П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (далі - управління МВС, МВС відповідно), третя особа - Профспілка «Захист» (далі - Профспілка), про визнання рішення протиправним,

в с т а н о в и л а:

2 липня 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним наказ начальника управління МВС від

29 травня 2007 року № 255 про звільнення його з органів внутрішніх справ України (далі - наказ № 255), зобов'язати управління МВС поновити його на службі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу із застосуванням індексу інфляції та моральну шкоду і покласти на відповідача відшкодування судових витрат.

На підставі наказу управління МВС від 5 серпня 2000 року № 235 л/с ОСОБА_8 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і працював на посаді дільничного інспектора міліції Нахімовського районного відділу управління МВС, про що свідчить запис у наданій ним копії трудової книжки від 8 серпня 2000 року.

Наказом № 255 за систематичне порушення службової дисципліни, недбале ставлення до зберігання службових документів, що потягло втрату службового посвідчення, втрату службових документів, невиконання вимог наказів прямого начальника, прояви неповаги до колег і керівництва районного відділу та управління МВС, порушення правил внутрішнього розпорядку та ведення особистого прийому громадян дільничними інспекторами міліції, що потягло порушення статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Статут), частини першої пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, пунктів 3, 7, 9, 10 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС 5 жовтня 2000 року № 7км/8, дільничного інспектора міліції, лейтенанта міліції ОСОБА_8 було звільнено з органів внутрішніх справ України.

Наказом управління МВС від 22 червня 2007 року № 75 о/с ОСОБА_8 з 22 червня 2007 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 Положення (за порушення дисципліни). Підставою для звільнення був висновок службового розслідування від 29 травня 2007 року, наказ № 255 та атестаційний лист від 13 червня 2007 року.

Суд також установив, що ОСОБА_8 був членом та керівником Профспілки «Захист», з якою звільнення позивача попередньо не було погоджено.

Балаклавський районний суд міста Севастополя постановою від

5 серпня 2011 року позов задовольнив частково: визнав дії начальника управління МВС протиправними, скасував наказ № 255 про звільнення

ОСОБА_8 з органів внутрішніх справ України та поновив позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції, а також постановив стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено з порушенням строку, передбаченого статтею 18 Статуту, та з порушенням статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) - без згоди профспілкового органу.

Севастопольський апеляційний адміністративний суд постановою від

24 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 відмовив виходячи з того, що відповідач цілком обґрунтовано звільнив позивача на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення з посиланням на грубе порушення службової дисципліни.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_8 просить ухвалу суду касаційної інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_8 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV, а також додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2013 року (справа № К/9991/76406/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданому заявником для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах погодився з висновками суду першої інстанції, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ було застосоване без встановлення всіх обставин та накладене відповідачем з порушенням трудових прав працівника, зокрема порушено частину третю

статті 41 Закону № 1045-XIV щодо неможливості звільнення членів профспілки без згоди відповідного профспілкового комітету.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV.

Відповідно до статті 4 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 10, 22 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Частиною сьомою статті 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-XIV.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Пунктом 5.3.1 Статуту Профспілки «Захист» передбачено право членів профспілки розглядати та вирішувати питання про надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору з членом спілки.

Крім того, у Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) за відсутності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Таким чином, за змістом зазначених правових норм колегія суддів дійшла правового висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 1045-XIV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Слід також зазначити, що Верховний Суд України подібну правову позицію вже висловив у постанові від 1 жовтня 2013 року (справа

№ 21-319а13).

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, дійшовши висновку про законність звільнення з посади позивача, який був членом виборного профспілкового органу, неправильно застосував наведені вище норми права, у зв'язку з чим відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

Правова позиція

25 березня 2014 року справа № 21-44а14

Звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, відповідно до частини третьої статті 41 Закону України від

15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Суддя Верховного Суду України О.Б. Прокопенко