ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-1548/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників сторін:

від позивача :не з'явились,

від відповідача ПП «Пол-Експо» : ОСОБА_1. - представник (довіреність за №НОМЕР_1від 17.11.2008 року);

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2008 року у даній справі за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова до приватного підприємства «Пол-Експорт», Закритого акціонерного товариства «Укрсплав» про визнання недійсним договору , було скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року та постанову Господарського суду Львівського області від 08.09.2006 року, а справу листом за № К-652/07, у відповідності до вимог згаданої ухвали, направлено на новий розгляд на адресу Львівського окружного адміністративного суду .

Підставами позову є те, що відповідачами в момент вчинення правочину недодержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Уточненнями позовних вимог ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яка є правонаступником ДПІ у Галицькому районі м.Львова (судом допущено заміну у відповідності до ст.55 КАС України), вважає, що фірма «Lineston LTD» знаходиться за адресою, яка являється поштовою скринькою і орендується від імені громадянина Угорщини, особа якого перевіряється органами Угорщини по факту зберігання наркотиків. А тому, позивач вважає, що згадана юридична особа не займається шахтними електровозами, для яких придбавались струмознімачі ТС-150. Також, позивач посилається на протокол допиту свідка, в рамках кримінальної справи №236ОСОБА_2, з якого вбачається, що згадана особа ніяких контрактів не підписував та фінансово-господарської діяльності по фірмі «Lineston LTD» не вела. А тому, позивач вважає, що особа, яка підписувала контракт від згаданої фірми не набула необхідного обсягу цивільної дієздатності. Також, однією з підстав визнання господарського зобов'язання недійсним по договору комісії, позивач зазначає не було струмознімачів. А відтак, орган державної податкової служби робить висновок, що договір комісії №3 від 11.05.2004 року укладався лише з метою отримання з державного бюджету податку на додану вартість за рахунок утворення податкового кредиту від операції купівлі-продажу по договору від 05.05.2004 року №52/05-05, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» та ПП «Пол-Експорт».

Відповідач ПП «Пол-Експорт» в поясненнях за №04/02/-1 від 04.09.2008 року зазначив, що посилання позивача на порушення ЗАТ «Укрсплав» приписів постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №674 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року №1996» є безпідставними. Крім того, позивач посилається на те, що в задоволенні позовних заяв про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договорів комісії, поданих органом державної податкової служби було відмовлено.

Представник згаданого відповідача позов підтримав, просить його задоволити.

Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, за відсутності представників сторін, які не з'явилися (ч.2 ст.128 КАС України), на основі наявних доказів.

У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.

Заслухавши присутнього представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Між ЗАТ «Укрсплав» (продавець) та ПП «Пол-Експорт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №52/05-04 від 05.05.2004 року, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані в специфікації.

На виконання даного договору ЗАТ «Укрсплав» поставило ПП «Пол-Експорт» згідно накладної №152 від 17.05.2004 року товар на загальну суму 14999429 грн. 00 коп. та виписало податкову накладну №490 від 17.05.2004 року на загальну суму 14999424 грн. 00 коп. в тому числі податок на додану вартість 2499904 грн. 00 коп.

11 травня 2004 року ПП «Пол-Експорт» (комітент) та ЗАТ «Укрсплав» (комісіонер) уклали договір комісії №3, згідно якого комітент доручає комісіонеру реалізувати в 2004 році від імені і за дорученням комітента на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, в кількості вказаній в специфікації (додаток №1 до договору).

Загальна вартість товару складає 12565319 грн. 36 коп. без податку на додану вартість.

ЗАТ «Укрсплав» уклало контракт №89 від 12.05.2004 року з фірмою «Lineston Ltd» (Англія) на поставку товару, прийнятого на комісію, поставка товару здійснена згідно трьох вантажно-митних декларацій 17.05.2004 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.12 ГК України, одним з основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є ліцензування, патентування і квотування.

Ст.381 ГК України визначає, що Кабінет Міністрів України може встановити перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Орган державної податкової служби вважає, що згадане згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №674 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року №1996», експорт виробів з алюмінію потребує відповідного ліцензування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступне.

Відповідно до п.5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативних актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 року №503/97, з наступними змінами та доповненнями, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено цими актами.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №674 , якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року №1996 і доповнено цю постанову Додатком №16, була прийнята лише 26.05.2004 року - після укладення спірного договору комісії №3 від 11.05.2004 року та здійснення поставки товару на експорт.

До моменту внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №674, Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року №1996 не містила припису про ліцензування експорту кольорових металів та їх сплавів.

За таких обставин, адміністративний суд вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований в цій частині, оскільки позивач посилається як на підставу позову на нормативно-правовий акт, який набрав чинності після укладення та виконання спірного договору.

Що стосується уточнених позовних вимог, то суд виходив з наступних обставин справи та норми чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Однак, орган державної податкової служби звернувся з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі ст.207 ГК України та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що орган державної податкової служби звернувся з вимогою про визнання недійсним згаданого господарського зобов'язання - юридичних наслідків згаданого правочину, що відповідає вимогам ч.1 ст.207 ГК України та способам захисту визначеним абз.2 ч.1 ст.16 ЦК України.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

В підтвердження наміру у сторін договору комісії, орган державної податкової служби посилається на те, що:

по-перше, фірма «Lineston LTD» знаходиться за адресою, яка являється поштовою скринькою і орендується від імені громадянина Угорщини, особа якого перевіряється органами Угорщини по факту зберігання наркотиків, що підтверджується листом Національного центрального бюро Інтерполу від 02.02.2006 року за №ІР/7825/04/С22/3015/ЕС/А7/2;

по-друге, згідно протоколу допиту свідка, в рамках кримінальної справи №236ОСОБА_2 ніяких контрактів не підписував та фінансово-господарської діяльності по фірмі «Lineston LTD» не вела;

по-третє, особа, яка підписувала контракт від згаданої фірми не набула необхідного обсягу цивільної дієздатності;

по-четверте, не було предмету договору;

по-п'яте, договір комісії №3 від 11.05.2004 року укладався лише з метою отримання з державного бюджету податку на додану вартість за рахунок утворення податкового кредиту від операції купівлі-продажу по договору від 05.05.2004 року №52/05-05, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» та ПП «Пол-Експорт».

Даючи правову оцінку згаданим підставам позовних вимог, суд врахував те, що переважна більшість обставин, які б свідчили про мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стосується укладення контракту за №89 від 12.05.2004 року, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» (продавець) та фірмою «Lineston LTD» (покупець) та договору від 05.05.2004 року №52/05-05, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» та ПП «Пол-Експорт».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначати, що саме з цими обставинами позивач пов'язує отримання з державного бюджету податку на додану вартість за рахунок утворення податкового кредиту від зазначених операцій купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ч.1 ст.1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Отже, оспорюваний договір комісії та його наслідки - господарські зобов'язання, жодним чином не впливають на отримання з державного бюджету податку на додану вартість за рахунок утворення податкового кредиту від операції купівлі-продажу по договору від 05.05.2004 року №52/05-05, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» та ПП «Пол-Експорт» та контракту за №89 від 12.05.2004 року, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» (продавець) та фірмою «Lineston LTD» (покупець).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави стверджувати, що спірний договір комісії укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки такий не є правовою підставою для переходу права власності на товари від ЗАТ «Укрсплав» до ПП «Пол-Експорт» та в подальшому до фірми «Lineston LTD», а отже і не може бути правовою підставою для формування податкового кредиту його контрагента.

Щодо невідповідності договору комісії загальним вимогам правочину, передбачених ч.2 ст.207 ЦК України, то суд вважає, що такі, як вбачається з уточнення позовних вимог, не стосуються договору комісії, а контракту №89 від 12.05.2004 року, укладеного між ЗАТ «Укрсплав» (продавець) та фірмою «Lineston LTD» (покупець).

Більше того, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.51 КАС України, позивач має право, зокрема, змінити підставу або предмет адміністративного позову, а в даному випадку, органом державної податкової служби було змінено підставу (вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) та предмет - визнання недійсним господарського зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними, а тому в їх задоволення слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. 1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. 2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. 3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Я.Мартинюк