КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 8/97/9/3/2/1/1/1/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014р. (повний текст підписано - 04.02.2014р.)

у справі № 8/97/9/3/2/1/1/1/1 (суддя Н.О. Скорик)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор"

про стягнення 320 304 грн. 38 коп. збитків

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Чернігівської області передані позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" про стягнення збитків у розмірі 320 304,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій працівників відповідача було пошкоджено вагони Придністровської залізниці, у зв'язку чим позивач просить відшкодувати завдану йому шкоду у розмірі 320 304,38 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014 року у справі № 8/197/9/3/2/1/1/1/1 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014 року у справі № 8/197/9/3/2/1/1/1/1 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 05.03.2014р. порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 16.04.2014р.

В судовому засіданні 16.04.2014р. оголошено перерву до 05.05.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. та суддів Іоннікової І.А., Чорної Л.В. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Тищенко А.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2014 року справу було прийнято для здійснення провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Тищенко А.І., Ткаченко Б.О., у зв'язку з чим розгляд справи було призначено на 28.05.2014 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. враховуючи Враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із відпустки та участь суддів Тищенко А.І., Ткаченка Б.О. у розгляді інших справ, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова .І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2014 року справу було прийнято для здійснення провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова .І.А., Чорна Л.В.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014 року у справі № 8/97/9/3/2/1/1/1/1 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2014 року у справі № 8/97/9/3/2/1/1/1/1.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 25 вересня 2003 року о 10год.25хв. на станцію Голубичі на адресу філії "Ріпкинський райавтодор" поїздом №3801 прибули 10 напіввагонів, завантажених щебенем. При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи перевізних документів встановленої форми, на підставі яких ним здійснювалося перевезення вантажу на адресу філії відповідача.

У відповідності до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №818652 від 16.01.2013 р філія "Ріпкинський райавтодор" дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" є структурним підрозділом відповідача без права юридичної особи.

В зв'язку з відсутністю у філії "Ріпкинський райавтодор" власної колії, за проханням керівництва філії "Ріпкинського райавтодору", що підтверджується листом від 25.09.2003 (факсограма листа - т.1, а.с.44), 10 напіввагонів, завантажених щебенем, які прибули на адресу філії, подані для вивантаження на першу колію Замглайського торфобрикетного заводу.

Отже, враховуючи відсутність у відповідача власних залізничних під'їзних колій, між сторонами також були відсутні договірні відносини щодо умов та порядку експлуатації під'їзних колій.

26.09.2003 під час проведення розвантажувальних робіт стався самовільний рух напіввагонів у вільному напрямку. Через 4800 метрів від місця вивантаження напіввагони з великою швидкістю виїхали на територію Ріпкинської райсільгоспхімії та зіткнулися із напіввагоном №65252088, який знаходився на підвищеній колії під завантаженням металобрухту. У результаті зіткнення напіввагони зійшли з рейок, крім напіввагону №60007630, в якому знаходився щебінь.

Внаслідок вказаної події, за повідомленням позивача, шість вагонів: №№66186057, 67158410, 67193573, 64123839, 63487714, 66212879 були пошкоджені до ступеня виключення з інвентарного парку та виключені на підставі актів форми ВУ-10.

На підтвердження факту пошкодження вагонів позивачем до матеріалів справи надано акти №№78, 80, 82, 83, 84, 85 від 26.09.2003 форми ВУ-25 (т.1, а.с.17-22).

Сума заявленої позивачем до відшкодування шкоди складається із вартості пошкоджених вагонів, яка становить згідно з розрахунком позивача, 315149грн.18коп. (т.1, а.с.27) та 5155грн.20коп. неотриманого від використання вагонів прибутку, обчисленого за період з 26.09.2003 по 01.03.2004.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Складовою правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Тобто, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачений перелік застосування потерпілою стороною заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

З урахуванням наведених положень суд зазначає, що застосування положень ст. 224, 225 ГК України можливо лише за умови існування між сторонами господарських відносин, проте як вірно встановлено судом першої інстанції на момент виникнення у позивача умовних збитків, господарські відносини між сторонами були відсутні.

Щодо стягнення реальних збитків суд зауважує, що якщо одна із сторін неукладеного договору здійснить дії, спрямовані на його виконання, вона може захистити свої права, застосувавши положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України.

За загальними правилами під шкодою розуміється зменшення або втрата певного майнового блага, зокрема зменшення або втрата майна потерпілого, що тягне за собою виникнення майнової шкоди.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Як було вище зазначено з огляду на специфіку даного спору, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування, а відповідач в сою чергу повинен був доводити відсутність своєї вини.

Згідно змісту позовної заяву, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, що виникла внаслідок пошкодження вагонів до ступеня виключення їх із парку вагонів, становить 315149грн.18коп.

Колегія судді погоджується з висновком місцевого господарського суду про невідповідність здійсненого позивачем розрахунку збитків приписам п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 в редакції постанови КМ України від 20.01.97 №34.

А саме, позивачем в порушення вищенаведених приписів, не зазначено в розрахунку балансову вартість майна станом на момент встановлення факту знищення вагонів, тобто станом на 29.09.2003 - день складання актів про виключення із ізвентраного парку вантажних вагонів, а також застосовано індекси інфляції, починаючи з 1996р.

Крім того колегія суддів вважає, що позивачем не було належним чином обґрунтовано розмір не отриманого ним прибутку, адже належних доказів на підтвердження реальної можливості отримання заявленого до відшкодування розміру не отриманого прибутку, які б свідчили про існування певних договірних відносин (домовленостей) щодо надання послуг транспортування за з відповідними ставками та строком використання, заявленим у розрахунку, позивачем суду надано не було.

Таким чином суд констатує відсутність належного обґрунтування позивачем одного зі складових елементів, які входять до складу правопорушення, а саме розміру збитків.

Також колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівників відповідача і як наслідок завданої шкоди, крім того залишається недоведеним факт наявності самої протиправної поведінки.

З огляду на ту обставину, що під час розгляду справи судом встановлено відсутність у діях відповідача складу правопорушення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність протиправної поведінки, наявність причинно-правового зв'язку між правопорушенням і завданою шкодою в розмірі 320 304,38 грн. та не підтверджено заявлений до відшкодування розмір збитків, що у свою чергу унеможливлює задоволення позовної вимоги про стягнення збитків.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 30 січня 2014 року у справі № 8/97/9/3/2/1/1/1/1 залишити без змін.

Матеріали справи № 8/97/9/3/2/1/1/1/1 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна