ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року м.Київ

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гуріна М.І., при секретарі Мельник І.М., за участю представника відповідача Радкевича С.О., розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про стягнення надмірно сплаченого прибуткового податку, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2005 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про стягнення надмірно сплаченого прибуткового податку було задоволено повністю, з ДПІ у Солом'янському районі міста Києва постановлено стягнути 1082,20грн. надмірно сплаченого податку.

Зазначені рішення було вмотивовано тим, що позивач мав пільги з вказаного податку, оскільки на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у відповідності до положень якого позивач звільняється від сплати прибуткового податку.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2005 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 6 п. 7 Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 "Питання Державного казначейства", яке було чинним на момент пред'явлення позову та винесення рішення судом першої інстанції, органи Держказначейства здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5 статті 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232 Положення про Державне казначейство України, яке чинне на час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до підпункту 20.4.1. пункту 20.4. статті 20 20.4.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

Згідно з частиною другою цієї статті з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу стягуються лише штрафні (фінансові) санкції застосовані внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 цього пункту - у випадку порушення строків подання розрахунку суми повернення або заниження його розміру.

Як вбачається з оскаржуваних рішень з відповідача було стягнуто суму сплаченого позивачем податку, а не суму штрафних санкції.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не було надано правової оцінки твердженням відповідача стосовно наявності передбачених законодавством підстав для повернення позивачу надмірно сплаченого податку, зокрема обставини подання позивачем декларацій.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2005 року та ухвалу судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий /підпис/ В.В.Харченко

Судді /підпис/ І.С.Берднік

/підпис/ Н.В.Васильченко

/підпис/ О.О.Кравченко

/підпис/ М.І. Гурін

З оригіналом вірно

суддя Н.В.Васильченко