МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 квітня 2014 року Справа № 814/693/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Злагода", (вул. Шкільна, 37,Єрмолівка,Баштанський район, Миколаївська область,56120)

до

Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Миколи Аркаса, 2,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Злагода" (далі також ПП "Злагода", підприємством, позивач, суб'єкт господарювання), посилаючись на протиправність оспорюваних рішень, звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області (далі також відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-№0000912200 від 26.12.2013р., яким Приватному підприємство "Злагода" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 691 835,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 172 959,00грн.

- №0000902200 від 26.12.2013р., яким Приватному підприємство "Злагода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 130 820,00грн.

- №0000642200 від 10.10.2013р., яким до Приватного підприємства "Злагода" застосовано суму штрафних санкцій 340,00грн. за платежем екологічний податок.

- №0000672200 від 10.10.2013р., яким до Приватного підприємства "Злагода" застосовано суму штрафних санкцій 510,00грн.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких послався на те, що перевіркою підприємства не доведено факту використання придбаних ним товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства, порушено вимоги Податкового кодексу України щодо подачі податкової звітності з екологічного податку та незабезпечення збереження первинних документів, регістрів бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом строку передбаченого законодавством.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу та направлень на перевірку в період з 04.09.2013р. по 12.09.2013р. ОДПІ здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р.

19.09.2013р. за наслідками перевірки відповідачем складено відповідний акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Злагода" код за ЄДРПОУ 31417341 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.06.2013" за №18/22-314(далі - акт перевірки), у висновках якого зазначено про порушення суб'єктом господарювання п.44.1 ст.44 пп.48.5.1п.48.5 п.48.7ст.48 п123.2 ст.123 п.185.1 ст185 п.188.1 ст.188 п.198.1, 198.3 ст.198 п.209.2, 209.15.1, п.250.2, п.250.9 ст.250 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000912200 від 26.12.2013р., яким Приватному підприємство "Злагода" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 691 835,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 172 959,00грн.; №0000902200 від 26.12.2013р., яким Приватному підприємство "Злагода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 130 820,00грн.; №0000642200 від 10.10.2013р., яким до Приватного підприємства "Злагода" застосовано суму штрафних санкцій 340,00грн. за платежем екологічний податок; №0000672200 від 10.10.2013р., яким до Приватного підприємства "Злагода" застосовано суму штрафних санкцій 510,00грн..

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000912200 від 26.12.2013р..

Податковим повідомленням-рішенням №0000912200 від 26.12.2013р., ПП "Злагода" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 691 835,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 172 959,00грн. за порушення вимог п.44.1 ст.44 пп.48.5.1 п.48.5 п.48.7 ст.48, п123.2 ст.123 п.185.1 ст185, п.188.1 ст.188 п.198.1, 198.3 ст.198, п.209.2, п.209.15.1 Податкового кодексу України, п.2.1, 2.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затв. наказом Мінфіна України від 2405.1995р. №88, п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8, 2.9 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах затв. наказом МАПУ від 21.12.2007р. №929.

Свою позицію ОДПІ обґрунтовує тим, що при перевірці позивачем не доведено факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) в господарській діяльності (запасні частини до сільгосптехніки, корми, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, насіння та ін.).

Відповідно до ст.198 ПК України платник податків має право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт придбання товарно-матеріальних цінностей та наявність у позивача документів, що підтверджують придбання ТМЦ відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз вищевказаних правових норм, вказує на те, що платник податку має право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, не залежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Одною з причин коли платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання є використання придбаних товарі/послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. В даному випадку це здійснення позивачем операцій, які не пов'язані з виготовленням сільськогосподарської продукції.

Відповідач, який заперечує можливість використання в господарській діяльності позивача придбаних товарно-матеріальних цінностей, повинен був навести докази здійснення позивачем операцій, які не пов'язані з здійсненням ним господарської діяльності, та в яких використовувались раніше придбанні ТМЦ, оскільки підставою, що забороняє віднесення сум податку до податкового кредиту є не саме не використання придбаних товарів, а навпаки їх використання в операціях, що не відносяться до господарської діяльності позивача.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Отже, наведена норма покладає на відповідача обов'язок у випадку, якщо встановлені обставини розцінені ним як порушення вимог податкового законодавства, чітко зазначити в чому саме полягає порушення і чим факт порушення підтверджується. Стосовно спірних обставин інспектор ОДПІ повинен був послідовно, чітко обґрунтувати позицію щодо не використання у його безпосередньої господарської діяльності придбаних ТМЦ, навести приклади операцій не пов'язних з господарською діяльністю позивача, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують зазначений факт.

Як встановлено перевіркою позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, за перевіряємий мав право нараховувати та сплачувати зазначений податок, оскільки питома вага від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальній сумі волового доходу в 2011 р. склала 98,0%, в 2012р.- 99,94%.

В акті перевірки на стор.12 відповідачем зазначено, що позивачем виготовлено сільськогосподарську продукцію власного виробництва на суму 5407,5тис.грн., що становить 99,94% від вартості всіх поставлених товарів. Позивач здійснював операції із придбання робіт, послуг, придбання ПММ, тощо які використані при виробництві сільськогосподарської продукції.

Як слідує із матеріалів справи позивач для виробництва сільськогосподарського продукції має техніку, тварин, приміщення, земельні ділянки на яких вирощується сільськогосподарські культури.

З метою виробництва сільськогосподарської продукції позивачем в перевіряємий період придбавались товарно-матеріальні цінності, а саме добрива, хімпрепарати, запчастини, паливно-мастильні матеріали та інші товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження факту використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивачем надано меморіальні ордери, розшифровки до них, акти про використану електроенергію, акти списання запасних частин, відомості витрат кормів, подорожні листи, облікові листи тракториста машиніста, акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобі хімічного захисту рослин, акти використання насіння і садивного матеріалу, акти списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, акти здачі-прийняття робіт, відомості на виплату заробітної плати.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складення первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства (п.п. 2.5 п. 2 Положення).

Відповідно до п.п.2.13 п.2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що підтвердженням факту використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності підприємства є первинні документи.

Факт надання відповідачу первинних документів, що свідчать про використання суб'єктом господарювання придбаних ТМЦ, підтверджується листами позивача №55, 56,57,58, в яких міститься вхідний штамп ОДПІ. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив факт надання позивачем до ОДПІ первинних документів, листами №55, 56,57,58.

Відповідно до абз.2 п 44.6. ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Випадків використання придбаних ТМЦ на інші цілі, ніж виробництво сільськогосподарської продукції при проведенні перевірки не встановлено, як і не встановлено фактів перепродажу придбаних ТМЦ, або їх використання іншими особами.

Факт здійснення використання придбаних ТМЦ на виробництво сільськогосподарської продукції окрім первинних документів підтверджує і статистична звітність, а саме Форми статистичної звітності 37сх, 29сх, 21сх, 24сх, 50 сх, баланс Ф1, Ф2 в яких також визначено суми витрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

Вказане свідчить, що акти на списання паливно-мастильних матеріалів добрив, насіння, запчастин, що були надані до ОДПІ є первинними документами, які є підставою для фіксування операцій в бухгалтерському обліку. Розбіжностей, між даними зазначеними в бухгалтерському обліку підприємства та даними актів списання, що надані наданих перевіряючим, не виявлено.

Ні в акті перевірки, ні в документах складених за результатами перевірки, ні в запереченнях на позовну заяву наданих до суду відповідач не надав доказів використання придбаних ТМЦ в операціях не пов'язаних з господарською діяльністю позивача, як не надав доказів не відповідності первинних документів вимогам законодавства.

В запереченнях відповідач зазначив тільки про не взяття до уваги подорожніх листів на автомобілі, які виписані за місяць. Суд вважає таке заперечення безпідставним та не заснованим на законі.

Подорожній лист вантажного автомобіля був ведений в дію Наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за №483/1508) "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи". Проте вказана інструкція на момент здійснення господарських операцій позивачем була скасована згідно Наказу Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.11.2006 року №507/1059.

Що стосується подорожніх листів легкового автомобіля, то його форма затверджена наказом Наказ Держкомстату України від 17.02.98 р. №74. На момент вчинення позивачем господарських операцій наказ Держкомстату України від 17.02.1998р. №74 втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики N95 від 19.03.2013.

Вказане свідчить, що на сьогоднішній день відсутні нормативні документи, які встановлюють порядок заповнення та використання подорожніх листів. Підприємство вправі самостійно визначити форму, порядок складання та строк використання документів, що підтверджують використання автомобільного транспорту.

Отже, наявність у позивача подорожніх листів з терміном місяць не порушує вимог діючого законодавства.

Стосовно інших документів наданих позивачем у ОДПІ у відповідача відсутні будь-які заперечення чи зауваження.

Щодо недотримання вимог Методичних рекомендацій про застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України (МАПУ) №929 від 21.12.2007р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. №493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Однак Наказ МАПУ від 21.12.2007 № 929 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Відсутність реєстрації наказу МАПУ №929 в Міністерстві юстиції України свідчить, що що даний документ має рекомендаційний характер і не є обов'язковим для використання підприємствами.

За такого підприємства можуть проводити списання матеріальних цінностей використаних в господарській діяльності на підставі первинних документів не дотримуючись вимог вищезазначених методичних рекомендацій.

Що стосується господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_1, яку відповідач вважає нікчемною та зазначає про безпідставність віднесення до податкового кредиту 288,330грн., необхідно зазначити наступне.

Згідно акта перевірки підставою для висновку відповідача про відсутність реальності здійснення господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_1 є акт Мелітопольської ОДПІ Запорізької області №72/1720/НОМЕР_1 від30.01.2013р., який складено на підставі інших актів інших податкових інспекцій.

Відповідно до листа ВАС України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Для віднесення відповідних сум до складу податкового не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин (контрагентів), які постачають товари (послуги) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам.

Також необхідно зазначити, що оскільки підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є саме акт перевірки, який має містити виклад порушення та докази на його підтвердження, відсутність в акті перевірки цих даних унеможливлює нарахування позивачу податкових зобов'язань з цього приводу. ОДПІ не мала права визначати позивачу податкові зобов'язання із сплати ПДВ до бюджету, оскільки позивач на підставі ст.209 п.209.2. ПК України, маючи статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, не повинен сплачувати ПДВ до бюджету.

При розгляді справи судом встановлено, що висновки акта перевірки про недоведеність позивачем факту використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушення вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000912200 від 26.12.2013 року суперечить приписам чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000902200 від 26.12.2013р..

Податковим повідомленням-рішенням №0000902200 від 26.12.2013р. ПП "Злагода" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 130 820,00грн. у зв'язку з порушення суб'єктом господарювання п.123.2 ст.123, п.185.1 ст.185, ст.188, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.209.2, 209.151 ст.209ПУ України.

Пунктом 123.2 ст.123 ПК України передбачено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Позивач є платником ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування ПДВ, а отже суми податку на додану вартість акумулюються ним на спеціальних банківських рахунках та повинні використовуватись виробничих цілей.

Для застосування санкції передбаченої п.123.2 ст.123 ПК України необхідно надати докази використання не за призначенням сум податкової пільги.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, (далі - Порядок № 984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наведена норма покладає на відповідача обов'язок у випадку, якщо встановлені обставини розцінені ним як порушення вимог податкового законодавства, чітко зазначити в чому саме полягає порушення і чим факт порушення підтверджується.

Акт перевірки не містить доказів використання не за призначенням сум податкової пільги, не містить підстав за яких податкова інспекція дійшла висновку про неправомірність визначення від'ємного значення ПДВ на суму 130820,00грн., як і не містить розрахунку сум від'ємного значення ПДВ з зазначенням, з яких господарських операцій, з якими контрагентами, які конкретно суми неправомірно віднесено позивачем до сум податкового кредиту з ПДВ. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів неправомірно формування податкового кредиту з ПДВ. Факт порушення законодавства ґрунтується на припущеннях, що є порушенням вимог наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 984 від 22.12.2010р.

Вказане свідчить, що висновки ОДПІ про порушення позивачем вимог .123.2 ст.123, п.185.1 ст.185, ст.188, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.209.2, 209.151 ст.209ПУ України не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000902200 від 26.12.2013р. є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000642200 від 10.10.2013р..

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000642200 від 10.10.2013р. до ПП "Злагода" застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 340,00грн. за порушення приписів п.250.2, п.250.9 ст.250 ПК України.

Вказана штрафна санкція застосована до позивача у зв'язку з неповідомленням ДПІ про те, що позивач не планує у 2013р. розміщення відходів життєдіяльності худоби.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що ПП "Злагода" протягом перевіряємого періоду займалось розведенням ВРХ та свиней, в процесі життєдіяльності яких утворюються відходи (гній). Відповідно до даних статистичної звітності форми №24-сг "Стан тваринництва" позивач мав на початок 2012р. - 566 голів ВРХ та 50 свиней, станом на 01.06.2013р.- 520 ВРХ, 20 свиней, станом на 01.07.2013р. - 530 голів ВРХ.

Саме у зв'язку з розміщенням відходів життєдіяльності худоби (гною) відповідач вважає, що ПП "Злагода" є платником екологічного податку, а тому повинно звітувати до податкового органу.

Пунктом 250.2 ст.250 ПК України передбачено, що платники податку, крім тих які визначені пунктом 240.2 та підпунктами 240.2-1.1 і 240.2-1.3 пункту 240.2-1 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Пунктом 250.9 ст.250 ПК України передбачено, що якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Тобто вказаними пунктами податкового кодексу України передбачено, що тільки платники екологічного податку зобов'язані подавити декларацію, сплачувати екологічний податок, а випадку не планування розміщення відходів повідомляти про це контролюючий орган.

Відповідно до п.14.1.57 ст14 ПК України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, а також за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, для забезпечення екологічної безпеки, а також безпеки життя та здоров'я громадян;

Відповідно до ст.240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до п.14.1.223 ст.14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, пов'язані зі сплатою екологічного податку свідчить про наступне.

Обов'язок подачі податкової звітності з екологічного податку лежить виключно на платниках екологічного податку.

Платником екологічного податку є суб'єкт господарювання, який здійснює постійне (остаточне) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Міністерство доходів і зборів України в листі № 8443/7/99-99-15-04-01-17 від 17.06.2013р. зазначає, що з 1 січня 2013р. при тимчасовому зберіганні відходів суб'єкти господарювання не сплачують екологічний податок.

Сплата екологічного податку передбачається лише у разі розміщення сільськогосподарськими підприємствами, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, обсягів гною та пташиного посліду у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів.

Аналогічна позиція податкового органу міститься і в узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС України №258 від 16.12.2011р., в якій зазначено, що місця тимчасового зберігання відходів не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів. Платниками екологічного податку є лише ті суб'єкти господарювання, які розміщують відходи у спеціально відведених місцях чи об'єктах на використання яких отримано відповідні дозволи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що підприємство не здійснює постійного (остаточного) розміщення відходів життєдіяльності худоби (гною), оскільки вносить його в грунт в якості добрив, відповідно не має місць розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозволи уповноважених органів. З 1 січня 2013р. ПП "Злагода" не є платником екологічного податку стосовно відходів, які утворились в результаті вирощування тварин (гній), а тому не повинно повідомляти податковий орган проте, що не планує у 2013р. розміщення відходів життєдіяльності худоби.

Зазначені обставини свідчать, що висновки ДПІ про порушення вимог п.250.2, п.250.9 ст.250 ПК України не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 10.10.2013р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000672200 від 10.10.2013р..

Податковим повідомленням - рішенням №0000672200 від 10.10.2013р. на підставі ст.121 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00грн. за порушення п.44.1 ПК України, а саме не ведення обліку доходів витрат та інших показників пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування.

Відповідно до ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, відповідальність на підставі п. 121 ст. 121 ПК України встановлюється за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" ПП "Злагода" відноситься до малого бізнесу. Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат. Узагальнення інформації про господарські операції малі підприємства можуть здійснюватися за простою і спрощеною формою бухгалтерського обліку. Ведення головної книги чи шахматного балансу за цією формою обліку непередбачено.

За твердженням позивача підприємство застосовує меморіально-ордерну форму обліку. Бухгалтерські проводки оформлюються меморіальними ордерами. Для аналітичного обліку використовують розшифровки до меморіальних ордерів. Облік наявності грошових коштів ведеться у спеціальній касовій книзі.

В акті перевірки зазначено про дослідження відповідачем під час перевірки журналів ордерів, зокрема №2 "Поточні рахунки в національній валюті", банківських виписок, меморіальних ордерів, зокрема №4 "Звіти з використання та списання матеріалів", №8 "Розрахунки з організаціями", №11 "Реалізація продукції", розшифровок до меморіальних ордерів, форм статистичної звітності №24-сг "Стан тваринництва", №29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду", №37-сг. "Сівба та збирання врожаю сільгоспкультур, проведення інших польових робіт", №21-заг "Реалізація сільгосппродукції" №2-тр "Звіт про роботу транспорту", форма №1 "Баланс", форма №2 "Звіт про фінансові результати", рахунків №23,60,68,92,301,311. Про наявність у позивача касової книги та відсутність порушення порядку ведення касових операцій зазначено в п.3.7.2 акту перевірки.

В додатках до акта відповідачем здійснено посилання на первинні документи, бухгалтерську та статистичну звітність, інші документи з питань обчислення і сплати податків, які використанні ДПІ при проведенні перевірки.

Про наявність у позивача первинних документів також свідчать його листи до ДПІ №55,56,57,58, згідно яких ним до ДПІ було надано первинні документи, що підтверджують використання в господарській діяльності позивача придбаних ТМЦ, а також копії первинних документів та звітності наданих позивачем до матеріалів справи.

Зазначене свідчить про невмотивованість висновків податкового органу про порушення вимог п.44.1 ст.44 та п.121 ст.121 Податкового Кодексу України, що є підставою для скаування податкового повідомлення-рішення №0000672200 від 10.10.2013р..

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області №0000912200 від 26.12.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області №0000642200 від 10.10.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області №0000672200 від 10.10.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області №0000902200 від 26.12.2013 року.

Повернути Приватному підприємству "Злагода" (ідентифікаційний код 31417341) 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 24 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний