КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа№ 910/16349/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Чорної Л.В.

за участю представників:

від позивача: Халіна А.О. - дов. №14-106 від 18.04.2013

від відповідача: Святюк С.П. - дов. №91/2014/01/15-1 від 15.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.01.2014 (суддя Сташків Р.Б., судді: Паламар П.І., Літвінова

М.Є.)

у справі №910/16349/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна

компанія „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

про стягнення 2857224 грн. пені, інфляційних втрат та 3% річних за

порушення грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (надалі - позивач, ПАТ „НАК „Нафтогаз України") про стягнення із Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - відповідач, ПАТ „Київенерго") 65674,91 грн. інфляційних втрат, 2326291,05 грн. пені та 465258,21 грн. 3% річних, нарахованих за неналежне виконання договору №1479-12-БО купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 160612,70 грн. пені, 321225,39 грн. трьох процентів річних, а також 38547,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції п'ятисторонні договори №289/517з від 30.11.2012, №297/517з від 30.11.2012 та № 579/517з від 06.12.2012 визнано новацією безпідставно, оскільки вони укладені не між тими ж двома сторонами - позивачем та відповідачем, як це передбачено статтею 604 ЦК України, а також з Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, позивач вказує на те, що місцевий господарський суд не з'ясував всіх обставин, які мають значення для справи, та безпідставно зменшив розмір стягуваної пені на 90%.

Також не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи відповідача щодо здійснення розрахунків за газ відповідно до спеціального алгоритму, який регулюється державою, у зв'язку із чим вина відповідача у прострочені оплати за поставлений газ відсутня, а відтак відсутні і підстави для застосування до ПАТ „Київенерго" штрафних та фінансових санкцій.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.07.2012 між НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ПАТ „Київенерго", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №1479-12-БО, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, який ПАТ „Київенерго" повинно було використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а відповідач - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу встановлена у розмірі 4661,74 грн. з ПДВ за 1000 куб. м.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із пунктом 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору згідно з умовами пункту 11.1 договору встановлений з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено місцевим господарським судом, актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012, 30.09.2012, 27.11.2012, 30.11.2012, 31.12.2012 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом серпня-грудня 2012 року 67681785 куб. м. природного газу загальною вартістю 315514613,68 грн. Зокрема, у серпні 2012 року було поставлено 4570,264 тис. куб. м природного газу загальною вартістю 21305364,22 грн., у вересні 2012 року - 6254,708 тис. куб. м газу загальною вартістю 29157797,45 грн., у жовтні 2012 року - 10412,318 тис. куб. м газу загальною вартістю 48539477,67 грн., у листопаді 2012 року - 18303,739 тис. куб. м газу загальною вартістю 85327199,03 грн. та у грудні 2012 року - 28140,756 тис. куб. м газу загальною вартістю 131184775,31 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що із банківських виписок з рахунків позивача, а також платіжних доручень № 11777 від 13.09.2012, № 11917, від 17.09.2012, №12051 від 19.09.2012, № 12315, № 12402 від 25.09.2012, № 12437 від 26.09.2012, № 12595 від 28.09.2012, № 12605 від 01.10.2012, № 12708 від 03.10.2012, № 13147 від 09.10.2012, № 13867 від 17.10.2012, № 14223 від 22.10.2012, № 14494 від 22.10.2012, № 14874 від 23.10.2012, № 14932 від 25.10.2012, № 17009 від 12.11.2012, № 17174 від 14.11.2012, № 17429 від 16.11.2012, № 17739 від 19.11.2012, № 17819 від 20.11.2012, № 18369 від 23.11.2012, листів відповідача № 53/5/454 та № 53/5/467 про зміну призначення платежу, реєстру прийнятих платежів на користь НАК „Нафтогаз України" від ПАТ „Київенерго" за період з 31.01.2012 по 19.04.2013 вбачається, що відповідно до умов договору за одержаний природний газ за період з серпня 2012 року до 23 листопада 2012 року відповідач сплатив на користь позивача 29600000,00 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом було встановлено, що зазначеними платежами, відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у серпні 2012 року природний газ та частково у сумі 8294635,78 грн. - заборгованість за отриманий у вересні 2012 року природний газ. Разом з тим, вказані платежі були здійснені з простроченням оплати, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, з матеріалів справи також вбачається, що 30.11.2012 та 06.12.2012 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ „Київенерго" та НАК „Нафтогаз України" були укладені договори № 289/517з, № 297/517з та № 579/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - Договори № 289/517з, № 297/517з та № 579/517з, відповідно), предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11 червня 2012 року „Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

За умовами вказаних договорів №289/517з, №297/517з та №579/517з сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1479-12-БО від 31.07.2012 у загальній сумі 154729838,37 грн. (20863161,67 грн. + 48539477,67 грн. + 85327199,03 грн.) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Дослідивши правову природу вищевказаних договорів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони у справі відповідно до вимог статті 604 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу (спірного договору) новими зобов'язаннями про оплату відповідачем на користь позивача обсягів отриманого газу вартістю 154729838,37 грн. за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, оскільки зазначені договори не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України, з огляду на те, що вони укладені іншим колом суб'єктів, ніж договір №1479-12-БО від 31.07.2012, та не припинили первісні зобов'язання за договором №1479-12-БО від 31.07.2012 на купівлю-продаж природного газу, а лише організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманого в тому числі за вказаним договором купівлі-продажу природного газу.

При цьому, організовуючи розрахунки з погашення заборгованості за договором №1479-12-БО від 31.07.2012 у підпунктах 2 пунктів 10 договорів №289/517з, №297/517з та №579/517з сторони погодили свій обов'язок не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору №1479-12-БО від 31.07.2012 року.

Крім того, за умовами договорів №289/517з, №297/517з та №579/517з строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості у визначених у них сумах пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому позивач, уклавши вищевказані п'ятисторонні договори фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості у сумі 154729838,37 грн. виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Із наявних у справі виписок з рахунку відповідача за 30.11.2012, 07.12.2012 та платіжних доручень №12862 від 30.11.2012, №12870 від 30.11.2012, № 12886 від 06.12.2012, вбачається, що грошові кошти на підставі договорів №289/517з, №297/517з та №579/517з у загальній сумі 154729838,37 грн. (20863161,67 грн. + 48539477,67 грн. + 85327199,03 грн.) були сплачені відповідачем на користь позивача. Дані платежі були здійснені з дотриманням строків зазначених у вказаних договорах (у день укладення цих договорів).

Виходячи з того, що строк виконання зобов'язання з оплати природного газу вартістю 154729838,37 грн. сторони погодили умовами договорів №289/517з, №297/517з та №579/517з, прострочення оплати за умовами яких відповідачем не допущено, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові про стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення вказаної суми.

Місцевим господарським судом також встановлено, що матеріалами справи, а саме зокрема банківськими виписками з рахунків позивача, реєстром прийнятих платежів на користь НАК „Нафтогаз України" від ПАТ „Київенерго" за період з 31.01.2012 по 19.04.2013 та платіжними дорученнями №17 від 03.01.2013, №300 від 08.01.2013, №1555 від 22.01.2013, №12898 від 23.05.2013 підтверджується факт оплати відповідачем на користь позивача за одержаний відповідно до умов договору №1479-12-БО у грудні 2012 року природний газ загальною вартістю 131184775,31 грн. Зазначений природний газ також було оплачено з простроченням.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив оплату природного газу серпня 2012 року вартістю 21305364,22 грн. та грудня 2012 року вартістю 131184775,31 грн., то місцевий господарський суд дійшов правильного висновкуё що позивач вправі вимагати від нього сплати заявлених сум пені 1514056,64 грн. (96110,33 + 1417946,31) та трьох процентів річних 302811,33 грн. (19222,07 + 283589,26) згідно з наданим ним розрахунком, проведеним у цій частині відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи, що із вартості природного газу вересня 2012 року відповідач допустив прострочення оплати у сумі 8294635,78 грн., а тому позивач вправі вимагати сплати 92070,38 грн. пені та 18414,06 грн. трьох процентів річних з простроченої суми згідно із розрахунком, здійсненого судом першої інстанції, який є обґрунтованим.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що за порушення відповідачем строків оплати одержаного природного газу позивач вправі вимагати з відповідача сплати належної на підставі пункту 7.2 договору, статті 624 ЦК України пені у сумі 1606127,02 грн. (1514056,64 + 92070,38).

Однак колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені до 10%, що складає 160612,70 грн.

Так, частиною 1 ст.233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

В даному випадку суд першої інстанції зменшуючи розмір пені, що належить до стягнення, вказував на те, що він виходить із обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу.

Однак колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір заявленої до стягнення пені та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1445514,32 грн., оскільки ні судом ні відповідачем не обґрунтовано винятковості випадку у правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не доведено факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення пені.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача трьох процентів річних з простроченої суми місцевий господарський суд правильно вказав, загальний їх розмір що становить 321225,39 грн. (302811,33 + 18414,06).

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з умов договору щодо строку оплати одержаного газу до 14-го числа наступного за місяцем поставки, вимоги про стягнення збитків внаслідок інфляції у заявлені позивачем періоди (16 серпня - 15 вересня 2012 року щодо природного газу, поставленого у серпні 2012 року, та 16.12.2015-15.01.2013 - у грудні 2012 року), коли прострочення не існувало, задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для застосування до нього будь-яких санкцій за порушення строків оплати за природний газ через відсутність його вини у такому простроченні, у зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, то такі доводи є безпідставними, оскільки з огляду на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення ним зобов'язання. Крім того, за умовами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до умов частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Чинне законодавство України не передбачає підстав для звільнення боржника від відповідальності за невиконання/неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що до відповідача не підлягають застосуванню штрафні та фінансові санкції на суму заборгованості 154729838,37 грн., щодо якої сторони встановили інший строк виконання зобов'язання, пов'язавши його із з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів із державного бюджету, та дотримались нового порядку взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, та апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Київенерго" задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 має бути скасуване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 1445514,32 грн. пені із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014 у справі №910/16349/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 1445514,32 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1606127,02 грн. (один мільйон шістсот шість тисяч сто двадцять сім гривень 02 копійок) пені, 321225,39 грн. (триста двадцять одну тисячу двісті двадцять п'ять гривень 39 копійок) трьох процентів річних, а також 38547,05 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок сім гривень 05 копійок) судового збору."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 14455 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 14 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи №910/16349/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

Л.В. Чорна