Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/1783/14

03 липня 2014 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Ранкової О.О.,

за участю представника відповідача - Чернишенко Н.В.,

за участю представника 3-ї особи - Чугріної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька», 3-тя особа: Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», 3-тя особа: Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. Посилаючись на те, що він з 1991 року працював на підприємстві вугільної промисловості Донецької області на шахті «ім. О.Ф.Засядько». Відповідно до наказу №231-к від 19.02.1991 року - він був прийнятий на роботу гірником по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем у шахті ім. Засядька. Працюючі на вказаній посаді він піддавався впливу підвищеного запилення повітряного середовища, важкій фізичній праці, несприятливим мікрокліматичним умовам, а так само впливу підвищеного запилення повітряного середовища, несприятливому мікроклімату підземних гірських виробок, через неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу. Внаслідок роботи в таких умовах у нього розвинулось професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів першої-другої степені. 13.06.2008 року за фактом його професійного захворювання було складено акт №135 розслідування хронічного професійного захворювання - форма П-4. Також вищезазначений діагноз йому було встановлено під час лікування в стаціонарі комунальної лікувально-профілактичної установи «Донецька обласна клінічна лікарня профзахворювань». Разом з тим йому було встановлено супутній діагноз: атеросклеротиний кардіосклероз. СН першої стадії. Гіпертонічне захворювання першої стадії. Міопія обох очей. Незважаючи на лікування, стан його здоров'я не поліпшувався. Наслідки професійного захворювання негативно позначилися на стані його здоров'я і його загальному самопочутті. Він був направлений на МСЕК, за висновком якого - 19.06.2009 року йому було первинно встановлено третю групу інвалідності. Йому протипоказана праця в підземних і несприятливих умовах, а також важка фізична праця. Рекомендовано санаторно-курортне лікування. Відповідно до довідки МСЕК від 08.06.2011 року йому було встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. Пошкодженням його здоров'я у зв'язку з професійним захворюванням та нещасного випадку на виробництві йому завдано значну моральну шкоду. Він майже постійно відчуває біль в легенях, в результаті чого страждає. Він став дратівливим, із-за чого виникають конфлікти з навколишнім оточенням. Йому необхідно звикати жити по новому з тими змінами в його організмі які виникли після отримання професійного захворювання. Порушений його спокій та відпочинок. Він не має можливості за станом свого здоров'я вести активний спосіб життя, коло його спілкування і коло спілкування його сім'ї звузилися. Він майже не виїжджає за межі міста, спілкування з його родичами, які проживають поза містом, стало проблематичним. Він не може виконувати важку фізичну роботу по дому, допомагати дружині вести домашнє господарство. Для виконання важкої фізичної роботи по будинку доводитися вдаватися до послуг найманої робочої сили, через це матеріально страждає його сім'я. Якщо ж він перебуває на стаціонарному лікуванні з приводу професійного захворювання, він самостійно оплачує своє знаходження в стаціонарі, а також харчування. Незважаючи на це, він вимушений працювати, щоб забезпечити себе і сім'ю. Він відчуває страх від того, що може стати непотрібним для своїх рідних та близьких. Його обтяжує необхідність звертатися до них за допомогою, він дуже сильно переживає з приводу того, що його рідні та близькі змушені залишати свої справи і виконувати ту роботу, яка раніше була його обов'язком. Він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Невідомо як наслідки захворювання позначаться надалі на стані його здоров'я іі його загальному самопочутті. Шкоду, яка була заподіяна його здоров'ю, він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» - Чернишенко Н.В., яка діє на підставі перевірених судом повноважень, позовні вимоги не визнала у повному обсязі та зазначила, що ОСОБА_3 працював на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 24.10.1983 року по 19.01.1987 року та з 19.02.1991 року по 19.06.2008 року. В наслідок професійного захворювання ОСОБА_3 був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.2008 року №135. Дійсно, підставою для встановлення втрати професійної працездатності є акт розслідування хронічного професійного захворювання, а підтвердженням ступеня втрати професійної працездатності є довідка МСЕК. Так, згідно з довідкою МСЕК від 08.06.2011 року позивачу встановлено 40% ступеню втрати професійної працездатності. Посилання позивача на довідки МСЕК, в якій визначається ступінь втрати професійної працездатності ніяким чином не є доказом спричинення моральної шкоди. Більш того, довідка МСЕК є підставою для отримання страхових сум та медикаментозного, амбулаторного лікування, що проводяться фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Позивач не надав ніяких доказів спричинення моральної шкоди та не довів якими саме неправомірними діями або бездіяльністю було спричинено йому моральні страждання. Ніяких доказів факту спричинення моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Документи, на які він посилався, не можуть бути єдиним доказом заподіяння моральної шкоди. Вважає, що документи які містяться в матеріалах справи ніяким чином не можуть бути єдиним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу. просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник 3-ї особи Чугріна Л.В., яка діє на підставі перевірених судом повноважень, пояснила, що 13.06.2008 року відносно ОСОБА_3 складено акт розслідування хронічного професійного захворювання за №135. 19.06.2008 року оглядом МСЕК позивачу встановлено вперше 40% втрати працездатності з послідуючим переоглядом через рік. Після цього позивач неодноразово проходив переогляд МСЕК і згідно з висновком МСЕК від 08.06.2011 року позивачу встановлено 40% втрати працездатності безстроково. позивач перебуває на обліку у відділенні з 19.06.2008 року та отримує страхові виплати у розмірах та строки, визначені ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до Закону України від 23.02.2007 року №717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20.02.2007 року, внесені відповідні зміни щодо виплати моральної (немайнової) шкоди потерпілому. У статті 21 Закону України від 23.02.2007 року №717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підпункт «е» пункту 1 частини першої, який передбачив виплату Фондом потерпілому грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди, виключений з 20.03.2007 року. Таким чином, з 20.03.2007 року не має правових підстав для відшкодування потерпілому моральної шкоди за рахунок Фонду. Просить врахувати вищезазначене при розгляді справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача по наявним у справі доказам.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Шахта ім. А.Ф.Засядько» з 24.10.1983 року по 19.01.1987 року та з 19.02.1991 року по 19.06.2008 року, працював у якості підземного гірноробочого та гірничим по ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем під землею, звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.4-5).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів першої-другої степені, та йому було встановлено супутній діагноз: атеросклеротиний кардіосклероз. СН першої стадії. Гіпертонічне захворювання першої стадії. Міопія обох очей (а.с.12-13,17-31).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П4 від 13 червня 2008 року (а.с.9) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: вплив кремній пилу: у професії «ГРП по РГВ» - 13,3-18,2 мг/мЗ, при ПДК -2 мг/мЗ. Тривалість дії 40-47% робочого часу. крім того, впливали наступні виробничі фактори: виробничий шум - 58-99, 90 дБА, при ПДУ -80 дБА; метіофактори - температура повітря 28,3-28,6 градусів Цельсія, при ПДУ -21-26 градусів Цельсія. Вологість клімату.

Згідно копії виписки із акту МСЕК від 19 червня 2008 року позивачу ОСОБА_3 вперше встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% та протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця до 19 червня 2009 року, з копії довідки МСЕК від 08 червня 2011 року (а.с.10-11) позивачу ОСОБА_3 повторно вже безстроково встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% та протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності ", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «шахта ім. А.Ф.Засядько» у якості підземного гірноробочого та гірничим по ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем під землею, загальний стаж роботи складає 26 років 08 місяців, із них в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік 06 місяців, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів другої стадії, помірна течія. Недостатність легенів першої-другої степені, та йому було встановлено супутній діагноз: атеросклеротиний кардіосклероз. СН першої стадії. Гіпертонічне захворювання першої стадії. Міопія обох очей. Вказаний факт, підтверджений актом розслідування хронічного професійного захворювання від 13 червня 2008 року, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: вплив кремній пилу: у професії «ГРП по РГВ» - 13,3-18,2 мг/мЗ, при ПДК -2 мг/мЗ. Тривалість дії 40-47% робочого часу. крім того, впливали наступні виробничі фактори: виробничий шум - 58-99, 90 дБА, при ПДУ -80 дБА; метіофактори - температура повітря 28,3-28,6 градусів Цельсія, при ПДУ -21-26 градусів Цельсія. Вологість клімату.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід*ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров*я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров*ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_3, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 12 000 гривень.

Доводи представника відповідача з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька», 3-тя особа: Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях