ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2014 року № 826/2581/14

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

про скасування постанови, припису та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2013 року № 881, про скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 20 листопада 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийняти в експлуатацію об'єкт відповідно до поданих декларацій та існуючого в 2013 році порядку прийняття в експлуатацію самовільно збудованих об'єктів.

Під час письмового провадження у справі представником позивача через канцелярію суду подані позовна заява з уточненими позовними вимогами, в яких позивач змінює предмет адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що позовна заява з уточненими позовними вимогами, в яких позивач змінює предмет адміністративного позову, подана після початку розгляду справи по суті, суд не приймає до розгляду уточнені позовні вимоги позивача.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів (поштового конверту з відправленням на ім'я ОСОБА_1 рекомендованим листом № 0113316824462 від 28 листопада 2013 року, в якому мала міститися постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 881 від 28 листопада 2013 року, з рекомендованим повідомленням про вручення цього рекомендованого листа, поштовими відмітками про доставку цього листа адресату (отримувачу поштового відправлення), або про його повернення відправнику із вказаними на листі причинами такого повернення) з тих підстав, що судом під час відкриття провадження у справі прийнято до уваги посилання позивача на те, що він не отримував постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 881 від 28 листопада 2013 року та про вказану постанову дізнався після отримання постанови відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 23 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 41651879. При цьому, обставини щодо виконання Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві свого обов'язку щодо направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про встановлення порядку подальшого розгляду адміністративної справи та про визнання дати наступного судового засідання по даній справі з тих підстав, що суд вважає за можливе ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в порядку письмового провадження та в зв'язку з відсутністю необхідності заслухати свідка чи експерта.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, та зазначає, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві порушено порядок проведення перевірки у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складання за її результатами припису та постанови по справі про адміністративне правопорушення. Також позивач вказує на те, що він не експлуатує самовільно збудовані гараж, сарай та мансандру по АДРЕСА_1 та з липня 2013 року він розпочав процедуру введення в експлуатацію зазначених об'єктів будівництва, проте Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві неодноразово поверталися документі подані з метою введення в експлуатацію об'єктів будівництва.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, та зазначив, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення 28 листопада 2013 року № 881 та припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 20 листопада 2013 року, оскільки ОСОБА_1 не виконано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 2 липня 2013 року.

ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги з огляду на положення Цивільного кодексу України та зазначила, що мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1 були збудовані матір'ю її та позивача - ОСОБА_1 у 2009 та 2010 роках, а її брату ОСОБА_1 стало відомо про самочинне будівництво у 2013 році, коли він переоформлював своє право власності на частину будинку та після виготовлення нового технічного паспорту житлового будинку по АДРЕСА_1.

Допитані під час розгляду справи в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення відносно того, що мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1 були збудовані матір'ю ОСОБА_1 у 2009 та 2010 роках.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

20 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, на підставі наказу від 23 липня 2012 року № 52 "з", припису Інспекції від 2 липня 2013 року та направлення для проведення позапланової перевірки від 20 листопада 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено акт від 20 листопада 2013 року та протокол про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2013 року, якими встановлено, що на АДРЕСА_1 виявлено не виконання вимог пункту 1 припису Інспекції від 2 липня 2013 року в частині усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, чим порушено підпункт "а" пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Протоколом про адміністративне правопорушення повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28 листопада 2013 року.

В акті та протоколі зазначено, що перевірка проведена у присутності ОСОБА_1 та, що він відмовився від підписання та отримання примірника акту перевірки та протоколу, в зв'язку з чим акт перевірки та протокол надіслано поштою.

З метою усунення виявлених порушень Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено припис від 20 листопада 2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано у термін до 19 грудня 2013 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом знесення самовільно збудованого мансардного поверху та господарських будівель (гараж та сарай).

В приписі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підписання та отримання примірника припису, в зв'язку з чим припис надіслано поштою.

28 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення прийнято постанову № 881, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн.

Вказана постанова надіслана поштою 29 листопада 2013 року.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Згідно пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Пунктом 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно пункту 8 Порядку, за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

Згідно пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком (пункт 16).

Згідно пункту 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Пунктом 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Відповідно до пункту 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (пункт 20 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно пункту 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф (пункт 22 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в акті перевірки від 20 листопада 2013 року зазначено, що перевірка проведена у присутності ОСОБА_1 В акті перевірки, приписі та протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що від підпису ОСОБА_1 відмовився в зв'язку з чим примірники акту, припису та протоколу надіслані поштою.

Разом з тим, представник позивача під час розгляду справи зазначив, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 20 листопада 2013 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил без присутності ОСОБА_1 або його представника.

Згідно довідки філії Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки "СІАТ" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 7 липня 2014 року № 31, ОСОБА_1 з 22 листопада 2005 року по теперішній час працює у філії Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки "СІАТ" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на посаді начальника виробничо-технічного відділу. У довідці також вказано про те, що ОСОБА_1 з 18 листопада по 22 листопада 2013 року знаходився на своєму робочому місці безвиїзно з 08:00 год. до 17:00 год.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві наділена повноваженнями на проведення перевірки за умови присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва, суд приймає до уваги позицію представника позивача щодо порушення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві порядку проведення перевірки.

Відносно висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо порушення ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства в зв'язку з невиконанням вимог припису від 2 липня 2013 року, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийнято постанову № 881, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн. на підставі акту від 19 листопада 2013 року, припису від 19 листопада 2013 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2013 року та припису від 2 липня 2013 року.

Разом з тим, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено доказів на підтвердження проведення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перевірки ОСОБА_1, за результатами якої відповідачем були складені акт від 19 листопада 2013 року, припис від 19 листопада 2013 року та протокол про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2013 року.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2013 року № 881 без належних правових підстав для її прийняття.

При цьому, частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено припис від 2 липня 2013 року про те, що за результатами позапланової перевірки проведеної на АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 4 листопада 2005 року, належить 1/6 частка ОСОБА_1, за вказаною вище адресою самовільно побудовано:

- 2009 році - гараж - літера "Д" (згідно з технічним паспортом, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 26 квітня 2013 року);

- у 2011 році - сарай - літера "Ж" (згідно з технічним паспортом);

- у 2012 році - мансарда - літера "А" (згідно з технічним паспортом), приміщення якої експлуатується без прийняття в експлуатацію, що є порушенням частини першої статті 34 та частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вказаним приписом зобов'язано ОСОБА_1 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи та вбачається із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 20 серпня 2013 року.

При цьому, допитані під час розгляду справи в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення відносно того, що мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1 були збудовані матір'ю ОСОБА_1 у 2009 та 2010 роках.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що ОСОБА_1 на момент винесення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві припису (2 липня 2013 року) не був власником будинку та не міг здійснювати самочинне будівництво, відповідно на нього не може бути покладено обов'язок щодо виконання вимог припису від 2 липня 2014 року та вчинення дій з метою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

При цьому, постанови про накладення штрафів належать до видів відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суб'єкта владних повноважень.

З огляду на встановлене суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача санкції відповідальності майнового характеру, а тому позовна вимога в частині скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2013 року № 881 судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийняти в експлуатацію об'єкт відповідно до поданих декларацій та існуючого в 2013 році порядку прийняття в експлуатацію самовільно збудованих об'єктів, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою прийняття в експлуатацію об'єкта "Мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1" неодноразово звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (заяви від 9 жовтня 2013 року (вхідний від 10 жовтня 2013 року № і-10-10/12), від 30 жовтня 2013 року (вхідний від 31 жовтня 2013 року № і-31-10/9), від 21 листопада 2013 року (вхідний від 22 листопада 2013 року № і-22-11/5), від 9 грудня 2013 року (вхідний від 10 грудня 2013 року № і-10-12/6), від 30 грудня 2013 року та від 1 лютого 2014 року, які направлені на адресу відповідача поштою).

Згідно статті 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3038-VI) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 23 жовтня 2013 року № КВ 212132960119 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що у пункті 2 декларації загальна площа будівлі та площа мансарди зазначені неточно, крім того рядок площа господарських (присадибних) будівель і споруд заповнений невірно; у пункті 7 декларації невірно зазначений документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою.

Рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 7/26-18/1311/10 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що у пункті 2 декларації загальна площа будівлі та площа господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов зазначені неточно; у пункті 6 декларації висновок про відповідність вимог надійності будівель і споруд та можливості їх безпечної експлуатації зазначений неточно; у пункті 7 декларації площа земельної ділянки та цільове призначення земельної ділянки зазначені неточно.

Рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 4 грудня 2013 року № 7/26-58/0412/10 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що у пункті 7 декларації площа земельної ділянки зазначена неточно.

Рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 15 січня 2014 року № 7/26-58/1501/10 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що форма декларації не відповідає формі встановленої Порядком (додаток 2), а саме: сторінка 3; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта не відповідає формі, наведеною у додатку 1 до Порядку.

Рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 лютого 2014 року № 7/26-5/1302/10 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що документи подані відносно прийняття об'єкта в експлуатацію після 31 грудня 2013 року, а тому в Інспекції відсутні правові підстави та повноваження для прийняття в експлуатацію об'єкта на підставі пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно пункту 9 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію:

- індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

- збудовані до 12 березня 2011 року:

- громадські будинки I і II категорій складності;

- будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, побудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95.

Згідно пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, побудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, прийняття в експлуатацію об'єктів, зазначених у пункті 1.1 розділу I цього Порядку, здійснюється безоплатно територіальними органами Держархбудінспекції України (далі - Інспекція) протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку, замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються:

- два примірники заповненої декларації;

- звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно);

- засвідчені в установленому порядку копії:

- документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт;

- технічного паспорта.

Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).

Пунктом 3.3 Порядку встановлено, що Інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 3.1 цього розділу.

Дані, зазначені в декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею (пункт 3.4 Порядку).

Разом з тим, суд надає оцінку спірним правовідносинам, виходячи з дослідження декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року, як останню декларацію позивача, що давала право на прийняття об'єкта до експлуатації підставі пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як встановлено під час розгляду справи, рішенням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 15 січня 2014 року № 7/26-58/1501/10 повернуто ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з тих підстав, що форма декларації не відповідає формі встановленої Порядком (додаток 2), а саме: сторінка 3; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта не відповідає формі, наведеною у додатку 1 до Порядку.

При цьому, суд не приймає до уваги висновки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо невідповідності форми сторінки 3 декларації формі, яка встановлена в додатку 2 Порядку з тих підстав, що судом проаналізовано сторінку 3 декларації позивача про готовність об'єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року та встановлено її відповідність формі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка є додатком 2 до Порядку.

Відносно того, що звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта не відповідає формі, наведеної у додатку 1 до Порядку, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 жовтня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КДН" Крок на зустріч" складено звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта: Мансарда (літера "А"), гараж (літера "Д"), сарай (літера "Ж") по АДРЕСА_1 та встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації.

Разом з тим суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду справи не зазначено в чому саме полягає невідповідність форми звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 3 жовтня 2013 року формі звіту, наведеній в додатку 1 до Порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві рішення про повернення декларації ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також "Рекомендація R (80)2"), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що позивач з метою прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва неодноразово звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, проте рішеннями від 23 жовтня 2013 року № КВ 212132960119, від 13 листопада 2013 року № 7/26-18/1311/10, від 4 грудня 2013 року № 7/26-58/0412/10 та від 15 січня 2014 року № 7/26-58/1501/10 відповідач повертав позивачу його декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач неодноразово самостійно (на власний розсуд) вибирав один з кількох варіантів рішення, які полягають в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в поверненні декларації замовнику.

Разом з тим, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено неправомірність рішення відповідача щодо повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: "Мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1" від 30 грудня 2013 року, відповідно суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийняти в експлуатацію об'єкт "Мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1" на підставі декларації ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року та, як наслідок, про скасування припису від 20 листопада 2013 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 знести самовільно збудованого мансардного поверху та господарських будівель (гараж та сарай).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Позивачем під час подання адміністративного позову, який містить вимоги майнового та немайнового характеру сплачено 255,78 грн. судового збору.

Також позивачем під час розгляду справи надано докази на підтвердження оплати наданої йому правової допомоги в розмірі 16 000 грн., а саме: копію прибуткового касового ордеру № 01/14-АС-01 від 19 травня 2014 року, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/14-АС-01 від 19 травня 2014 року, копію прибуткового касового ордеру № 01/14-АС-02 від 18 червня 2012 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/14-АС-02 від 18 червня 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено з 1 січня 2014 року мінімальну заробітну плату в розмірі 1 218 грн.

Таким чином, в даному випадку судовий збір складає 1 827 грн. за вимогу майнового характеру та 73,08 грн. за вимоги немайнового характеру.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено обґрунтованість позовних вимог, відповідно здійснені позивачем судові витрати в розмірі 16 255,78 грн. підлягають поверненню позивачу та решта суми судового збору в розмірі 1 644,30 грн. за вимогу майнового характеру підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Разом з тим, судом визнається необґрунтованим клопотання третьої особи про повернення їй понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повернення третій особі витрат на правову допомогу у разі задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві по справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2013 року № 881.

3. Скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 20 листопада 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

4. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийняти в експлуатацію об'єкту "Мансарда літера "А" індивідуального житлового будинку, гараж літера "Д", сарай літера "Ж" по АДРЕСА_1" на підставі декларації ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 255 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

6. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на рахунок 31218206784007, отримувач: УДКСУ у м. Києві, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 34414689.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева