КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року 810/2203/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області (далі - відповідач), про визнання неправомірними дій та зобов?язання до вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В судове засідання, призначене на 05.06.2014, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Позивач та уповноважений представник відповідача просили суд розглядати справу за їх відсутності та у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Предмет позову складають правовідносини з приводу відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника до досягнення позивачем 23-річного віку.

Позивач в якості позовних вимог просить суд: визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні вищезазначеної пенсії неправомірними та зобов?язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв?язку з втратою годувальника. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норму ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує на те, що норма ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується винятково трудових пенсій, а пенсія щодо призначення якої звернувся позивач до відповідача - є видом соціальної пенсії.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

У зв?язку зі смертю ОСОБА_2 (батько позивача), позивачу було призначено з 26.07.2002 соціальну пенсію по втраті годувальника згідно статті 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка з часу призначення виплачувалась на матір позивача - ОСОБА_3

Зазначена соціальна пенсія виплачувалась на підставі заяви ОСОБА_3 від 26.07.2002, з якої слідує, що мати позивача просить призначити пенсію у зв?язку з втратою додувальника без (трудового) стажу та заробітної плати.

Таким чином вже на момент призначення пенсії позивачу та її матері, у відповідача були відсутні підстави для призначення трудової пенсії, яка передбачає врахування трудового стажу та заробітної плати.

Відповідно до пояснень відповідача виплату вищезазначеної пенсії позивачу було припинено 17.01.2014 - у зв?язку з досягненням позивачем 18-річного віку.

21.01.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження виплати пенсії

У письмовій відповіді на вищезазначену заяву, відповідачем було висловлено відмову у призначенні позивачу соціальної пенсії по втраті годувальника у зв?язку з досягненням позивачем 18-річного віку.

27.02.2014 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про роз?яснення причини відмови у призначенні (продовженні виплати) пенсії по втраті годувальника. Своє звернення позивач мотивував тим, що відповідач при визначенні права позивача на пенсію повинен врахувати ту обставину, що позивач навчається на денному відділенні Немішаєвського аграрного коледжу.

На повторну заяву позивача відповідач 14.03.2014 надав письмову відповідь, з якої слідує, що право позивача на песію у зв?язку з втратою годувальника враховуючи вік позивача має бути підтверджено документами, які подаються для призначення трудової, а не соціальної пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

Порядок призначення пенсій, в тому числі і пенсії у зв?язку з вратою годувальника регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) та Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» 9.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058)

Відповідно до статті 2 Закону №1788, пенсії поділяються на два види: трудові та соціальні.

З матеріалів справи, що позивачу було призначено з 26.07.2002 саме соціальну пенсію. Призначення соціальних пенсій регулювалось на період призначення позивачу соціальної пенсії по втраті годувальника і до 22.06.2005 статтями 93 - 96 Закону №1788. З 22.06.2005 норми статей 93 - 96 Закону №1788 втратили свою чинність в частині призначення соціальних пенсій на підставі Р.ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 31.05.2005 №2603-IV (далі - Закон №2603).

Відповідно до статті 93 Закону №1788, яка була чинна на момент призначення пенсії позивачу, та визначала коло громадян, які мають право на соціальну пенсію, - соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію: інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи; особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37); дітям-інвалідам віком до 16 років.

З вищезазначеної норми слідує, що соціальна пенсія дітям у разі втрати годувальника призначалась за умови врахування норми пункту "а" статті 37 Закону №1788.

В свою чергу, пунктом "а" статті 37 Закону №1788 визначено коло осіб, а саме: діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків.

Таким чином позивач при призначенні соціальної пенсії у зв?язку з втратою годувальника мав право її отримувати лише до досягнення ним повноліття - 18 років. Виплата соціальної пенсії після 18 років Законом №1788 не передбачалась як на момент призначення її позивачу, так і не передбачена законодавством, чинним на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до Р.ІІІ (Перехідні положення) Закону №2603, встановлено, що за бажанням особи виплата соціальної пенсії та надбавки до пенсії на догляд, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до закінчення строку, на який вони призначені.

У зв?язку з зазначеною нормою Закону №2603 позивачу нараховувалась пенсія до досягнення ним повноліття - тобто до 17.01.2014.

На час звернення позивача заявами у 2014 році чинним законодавством не було передбачено право позивача на продовження (призначення) соціальної пенсії у зв?язку з втратою годувальника.

Таким чином відповідач на момент звернення позивача з заявами у 2014 році не мав правових підстав продовжувати виплату позивачу соціальну пенсії у зв?язку з втратою годувальника.

Натомість, на час розгляду справи в суді право на призначення пенсії у зв?язку з втратою годувальника за солідарною системою визначено статтею 36 Закону №1058.

Нормами зазначеної статті Закону №1058 визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Так пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону (визначення страхового стажу щодо осіб, які отримали інвалідність в період проходження строкової військової служби), - незалежно від тривалості страхового стажу.

До непрацездатних членів сім'ї Законом віднесені: діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, або - діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Системний аналіз вищезазначених норм статті 36 Закону №1058, приводить суд до висновку, що право позивача на призначення пенсії у зв?язку з втратою годувальника за солідарною системою виникає лише за умови наявності у померлого трудового стажу, визначеного цією статтею.

Натомність з матеріалів справи слідує, що позивач не подав відповідачу ніяких доказів наявності у померлого ОСОБА_2 трудового стажу.

Таким чином відповідач, за умов відсутності підтвердження належними документами трудового стажу, визначеного статтею 36 Закону №1058, не мав правових підстав призначити позивачу пенсію у зв?язку з втратою годувальника і за існуючою на час звернення позивача з заявами та розгляду даної справи в суді, солідарною системою пенсійного страхування .

Відповідно до ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи не те, що позивачем доводи позивача, викладені в позовній заяві, були спростовані в судовому засіданні, матеріалами справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 160-165, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити .

2. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.