ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року

Справа № 905/8555/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий,

Жукової Л.В. (доповідач),

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу

державного підприємства "Донецька залізниця"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р.

у справі

№ 905/8555/13 господарського суду Донецької області

за позовом

державного підприємства "Донецька залізниця"

до

публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про

стягнення 955,32 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача : не з`явилися;

відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк звернулося з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь 955,32 грн., яка складається з: 872,88 грн. плати за маневрову роботу, 79,08 грн. збору за телеграфні повідомлення та 3,36 грн. плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. (суддя: Забарющий М.І.) у справі № 905/8555/13 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 872,88 грн. плати за маневрову роботу та 3,36 грн. плати за користування вагонами. В решті позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що радіологічний контроль є частиною митного оформлення товарів, отже, маневрові роботи, які необхідні для здійснення радіологічного контролю є частиною тих операцій, які необхідні для здійснення митного оформлення товарів (ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України), і які в силу Митного кодексу України проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, як і плата за користування вагонами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що маневрові роботи для проведення радіологічного контролю повинні відображатись у накопичувальній картці згідно п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів. Стосовно плати за користування вагонами суд послався на ч.3 ст.119 Статут залізниць України та абз. 3. п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення телеграфного збору, суд виходив з необґрунтованості заявлених вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року (головуючий суддя: Татенко В.М., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014 року у справі № 905/8555/13 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 872,88 грн. - плати за маневрову роботу, 3,36 грн. - плати за користування вагонами та 1720,50 грн. на відшкодування судового збору за звернення з позовом - скасовано. У задоволені позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання апеляційної скарги 913,50 грн.

Державне підприємство "Донецька залізниця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. у даній справі, а рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014 р. залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Сторони, згідно з приписами статті 111⁴ Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111⁷ Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2013р. відповідачем зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Валуйки Південно-Східної залізниці відвантажив на адресу ТОВ "Транс Погран Услуги" за залізничною накладною СМГС № 48217921 у напіввагоні № 54758339, вантаж - "прокат плаский із заліза або нелегованої сталі. Сталь листова, не зазначена в алфавіті.

Вищезазначений вагон, виходячи із даних п.27 залізничної накладної є приватним.

Радіологічний контроль вантажу в митних органах відправлення здійснений не був.

На прикордонній станції, Куп'янськ-Сортувальний, зазначений вагон був затриманий.

Затримка вагону відбулася о 20-25 до 01-00 05.03.2013р.

Вказані обставини засвідчені актами загальної форми №№ 2740, А334.

За час затримки спірного вагону залізницею були нараховані додаткова плата та збори, яка склала 955,32 грн., а саме: 872,88 грн. - плата за маневрову роботу, 79,08 грн. - збір за телеграфне повідомлення та 3,36 грн. - плата за користування вагонами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно § 1 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відправник повинен додати до накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил.

Розділ 2 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачає, що відповідальність відправника перед залізницею за наслідки, що виникли у результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів та у разі затримки перевезення через ненадання цих документів має сплатити залізниці штрафи та збори.

Виходячи з умов п.1 § 1 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, стягнення провізних платежів (до яких, відповідно §1 ст. 13 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відносяться додаткові збори та витрати, що виникли за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі одержувачу), які виникли під час перевезень по залізницях відправлення здійснюється з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.

Відповідно до §7 статті 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо під час перевезення або видачі вантажу з вини вантажовідправника або вантажоодержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, що понесені нею за затримку перевезення або видачі. Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення, то платежі по таким витратам розраховуються відповідно до внутрішніх правил та тарифів, що застосовуються залізницями для таких перевезень. Всі платежі по вищезазначеним витратам вписуються до накладної та стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів.

За приписами ч.ч.1, 8 ст. 319 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів.

Пункт 1 Правил Користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (далі - "Правила користування"), визначає порядок і умови користування вагонами і контейнерами:

- парку залізниць України;

- парку залізниць інших держав;

- які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Відповідно до п.2 Правил користування, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

За приписами п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

За пунктом 1.8. та п.10 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 (далі - "Збірник тарифів"), за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Як вбачається з Переліку пунктів пропуску через державний кордон, у яких здійснюється санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль Служби міжнародних автомобільних перевезень та контроль за переміщенням культурних, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики, Державної митної служби, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства охорони здоров'я, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Міністерства культури і туризму, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, від 15.06.2009, № 551/439/425/413/695/308/28 "Про затвердження Переліку пунктів пропуску через державний кордон, у яких здійснюється санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль Служби міжнародних автомобільних перевезень та контроль за переміщенням культурних цінностей" (далі - "Інструкція"), на кордоні з Російською Федерацією пункт пропуску - Куп'янськ має право, зокрема, здійснювати радіологічний контроль.

Порядок організації та проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів визначений Інструкцією щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України", затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, від 15.05.2000р., №27 (далі - "Інструкція 27"). Інструкція 27 призначена для державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища. Державної екологічної інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України, які виконують роботи з обстеження транспортних засобів і вантажів, що підлягають екологічному контролю, у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України. Дія Інструкції 27 поширюється на всі транспортні засоби і вантажі, які переміщуються через митний кордон України залізничним, автомобільним, морським, річковим, повітряним та трубопровідним транспортом і підлягають екологічному контролю.

За п.п.5.2 п.5 Інструкції 27, радіаційний контроль (РК) транспортних засобів і вантажів, які переміщуються через державний кордон, передбачає чотири послідовні етапи (рівні):

- експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке іде від об'єкта, що контролюється (здійснюється стаціонарними приладами РК);

- детальний контроль, який здійснюється службою екологічного контролю за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для екранування іонізуючого випромінювання (через відсутність стаціонарних приладів РК підконтрольних об'єктів починається з цього рівня);

- поглиблений контроль затриманих об'єктів за допомогою обладнання пересувної або найближчої стаціонарної лабораторії державної санітарно-епідеміологічної служби;

- комплексний контроль та ідентифікація радіаційного забруднення затриманих об'єктів (визначення його кількісного та якісного радіонуклідного складу), які проводяться державною санітарно-епідеміологічною службою.

Експрес -контроль є обов'язковим для всіх об'єктів, підконтрольних службі екологічного контролю, що переміщуються через державний кордон України (при наявності на пункті пропуску стаціонарних приладів РК) (п.п.5.3 п.5 Інструкції 27).

Якщо апаратурою радіаційного експрес-контролю зафіксовано перевищення природного радіаційного фону, то здійснення подальшого детального контролю є обов'язковим. Перед його здійсненням державний інспектор зобов'язаний поінформувати начальника поста екологічного контролю про факт виявлення потенційно радіаційно - небезпечного об'єкта та про всі наступні дії (п.п.5.4 п.5 Інструкції).

Відповідно до п.п.5.10 п.5 Інструкції 27, залізничний транспорт, судна та літаки підлягають проведенню другого рівня РК. Якщо сигнал детального контролю про перевищення природного рівня випромінювання підтверджується, вони затримуються для подальшої ідентифікації ДІВ і його вилучення в установленому законодавством порядку.

Підпунктом 5.11 п.5 Інструкції 27 передбачено, якщо результати детального РК не дозволяють зробити однозначного висновку про радіаційну безпеку об'єкта або про дотримання Правил безпеки (ПБТРВ-73, ОПБЗ-83) під час санкціонованого перевезення радіаційно- небезпечного об'єкта, то об'єкт затримується на посту екологічного контролю та переводиться на окремий майданчик для проведення третього рівня контролю (поглибленого РК), який виконується персоналом пересувної або найближчої стаціонарної лабораторії державної санітарно-епідеміологічної служби.

За п.п.6.3 п.6 Інструкції 27 "Оформлення протоколу РК в разі перевищення встановлених норм ПЕД", після закінчення РК, у разі виявлення перевищення встановлених норм ПЕД, держекоінспектор заповнює протокол радіаційного обстеження матеріалу у двох примірниках (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.1998р. № 999 "Про затвердження Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки"). Після підпису один примірник протоколу залишається у держекоінспектора, другий передається особі, відповідальній за вантаж. Протокол радіаційного контролю на партію матеріалу видається тільки для конкретної транспортної одиниці із зазначенням її державного реєстраційного номера.

Матеріали справи не містять: ні протоколів радіаційного обстеження, ні рішення про можливість переміщення об'єкта через державний кордон згідно з пунктом 3.6 цієї Інструкції, у разі проведення третього рівня з переміщенням об'єкту дослідження на окремий майданчик, ні витягу з журналу реєстрації та проведення екологічного контролю підконтрольних вантажів і транспортних засобів, що перетинають державний кордон України.

Зазначена плата повинна доводитись відомостями плати за користування вагонами, складання яких передбачено п.4 Правил користування.

Доказів складання цих відомостей позивачем не доведена. Відтак, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача щодо нарахування та стягнення плати за користування зазначеними вагонами - є передчасним та таким, що не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Також судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача збору за маневрові роботи, адже за п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009р. (далі - "Збірник тарифів") збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника. Наявність такої вимоги з боку відповідача позивачем не доведена.

Статтями 33, 34 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З вказаних обставин, суд апеляційної інстанції правомірно залишив рішення господарського суду першої інстанції без змін, яким відмовлено в позові в частині стягнення збору за телеграфні повідомлення, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в позові в частині стягнення з відповідача 872,88 грн. плати за маневрову роботу та 3,36 грн. плати за користування вагонами.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, відтак, оскаржувану постанову слід залишити без змін, так як вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. у справі № 905/8555/13 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.