ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/607/13- а

Провадження № 2-а/210/13/14

П О С Т А Н О В А

іменем України

"30" квітня 2014 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі сторін:

позивачів: Голови громадської організації «Рух «Справедливий Кривбас» ОСОБА_12., депутата Криворізької міської ради V скликання ОСОБА_13., депутатa Довгинцівської районної в місті ради V скликання ОСОБА_14.,

відповідачів: представника Криворізької міської ради ОСОБА_15., начальника управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_16. - не з'явилася, Голова комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17. - не з'явилася, представника голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18. ОСОБА_19.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом Голови громадської організації «Рух «Справедливий Кривбас» ОСОБА_20, депутата Криворізької міської ради V скликання ОСОБА_13., депутатa Довгинцівської районної в місті ради V скликання ОСОБА_21 до Криворізької міської ради про скасування рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті" та про бездіяльність посадових осіб - начальника управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_22, голови комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18., які не забезпечили літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей у 2012 р., що призвело до загибелі учня 2 класу СШ № ОСОБА_11, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначали, що їм стало відомо про те, що літній відпочинок, оздоровлення та зайнятості дітей у 2012 році, проводився з порушенням українського законодавства, що призвело до загибелі учня 2-го класу СШ № 10 ОСОБА_11. Організація літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей здійснювалося на підставі рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. «Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті» (надалі - оскаржуване рішення). Зазначають, що оскаржуване рішення суперечать закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», постановам КМУ «Про затвердження типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», «Про затвердження Порядку проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку і присвоєння їм відповідних категорій», у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Крім того, вважають, що ОСОБА_17., як голова комітету у справах сім'ї і молоді Криворізької міської ради, ОСОБА_16. як начальник Управління освіти та науки Криворізької міської ради та ОСОБА_18 як голова Центрально-Міської районної у місті ради при організації літнього відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл виявили бездіяльність, яка призвела до загибелі дитини. На підставі викладеного просили суд скасувати оскаржуване рішення та визнати бездіяльність вищевказаних осіб.

У подальшому, уточнивши позовні вимоги, та збільшивши їх, просили суд: визнати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, а також заходів щодо організації літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей та молоді влітку 2011-2015 року були порушені порядок прийняття рішень, а саме на постійних комісіях Криворізької міської ради не обговорювався проект рішень, не вносились пропозиції, тобто прийняті з порушенням Конституції України та законів і є незаконними; визнати протиправними наділення повноваженнями виконавчі органи районних у місті рад щодо організації відпочинку дітей влітку 2011-2015р.; визнати протиправними дії директорів загальноосвітніх шкіл які порушуючи закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті", створювали табори відпочинку при школах та самі призначали директорів таборів відпочинку; визнати бездіяльність голови комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., начальника управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_22, голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18. при організації оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл - протиправною; скасувати рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті", а також заходи щодо організації відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді влітку 2011-2015р., як такі, що прийняті з порушенням норм Конституції та Законів України.

Ухвалою суду від 02 серпня 2013 року відповідно до ч. 3 ст. 171 КАС України Відповідача - Криворізьку міську раду, - зобов'язано здійснити оголошення про оскарження нормативно-правового акту (а.с. 191). Оголошення про оскарження нормативно-правового акту опубліковано в міській комунальній газеті «Червоний гірник» за № 64 (21389) (а.с. 216). За таких обставин вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

У судовому засіданні, позивач Голова громадської організації «Рух «Справедливий Кривбас» ОСОБА_12. позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених в адміністративному позові. Просив їх задовольнити. Зазначав, що оскаржуване рішення Криворізької міської ради за № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті" прийняте з порушенням процедури і порядку прийняття рішень, без внесення пропозицій. Пришкільний табір створено не в 10-ій, а в 29-ій школі, міська рада не перевірила які діти там будуть відпочивати, ОСОБА_16., ОСОБА_17 не контролювали виконання прийнятого рішення. ОСОБА_16. мала повноваження на скасування будь-якого наказу директора школи, однак не втручалась в процес організації таборів, чим допустила бездіяльність.

Позивач - депутат Криворізької міської ради V скликання ОСОБА_13. позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримав у повному обсязі, з мотивів викладених у позові, просив їх задовольнити. Зазначив, що бездіяльність ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18. призвели до загибелі учня 2-го класу СШ № 10 ОСОБА_11. Посадові особи, бездіяльність яких оскаржується не забезпечили виконання покладених на них обов'язків, відсторонились від організації оздоровлення та відпочинку дітей, від контролю за функціонуванням та діяльністю закладів оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл , при створені таборів та підписанні дислокації оздоровчих таборів при школах не враховано особливості функціонування окремих таборів.

У судовому засіданні позивач - депутат Довгинцівської районної в місті ради V скликання ОСОБА_21., позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Вважає оскаржуване рішення незаконним та протиправним, таким що суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Представник відповідача - Криворізької міської ради ОСОБА_15. позовні вимоги не визнала. Зазначила, що оскаржуване рішення прийнято радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано чинним законодавством. Оскаржуване рішення спрямоване на врегулювання відносин у сфері зайнятості дітей та молоді у м. Кривому Розі; мета цього рішення поліпшення підготовки та удосконалення організації повноцінного відпочинку та оздоровлення дітей і молоді улітку, затвердження у відповідності з цим відповідних заходів. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності та на підставі норм законодавчих актів України, в межах компетенції визначеної законодавством, а його прийняття жодним чином не порушує та не зачіпає інтересів та прав позивачів по справі, позивачами під час розгляду справи не було зазначено обставин, які б свідчило про таке порушення та не наведено підтверджуючих це доказів.

Відповідач - начальник управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_16., до суду не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та заперечення на позов, в яких просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (Т. 1, а.с. 101, 123, 157, Т. 2, а.с. 17-19, 65-68).

Відповідач - голова комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., до суду не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та заперечення на позов, в яких просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (Т. 1, а.с. 91, 133, Т. 2, а.с. 20-23, 69-72).

Відповідач - голова комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., до суду не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та заперечення на позов, в яких просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (Т. 1, а.с. 91, 133, Т. 2, а.с. 20-23, 69-72).

Представник відповідача - голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18., - ОСОБА_19. проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на законність оскаржуваного рішення, та відсутність підстав для визнання бездіяльності ОСОБА_18., оскільки осіб, винник у смерті дитини під час літнього відпочинку притягнуто до кримінальної відповідальності.

Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 травня 2011 року Криворізькою міською радою на ІХ сесії VІ скликання прийнято рішення за № 382 «Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті» (надалі - оскаржуване рішення), яким затверджено заходи щодо організації літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді влітку 2011-2015 року (а.с. 6-9).

Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття оскаржуваного рішення, проводились відповідні процедури, проект рішення обговорювався на засіданнях постійних комісій міської ради з питань освіти, науки, культури та духовності (Т. 1, а.с. 249), сім'ї і дітей, молоді, фізкультури та спорту (Т.1, а.с. 250, 251).

З витягу до протоколу пленарного засідання ІХ сесії Криворізької міської ради VІ скликання вбачається, що оскаржуване рішення прийнято шляхом голосування, за - 72, не голосував - 1 (Т. 1, а.с. 252).

Суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами, в основному врегульовані наступними нормами діючого законодавства України: Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997року за № 280/97-ВР; «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008року за № 375-VI (зі змінами та доповненнями); постановою КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку» від 28 квітня 2009 р. за № 425.

Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.1 ст. 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. за № 7-рп/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) визначив основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу.

Відпочинок, в розумінні ч. 1 ст. закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) визначається як комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, що забезпечують організацію дозвілля дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом відпочинкової зміни; а оздоровленням є комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров'я дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей ґрунтується на принципі визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я дітей шляхом організації оздоровлення та відпочинку.

Статтею 7 закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей, до яких, належать: реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, розроблення і виконання відповідних регіональних програм; збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення; виділення коштів з місцевих бюджетів на організацію оздоровлення та відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки; здійснення контролю за діяльністю дитячих закладів оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності та підпорядкування; безперебійне електро-, водо-, газо- та теплопостачання, виконання інших робіт щодо життєво важливих складових функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку під час перебування в них дітей; підтримку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку шляхом встановлення пільг із землекористування, оплати комунально-побутових послуг, придбання продуктів харчування, сплати місцевих податків і зборів; безоплатне проведення медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності; оздоровлення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, протягом року; надання організаційної, науково-методичної, інформаційної допомоги громадським об'єднанням, фондам, підприємствам, установам та організаціям, дитячим закладам оздоровлення та відпочинку, громадянам; надання допомоги в організації перевезення груп дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, та інші повноваження.

Повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі й в галузі організації літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей, визначені законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з ст. 32 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; 2) забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; б) делеговані повноваження: організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх.

Відповідно до ст. 13 закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), оздоровлення та відпочинок дітей може здійснюватися у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку протягом року, сезонно, під час канікул, цілодобово, протягом дня. Діти віком від 7 до 18 років перебувають у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно.

Згідно з ч. 2 ст. 14 вищевказаного закону, до дитячих закладів відпочинку належать: табір з денним перебуванням - табір, тимчасово утворений у навчальному закладі, закладі культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, в якому забезпечується належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів і де діти перебувають протягом дня, але не менше 6 годин.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що його положення не суперечать та повністю узгоджується із положеннями закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», і спрямовані на його виконання та з метою створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання у вільний від навчання час, зокрема під час літнього відпочинку.

З урахуванням викладеного, суд вважає посилання позивачів про те, що оскаржуване рішення суперечить закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та прияйте поза межами компетенції безпідставними, та такими, що не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Що стосується посилань позивачів на порушення порядку та процедури прийняття оскаржуваного рішення слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 46 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії (п.15 ст.47 цього ж закону).

Порядок функціонування постійних комісій визначено цитованим законом, а саме ст.. 47, згідно з ч. 4, 8, 9-11 якої: постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями; організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії, який скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Згідно з Регламенту Криворізької міської ради, розміщеного на офіційному сайті ради, сесії ради складаються з пленарних засідань, а також з засідань постійних комісій ради (ст.9). Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні більшістю голосів від загального складу ради, крім рішень із процедурних питань та випадків, визначених законодавством (ст. 34). Всі засідання ради протоколюються. Протокол пленарного засідання ради є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення та прийняття рішень радою (ст. 49).

Криворізькою міською радою представлено до суду витяг з протоколу пленарного засідання ІХ сесії Криворізької міської ради VI скликання від 25 травня 2011 року, який долучений до матеріалів справи (Т. 1, а.с. 252), що свідчить про те, що оскаржуване рішення було прийнято у відповідності до вимог вищезазначених норм нормативно-правових актів.

Що стосується посилань позивачів на нездійснення державної реєстрації таборів як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 425 до реєстру дитячих закладів оздоровлення і відпочинку вносяться лише заклади оздоровлення і відпочинку, які мають статус юридичної особи або перебувають у складі підприємств як їх філії чи структурні підрозділи. Дія цього порядку не поширюється на табори праці і відпочинку, з денним перебуванням, наметові містечка, які не мають статусу юридичної особи, і не є філіями чи структурними підрозділами підприємств чи організацій, позашкільні оздоровчо-виховні заклади. Такі заклади створюються тимчасово, для забезпечення дітей відпочинком, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб дітей шкільного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування актів в судовому порядку є невідповідність оскаржуваного акта законодавству, порушення цим актом прав та інтересів позивача у справі.

Ураховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач - Криворізька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах повноважень, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом. Оскаржуване рішення не суперечить Конституції України, законам України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997року за № 280/97-ВР; «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008року за № 375-VI; постанові КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку» від 28 квітня 2009 р. за № 425.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для скасування рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті" та заходів до нього.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивачів стосовно того, що при прийнятті оскаржуваного рішення, а також заходів щодо організації літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей та молоді влітку 2011-2015 року були порушені порядок прийняття рішень, а саме на постійних комісіях Криворізької міської ради не обговорювався проект рішень, не вносились пропозиції, тобто прийняті з порушенням Конституції України та законів і є незаконними, не підлягають задоволенню.

В частині вимог позивачів щодо визнання протиправними наділення повноваженнями виконавчі органи районних у місті рад щодо організації відпочинку дітей влітку 2011-2015 рр. суд вважає їх необґрунтованими, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 27 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), вирішуються питання, зокрема, щодо визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Криворізької міської ради № 259 від 30.03.2011 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» районні у місті ради, згідно якого виконкоми районних у місті рад забезпечують здобуття дітьми повної загальної освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної організації, продуктивності праці учнів; сприяють діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних і науково-просвітницьких організацій; організовують роботу щодо запобігання бездоглядності дітей, організовують дозвілля і відпочинок молоді, тощо - пункт 3, 6, 19 Розділу «У сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту» Розділу (Т. 1, а.с. 253-258).

Пункт 7 оскаржуваного рішення Криворізької міської ради від 25.05.2011 № 382 «Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятість дітей і молоді в місті». зобов'язує райвиконкоми забезпечити оздоровлення і відпочинок дітей і ужити відповідні до цього необхідні заходи (Т. 2, а.с. 7).

Статтею 7 закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» також передбачено повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей.

Крім того, рішення Криворізької міської ради № 259 від 30.03.2011 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» є чинним та обов'язковим для виконання згідно з ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Доказів його оскарження та визнання у судовому порядку незаконним судом під час розгляду справи не здобуто.

З урахуванням викладеного, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про визнання протиправними дії директорів загальноосвітніх шкіл, які, на думку позивачів, порушуючи закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті", створювали табори відпочинку при школах та самі призначали директорів таборів відпочинку суд, не вбачає підстав для їх розгляду в межах поданого позову, та оскільки заявлені вимоги в цій частині, в силу ст. 17, 18 КАС України, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В частині вимог щодо визнання бездіяльність голови комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., начальника управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_22, голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18. при організації оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл - протиправною, суд зазначає наступне.

Пред'являючи позов, позивачі посилались на те, що бездіяльність вказаних посадових осіб, яка полягала у невиконанні положень оскаржуваного рішення, призвела до загибелі одного з учнів, який під час літнього відпочинку перебував в одному з денних таборів. У подальшому, позивачі змінили підстави позову, та просили суд визнати бездіяльність ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18. при організації оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл протиправною. В обґрунтування своїх вимог, позивачі посилаються на те, що вказані посадові особи не контролювали виконання оскаржуваного рішення, само відсторонилися від організації оздоровлення та відпочинку дітей, не використали усіх наданих їм повноважень, тощо.

Слід зазначити, що оскаржуване рішення містить додаток «Заходи щодо організації відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді влітку 2011-2015 року№ (Т. 1, а.с. 8-9), який закріплює перелік заходів на майбутнє щодо створення належних умов для відпочинку, зайнятості та оздоровлення дітей у м. Кривому Розі. З цього додатку вбачається, що за різними управліннями міської ради, виконкомами районних у місті рад, службами у справах дітей закріплено перелік певних заходів, які мають бути виконанні протягом 2011-2015 року.

На виконання оскаржуваного рішення, закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», інших актів, які регулюють правовідносини у сфері оздоровлення та відпочинку дітей прийнято ряд рішень та наказів, у тому числі й особами, бездіяльність яких оскаржується (Т. 1, а.с. 198-215).

У свою чергу, повноваження голови комітету у справах сім'ї і молоді виконкому міської ради ОСОБА_17 визначені відповідною посадовою інструкцією (Т. 1, а.с. 92-94), положенням про комітет у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради (Т. 1, а.с. 95-100). Повноваження начальник управління освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_16 визначені посадовою інструкцією (Т. 1, а.с. 102-103), положенням про управління освіти і науки виконкому міської ради (Т. 1, а.с. 104-105, 118-122).

Судом не встановлено, що ОСОБА_17, ОСОБА_16., ОСОБА_18., всупереч наданих їм повноважень вчинила протиправну бездіяльність при організації оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл, у зв'язку з чим вимоги позивачів в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачами та відповідачами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами факту наявності ознак протиправної бездіяльності ОСОБА_17, ОСОБА_16., ОСОБА_18. щодо забезпечення оздоровлення та літнього відпочинку дітей у місті Кривому Розі.

Слід також зазначити, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України), а право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом мають усі особи, які вважають, що порушено їх права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено ст. 104 КАС України.

Разом з тим, під час судового розгляду не встановлено, що голова комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., начальник управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_22, голова Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18. при організації оздоровлення та відпочинку дітей на базі загальноосвітніх шкіл допустили протиправну бездіяльність, якою порушено права, свободи чи інтереси позивачів у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на зазначене, вказана частина позовних вимог визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене у задоволені адміністративного позову суд відмовляє в повному обсязі.

Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів, в силу положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені судові витрати, в тому числі сума сплаченого судового збору, стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст.ст. 2, 8, 9, 11, 12, 71, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 2, 25, 32, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Голови громадської організації «Рух «Справедливий Кривбас» ОСОБА_20, депутата Криворізької міської ради V скликання ОСОБА_13., депутатa Довгинцівської районної в місті ради V скликання ОСОБА_21 до Криворізької міської ради про скасування рішення Криворізької міської ради № 382 від 25.05.2011р. „Про організацію літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей і молоді в місті" та про бездіяльність посадових осіб - начальника управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_22, голови комітету у справах сім'ї і молоді Виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_17., голови Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_18., які не забезпечили літнього відпочинку, оздоровлення та зайнятості дітей у 2012 р., що призвело до загибелі учня 2 класу СШ №10 ОСОБА_11 - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 06 травня 2014р.

Суддя: О. В. Чайкіна