ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року

Справа № 5017/2643/2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,

за участю представників:

позивача

Яковенко П.А. (дов. від 30.12.2013 р. № 43/10)

відповідача

Ельчібекян І.М. (дов. від 03.01.2014 р. № 21/17-1 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р.

у справі

№ 5017/2643/2012 господарського суду Одеської області

за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про

стягнення 111 029 341, 03 грн.

та за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про

визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. у справі №5017/2643/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р., позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені частково; з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Компанії стягнуто: 32 163 892, 93 грн. - боргу, 1 938 473, 77 грн. - 3% річних, 3 731 380, 04 грн. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 700 000 грн. - пені, судовий збір в сумі 24 929, 81 грн.; у задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" відмовлено.

25.12.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання судового рішення у справі № 5017/2643/2012 господарського суду Одеської області строком на 120 місяців шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами, а саме - щомісячними платежами в розмірі 321 322,30 грн., починаючи з січня 2014 року, посилаючись на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки останній знаходить у скрутному фінансовому становищі, яке викликано специфікою його основного різновиду господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом та, відповідно, її законодавчим регулюванням, що унеможливлює використання заявником доходу, отриманого від продажу природного газу, на погашення присудженої до стягнення заборгованості, оскільки це б суперечило алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 р. № 1000. Заявник стверджує, що усі ці обставини роблять неможливим своєчасне виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2013 р. у даній справі (суддя Желєзна С.П.) заяву Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" задоволено частково та виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. про стягнення боргу у сумі 38 558 676, 55 грн. розстрочено на 60 місяців за наступним графіком:

- протягом періоду з січня 2014 року по грудень 2018 року включно Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" зобов'язане щомісячно перераховувати на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 642 644, 91 грн.;

- протягом січня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" зобов'язане перерахувати на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 642 626, 86 грн., в решті частині заяви Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що матеріали справи свідчать про відсутність у Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" реальної можливості здійснити повне погашення присудженої до стягнення за рішенням суду від 22.10.2012 р. заборгованості в загальному розмірі 38 558 576, 55 грн. через законодавчу специфіку регулювання господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим тарифом та отримання доходів від неї та, враховуючи, що господарська діяльність ПАТ на території Одеської області відіграє провідну соціальну роль, а отже, місцевий суд дійшов до висновку, що наведені боржником обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем, та задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про надання йому розстрочки виконання судового рішення шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами строком на 60 місяців.

Вирішуючи питання про термін, на який відповідачеві надається розстрочка виконання судового рішення, місцевий суд, враховуючи майнові інтереси обох сторін, дійшов до висновку про те, що надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 120 місяців призведе до істотного порушення майнових інтересів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань відповідача у спірних правовідносинах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Шевченко В.В., суддів Головея В.М., Мирошниченко М.А.), ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2013р. залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. скасувати, та відмовити у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення.

Скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, зокрема, вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу України, а також неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" заперечує проти доводів касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та просить залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Компанії 32 163 892, 93 грн. - боргу, 1 938 473, 77 грн. - 3% річних, 3 731 380, 04 грн. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 700 000 грн. - пені та 24 929, 81 грн. понесених витрат на сплату судового збору, а в іншій частині позову - відмовлено.

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання судового рішення у справі №5017/2643/2012 господарського суду Одеської області строком на 120 місяців шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами, а саме щомісячними платежами в розмірі 321 322, 30 грн., починаючи з січня 2014 року.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ліцензії АВ №597357, виданої 04.11.2011 р. Національною комісією регулювання електроенергетики України, Публічному акціонерному товариству "Одесагаз" було надано право на провадження господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родових за регульованим тарифом протягом строку дії ліцензії з 17.03.2010 р. по 16.03.2015 р.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 р. № 2467-VI та Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 (з наступними змінами та доповненнями), Національна комісія регулювання електроенергетики України визначена органом ліцензування, зокрема господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно приписів статті 6 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, крім діяльності інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", на яких вимога щодо отримання таких ліцензій не поширюється. Ліцензія на провадження діяльності, пов'язаної з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

За статтею 8 України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Крім того, згідно із пунктами 1.2, 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 р. № 11 (з наступними змінами та доповненнями) дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. Постачання газу за регульованим тарифом - це вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов, за встановленими правилами ціноутворення. Тариф на постачання газу - це установлений НКРЕ розмір оплати послуг із постачання газу за 1000 м куб. газу. Газорозподільними мережами (розподільними газопроводами) є майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ від газорозподільних станцій до споживачів.

Отже , виходячи з вищевикладеного, вирішальним критерієм, за яким здійснюється розподіл господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом, є суб'єктний склад споживачів, визначений ліцензійними умовами: продаж природного газу юридичним та фізичним особам, які є кінцевими споживачами природного газу та споживають його у власних побутових цілях (населення), може здійснюватись виключно за регульованим тарифом; у випадку, якщо юридична особа або фізична особа - підприємець має намір використовувати природний газ у власній господарській діяльності, вона здійснює придбання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.2, 3.3, 3.6.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом можливе при наявності у ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Ліцензіат не має права: передоручати будь-кому обов'язок щодо отримання плати за реалізований споживачам газ. Ліцензіат здійснює постачання газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами. Ліцензіат має право одержувати від споживачів, яким він постачає газ, плату за цінами, які формуються, виходячи з установлених НКРЕ правил ціноутворення на газ та послуги з його транспортування, розподілу, зберігання та постачання.

Відповідно до пункту 13 статті 1, статей 12, 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 р. № 5007-VI (з наступними змінами та доповненнями) фіксованою ціною є обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить встановлення тарифів на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та досліджені матеріали, Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" здійснювався продаж природного газу на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз", але не з метою забезпечення особистих споживчих потреб останнього, а тому, що Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" не є кінцевим споживачем придбаного на підставі договору газу, що, в свою чергу, свідчить про поставку газу за даним договором за нерегульованим тарифом відповідно до вимог ліцензійних умов з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Подальша реалізація газу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" населенню, відповідно до отриманої останнім ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом серії АВ № 597357 від 04.11.2011 р. НКРЕ, не перебуває у прямій залежності від необхідності придбання цього газу саме за регульованим тарифом.

Отже , виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду про те, що Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" як постачальник природного газу за регульованим тарифом здійснюючи господарську діяльність зобов'язаний дотримуватись вищезазначених ліцензійних умов та забезпечувати продаж газу населенню та іншим кінцевим споживачам виключно за регульованою ціною, яка встановлена компетентним органом державної влади, та не має право змінювати вказані тарифи в сторону їх збільшення з метою отримання прибутку.

Відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки. Гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи у двомісячний строк після опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4) поточний рахунок гарантованого постачальника. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників, їх структурних підрозділів, а також суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, що здійснює продаж природного газу гарантованим постачальникам, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові кошти, які на теперішній час надходять на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" від його контрагентів в якості плати за спожитий природний газ підлягають зарахуванню на відкритий для цієї мети банківський рахунок із спеціальним режимом використання. На грошові кошти, які перебувають на вказаному рахунку із спеціальним режимом використання неможливо звернути стягнення. Крім того, Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" позбавлене можливості здійснювати розпорядження цими коштами, оскільки відповідні кошти щоденно розподіляються в порядку, передбаченому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1000 від 02.08.2012 р. та вищенаведеним вимогам закону.

Крім того, отримання плати за транспортування газу власними розподільчими мережами є основним джерелом прибутку Публічного акціонерного товариства "Одесагаз". Заявник наголошує, що за рахунок вказаних грошових коштів забезпечується надійна, безаварійна та безпечна подача газу споживачам, утримується аварійна газова служба та працівники підприємства, виконуються роботи з капітального та поточного ремонту газопроводів та газового обладнання газорегуляторних пунктів та шафних регуляторних пунктів, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що такі обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача виконати рішення суду, що в свою чергу вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на теперішній час разовим платежем з незалежних від його волі причин.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що розстрочення виконання судового рішення строком на 120 місяців призведе до істотного порушення майнових інтересів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань відповідача у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим суд першої інстанції, враховуючи майнові інтереси Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правомірно дійшов до висновку про розстрочення виконання судового рішення шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами строком на 60 місяців.

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі ухвалу суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,}

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 5017/2643/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді : М. Данилова

Т. Данилова