РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 918/345/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Демидюк О.О. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

органу прокуратури - Чоп Ю.В.;

позивача - не з'явився;

відповідача - Бодрягов В.С., Цибульський П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача Державного агенства резерву України та відповідача Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14

за позовом заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства резерву України

до Державне підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення в сумі 3 363 456 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства резерву України звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" про стягнення в сумі 3 363 456,58 грн. /а.с.2-6/.

10.06.2014 року позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, яке прийняте місцевим господарським судом та згідно якого позивач просить стягнути заборгованість за договором про перевід боргу № юр-156/2004 від 08.07.2004 року у сумі 1332883,48 грн. та пеню в розмірі 2 030 573,10 грн. /а.с.46-48/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у справі № 918/345/14 (суддя Гудзенко Я.О.) позов заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства резерву України до державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 3363456,58 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача - 1 332 883,48 грн.

Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 26657,66 грн. судового збору.

В частині стягнення пені у розмірі 2 030 573,10 грн. в позові відмовлено /а.с.128-134/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач Державне агенство резерву України звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати частково в частині відмови в стягненні 2030573,10 грн. штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- факт неналежного виконання зобов'язань з боку відповідача, а саме прострочення терміну виконання зобов'язання за договором № юр-156/2004 від 08.07.2004 року є доведеним;

- відповідно до ст.83 ЦК УРСР, термін позовної давності не сплив на час набуття чинності ЦК України станом на час розгляду вимоги позивача, а тому суд не повинен був застосовувати позовну давність.

Таким чином, на думку позивача, правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 030 573,10 грн. штрафних санкцій відсутні; просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в стягненні 2030573,10 грн. штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю /а.с.147-150/.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу Державного агенства резерву України заперечив проти доводів та вимог скарги, просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю /а.с.184/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року апеляційну скаргу позивача Державного агенства резерву України прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 30.07.2014 року /а.с.146/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати частково в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про переривання перебігу позовної давності в період з 07.05.2008 року по 14.01.2010 року, оскільки лист № 1012 від 14.01.2010, на який посилається суд, не існує, а копія листа, додана до позовної заяви, належним чином не завірена;

- акти звірки від 28.12.2012 року та від 12.12.2013 року підписані сторонами після спливу позовної давності.

Таким чином, на думку позивача, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю /а.с. 157/.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ДП "Радивілівський КХП", рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в стягненні 2 030 573,10 грн. штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким задовільнити частково апеляційну скаргу Державного агенства резерву України в частині стягнення штрафних санкцій за шість місяців /а.с.169-173/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року апеляційну скаргу ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" прийнято до спільного розгляду з раніше поданої і прийнятою до провадження апеляційною скаргою Державне агенство резерву України у складі колегії: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 30.07.2014 року /а.с. 155-156/.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г., тимчасовою непрацездатністю судді Юрчука М.І. та відповідно до затверджених складів колегій; визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М. /а.с.174/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у справі № 918/345/14 розгляд справи відкладено на 13.08.2014 року та зобов'язано прокурора і позивача подати до суду детальний розрахунок пені у сумі 2 030 573,10 грн., нарахованої за період з 06.08.2005 року по 14.03.2014 року /а.с.176-177/.

30.07.2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи листа ДП "Радивилівський КХП" № 1012 від 14.12.2010р. /а.с.185-186/, яке відхилено судом з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, щодо достовірності документів сумнівів стосовно яких у суду не виникло.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Така правова позиція визначена п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4.

Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, не вбачає підстав для проведення судової почеркознавчої експертизи листа ДП "Радивилівський КХП" № 1012 від 14.12.2010р., оскільки в справі є інші докази, які підтверджують, що між сторонами виникли правовідносини на підставі законодавства про державний матеріальний резерв на які строки позовної давності не поширюються.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року у справі № 918/345/14 розгляд справи відкладено на 21.08.2014 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів /а.с.207-208/.

21.08.2014 року в судовому засіданні прокурор та відповідач повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них відповідно.

21.08.2014 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /а.с. 212/.

Поскільки ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року, 13.08.2014р. явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Державного агенства резерву України слід задоволити частково, рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в позові про стягнення 2 030 573,10 грн. пені та змінити в частині судового збору, виходячи з наступного.

Згідно Положення про державне агентство резерву України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 463/2011, Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Згідно Статуту ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (в редакції 2011 року), підприємство засноване на державній власності і належало до сфери управління Державного агентства резерву України /а.с.35-44/.

Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 року № 696-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.10.2013 року № 621 ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" передано Міністерству аграрної політики та продовольства України. Про що складено акт приймання-передачі /а.с.11-16/.

08.07.2004 року між Дежавним комітетом України з державного матеріального резерву (надалі - кредитор, позивач), державним підприємством "Радивиліський комбінат хлібопродуктів" (надалі - новий кредитор, відповідач) та державним підприємством "Завод ім.В. О. Малишева" (надалі - боржник) укладено договір уступки вимоги № юр-156/2004 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор частково уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке виникло у кредитора відповідно до рішення господарського суду м.Києва від 20.01.2004 року та ухвали господарського суду м. Києва від 11.05.2004 року по справі № 32/49т, до боржника - ДП "Завод ім. В.О. Малишева" у сумі, визначеній в п.1.4 цього Договору /а.с. 9-10/.

Згідно п.1.2 Договору, на вимогу нового кредитора кредитор надає новому кредитору копії документів, що підтверджують заборгованість боржника перед кредитором. Передача цих документів здійснюється шляхом складання окремого акту прийому-передачі.

Відповідно до п.1.3 Договору, у випадку необхідності кредитор надає новому кредитору оригінали документів, що підтверджують заборгованість боржника перед кредитором шляхом складання окремого акту прийому-передачі.

Згідно п.1.4 Договору, за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника виконати зобов'язання відповідно до цього договору на суму 1 354 683,48 грн.

Відповідно п.2.1 Договору, боржник зобов'язався виконати своє зобов'язання перед новим кредитором шляхом передачі у власність новому кредитору двох комбайнів "Обрій", комплектність та вартість яких вказана в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що право вимоги від кредитора до нового кредитора переходить в момент затвердження господарським судом м.Києва мирової угоди у справі № 32/49т.

Відповідно до п.2.3 Договору, передача комбайну відбувається шляхом підписання боржником та новим кредитором акту прийому-передачі майна. Новий кредитор набуває право власності на майно з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна.

Згідно п.2.6 Договору, новий кредитор перераховує кредитору грошові кошти в сумі 1 354 683, 48 грн. протягом календарного року з дати вступу в дію Договору.

За умовами п.7.1 Договору, даний договір вступає в дію виключно при умові та з моменту затвердження господарським судом м.Києва мирової угоди по справі № 32/49т.

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.01.2004 року у справі № 32/49т зобов'язано ДП «Завод ім.В.О.Малишева» повернути до державного мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву згідно з переліком /а.с.99-100/.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2004 року у справі № 32/49-т затверджено мирову угоду № Юр-157/2004 від 08.07.2004 року, укладену між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву, про порядок виконання рішення господарського суду м.Києва від 20.01.2004 року у справі № 32/49т /а.с.102-103/.

Таким чином, договір уступки вимоги № юр-156/2004 від 08.07.2004р. набув чинності 05.08.2004 року, відповідно, враховуючи п.2.6 Договору, ДП "Радивилівський КХП" повинен був перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 1 354 683,48 грн. протягом календарного року з дати вступу в дію Договору - до 05.08.2005р.

На виконання п.2.1 Договору, ДП «Завод ім.В.О.Малишева» поставив ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" два комбайни «Обрій», що підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковою накладною від 14.07.2004 року /а.с.21/ та товарно-транспортними накладними:

- № 005192 від 13.07.2004 року /а.с. 20/;

- № 005193 від 13.07.2004 року /а.с. 18/;

- № 005187 від 13.07.2004 року /а.с. 19/;

- № 005189 від 13.07.2004 року /а.с. 17/.

Згідно реєстру платіжних доручень ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" по проведеній оплаті за отриману с/г техніку, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару - комбайн "Обрій", договір № юр-156/2004 від 08.07.2004р. - на суму 21800,00 грн. /а.с.22/.

Згідно з актами звірки заборгованості від 28.12.2012 року та 12.12.2013 року, скріпленими підписами та печатками сторін, забогованість відповідача перед позивачем за отримантоварно-матеріальні цінності мобілізаційного резерву станом на 01.12.2012р. та 01.11.2013р. становить 1332 883,48 грн. /а.с.23-24/.

Таким чином, ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" в порушення п.2.6 Договору, свої зобов'язання по оплаті поставки товару комбайнів "Обрій" в повному обсязі не виконало, станом на 25.03.2014 року, дату звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 332 883, 48 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов'язанні не змінює суті самого зобов'язання, а укладання договору уступки права вимоги не свідчить про новацію зобов'язання боржника.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару у сумі 1 332 883,48 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути 2 030 573,10 грн. пені за період з 06.08.2005 року по 14.03.2014 року.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.4.2 Договору, в разі несвоєчасного виконання однією із сторін своїх зобов'язань згідно з умов цього договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки виконання зобов'язань.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 06.08.2005 року по 14.03.2014 року становить 2 031 599,48 грн. /а.с. 241-242/, що, в свою чергу, перевищує розмір пені, нарахованої позивачем /а.с.195/ на 1 026,38 грн.

Част.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (част. 3 ст. 551 ЦК України).

У випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року у справі № 910/8826/13.

Згідно ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

Відповідно до п.п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси відповідача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, поскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто невиконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки.

Крім того, судом взято до уваги, що кінцевим терміном перерахування ДП «Радивилівський КХП» позивачу грошових коштів в сумі 1 354 683,48 грн. слід вважати 05.08.2005р.; прокурор до суду в інтересах позивача звернувся за результатами проведеної перевірки додержання службовими особами ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» вимог Закону України «Про державний матеріальний резерв» - 25.03.2014р. Тобто Державне агенство резерву України у період з 05.08.2005р. по 25.03.2014р. самостійно не зверталося до суду із позовом про стягнення 1 354 683,48 грн. боргу, що сприяло збільшенню суми нарахованої і заявленої до стягнення пені.

З урахуванням того, що сума заявлених штрафних санкцій у розмірі 2 030 573,10 грн. фактично перевищує суму основного боргу - 1 332 883,48 грн., колегія суддів вважає нараховану суму пені неспіврозмірною порівняно із збитками кредитора, а тому зменшує її розмір на 90 % до 203 057,31 грн., виходячи із розрахунку суми пені, здійсненої позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 203 057,31 грн., в позові про стягнення 1 827 515,79 грн. пені слід відмовити у зв'язку зі зменшенням її розміру за рішенням суду.

Щодо клопотання відповідача від 01.04.2014 року та від 11.06.2014 року про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення 1332883,48 грн. основного боргу /а.с.52-55/ та 2 030 573,10 грн. пені /а.с.125/, суд зазначає наступне.

В обгрунтування вказаного клопотання та апеляційної скарги, ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" вказує:

- до позовної заяви не надано жодного доказу направлення претензії та вручення її відповідачу;

- посилання на реєстр про часткову сплату відповідачем 21 800,00 грн. в період з 2004 року по 2008 рік та акти звірки взаємних розрахунків є неправомірним, оскільки ці дії були вчинені після того, як строк позовної давності вже сплинув;

- лист № 1012 від 14.01.2010 року, на який посилається суд, не існує, а копія листа, додана до позовної заяви, належним чином не завірена;

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (част.6 ст.232 ГК України);

- згідно п.4.2 Договору, сторони не передбачали нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у вигляді пені понад строки вказані в част.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до част.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до част.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно част.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, відповідно до п.6 част.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Згідно п.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» від 17.10.2012 року № 11, в силу припису пункту 6 частини першої статті 268 ЦК України до вимог про стягнення штрафу та пені, передбачених статтею 14 Закону, не застосовується позовна давність.

Тобто до позовних вимог про стягнення 2030573,10 грн.пені за період з 06.08.2005 року по 14.03.2014 року позовна давність не застосовується.

Відтак, позов заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агенства резерву України про стягнення 1 332 883, 48 грн. основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі; позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 203 057,31 грн., в позові про стягнення 1 827 515, 79 грн. пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до пп.1 п.2 част.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судовогоо збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Відтак, виходячи із суми заявлених позовних вимог - 3 363 456,58 грн., судовий збір за подання та розгляд позовної заяви у сумі 67269,13 грн. покладається на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Разом з тим, згідно із п.2, 4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення та змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Державного агенства резерву України слід задоволити частково, рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в позові про стягнення 2 030 573,10 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення та, відповідно, змінити в частині розподілу судового збору.

Відповідно до пп.4 п.2 част.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду, апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

Поскільки позивачем рішення місцевого господарського суду оспорюється лише в частині позовних вимог про стягнення 2030573,10 грн. пені, то судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 20 305,73 грн. (2030573,10 грн. х 2 % х 50 %) покладається на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного агенства резерву України на рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14 задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 2 030 573, 10 грн. пені та змінити в частині судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення.

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.14 р. у справі № 918/345/14 в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.Волковенка, 11, код 00955791) на користь Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, код 37472392) 1 332 883, 48 грн., 203 057, 31 грн. пені.

3. Стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.Волковенка, 11, код 00955791) в дохід Державного бюджету України 67 269, 13 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. В частині стягнення пені в сумі 1 827 515,79 грн. відмовити.".

Стягнути з Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська обл., м.Радивилів, вул.Волковенка, 11, код 00955791) в дохід Державного бюджету України 20 305,73 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Державного агенства резерву України.

Доручити господарському суду Рівненської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/345/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.