ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"24" квітня 2014 р. Справа № 806/7735/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2014 р. у справі за позовом Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, звернувся з позовом до Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод", просив суд визнати протиправними дії відповідача з притримання військового майна, а саме БМП-2 у кількості 82 одиниць, БПМ-2К у кількості 40 одиниць, БМП-1КШ у кількості 15 одиниць, БРЕМ-2 у кількості 11 одиниць, БРЕМ-4 у кількості 8 одиниць, БМД-1 у кількості 7 одиниць, БМД-1П у кількості 2 одиниць, БМД-1К у кількості 6 одиниць, БМД-2 у кількості 2 одиниць, БТР-Д у кількості 7 одиниць, БТР-РД у кількості 1 одиниці та зобов`язати Державне підприємство Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" повернути Міністерству оборони України вказане військове майно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" з притримання військового майна, а саме БМП-2 у кількості 82 одиниць, БПМ-2К у кількості 40 одиниць, БМП-1КШ у кількості 15 одиниць, БРЕМ-2 у кількості 11 одиниць, БРЕМ-4 у кількості 8 одиниць, БМД-1 у кількості 7 одиниць, БМД-1П у кількості 2 одиниць, БМД-1К у кількості 6 одиниць, БМД-2 у кількості 2 одиниць, БТР-Д у кількості 7 одиниць, БТР-РД у кількості 1 одиниці згідно наряду № 49/13.

Зобов`язано Державне підприємство Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" повернути Міністерству оборони України військове майно, а саме БМП-2 у кількості 82 одиниць, БПМ-2К у кількості 40 одиниць, БМП-1КШ у кількості 15 одиниць, БРЕМ-2 у кількості 11 одиниць, БРЕМ-4 у кількості 8 одиниць, БМД-1 у кількості 7 одиниць, БМД-1П у кількості 2 одиниць, БМД-1К у кількості 6 одиниць, БМД-2 у кількості 2 одиниць, БТР-Д у кількості 7 одиниць, БТР-РД у кількості 1 одиниці згідно наряду № 49/13.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно постанови від 29.10.2013 року Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів на Державному підприємстві Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" щодо додержання службовими особами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності", якою встановлено, що підприємство відмовляє у видачі державного військового майна, у зв`язку із наявною заборгованістю Міністерства оборони України за виконання договорів ремонту військового майна, не відшкодованими Міністерством витратами підприємства на зберігання 181 одиниці бронетанкового озброєння (а.с.11-12).

05.11.2013 року заступником Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, на підставі ст.ст.20, 23 Закону України "Про прокуратуру" та згідно проведеної перевірки підприємства було внесено подання № 2404 вих.13, яким прокурор вимагав:

- усунути порушення Цивільного кодексу України, Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", причини та умови, що їм сприяли;

- припинити незаконні дії з притримання військового майна, а саме: БМП-2 у кількості 82 одиниць, БМП-2К у кількості 40 одиниць, БМП-1КШ у кількості 15 одиниць, БРЕМ-2 у кількості 11 одиниць, БРЕМ-4 у кількості 8 одиниць, БМД-1 у кількості 7 одиниць, БМД-1П у кількості 2 одиниць, БМД-1К у кількості 6 одиниць, БМД-2 у кількості 2 одиниць, БТР-Д у кількості 7 одиниць та одного БТР-РД (а.с.94-96).

25.11.2013 року Державне підприємство Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" згідно листа від № 2353 відхилило подання прокурора, мотивуючи тим, що між ДП "ЖБТЗ" та ЦБТУ МО України існують договірні відносини зі зберігання військової техніки, сторонами в даному випадку було укладено договір зберігання, у відповідності до вимог ст.937 ЦКУ. Фактичне укладання договору зберігання в письмовій формі підтверджується видачею ЦБТУ МО України наряду на отримання майна з метою його подальшого зберігання та підпис директора ДП "ЖБТЗ" з печаткою підприємства про його прийняття на зберігання. За зберігання бронетанкового озброєння та техніки підприємство витратило значні кошти, а тому має право притримати у себе вищевказане майно на підставі ст.594 ЦКУ до відшкодування боржником витрат на його зберігання (а.с.97).

Оскільки до суду прокурор звернувся з позовною заявою з підстав, передбачених статтею 23 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-XII "Про прокуратуру", то з огляду на положення частини четвертої статті 50 КАС України така справа є адміністративною з урахуванням роз`яснень до абз.2 п.18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 р. "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів".

Вирішуючи спір сторін по суті суд першої інстанції правомірно послався на відповідні норми матеріального права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначений Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 р. № 1075-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Статтею 2 Закону передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.

За ст.6 Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Главою 23 ЦК України визначено загальні положення про право власності.

Так, відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Як слідує з матеріалів справи, наказом відповідача від 18.06.2013 р. № 68 ОД з метою встановлення об`єктивних даних про наявність та якісний стан військового майна Міністерства оброни України, що знаходиться на зберіганні на підприємстві в період з 18 по 21 червня 2013 року проведено повну інвентаризацію озброєння, військової техніки та майна Міністерства оборони України, що знаходиться на зберіганні на території підприємства, з перевіркою їх фактичної наявності та якісного стану із обов`язковим складанням інвентаризаційних відомостей встановленої форми та встановлено станом на 02 липня 2013 р. наявність на зберіганні у відповідача 181 одиниці військової техніки МО, а саме БМП-2 у кількості 82 одиниць, БПМ-2К у кількості 40 одиниць, БМП-1КШ у кількості 15 одиниць, БРЕМ-2 у кількості 11 одиниць, БРЕМ-4 у кількості 8 одиниць, БМД-1 у кількості 7 одиниць, БМД-1П у кількості 2 одиниць, БМД-1К у кількості 6 одиниць, БМД-2 у кількості 2 одиниць, БТР-Д у кількості 7 одиниць, БТР-РД у кількості 1 одиниці (а.с.26-27, 29-32). Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" та від 19.01.2011 р. № 53 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1221" державне підприємство Житомирський ремонтно-механічний завод в 2012 р. переформований в державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод", який було виведено зі складу Міністерства оборони України та включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

У зв`язку з цим, Міністерством оборони України в особі Озброєння Збройних сил України, як власником військового майна, що перебувало на території підприємства, здійснені заходи щодо його повернення.

Згідно наряду № 49/13 від 16.08.2013 р. державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1221 та від 19.01.2011 р. № 53 повинен був передати вказану 181 одиницю військової техніки військовій частині НОМЕР_1 смт.Озерне (а.с.49-56).

Проте, відповідач на підставі ст.594 ЦК України відмовляє у видачі вказаного майна у зв`язку з наявною заборгованістю Міністерства оборони України із відшкодування витрат підприємства як зберігача майна, на зберігання вказаного військового майна.

В даному випадку такі дії відповідача є неправомірними.

Згідно ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.547 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. У разі недотримання вказаної вимоги правочин щодо встановлення забезпечення є нікчемним.

У відповідності до ст.207 ЦК України вимога щодо письмової форми правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксовано не лише в одному або кількох документах, підписаних сторонами (стосовно юридичних осіб підпис суб`єктів, уповноважених на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, скріплюється печаткою), а й у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до ст.207 ЦК України письмовій формі відповідає правочин у електронному вигляді, якщо він вчинений із дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

За чинним законодавством України в окремих випадках вимагається нотаріальне посвідчення правочинів щодо забезпечення виконання зобов`язань, а також його державна реєстрація.

Як випливає із ст.548 ЦК України забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України. Підставою виникнення правовідносин щодо забезпечення виконання зобов`язань є цивільно-правовий договір (в окремих випадках - односторонній правочин), укладений з дотриманням вимог глав 16, 52 та 53 ЦК України.

Відповідно до ст. ст.638-640, 937 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

За загальним правилом статті 208 ЦК України у письмовій формі мають вчинятися всі правочини між юридичними особами, незалежно від виду правочину та сфери його застосування, а також незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи та форми власності.

Оскільки будь-які письмові договори щодо вказаного військового майна між державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" та Міністерством оборони України не укладалися, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку, про те, що відповідач не має жодних правових підстав для примусового притримання спірного майна та неповернення його законному володільцю. Вказані дії відповідача суттєво обмежують законодавчо гарантоване право власника майна на вільне користування та розпорядження майном та є протиправним виходячи з наведених вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач не позбавлений права стягнути з Міністерства оборони України кошти на відшкодування витрат на зберігання та ремонт зазначеної військової техніки у судовому або позасудовому порядку.

Оскільки, постанову від 12.02.2014 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" квітня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вул.Адмірала Щасного,20,м.Житомир,10014

представник ОСОБА_1 м. Житомир, вул. Маликова 7

3- відповідачу/відповідачам: Державне підприємство Концерну "Укроборонпром" "Житомирський бронетанковий завод" вул.Дружби народів,1,смт.Новогуйвинське,Житомирський район, Житомирська область,12441

4-третій особі: - ,