ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11265/14 30.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомМіжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській областідоДержавного підприємства "Чайка"простягнення 110884 грн 26 коп.третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне управління справамиПредставники сторін:від прокуратури:Колб І.О.- представник на підставі посвідчення № 024319 від 30.01.2014;від позивача:Дацько Я.О. - представник за довіреністю б/н від 31.12.2013;від відповідача:не з'явилисьвід третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 1108842 грн 60 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем в порушення норм чинного законодавства за період з 08.08.2011 по 27.03.2014 за відсутності дозвільної документації (дозволу на спеціальне водокористування) використовувалась із свердловини вода об'ємом 24630 метрів, у зв'язку з чим позивачем заподіяно збитки державі у розмірі 1108842 грн 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11265/14, розгляд справи призначений на 08.07.2014.

07.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 справу № 910/11265/14 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/11265/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 справу № 910/11265/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

17.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про розстрочку виконання рішення.

18.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного управління справами надійшла заява про вступ до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

18.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 розгляд справи відкладено на 30.07.2014, а також задоволено заяву Державного управління справами про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та допущено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державне управління справами.

29.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 30.07.2014 не з'явились, представник третьої особи клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103027337310.

У судове засідання 30.07.2014 з'явились представник прокуратури та позивача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 30.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Уповноваженими представниками Державної екологічної інспекції України у Київській області Головачем А.Г. (держінспектор з ОНПС Київської області), Кочубеєм Є.В. (ст. держінспектор з ОНПС Київської області), Морозом К.О. (держінспектор з ОНПС Київської області) при здійсненні перевірки за участю генерального директора Державного підприємства «Чайка» Усатого Г.Ю. та директора філії «Дударків» Державного підприємства «Чайка» ОСОБА_10 на підставі наказу № 158 від 26.03.2014 Державної екологічної інспекції України у Київській області та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 000996 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині раціонального використання та відтворення водних ресурсів та встановлено, що Філією «Дударків» Державного підприємства «Чайка» за період з 08.08.2011 по 27.03.2014 використовувалась із свердловини вода об'ємом 24630 метрів кубічних без дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується наданою підприємством довідкою № 60 від 27.03.2014 та іншими матеріалами перевірки, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 002272 від 31.10.2013, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Пархоменком Ю.А., встановлено, що посадовою особою філії «Дударків» Державного підприємства «Чайка», ОСОБА_10, допущено самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування (відсутність дозволу).

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 002076 від 31.10.2013 Державної екологічної інспекції у Київській області визнано ОСОБА_10 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено нормами статті 48 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 43 Водного кодексу України водокористувачі мають право, зокрема, здійснювати загальне та спеціальне водокористування.

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Нормами статті 46 Водного кодексу України встановлено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з нормами частини 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

У відповідності до норм статті 49 Водного кодексу України в редакції чинній станом на 08.08.2011 спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до статті 30 Водного кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, визначений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої Наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

Відповідно до пункту 1.2 Методики ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Згідно з пунктом 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (пункт 9.2. Методики).

У судовому засіданні 18.07.2014 представник прокуратури підтримав подану через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.07.2014 заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 110884 грн 26 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 110884 грн 26 коп.

Відповідно до довідки від 24.06.2014 № 20-14/401, наданої філією «Дударків» Державного підприємства «Чайка», об'єм використаної води без дозвільних документів (W) за період з 08.08.2011 по 27.03.2014 складає 2463,0 куб. м.; ставка збору за спеціальне використання підземної води (Тар) для Бориспільського району Київської області, відповідно до пункту 2 статті 325 Податкового кодексу України становить 0,4502 грн/куб.м.

Відповідно до виконаного державним інспектором з ОНПС Київської області, Омельченко О.О, розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів Державним підприємством «Чайка» при відсутності дозвільної документації (дозволу на спеціальне водокористування) розмір збитків заподіяних державі складає 110884 грн 26 коп.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 118 від 03.07.2014 про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів Державного підприємства «Чайка» при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Оцінюючи подані прокурором та позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Нормами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади. В позові прокурор самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує їх захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Статтею 2 Водного кодексу України встановлено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Нормами статті 15-1 Водного кодексу України визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Так, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: реалізація державної політики у сфері охорони та відтворення вод (поверхневих, підземних, морських), раціонального використання водних ресурсів; участь у реалізації державних цільових, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; організація та здійснення державного моніторингу вод; здійснення державної екологічної експертизи; видача, анулювання, здійснення переоформлення та видача дублікатів дозволів на проведення робіт на землях, зайнятих морями; розроблення і запровадження у встановленому порядку організаційно-економічних заходів щодо забезпечення охорони і використання вод та відтворення водних ресурсів; вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через свої територіальні органи.

Вказані норми кореспондуються з вимогами статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якою визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства. З цією метою, має право виступати позивачем та відповідачем у судах.

Територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Київської області є Державна екологічна інспекція у Київській області.

Згідно з нормами статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: самовільному захопленні водних об'єктів; забрудненні та засміченні вод; порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; використанні земель водного фонду не за призначенням; неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах; відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію; порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

У відповідності до норм статті 111 Водного господарства України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до норм статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої у недоговірних правовідносинах, за своєю правовою природою є деліктним зобов'язанням.

Отже, для застосування такого правового наслідку цивільного (господарського) правопорушення як відшкодування шкоди (збитків) необхідним є встановлення всіх елементів такого правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів Державним підприємством «Чайка» при відсутності дозвільної документації (дозволу на спеціальне водокористування), суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389. Таким чином, вимоги позивача про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води з підземних джерел, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 110884 грн 26 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи викладене та виходячи з ціни позову у розмірі 110884 грн 26 коп., витрати по сплаті судового збору до державного бюджету в розмірі 2217 грн 69 коп. покладаються на відповідача.

У судовому засідання 18.07.2014 представником відповідача підтримана подана через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.07.2014 заяву про розстрочення викання рішення строком на 12 календарних місяців. В обґрунтування заявленої заяви відповідач посилається на те, що Державне підприємство "Чайка" є сільськогосподарським виробником державного сектора економіки. На даний час в підприємстві розпочались роботи зі збору врожаю зернових культур і всі фінансові ресурси підприємства направляються на своєчасне здійснення польових робіт, оплату праці та здійснення обов'язкових відрахувань до бюджету. Велика енергоємність та матеріалоємність зумовлена тим, що проведення польових робіт вимагає значних витрат паливно-мастильних матеріалів, великий фізичний знос сільськогосподарської техніки передбачає регулярне її відновлення. Якщо цього не відбувається, то протягом певного проміжку часу підприємство втрачає свою здатність виготовляти сільськогосподарську продукцію, тобто фактично припиняє свою основну діяльність, що рівнозначно ліквідації підприємства. Також відповідач зазначає, що одночасне стягнення штрафних санкцій в розмірі заявленому позивачем, суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може негативно відобразитися на можливості його нормального та безперервного функціонування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положеннями пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши заяву про розстрочку виконання рішення та враховуючи те, що заявником обґрунтовано наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи принцип збалансованості матеріальних інтересів сторін, з урахуванням відсутності обґрунтованих заперечень позивача проти розстрочки виконання рішення, суд вважає, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне розподілити суму боргу у рівних частинах строком на 12 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 82, 82-1, п. 6 ч. 1 ст. 83 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 38, ідентифікаційний код 31245250) на користь Державної екологічної інспекції у Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 3, ідентифікаційний код 38039191) збитки у розмірі 110884 (сто десять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 26 коп.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/11265/14 строком на 12 місяців, встановивши наступний порядок оплати:

- по 30.08.2014 - 9240 грн 41 коп.;

- по 30.09.2014 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.10.2014 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.11.2014 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.12.2014 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.01.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 28.02.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.03.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.04.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.05.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.06.2015 - 9240 грн 35 коп.;

- по 30.07.2015 - 9240 грн 35 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 38, ідентифікаційний код 31245250) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 2217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 69 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.08.2014

Суддя І.М. Отрош