ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Шіляк Марина Анатоліївна,

Cуддя Максимів Тетяна Володимирівна,

Суддя Малєєва Олена Вікторівна,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Релігійної громади УПЦ Київського Патріархату "Преподобної Параскеви Сербської», 77556, с. Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області

до відповідача1: Долинської районної державної адміністрації, 77503, м. Долина, пр. Незалежності, 5;

до відповідача 2: Релігійної громади Української греко-католицької церкви, 77556, с. Шевченкове Долинського району

про визнання недійсним договору, укладеного між Долинським райвиконкомом та релігійною громадою УГКЦ, с. Шевченкове, Долинський район від 08.06.95 " Про користування культовою спорудою в. с. Шевченкове"

За участі представників сторін:

від позивача: Свистун А.В.- радник з правничих питань, (довіреність №б/н від 24.01.08);

від відповідача 1: Ілиняк Н.Я. - начальник юридичного відділу апарату РДА, (довіреність №58/01-09/37 від 27.01.09);

від відповідача 2: Вітик С.М. - представник, (довіреність №б/н від 30.10.08);

встановив:

Релігійною громадою УПЦ Київського Патріархату "Преподобної Параскеви Сербської” с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області (надалі “релігійна громада УПЦ КП”) подано позов до Долинської районної державної адміністрації, релігійної громади Української греко-католицької церкви с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області (надалі “релігійна громада УГКЦ") про визнання недійсним договору, укладеного між Долинським райвиконкомом та релігійною громадою УГКЦ від 08.06.95 . "Про користування культовою спорудою в. с. Шевченкове" (надалі “Договору”).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.09. провадження у справі припинено.

Вищий господарський суд України постановою від 28.04.09. ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.09 скасував, справу передав на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

При новому розгляді справи представник позивача позовні вимоги підтримав, подав суду доповнення до позовної заяви вх.№5522 від 22.06.09. Позов мотивований тим, що оскаржуваний Договір суперечить вимогам чинного законодавства, укладений з грубим порушенням істотних умов і порушує права позивача на користування культовою спорудою. При цьому позивач посилається на те, що рішенням Івано-Франківського обласного виконавчого комітету від 04.03.1992р. №49 “Про релігійну ситуацію в області” припинено дію рішення Івано-Франківського обласного виконавчого комітету №170 від 17.09.1991р. , на виконання якого укладався Договір і яке, на думку позивача, суперечило ч.2 ст.17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Вказує, що культова споруда в с.Шевченкове як об'єкт права державної власності не обліковується і на балансі відповідача-1 не знаходиться, що підтверджується листом РВ ФДМУ по Івано-Франківській області №03/1217 від 14.05.2008р. Вважає, що релігійна громада УПЦ КП правомірно користується культовою спорудою в с.Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області на підставі договору від 31.05.54р. –Типової умови про передачу у користування громаді Руської Православної церкви, що встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2004р. у справі №12/145-11/179, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2005р. та постановою Вищого господарського суд України від 08.11.2005р. А тому дані майнові відносини перешкоджають передачі культової споруди в почергове користування. Позивач також зазначає, що в договорі відсутні істотні умови, а саме, згода на почергове користування релігійної громади УПЦ КП; від імені Долинської РДА та релігійної громади УГКЦ договір підписано неуповноваженими особами. Позивач також наводить доводи про дотримання строку позовної давності та підписання позовної заяви від 30.06.2003р. належною особою.

Відповідач у справі - Долинська районна державна адміністрація - позов не визнала і вказала, що відповідно до ст.17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” держава в особі уповноважених органів є власником культових будівель і споруд. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №170 від 17.09.1991р. "Про повернення у власність і передачу в користування культових споруд" зобов'язано міськрайвиконкоми передати релігійним громадам УГКЦ та УАПЦ с.Шевченкове в безоплатне, спільне (почергове) користування культові споруди. Дане рішення релігійна громада УПЦ КП оскаржувала в судовому порядку, однак ухвалою Івано-Франківського обласного суду від 08.09.1993р. скарга залишена без задоволення. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 21.02.1995р. “Про релігійну ситуацію в області” та розпорядженням представника Президента України в Івано-Франківській області від 11.11.1992р. №382 “Про врегулювання релігійної ситуації в області” підтверджено необхідність забезпечити почергове користування культовими спорудами на підставі укладених з громадами договорів. Чинність вказаних рішень обгрунтовує також рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 13.06.1995р. №44 “Про підтвердження чинності рішень облвиконкому та розпоряджень представника Президента України в області про використання культових споруд”. Заперечує право позивача на користування культовою спорудою на підставі договору від 31.05.54р. –Типової умови про передачу у користування громаді Руської Православної церкви. Посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності і позовну заяву підписано І.Дарваєм, який згідно статутних документів не наділений повноваженнями самостійно представляти громаду в господарському суді. Представником відповідача подано в судовому засіданні 01.07.09. заяву №1355/01-09/27 від 30.06.09., якою Долинська РДА Івано-Франківської області підтверджує чинність оскаржуваного Договору.

Відповідач у справі - релігійна громада УГКЦ - проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити; представником відповідача-2 подано доповнення до відзиву вх.№5826 від 01.07.09. Свою позицію обгрунтовує тим, що оскаржуваний договір від імені релігійної громади УГКЦ підписано головою виконавчого комітету Чулан В.В., який є уповноваженою особою. Наводить чисельні докази схвалення Договору уповноваженою особою Долинської РДА, що визначає його чинність з часу укладення. Вказує, що релігійні громади УАПЦ та УПЦ КП є новоутвореними релігійними організаціями, не є правонаступниками Російської православної церкви, а тому позивач не має права користування культовою спорудою. Прийняття культової споруди та церковного майна на баланс держави підтверджує рішенням Долинської районної ради від 05.05.1995р. Наводить доводи, аналогічні позиції відповідач-1, щодо чинності рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №170 від 17.09.1991р. "Про повернення у власність і передачу в користування культових споруд”. Доводить той факт, що позивач ігнорував підписання направлених йому договорів на почергове користування культовою спорудою і знав про їх існування ще в 1995році, а тому пропустив строк позовної давності. З посиланням на наявні у матеріалах справи документи заперечує право настоятеля храму І. Дарвая на пред'явлення даного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів 17.09.1991р. прийнято рішення №170 "Про повернення у власність і передачу у користування культових споруд", яким відповідно до ст.ст.17,18 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” зобов'язано міськрайвиконкоми передати релігійним громадам УГКЦ та УАПЦ в безоплатне спільне (почергове) користування культові споруди, в тому числі і в с.Шевченкове (а.9, 73-86 т.І).

Рішенням Івано-Франківської обласної ради (третьої сесії другого демократичного скликання від 21.02.1995р. (п.6) зобов'язано виконавчі комітети районних, міських Рад народних депутатів забезпечити передачу культових споруд згідно з рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, розпорядженнями представника Президента в Івано-Франківській області (а.22-24 т.І).

Рішенням Долинської районної ради народних депутатів №34 від 20.04.1995р. (а.160 т.І) культова споруда в с.Шевченкове, яка є власністю держави, була взята на баланс даним державним органом.

На підставі вказаних рішень №170 від 17.09.1991р. та від 21.02.1995р. між виконавчим комітетом Долинської районної ради в особі керуючого справами райвиконкому Мельником Т.Я. та релігійною громадою УГКЦ с.Шевченкове в особі Чулана В.В. 08.06.1995р. був укладений договір про користування культовою спорудою, яким передбачено передачу виконкомом громаді в безоплатне почергове користування культової споруди в с.Шевченкове з відправленням релігійних обрядів (крім обряду похорон) відповідно до графіка, який є невід'ємною частиною договору (а.263-265 т.І).

Графіком проведення богослужінь (а.11 т.І), підписаним сторонами при укладенні договору, було визначено час проведення богослужінь в перший і другий тиждень місяця. В примітці зазначено, що обряди похорону, шлюбу, хрещення проводиться поза графіком за взаємним погодженням, в третій і четвертий тиждень місяця богослужіння проводяться в тому ж порядку. Графіком, затвердженим 13.08.2003р. (а.97 т.ІІ), передбачено години проведення богослужінь у першу- четверту неділі місяця. Вказаний графік свідчить про погодження сторонами даної істотної умови договору.

Посилання позивача на те, що Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №49 від 04.03.1992р.(а.17 т.І) було припинено виконання попередніх рішень виконкому щодо 136-ти населених пунктів, в яких діють релігійні громади УАПЦ та УГКЦ, між якими виникли конфлікті ситуації, не може бути взято до уваги, оскільки в даному рішенні чітко не вказано, яких саме рішень і яких саме населених пунктів воно стосується. При цьому рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №44 від 13.06.1995р. (а. 30-32 т.І) підтверджено чинність прийнятих згідно із Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації” рішень облвиконкому і зобов'язано голів міськрайвиконкомів вжити заходів до виконання зазначених рішень. До переліку цих рішень входить і рішення №170 від 17.09.1991р.

При визначенні повноважень представників сторін, які підписали Договір, суд виходить з того, що відповідно до ст.28 ЦК УРСР (чинного на час підписання Договору), юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням); порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Згідно ст.44 Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” (чинного на час підписання Договору) представництво виконавчого комітету Ради народних депутатів у відносинах з державними та громадськими органами і організаціями, підприємствами (об'єднаннями), установами і громадянами покладалося на голову виконавчого комітету. Повноваження керуючого справами (секретаря) були визначені в ст.46 даного закону і включали забезпечення підготовки матеріалів на розгляд виконавчого комітету, підписання рішень і протоколів засідань виконавчого комітету, організація доведення рішень та розпоряджень виконавчого комітету до виконавців, відповідальність за стан діловодства, обліку і звітності, виконання інших обов'язків, покладених на нього виконавчим комітетом.

Як вбачається із матеріалів справи (довідка №1-26/640 від 17.09.04р. - а.242 т.1, рішення Долинської районної Ради народних депутатів від 27.07.94. "Про обрання керуючого справами виконкому районної Ради" - а.243 т.1), Мельник Т.Я. з 27.07.1994р. по 11.12.1995р. обіймав посаду керуючого справами Долинського райвиконкому.

Рішенням виконавчого комітету Долинської районної ради №14 від 26.10.1994р. (а.239 т.У) було визначено розподіл обов'язків між головою районної ради, заступником голови Ради, заступниками голови районної ради по виконавчій роботі та керуючим справами райвиконкому і встановлено, що керуючий справами виконавчого комітету районної ради Т.Мельник: організовує роботу структурних підрозділів райвиконкому та секретаріату, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд районної ради та її виконкому, доведення прийнятих рішень до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, контролює виконання документів; координує роботу з громадсько-політичними організаціями і рухами, веде питання кадрів апарату та структурних підрозділів виконкому, організаційної та юридично-правової роботи, матеріально-технічного забезпечення місцевих рад, навчання їх працівників, здійснює керівництво спостережною комісією. Наведений перелік повноважень керуючого справами не містить його права на підписання від імені виконавчого комітету Долинської районної ради угод.

Згідно письмових пояснень Мельника Т.Я. (а.237 т.У) його було зобов'язано укласти договори про почергове користування культовими спорудами з релігійними громадами на нараді від 06.03.1995р., що підтверджується протоколом даної наради, а рішенням райвиконкому №29 від 29.03.1995р. “Про хід виконання в районі рішення обласної ради від 21.02.1995р. “Про релігійну ситуацію в області” зобов'язано вести контроль щодо передачі культових споруд релігійним громадам. Також він вказав, що рішенням виконкому №34 від 05.04.1995р. “Про взяття на баланс культових споруд” (т.1 а.160) була створена комісія для проведення цієї роботи, де головою комісії було призначено його. В матеріалах справи є розпорядження голови Долинської РДА №16 від 15.11.1995р. "Про створення комісії", яким було створено комісію з метою організації роботи по передачі в користування культових будівель і майна релігійним громадам, головою комісії призначено Мельника Т.Я.

Як встановлено з пояснень представника відповідача-2, довіреність на право укладення Договору відповідно до вимог ст.ст.64,66 ЦК УРСР Мельнику Т.Я. не видавалась.

Враховуючи викладене, слід вважати, що Договір від імені Долинської районної Ради народних депутатів підписаний керуючим справами з перевищенням повноважень.

Однак, відповідно до ст.63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов"язки, для особи яку представляють, лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою; наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Аналогічні положення містяться в ст.241 ЦК України.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що Договір був схвалений уповноваженою особою відповідача-1, що обумовлює його дійсність з моменту укладення. Такими доказами є листи Долинської РДА №01-16/41 від 29.01.02. (т.1 а.257), №1-20/664 від 29.09.04р. (а.20 т.ІІ). №1-20/664 (а.20 т.2), довідка від 30.06.09. 1355/01-09/27, пояснення представника Долинської РДА в судових засіданнях. Про схвалення Договору і визнання його дійсним свідчить і позиція Долинської РДА по даній справі, а саме: подання до суду відзиву на касаційну скаргу від 07.05.04р., подання листа Львівському апеляційному господарському суду №1-20/664 від 29.09.04р., відзиву на апеляційну скаргу від 28.02.05р., відзиву на позовну заяву від 26.01.2006р., від 23.01.08р., відзиву на апеляційну скаргу від 14.12.06р., , пояснень від 25.11.08р тощо.

Щодо повноважень Чулана Василя Васильовича, то з досліджених у справі доказів вбачається, що він з часу реєстрації релігійної громади і до листопада 1999 року, тобто до призначення всеч. отця Володимира Юрківа першим парохом греко-католицької громади с.Шевченкове (а.84 т.У), очолював виконавчий комітет парафії релігійної громади Української греко-католицької церкви в селі Шевченкове. Це підтверджується протоколом зборів релігійної громади УГКЦ с.Шевченкове про обрання виконавчого комітету та ревізійної комісії від 20.02.1991р. (а.81 т.У), довідкою №551-а від 15.03.1991р. про реєстрацію виконавчого органу та ревізійної комісії релігійної громади (а.240 т.1). Відповідно до п.4.5 статуту парафії Української греко-католицької церкви с.Шевченкове Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого рішенням Івано-Франківського облвиконкому №169 від 17.09.1991 року (а.63-66 т.Ш), голова виконавчого комітету представляє парафію в ділових відношеннях, суді, в необхідних випадках видає довіреність для виконання відповідних доручень. Таким чином, Чулан В.В. як голова парафії релігійної громади УГКЦ, був вправі від її імені громади підписувати договір на почергове користування культовою спорудою. Твердження позивача про те, що Договір від імені релігійної громади УГКЦ повинні були підписувати не менше ніж 10 парафіян, не обгрунтовані вказівкою на конкретні норми чинного законодавства.

Позовні вимоги також мотивовані тим, що релігійна громади УПЦ КП є правонаступником громади РПЦ, яка була користувачем спірної культової будівлі на підставі Типової умови від 31.05.1954 р. , що встановлено рішеннями господарського суду у справі №12/145-11/179 (а.24-26 т.ІІ,, а.57-62 т.Ш, а.13-14 т.ІУ), а тому згідно ст.8, ч.3 ст. 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” почергове користування церквою можливе тільки за наявності згоди даної релігійної громади. Вважає, що укладенням оскаржуваного договору позивача незаконно позбавлено права користування культовою спорудою. При оцінці даних обставин колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою; за відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Порядок користування культовою спорудою в с.Шевченкове визначений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів №170 від 17.09.1991р., яке передбачає передачу його в безоплатне спільне (почергове) користування. Дане рішення оскаржувалось позивачем, однак в судовому порядку не визнано недійсним і підлягає застосуванню. Так як в даному випадку згода двох релігійних громад відсутня, то державний орган визначає порядок користування культовою будівлею шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. При цьому укладення оскаржуваного Договору з релігійною громадою УГКЦ не позбавляє позивача права користування культовою спорудою, а передбачає здійснення цього права відповідно до рішення №170 від 17.09.1991р. на підставі окремо договору, можливість укладення якого існує. На це вказано, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2006р. у справі №6/335-3/4 за позовом релігійної громади УГКЦ до релігійної громади УПЦ КП про усунення перешкод в користуванні культовою спорудою (а.83-87 т.ІУ)

Стосовно строку позовної давності слід зазначити, що за приписами ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється у три роки. Згідно ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Згідно пояснень представника позивача релігійній громаді УПЦ КП стало відомо про спірний Договір 14.04.01р. із пред"явленої релігійною громадою УГКЦ претензії №218, відповідь на яку позивач направив відповідачу-2 23.04.2001р. (а.101 т.І). Відповідачами не подано належних і допустимих доказів того, що позивачу стало відомо про оскаржуваний договір раніше. Виходячи з того, що позов подано до господарського суду Івано-Франківської області 29.08.03. за вх.№5924., позивачем дотримано строк позовної давності, визначений чинним на час виникнення спірних правовідносин цивільним законодавством.

Щодо наявності у особи, яка підписала позовну заяву у даній справі, відповідних повноважень, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником. Позовна заява від 03.06.03., зареєстрована господарським судом Івано-Франківської області за вх. №5924 від 29.08.03., від імені релігійної громади УПЦ КП підписана настоятелем храму Ігором Дарвай. Підпис даної особи засвідчений круглою печаткою позивача.

В ст.28 ГПК України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Згідно ст.7 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” релігійні організації діють відповідно до ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Відповідно до п.1, п.5.7. Статуту релігійної громади УПЦ КП (а..48-57 т.І), зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №169 від 17.09.1991р., із змінами, зареєстрованими розпорядженням Івано-Франківської ОДА №963 від 30.10.1998р., на чолі релігійної громади УПЦ КП знаходиться її настоятель, який призначається правлячим Архієреєм, і має право підпису усіх офіційних документів, які виходять з парафії. За змістом розділу У Статуту настоятель може бути обраним головою парафіяльної ради, який згідно п.5.7.Статуту має право підпису доручень. Голова парафіяльних зборів обирається строком на три роки, який парафіяльні збори мають право продовжити (п.5.2. Статуту). За вказівкою парафіяльних зборів парафіяльна рада (голова, помічник, скарбник) представляють парафію в суді, парафіяльні збори мають право в разі необхідності доручити обов'язки щодо захисту інтересів парафії в суді чи в ділових стосунках з громадськими організаціями будь-якому своєму повноправному членові (п.5.3. Статуту).

Згідно протоколів засідання парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ КП №1 від 15.06.1989р., №2 від 20.01.1999р., №1 від 20.01.2001р. (а.с.54-62 т.ІІ) головою парафіяльних зборів обирався (переобирався) настоятель церкви І.Дарвай. Таким чином, І.Дарвай як настоятель та голова парафіяльної ради релігійної громади УПЦ КП, вправі був від імені позивача підписувати позовну заяву, подавати позов, представляти парафію в суді, підписувати довіреності.

Вказані висновки підтверджуються вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 19.08.09 (а.109-110 т.У).

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.16, ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", ст.ст. 63,76 ЦК УРСР, ст.241 ЦК України, ст. ст.28, 33,43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Шіляк М. А.

Cуддя Максимів Т. В.

Суддя Малєєва О. В.

Рішення підписано 09.07.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________ Стефанів Т. В.