення норм природоохоронного законодавства у строк, визначений у приписі №б/н від 21.06.2013, тобто до 21.07.2013 та до звернення прокурора до суду з позовом у даній справі, дозволу на здійснення спеціального водокористування не отримав, що фактично свідчить про наявність винних дій Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс".

Вказаний дозвіл строком дії до 01.01.2017 був отриманий відповідачем лише 16.04.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Згідно із ч.1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 2 ст. 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Пунктом 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водкористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Таким чином, право на спеціальне водокористування виникає у водокористувача з моменту отримання відповідного дозволу.

Згідно зі статтею 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Отже, самовільне водокористування, тобто забір води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування є підставою для покладання на винну особу відповідальності за завдані збитки.

Згідно приписів статті 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За таких обставин, місцевий господарський суд, встановивши всі необхідні елементи складу правопорушення, внаслідок якого державі були завдані збитків, з урахуванням того, що відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" у порушенні умов здійснення спеціального водокористування, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, дійшов висновку про те, що розмір вказаних битків, які підлягають стягненню з відповідача, становить 278421,69 грн.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним розміром збитків, виходячи із наступного.

Так, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - методика) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника „Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до ст.325 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) ставка збору за спеціальне використання підземних вод у м.Києві складала 45, 02 грн. за 100 м3.

Крім того, пунктом 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у відповідності до зазначеної методики може здійснюватись на підставі первинних документів або довідки суб'єкта господарювання, який здійснює забір води.

Згідно положень пункту 1.2 Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водогосп), затвердженої Наказом №230 від 30.09.1997 Держкомстату України, державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод.

У ході розгляду справи місцевим господарським судом з пояснень представника відповідача було встановлено, що з моменту встановлення свердловини на території Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" звіти по формі №2-ТП (водогосп) про об'єм використаної води не складались та до Державного агентства водних ресурсів України не здавались. Доказів зворотного до матеріалів справи не представлено.

На виконання вимог місцевого господарського суду відповідачем було надано довідку б/н від 30.04.2014 за підписом директора відповідача з відтиском печатки підприємства, з якої вбачається, що фактичний об'єм води, використаної водокористувачем за період з грудня 2012 року по червень 2013 року включно, враховуючи всі потреби та допустимі втрати становить 6184,4 куб.м. За твердженнями відповідача, які не заперечувались позивачем, до грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" вода з артезіанської свердловини не використовувалась.

Позивач також не заперечував проти достовірності даних, які зазначені відповідачему вказаній вище довідці.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Беручи до уваги до уваги відсутність у матеріалах справи інших документів, на підставі яких відповідно до п.9.2 методики визначається об'єм самовільно використаної води, розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс", правомірно здійснений судом першої інстанції на підставі зазначеної вище довідки вказаного товариства, як документу, що відповідає приписам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

При цьому, місцевий господарський суд, враховуючи викладені положення статей 33, 34 ГПК України та приписи пункту 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що довідка №139 від 18.07.2013 Комунального підприємства „Житлово-комунальний комбінат „Щасливський" Щасливської сільської ради не є допустимим доказом при визначенні об'єму самовільно використаної відповідачем води саме із артезіанської свердловини води та може підтверджувати лише об'єм води, що спожитий із централізованого водопроводу.

Разом з тим, здійснюючи розрахунок завданих збитків, виходячи із даних довідки ТОВ „Пральний комплекс" від 30.04.2014, місцевий господарський суд за основу розрахунку взяв зазначений у вказаній довідці об'єм води у розмірі 6184,4 куб.м. та з урахуванням ставки збору за спеціальне використання підземних вод у розмірі 45,02 грн. (ст.325 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на момент перевірки) дійшов висновку про те, що сума збитків становить 278421,69 грн.

Однак, судом першої інстанції при цьому не враховано, що подана відповідачем довідка від 30.04.2014 відображає загальний фактичний об'єм води використаний ТОВ „Пральний комплекс" за період грудня 2012 року по червень 2013 року, враховуючи всі потреби та допустимі витрати, а не лише об'єм води, що забраний зі свердловини.

При цьому, до матеріалів справи додано договір №54 від 29.07.2011 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений між Комунальним підприємством Щасливської сільської ради житлово-будівельний комбінат „Щасливський", як виконавцем, та ТОВ „Пральний комплекс", як споживачем.

Згідно положень вказаного договору протягом спірного періоду відповідачеві надавалися послуги з водопостачання та водовідведення.

Так, довідкою №139 від 18.07.2013 Комунальне підприємство Щасливської сільської ради житлово-будівельний комбінат „Щасливський" підтвердило факт поставки відповідачеві протягом грудня 2012 року - червня 2013 року 5018 куб.м. води із централізованого водопроводу.

За таких обставин, виходячи із даних вищевказаної довідки №139 від 18.07.2013 та довідки ТОВ „Пральний комплекс" від 30.04.2014, яка є документом, що відповідно до п.9.2 методики підтверджує об'єм самовільно використаної води, слідує, що відповідачем у період з грудня 2012 року по червень 2013 року із артезіанської свердловини було забрано 1166,4 куб.м. води.

Виходячи із вказаного об'єму забраної і використаної води відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування з грудня 2012 року по червень 2013 року у розмірі 1166,4 куб.м. розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які підлягають стягненню з відповідача до Державного бюджету України, бюджету Київської області та сільського бюджету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області становить 52511,33 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/3980/14 має бути скасоване в частинні задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 225910,36 збитків, із прийняттям у цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України „Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №910/3980/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 225910,36 збитків.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" (04211, м.Київ, Оболонський район, вул. Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) на користь Державного бюджету України, бюджету Київської області та сільського бюджету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області завдані порушенням природоохоронного законодавства збитки в розмірі 52511 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 33 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві за балансовим рахунком 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, ЄДРПОУ 38039191) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 13120,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" (04211, м. Київ, Оболонський район, вул. Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1050,05 грн."

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, ЄДРПОУ 38039191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" (04211, м. Київ, Оболонський район, вул. Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) 2259,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Пральний комплекс" (04211, м. Київ, Оболонський район, вул. Лайоша Гавро, буд.6, ЄДРПОУ 34344528) з Державного бюджету України 4826,25 грн. надмірно сплачений судовий збір.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/3980/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді А.І. Мартюк

О.О. Хрипун