Справа №2-2379/14

(№760/3977/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Жлукто І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Виробничий Вектор», третя особа ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору про участь у будівництві об'єкта нерухомості, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просила визнати недійсним договір №0019/005 від 07.12.2007 року про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу по АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Веробничий Вектор»

Зобов'язати ТОВ «Виробничий Вектор» відшкодувати ОСОБА_1 збитки у подвійному розмірі в сумі 558582,52 грн. та моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.12.2007 року між нею та відповідачем ТОВ «Виробничий Вектор» було укладено договір №0019/005 про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу по АДРЕСА_2.

Вважає, що вказаний договір не відповідає вимогам законодавства та дійсним обставинам з огляду на наступне.

У вказаному договорі стороною в якості забудовника вказано ТОВ «Виробничий Вектор».

Однак, позивачу стало відомо, що ТОВ «Виробничий Вектор» не є забудовником житлового комплексу по АДРЕСА_2.

Згідно рішення КМР від 18.11.2004 року №713/2123 вказана земельна ділянка передана під будівництво житлового комплексу Київському автотранспортному підприємству 13068.

Договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 також був укладений між Київської міською радою та Київським автотранспортним підприємством 13068.

Дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.10.2006 року виданий Київським автотранспортним підприємством 13068.

Отже, забудовником жилого комплексу по АДРЕСА_2 є Київське автотранспортне підприємство 13068.

В зв'язку з викладеним, відповідач ТОВ «Виробничий Вектор» є неналежною стороною договору і не мав права підписувати договір на будівництво об'єкта нерухомості.

Вважає, що договір був підписаний нею внаслідок обману зі сторони ТОВ «Виробничий Вектор».

Крім того, відповідач ввів її в оману щодо сторони забудовника паркінгу, а саме зазначив, що він є забудовником посилаючись на інформацію про випуск облігацій, яка не є додатком до договору.

Вважає, що ТОВ «Виробничий Вектор» навмисно відмовив їй в ознайомлені з інформацією посилаючись на те, що всі її умови перенесені до договору. Однак, відповідач ввів в оману позивача, оскільки в інформації вказано, що строк погашення облігації з 03.07.2011 року по 02.01.2012 року, а в договорі на будівництво від 07.12.2007 року строк здачі паркінгу в ІІ кварталі 2009 року.

Укладаючи інвестиційні договори в 2007 році інвестори, в тому числі і позивач розраховували отримати нерухомість у ІІ кварталі 2009 року, а не наприкінці 2011 року, як вказано в інформації про випуск облігацій.

Крім того, вказана інформація не є загальнодоступною.

Також зазначила, що випуск облігацій ТОВ «Виробничий Вектор» було проведено з грубим порушенням діючого законодавства.

26.10.2006 року Національна комісія прийняла рішення №1178 «Про внесення змін до Положення про порядок випуску облігацій підприємств».

Згідно п.п. 2.5 порядку, подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України протягом 5 днів.

В цей час ТОВ «Виробничий Вектор» повинно було випустити облігації.

Однак, нові зміни до Положення зробили неможливим це зробити, а саме згідно п.п. 5.2 вказаного положення, емітентом облігацій може бути особа, яка є власником, або отримала право на постійне користування земельною ділянкою, або є орендатором земельної ділянки, на якій буде розташовано об'єкт житлового будівництва, яким забезпечується виконання зобов'язань за цільовими облігаціями. Строк, на який укладено договір оренди земельної ділянки, має бути не меншим, ніж строк виконання будівельних робіт згідно з проектною документацією та здачі об'єкта житлового будівництва в експлуатацію.

У 2006 році ТОВ «Виробничий Вектор» випустило облігації серії «К» з метою їх продажу для інвестування будівництва підземного паркінгу по АДРЕСА_2.

Орендарем вказаної земельної ділянки є Київське автотранспортне підприємство 13068.

Згідно договору оренди від 11.04.2005 року строк оренди договору з Київським автотранспортним підприємством 13068 сплинув 11.04.2010 року. Таким чином, орендар земельної ділянки повинен був здати в експлуатацію об'єкт нерухомості до закінчення строку оренди тобто до 11.04.2010 року, чого зроблено не було.

За облігацію номінальною вартістю 70000,00 грн., належну ТОВ «Виробничий Вектор» позивач сплатила його засновнику з часткою статутного капіталу 99% ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» 279291,26 грн.

Отже, внаслідок обманних дій ТОВ «Виробничий Вектор» позивачу спричинені збитки в розмірі 279291,26 грн., які позивач просила стягнути в подвійному розмірі, а також просила визнати недійсним договір №0019/005 від 07.12.2007 року про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу по АДРЕСА_2.

Крім цього, позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача було завдано і моральних страждань, які виразились в тому, що впродовж 2011-2012 рр. вона знаходиться під впливом психологічного напруження, що призвело до порушення нормального сну, погіршення нормального стану самопочуття, супроводжуваного гнітючими думками про несправедливість вчинків відповідача, пригніченим станом, постійним підвищенням артеріального тиску.

Саме неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач захворіла на онкологічне захворювання, в червні й вересні 2012 року перенесла дві операції та стала інвалідом ІІ групи.

Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 50000,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просила позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Виробничий Вектор» позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково та не заперечував проти сплати на користь позивача збитків в сумі 70000,00 грн.

Також зазначив, що договір про участь у будівництві відповідає всім вимогам законодавства України для чинності правочину та на сьогоднішній день є повністю виконаним ТОВ «Виробничий Вектор».

Разом з тим, вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Виробничий Вектор» про відшкодування збитків у розмірі 558582,52 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки договір про участь у будівництві відповідає всім вимогам законодавства, є виконаним зі сторони відповідача та жодних грошових коштів по ньому ОСОБА_1 в тому числі на користь ТОВ «Виробничий Вектор» не сплачувала, а тому не має право вимоги про стягнення коштів.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було порушено прав позивача при укладанні спірного договору, підстав для задоволення вимог не вбачається, так само і не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення грошових коштів.

Крім того, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

Третя особа ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши думку позивача, представника відповідача ТОВ «Виробничий Вектор», дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Виробничий Вектор» було укладено договір №0019/005 про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу по АДРЕСА_2.

У вказаному договорі стороною договору в якості забудовника вказано ТОВ «Виробничий Вектор».

Позивач просила визнати вказаний договір недійсним та стягнути завдані їй збитки посилаючись на ст.ст. 227, 229 та 230 ЦК України, на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку про застосування до даних спірних відносин, які виникли між сторонами норми ст. 227 ЦК України, яка регулює правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, у спірному договорі про участь у будівництві об'єкта нерухомості від 07.12.2007 року стороною договору в якості забудовника вказано ТОВ «Виробничий Вектор».

Проте, в судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 згідно рішення Київської міської Ради від 18.11.2004 року №713/2123 була відведена для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом Київському автотранспортному підприємству 13068.

11.04.2005 року згідно вказаного рішенню між Київською міською Радою та КАТП 13068 було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 строком на 5 років.

26 травня 2006 року Київському автотранспортному підприємству 13068 було надано дозвіл № 2230/Сл-Т на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_2.

Вказані обставини вказують на те, що забудовником житлового комплексу по АДРЕСА_2 є Київське автотранспортне підприємство 13068.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що договір про участь у будівництві об'єкта нерухомості між ТОВ «Виробничий Вектор» та ОСОБА_1 був укладений неналежною стороною ТОВ «Виробничий Вектор», яке не мало право на укладання такого договору, так як він не є забудовником житлового комплексу по АДРЕСА_2.

ТОВ «Виробничий Вектор» є емітентом цільових облігацій серії «К», випуск яких був зареєстрований 16.11.2006 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно п. 14.1 інформації про випуск облігацій ТОВ «Виробничий Вектор» строк погашення облігацій з 03.07.2011 року по 02.01.2012 року.

Разом з тим п. 2.6 договору про участь у будівництві передбачає, що забудовник планує завершити будівництво автопаркінгу та здійснити введення його в експлуатацію в ІІ кварталі 2009 року.

Вказаний пункт договору відповідає наявній документації на будівництво та договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, згідно якої Київське автотранспортне підприємство 13068 повинно було здати житловий комплекс в експлуатацію до закінчення строку оренди тобто до 11.04.2010 року.

Тобто п. 2.6 договору підтверджує те, що «забудовник» та «емітент» поняття не тотожні, так як строк здачі в експлуатацію об'єкта нерухомості не співпадає з строком погашення облігацій.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Виробничий Вектор» є неналежною стороною в договорі про участь у будівництві об'єкта нерухомості № 0019/005 від 07.12.2007 року, у зв'язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

ТОВ «Виробничий Вектор» залучало кошти для будівництва автопаркінгу шляхом емісії цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта нерухомості.

Враховуючи такий спосіб залучення інвестицій для будівництва, позивач разом з договором про участь у будівництві уклала договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-236-07/0019 від 07.12.2007 року з ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп».

Укладення вказаного договору було необхідно тільки для виконання умов договору про участь у будівництві об'єкта нерухомості для придбання паркінгу шляхом погашення облігації.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу цінних паперів та квитанції від 11.12.2007 року №022-11 за облігацію номінальною вартістю 70000 грн. позивач сплатила ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп», яка є засновником ТОВ «Виробничий Вектор» з значною часткою у статутному капіталі 279291,26 грн.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу цінних паперів був укладений на виконання умов договору про участь у будівництві, внаслідок неправомірний дій ТОВ «Виробничий Вектор» позивачу завдані збитки у розмірі 279291,26 грн.

Позивач просила стягнути суму завданих їй збитків в подвійному розмірі в сумі 558582,52 грн. посилаючись на ч. 2 ст. 230 ЦК України відповідно до якої сторона, яка застосовувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину.

Однак, твердження позивача щодо застосування ч. 2 ст. 230 ЦК України до даних спірних відносин є хибним, оскільки в даному випадку правочин, а саме договір про участь у будівництві уклала договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-236-07/0019 від 07.12.2007 року був вчинений стороною ТОВ «Виробничий Вектор», яким не мав права на укладання такого договору.

Тобто, в даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 227 ЦК України, якими не передбачено стягнення збитків в подвійному розмірі.

Згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: і відшкодування збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язання виникає за наявності: збитків, протиправності дій (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

З урахуванням викладеного з відповідача ТОВ «Виробничий Вектор» слід стягнути на користь позивача суму збитків 279291,26 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ЦК України передбачено, що якщо юридична особа ввела другу сторону договору в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача внаслідок неправомірних дій відповідача погіршився стан здоров'я, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії 10 ААА №800240.

Отже, позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача було завдано моральної шкоди, яка полягала у погіршенні її психологічного та нервового стану здоров'я, порушенні нормального способу життя, звичок, зручностей, необхідності вживання додаткових зусиль для організації свого життя, що призводить до додаткових, незапланованих матеріальних та моральних втрат, оскільки вона постійно вимушена звертатись до лікарів та вживати коштовні ліки.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, виходячи з обставин справи суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 в сумі 50000,00 грн. значно завищений нею і з ТОВ «Виробничий Вектор» на користь позивача підлягає стягненню сума 20000,00 грн.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що договір про участь у будівництві відповідає всім вимогам законодавства, оскільки відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України ним не надано в порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України належних та допустимих доказів стосовно укладення вказаного договору належною стороною і таких в судовому засіданні не встановлено.

Що стосується посилань представника відповідача щодо застосування строків позовної давності то вони не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, про те, що ТОВ «Виробничий Вектор» є неналежною стороною у договорі №0019/005 про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу по АДРЕСА_2 вона дізналась при розгляді у 2012 році в суді справи за її позовом до ТОВ «Виробничий Вектор» про розірвання договору.

Тобто, позивачем не було пропущено строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, а тому його застосування у даному випадку є недопустимим.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з ТОВ «Виробничий Вектор» на користь держави судового збору в сумі 2792,91 грн. за позовні вимоги щодо відшкодування збитків та 243,60 грн. за позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 22, 23, 203, 207, 215, 227, 611, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 27 - 30, 57 -58, 60, 169, 208 -209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Виробничий Вектор», третя особа ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» про визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №0019/005 від 07 грудня 2007 року про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Виробничий Вектор».

Стягнути з ТОВ «Виробничий Вектор» (ЄДРПОУ 31776046, 02230, м. Київ, вул. Боженка, 2, поточний рахунок 26003324601 у ПАТ «Банк Кіпру», МФО 320940) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 03186, АДРЕСА_1) завдані збитки в сумі 279291,26 грн.

Стягнути з ТОВ «Виробничий Вектор» (ЄДРПОУ 31776046, 02230, м. Київ, вул. Боженка, 2, поточний рахунок 26003324601 у ПАТ «Банк Кіпру», МФО 320940) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 03186, АДРЕСА_1) завдану моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Виробничий Вектор» (ЄДРПОУ 31776046, 02230, м. Київ, вул. Боженка, 2, поточний рахунок 26003324601 у ПАТ «Банк Кіпру», МФО 320940) на користь держави судовий збір в сумі 2792,91 грн. за позовні вимоги щодо відшкодування збитків та 243,60 грн. за позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після проголошення рішення.

Суддя