ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.14р.

Справа № 904/1293/14

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 10 025,04 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники :

від позивача: Гарбузенко Ю.В. - юрисконсульт (дов. № 803юр від 05.02.14р.)

від відповідача: Сорокін В.В. - юрисконсульт (дов. № 7-юр від 10.01.14р.)

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал" (далі-відповідач) про стягнення 10 025,04 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 9 307,00 грн. - основний борг, 485,83 грн. - пеня, 121,55 грн. - інфляційні втрати, 110,66 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором прийому відходів на утилізацію № 11/11-ВМ/007-11-У від 04.01.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар на утилізацію.

Представник позивача надав у судовому засіданні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 18463176 станом на 03.04.2014 року юридичне місцезнаходження відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал") - 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Олеся Гончара, буд. 16 - куди і направлялись ухвали суду.

В судовому засіданні від представника відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал" основний борг визнає у повному обсязі, а нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних вважає безпідставними і не підлягають стягненню, оскільки відповідачу незрозумілим є питання, з якого моменту позивач вважає своє право порушення і проводить відповідні нарахування.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 18.03.14р. на 15.04.14р. та з 15.04.14р. на 28.04.14р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал", як покупець, та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", як продавець, було укладено договір прийому відходів на утилізацію № 11/11-ВМ/007-11-У.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору, то він вважається продовженим на наступний рік (п. 8.5. договору).

Згідно п. 1.1. договору, продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму (свинцеві та лужні відпрацьовані акумуляторні батареї) - специфікація № 1; кольорових металів - специфікація № 2 та вторинна сировина (макулатура, склобій, полімерні відходи, гумові відходи, у тому числі зношені шини, вторинні текстильні матеріали) - специфікації № 3, які утворилися в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, у номенклатурі, кількості з урахуванням засміченості й за ціною, відповідно до доданих специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна на товар може змінюватись в залежності від кон'єктури ринку. Покупець повинен протягом 5 (п'яти) днів письмово повідомити продавця про зміну ціни на товар і погодити її з продавцем (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки між сторонами здійснюєтеся в національній валюті у вигляді попередньої оплати в розмірі 100% на погоджений обсяг товару до його відвантаження. При цьому продавець зобов'язується відвантажити весь погоджений обсяг товару протягом не більше 3 робочих днів з моменту одержання оплати й надання покупцем автотранспорту під самовивіз. У випадку затримки відвантаження більше 3-х робочих днів продавець зобов'язується протягом 4-го дня повернути суму попередньої оплати на розрахунковий рахунок покупця. У деяких випадках платником є сторона, що передає на утилізацію певний вид відходів. Продавець сплачує ціну відходів, які передаються на утилізацію на протязі 3-х банківських днів після підписання Акту прийома-передачі.

22 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал", як покупець, та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", як продавець, було укладено договір прийому відходів на утилізацію № 22/11-В/М/-2/005-12-У.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2012 року. Якщо жодна із сторін не заявила про припинення договору, то він вважається продовженим на наступний рік (п. 8.7. договору).

Згідно п. 1.1. договору, продавець згідно вимог статті 17 Закону України "Про хімічні джерела струму" здає відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму (свинцеві та лужні акумуляторні батареї) ємністю 7А/год та більше (надалі - товар) для утилізації на спеціалізоване підприємство з утилізації, яким є покупець, а покупець приймає на утилізацію відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму (свинцеві та лужні відпрацьовані акумуляторні батареї) у номенклатурі та кількості за ціною, відповідно до специфікації № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, продавець передає на утилізацію покупцю товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою вторинну сировину (макулатура, склобій, полімерні відходи, гумові відходи, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні) відповідно до специфікації № 2, яка утворилась в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, у номенклатурі, кількості з урахуванням засміченості чи вологості й за ціною, відповідно до доданої специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою металобрухт чорних металів відповідно до специфікації № 3, який утворився в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, у номенклатурі, кількості з урахуванням засміченості й за ціною, відповідно до доданої специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3. договору).

Продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає і сплачує за товар. Товар являє собою металобрухт кольорових металів відповідно до специфікації № 4, який утворився в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, у номенклатурі, кількості з урахуванням засміченості й за ціною, відповідно до доданої специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюється в національній валюті у вигляді попередньої оплати в розмірі 100% на погоджений обсяг товару до його відвантаження. При цьому продавець зобов'язується відвантажити весь погоджений обсяг товару протягом не більше 3 робочих днів з моменту одержання оплати й надання покупцем автотранспорту під самовивіз. У випадку затримки відвантаження більше 3-х робочих днів продавець зобов'язується протягом 4-го дня повернути суму попередньої оплати на розрахунковий рахунок покупця. У деяких випадках платником є сторона, що передає на утилізацію певний вид відходів. Продавець сплачує ціну відходів, які передаються на утилізацію на протязі 3-х банківських днів після підписання Акту прийома-передачі.

28 вересня 2011р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані АКБ з електролітом на суму 582,50 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 175-нв (копія додається а.с. 14).

15 листопада 2011р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача брухт міді на суму 4 368,00 грн., що підтверджується актом приймання брухту та відходів кольорових металів № 238-цв/л (копія додається а.с. 15).

27 грудня 2011р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані АКБ з електролітом на суму 475,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 276-нв (копія додається а.с. 16).

30 березня 2012р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані АКБ з електролітом на суму 124,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 191-нв (копія додається а.с. 17).

26 червня 2012р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані свинцеві АКБ з електролітом на суму 111,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних № 461-нв (копія додається а.с. 18).

18 вересня 2012р. відповідно до договору № 22/11-В/М-2/005-12-У відповідач прийняв у позивача брухт міді на суму 4 400,00 грн., що підтверджується актом приймання брухту та відходів кольорових металів № 624-цв/л (копія додається а.с. 22).

26 вересня 2012р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані свинцеві АКБ з електролітом на суму 277,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 682-нв (копія додається а.с. 20).

18 грудня 2012р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані свинцеві АКБ з електролітом на суму 272,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 806-нв (копія додається а.с. 19).

27 березня 2013р. відповідно до договору № 11/11-ВМ/007-11-у відповідач прийняв у позивача відпрацьовані свинцеві АКБ з електролітом на суму 123,00 грн., що підтверджується актом приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб № 133-нв (копія додається а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар у загальному розмірі 10 732,50 грн. в т.ч. ПДВ, з яких:

- 28.09.2011р. на суму 582,50 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 29 від 28.09.2011р. (а.с. 23) та довіреності № 421 від 28.09.2011р. (а.с. 34);

- 15.11.2011р. на суму 4368,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 48 від 15.11.2011р. (а.с. 24) та довіреності № 496 від 14.11.2011 р. (а.с. 33);

- 27.12.2011р. на суму 475,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 53 від 27.12.2011р. (а.с. 25) та довіреності № 635 від 27.12.2011р. (а.с. 35);

- 30.03.2012р. на суму 124,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 5 від 30.03.2012р. (а.с. 26) та довіреності № 122 від 30.03.2012р. (а.с. 42);

- 26.06.2012р. на суму 111,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 11 від 26.06.2012р. (а.с. 27) та довіреності № 314 від 26.06.2012р. (а.с. 41);

- 18.09.2012р. на суму 4400,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 28 від 18.09.2012р. (а.с. 28) та довіреності № 430 від 18.09.2012р. (а.с. 37);

- 26.09.2012р. на суму 277,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 29 від 26.09.2012р. (а.с. 29) та довіреності № 467 від 26.09.2012р. (а.с. 39);

- 18.12.2012р. на суму 272,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 53 від 18.12.2012р. (а.с. 30) та довіреності № 613 від 18.12.2012р. (а.с. 40);

- 27.03.2013р. на суму 123,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно накладної № 7 від 27.03.2013р. (а.с. 31) та довіреності № 129 від 27.03.2013р. (а.с. 38);

Відповідачем всього сплачено 1 425,50 грн. в т.ч. ПДВ:

- 475,00 грн., в т.ч. ПДВ, згідно платіжного доручення № 33 від 11.02.2013р. (а.с. 47);

- 368,00 грн., в т.ч. ПДВ, згідно платіжного доручення № 230 від 11.02.2013р. (а.с. 45);

- 582,50 грн., в т.ч. ПДВ, згідно платіжного доручення № 228 від 08.02.2013р. (а.с. 46).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає у розмірі - 9 307,00 грн. (10 732,50 грн. - 1425,50 грн.).

Позивач зазначає, що враховуючи те, що поставка товару відбулася без отримання позивачем попередньої оплати, то відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідачу було направлено вимогу № 1826 від 21.08.13р. (а.с. 43), в якої запропоновано добровільно перерахувати до 01.09.2013 року грошові кошти за отриманий товар у сумі 9 307,00 грн.

Вимога була отримана відповідачем 28.08.2013 року (копія поштового повідомленні про вручення додається до позовної заяви а.с. 44). Проте, до цього часу дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, в супереч умовам договору з приводу своєчасної оплати за отриманий товар, відповідач порушив умови вищевказаного договору і не здійснив повну оплату за отриманий товар.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар в розмірі 9 307,00 грн.

Доказів виконання по оплаті за вищевказаними договорами на загальну суму 9 307,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, але основний борг визнав у повному обсязі, що також підтверджується відзивом на позовну заяву.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 9 307,00 грн.

Згідно п. 5.2. вищевказаних договорів, у випадку несвоєчасної оплати відвантаженого товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,2% від вартості неоплаченої частини товару, за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної ставки НБУ.

На підставі п. 5.2. договорів позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 04.09.2013р. по 26.01.2014р. у сумі 485,83 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в позовній заяві (а.с. 5).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 480,65 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 04.09.13р. по 26.01.14р. 3% річних у сумі 110,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 121,55 грн., згідно розрахунку, який доданий до позовної заяви (а.с. 5).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 110,66 грн. та інфляційних втрат у сумі 121,55 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Гончара, 16; п/р 26002129710001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 24446930) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37; п/р 26008050201337 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 32082770) - 9 307 (дев'ять тисяч триста сім) грн. 00 коп. основного боргу, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 65 коп. пені, 121 (сто двадцять одна) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 110 (сто десять) грн. 66 коп. 3% річних, 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін

Повне

рішення складено 29.04.14р.