ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/7868/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Тютько А. Б. Дячук І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській областіна постанову та ухвалуРівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 рокуу справі№ 817/2945/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ»до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 817/2945/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 10.06.2013 року № 0002412342, № 0002422342.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, . п. 44.1 ст. 44, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 208.2 ст. 208, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Телерадіокомпанії «Рівне ТВМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, складено акт від 29.05.2013 року № 342/22-200/22570896, яким зафіксовано порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2, 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 4 551 686,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 996 288,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 208.2 ст. 208, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 749 450,00 грн.

На підставі акта податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 року:

- № 0002412342 про збільшення ТОВ Телерадіокомпанії «Рівне ТВМ» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 129 120,00 грн., в тому числі 996 288,00 грн. за основним платежем та 132 824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002422342 про збільшення ТОВ Телерадіокомпанії «Рівне ТВМ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 936 813,00 грн., в тому числі 749 450,00 грн. за основним платежем та 187 363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної виходили з того, що висновки податкового органу, які лягли в основу прийнятих податковий повідомлень-рішень не підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із абз. 1 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, амортизаційні відрахування на нематеріальні активи є елементом собівартості наданих підприємством послуг та враховуються при обрахунку витрат, що мають значення для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за умови їх безпосередньої пов'язаності з таким наданням послуг.

Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 1 Податкового кодексу України, амортизацією є систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно із пп. 145.1.2 п. 145.2 ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Підпунктом 145.1.9 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності.

Отже, визначальними для нарахування амортизації на вартість нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з наданням послуг, є строк їх корисного використання та метод, які встановлюються підприємством у відповідних наказах.

ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» у спірному періоді здійснювало господарську діяльність за КВЕД: 60:20 «Діяльність у сфері телевізійного мовлення»; 61:10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61:90 «інша діяльність у сфері електрозв`язку».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в ІІ півріччі 2011 року, 2012 році ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» отримало від ТОВ «Інтернет Відео комунікації» та ТОВ «Воля-Кабель» абонентське обладнання на загальну суму 6 200 036,63 грн. (надалі - абонентське обладнання), що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Вказане абонентське обладнання позивачем зараховано на баланс підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 122 «Необоротні активи» за 3-4 квартали 2011 року, 2012 рік та регістрами бухгалтерського обліку - звітами по рахунках 112, 132, 231.

Позивач протягом ІІІ-IV кварталів 2011 року, І-IV кварталів 2012 року нараховував амортизацію на абонентське обладнання, яка згідно з даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» склала в загальному 1 564 071,00 грн. (в тому числі, за ІІ півріччя 2011 року - на суму 404 551,00 грн., за 2012 рік - на суму 1 159 520,00 грн.), що відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком про правомірність включення позивачем амортизаційних відрахувань на вартість обладнання в загальній сумі 1 564 071,00 грн. до складу витрат, що мають значення для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт використання ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» в господарській діяльності абонентського обладнання підтверджується необхідними доказами.

В акті перевірки відповідач зазначає про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 1 719 739,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 315 282,00 грн. по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Інтернет Відео Комунікації» та ТОВ «Телесвіт», а завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 1 267 876,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 282 159,00 грн. по господарських операціях з контрагентом ТОВ «НВП «Ромсат»

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів про надання комплексних послуг з обслуговування абонентів № 01/01/11 від 01.01.2011 року та № 11/12/11 від 01.12.2011 року, укладених між ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» (замовник) та ТОВ «Інтернет Відео Комунікації», договір на поставку товарів - телекомунікаційного обладнання № К-022112 від 21.02.2011 року, укладеного між ТОВ «Рівне ТВМ» (покупець) та ТОВ «НВП «Ромсат» (продавець), договору поставки товарів та надання послуг з сервісного обслуговування. № К-090111 від 01.09.2011 року, укладеного ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» (покупець) та ТОВ «НВП «Ромсат» (продавець) підтверджується, матеріалами справи, зокрема, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами про проведення рекламної компанії на носіях зовнішньої реклами, видатковими та податковими накладними.

Вказані документи містять всі необхідні відомості щодо проведених господарських операцій та відповідають вимогам законодавства.

Доводи податкового органу про окремі недоліки первинних документів підлягають відхиленню, оскільки не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції про фактичне викання вказаних договорів.

Подальше скасування державної реєстрації контрагентів позивача, а так само неможливість проведення їх перевірки, також не може бути підставою для кваліфікації спірних господарських операцій як безтоварних, адже на час здійснення цих операцій контрагент був зареєстрований в установленому законом порядку, відповідав ознакам та поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

З посиланням на ст. ст. 44, 138, 198 Податкового кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що збільшення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 1 267 876,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2 821 59,00 грн., є правомірним.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 152 009,00 грн. внаслідок невключення до його складу вартості послуг, отриманих від нерезидента Celecantro Investments Limited, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пп. «д» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж, належать до послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Абзацом 3 пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, що визначається як договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ст.190, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України).

В разі отримання платником податків телекомунікаційних послуг від нерезидента, на нього покладається обов'язок нарахування та сплати до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України (пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Отже, в разі отримання платником податків від нерезидента права користування об'єктами авторського та/або суміжного права, винагорода за таке користування не є базою для нарахування податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.01.2010 року між Celecantro Investments Limited (CIL) та ТОВ Телерадіокомпанією «Рівне ТВМ» (провайдер) укладено договір № 02/2010-CIL-D, предметом якого стала ретрансляція Провайдером каналів Discovery Channel, Animal Planet, Discovery World, Discovery Science, Discovery Travel and Living, ID Investigation Discovery.

В подальшому сторонами підписано додаткові угоди до вказаного договору, а саме, від 01.06.2011 року № 1, від 31.12.2010 року № 2, від 31.03.2011 року № 3, від 01.04.2011 року № 4, від 30.06.2011 року № 5, від 30.12.2011 року № 6.

Із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.04.2011 року № 4, сторони дійшли згоди щодо заміни по тексту договору та додатків до нього терміну «Абонентська Плата» на «Ліцензійна винагорода», а договір викладено в новій редакції.

01.11.2010 року між Celecantro Investments Limited (CIL) та ТОВ Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» (провайдер) було укладено договір №011110/9-CIL-D, предметом якого стала ретрансляція провайдером каналів National Geographic, Nat Geo Wild. В подальшому сторонами підписано додаткові угоди до вказаного договору, а саме, від 31.03.2011 року № 1, від 30.06.2011 року № 2, від 29.07.2011 року № 3.

Із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.03.2011 року № 1, сторони дійшли згоди щодо заміни по тексту договору та додатків до нього терміну «Абонентська Плата» на «Ліцензійна винагорода», а договір викладено в новій редакції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання умов договорів підтверджується матеріалами справи.

Право використання програм шляхом їх ретрансляції, яке по своїй суті є майновим правом організації мовлення, може передаватись іншим особам, в тому числі на підставі ліцензійного договору, лише тими особами, які володіють відповідним правом.

В пункті 4 Стандартних Умов та Положень для Кабельних провайдерів в Україні, що є додатком до договору від 01.01.2010 року № 02/2010-CIL-D, та у пункті 12 договору від 01.11.2010 року № 011110/9-CIL-D Celecantro Investments Limited гарантувало, що має право надавати ТОВ Телерадіокомпанії «Рівне ТВМ» Права на ретрансляцію.

Тому, Celecantro Investments Limited надало позивачу дозвіл на використання програм організації мовлення шляхом їх ретрансляції у межах прав, наявних у нього на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується, що позивач правомірно не включав операції з виплат роялті у загальній сумі 152 009,00 грн. для Celecantro Investments Limited згідно договорів від 01.01.2010 року № 02/2010-CIL-D та від 01.11.2010 року № 011110/9-CIL-D до об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 817/2945/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак